ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ І ЗНАЧЕННЯ. ПОДІЛ ПРАЦІ
1.1. Суть і завдання науки «Організація та нормування праці».
1.2. Зміст, завдання та наукові основи наукової організації праці.
1.3. Історичний розвиток НОП.
1.4. Сучасні підходи до НОП.
1.5. Поділ праці.
Резюме
Терміни і поняття
Література для поглибленого вивчення матеріалу
Вивчивши матеріали цього розділу, ви будете знати: суть науки «Організація та нормування праці», її взаємозв’язок з іншими науками; завдання, які вона вирішує; основні етапи становлення та розвитку «Організації та нормування праці», основних дослідників цієї науки; сучасний стан науки «Організація та нормування праці»; закони «Організації праці»; сутність поділу та кооперації праці; уміти: порівнювати ставлення до праці в минулих століттях з теперішнім часом і обґрунтовувати доцільність запропонованих заходів; використовувати закони Організації праці; розрізняти види та форми поділу праці.
1.1. Суть і завдання науки «Організація та нормування праці»
Сучасний рівень розвитку продуктивних сил характеризується використанням складної та різноманітної техніки і технологій виробництва, великими масштабами випуску продукції, багатономенклатурною кооперацією, що передбачає спільну працю ве-
— самостійна галузь діяльності, об’єктом якої є праця з притаманними тільки їй методами та принципами.
Організація та нормування праці
— це дві складові, які тісно пов’язані між собою і за допомогою яких досягається підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, раціональне використання трудового потенціалу, робочого часу, виробничих площ, сировини і матеріалів.
Термін «організація» має декілька значень. Перше значення
— це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого. У цьому розумінні організація праці на підприємстві
— це система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безлад як ознаки відсутності організації праці.
Друге значення терміна «організація»
— це сукупність процесів або дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв’язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово «організовування», але воно не поширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. У цьому значенні організація праці на підприємстві
— це сукупність процесів і дій із встановлення чи вдосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов’язаних з ним зв’язків працівників між собою та із засобами виробництва.
Ще одне значення терміна «організація»
— це об’єднання людей, які разом реалізують певну програму, мають спільну мету і діють на основі встановлених правил і процедур. У цьому значенні в економічній літературі дане слово найчастіше вживається
ликої кількості людей. Така праця неможлива без її організації та нормування, тобто впорядкованої системи взаємодії робітників з засобами виробництва та один з одним у єдиному виробничому процесі. Значення організації та нормування праці зростає з формуванням ринкових умов, які сприяють розвитку конкуренції, коли підвищуються вимоги до результативності праці, яка у свою чергу впливає на ефективність виробництва. Технічне вдосконалення виробництва зумовлює зростання ціни одиниці робочого часу. Тому ефективна організація праці забезпечує раціональне використання часу, що сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, збільшенню рентабельності виробництва. Праця стає дедалі складнішою і відповідальнішою, а її недосконала організація дає дедалі серйозніші негативні наслідки. Тому організація та нормування праці
Отже, організація праці має розглядатися з двох боків: поперше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень у звичну організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технологій.
Праця людей у процесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має два боки: природно-технічний і соціально-економічний. Ці боки тісно пов’язані між собою.
Нормування праці
— одна з галузей економічної науки, тісно пов’язана з організацією праці та іншими економічними, технічними, психофізіологічними і соціальними науковими дисциплінами. Вона вивчає трудову діяльність людини з метою мінімізації витрат робочого часу та життєвої енергії людини на виконання заданого обсягу робіт, щоб праця приносила задоволення, а не виснажувала та відбирала здоров’я, стаючи рабством для працівника. Взаємозв’язок організації та нормування праці показано на на рис. 1.1.
Виходячи з цього, предметом науки «Організація та нормування праці» є встановлення необхідних витрат конкретної праці певної якості на виконання певної роботи у запроектованих організаційно-технічних умовах і постійне виявлення резервів зниження трудомісткості з подальшим урахуванням їх у нормах трудових витрат.
Наука містить комплекс питань, що охоплюють дослідницьку, аналітичну, розрахункову, впроваджувальну, контрольно-облікову та організаційну роботу. Програмою курсу передбачається вивчення основних розділів: основні поняття теорії організації та нормування праці; методи вивчення трудових процесів і витрат робочого часу; організація та обслуговування робочих місць; нормативи з праці; методи розрахунку норм для різних виробничих процесів; особливості нормування окремих видів робіт; управління організацією і нормуванням праці на виробництві та в організаціях; проектування різних режимів праці та відпочинку.
Отже, організація і нормування не обмежується розробкою норм праці, а передбачає також проведення великої та різноманітної роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва і якості роботи, зокрема на максимальне використання робочого часу, вдосконалення прийомів і методів праці виконавців, на докорінне поліпшення умов праці, якості та її гуманізації.
як синонім слів «суб’єкт господарювання», «підприємство» з відтінком невиробничої сфери діяльності такого підприємства.
Організація праці
Режим праці та відпочинку
Трудомісткість продукції
Умови праці
Форми організації праці
Робочі місця
Виробничий процес
ТехнологічнийТрудовий
Професійна підготовка персоналу
Дисципліна та мотивація праці
Робочий час
Нормативні матеріали
Мікроелементне нормування
Методи вивчення витрат робочого часу
Нормування праці
Рис. 1.1. Взаємозв’язок організації та нормування праці
Ці дві складові науки розвивалися майже паралельно і з часом були об’єднані, оскільки обидві спрямовані на результат виробництва, забезпечення економії як живої, так і уречевленої праці.
Ці науки важливі для менеджерів і економістів з погляду правильної організації виробництва, в основі якого
— праця, а також для недопущення експлуатації працівників шляхом чіткого визначення міри праці. І якщо першою частиною питань «займається» організація праці, то другою
— нормування праці.
Знання науки «Організація та нормування праці» сформовані на досвіді та наукових пошуках дослідників різних країн, які жили в різні часи й епохи. Ця наука увібрала досвід багатьох поколінь і фахівців різних сфер знань. Як і кожна наука вона розвивалася на стику знань різних наук, які на певних етапах розвитку були розвинутіші і мали свій інструментарій. Серед таких наук: «Організація виробництва», «Економіка підприємств», «Еконо-
Наука «Організація та нормування праці»
Зв’язок з іншими наукамиАктуальні проблеми та питання
• Соціально-економічні
• БЖД і охорона праці
• Організаційно економічні
• Організація праці менеджера
• Техніко-технологічні та суто технічні
• Менеджмент
• Організація виробництва
• Психофізіологічні
• Економіка підприємств
• Економіка праці й СТВ
• Фізіологія і психологія праці
• Мікроекономіка
• Мотивація персоналу
Рис. 1.2. Зв’язок «Організації та нормування праці» з іншими науками і проблемами І в першому, і в другому випадках сферою інтересів є жива праця, раціональне використання робочої сили в процесі здійснення трудової діяльності. Як і кожна наука, «Організація та нормування праці» має свої складові (рис. 1.3).
Організація та нормування праці
Предмет
Об’єкт
Елементи:
Критерії
— трудовий процес;
— робоче місце;
— робочий час
Цілі і завдання
Напрями вивчення та вдосконалення
Рис. 1.3. Складові науки «Організація та нормування праці»
міка праці», «Охорона праці», «Психологія та фізіологія праці». Кожна з цих наук певним чином сприяла розвитку і формуванню науки «Організація та нормування праці», вони формують і корегують її актуальні питання (рис. 1.2).
Предметом науки «Організація та нормування праці» є забезпечення найефективніших шляхів використання матеріальних ресурсів та трудового і творчого потенціалу працівників (живої праці).
Об’єктом науки «Організація та нормування праці» є трудовий процес на конкретному робочому місці з погляду: умов та охорони праці, витрат праці та її результатів.
Головна мета науки «Організація та нормування праці»
— засвоєння теоретичних і методичних основ організації виробничих і трудових процесів і встановлення міри праці на виконання певного виду робіт на конкретних робочих місцях.
Критеріями організації та нормування праці є: економічна доцільність організації робочих місць; соціальна привабливість праці; забезпечення різноманітного гнучкого маневрування в процесі виробництва; відповідність психофізіологічних даних людини вимогам робочих місць із метою забезпечення стабільного та врівноваженого завантаження працівника протягом робочого дня (зміни); забезпечення економії трудових рухів при застосуванні трудових прийомів і дій; раціональне використання елементів витрат робочого часу та встановлення норм і нормативів, які б відповідали сучасному рівню розвитку виробництва; рівень виявлених резервів підвищення продуктивності праці на основі дослідження витрат робочого часу.
Що ж до завдань науки «Організація та нормування праці», то до них належить як економічні, так і психофізіологічні та соціальні завдання.
До напрямів вивчення і вдосконалення «Організації та нормування праці» відносять: удосконалення форм розподілу та кооперації праці; поліпшення організації та обслуговування робочих місць; раціоналізація прийомів і методів праці; вдосконалення практики нормування праці; підготовка та підвищення кваліфікації кадрів; створення сприятливих умов праці, розробка і впровадження науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку; розвиток творчої ініціативи та підвищення відповідальності за виконавську дисципліну праці; впровадження обґрунтованих норм і нормативів; вивчення методів удосконалення виробничо-трудових процесів на основі аналізу витрат робочого часу.
Науку «Організація та нормування праці» можна представити у вигляді схеми, яка дає уявлення про основні проблеми науки, знання, які отримує студент з кожної теми і вміння, яких він набуває після її вивчення.
У теорії організації (як соціального інституту, а не як процесу) вивчаються закони організації, які становлять фундамент цієї науки. Знання цих законів дозволяє менеджерам у практиці управління підприємствами використовувати науково обґрунтовані методи прогнозування, розроблення стратегічних планів розвитку, формування ефективної політики управління персоналом, створення ефективних систем організації праці тощо.
Таких законів шість: закон синергії; закон самозбереження; закон розвитку; закон композиції та пропорційності; закон поінформованості та впорядкованості; закон єдності аналізу і синтезу.
Безпосередньо організації праці на підприємстві стосуються закони: синергії; розвитку; композиції та пропорційності; поінформованості та впорядкованості; єдності аналізу і синтезу.
Закон синергії. Означає спільне функціонування елементів системи, складання сил різних взаємопов’язаних чинників, унаслідок чого збільшується сумарний ефект функціонування складових системи.
В організації праці синергетичний ефект виявляється тоді, коли всі суб’єкти організаційних дій розуміють спільну мету, об’єднують зусилля і наявні ресурси і досягають певних позитивних результатів. На промисловому підприємстві такими результатами можуть бути: свідоме ставлення людей до праці; відсутність конфліктів; опанування суміжними професіями; поліпшення виконавської дисципліни; підвищення рівня професійної підготовки та компетентності працівників; удосконалення умов праці; зростання продуктивності праці; запровадження гнучких систем заохочення працівників і зростання заробітної плати.
Закон розвитку. В організації праці на підприємстві закон розвитку вимагає безперервного вдосконалення всіх складових цього багатогранного і системно організованого процесу. Несвоєчасне або неякісне виконання якимось із суб’єктів хоча б одного з великої кількості організаційних завдань може не лише зупинити розвиток організації праці, дезорганізувати перебіг трудових процесів, а й призвести до економічних втрат. Центральним завданням розвитку організації праці має бути всебічний професійний, культурний, духовний, соціальний розвиток персоналу.
Закон композиції та пропорційності. Дія цього закону тісно пов’язана з дією закону синергії. Йдеться про те, що всі чинники організаційного процесу мають бути об’єднані спільною метою та спільними завданнями. Вимагається чітка координація дій усіх суб’єктів організації праці: тих, які проектують трудові процеси, тих, які ці процеси обслуговують, тих, які безпосередньо трудові процеси виконують. Суворої пропорційності та збалансованості також слід дотримуватись у процесі ресурсного забезпечення організації праці: людськими, грошовими, матеріально-енергетичними, інформаційними ресурсами.
Закон поінформованості та упорядкованості. Організаційний процес як і будь-який інший бізнес-процес на сучасному підприємстві неможливий без надійного інформаційного забезпечення. Кожен суб’єкт організації праці ефективно виконуватиме свої організаційні завдання лише за умови наявності у потрібний час на потрібному місці переважної більшості необхідних для роботи інформаційних ресурсів. Допускається, що незначну частину інформації суб’єкт організації може знаходити сам або діставати її шляхом опрацювання кількох документів. Інформація організаційного призначення має бути своєчасною, повною, достовірною та стислою. Ігнорування цих вимог призводить до необґрунтованих витрат часу і неправильних рішень.
Закон єдності аналізу та синтезу. Цей закон проголошує, що завдяки використанню у процесах управління та організації процедур аналізу і синтезу забезпечується налаштування організаційної системи на оптимальний варіант досягнення поставленої мети.
В організації праці під аналізом слід розуміти постійний моніторинг трудових процесів, фіксацію відхилень від норми, виявлення справжніх причин таких відхилень та оцінювання втрат. Такими втратами можуть бути непродуктивні витрати робочого часу, простої технічних засобів, зниження якості продукції, травматизм, збільшення плинності кадрів тощо.
Суть синтезу полягає в об’єднанні простих складових у єдине ціле. Синтез в організації праці вимагає тісної інтеграції складо-
Наука «Організація та нормування праці» дає можливість зрозуміти важливість виробничого процесу, доцільність його організації та необхідність знань з нормування праці, щоб створити кращі умови і забезпечити зростання відповідальності кожного на своєму робочому місці. А це в свою чергу сприятиме зростанню економічного рівня виробництва та конкурентоспроможності продукції як на національному, так і на міжнародному рівні.
Серед найважливіших законодавчих актів, що регулюють численні аспекти організації праці, слід назвати насамперед Кодекс законів про працю України, закони України «Про оплату праці» та «Про охорону праці».
До нормативних документів статусу державного стандарту належить Класифікатор професій ДК 003:2005, який унормовує назви професій, посад і категорій персоналу за ознакою виконуваних функцій і характеру праці.
