Методи оцінювання проблемних ситуацій. Сучасні наукові дослідження проблемних територій характеризуються багатьма кількісними та якісними оцінками рівня й гостроти соціальноекономічної ситуації в них. Методи дослідження будь-якої проблеми не можуть обмежуватися набором певних характеристик, тобто кількома ключовими показниками, ухиляючись від складних, багатомірних оцінювальних систем. Тим більше, під час аналізу процесів територіальнопросторового розвитку не слід обмежуватися лише кількома ключовими показниками.
Важливим завданням регіональної політики країни є вирівнювання рівнів соціальноекономічного розвитку регіонів. Основними індикаторами досягнення вирівнювання економічного розвитку пропонуються виробництво валового регіонального продукту на душу населення, середній грошовий дохід, вартість споживчого кошика та ін. Критерієм вирівнювання соціального розвитку слугують такі характеристики життя, як розмір прожиткового мінімуму, рівень розвитку соціальної інфраструктури, рівень безробіття, частка населення з
вищою освітою, кількість студентів на 10 тис. жителів і такий інтегральний показник рівня життя населення, як середня очікувана тривалість життя.
Для аналізу асиметрій соціально-економічного розвитку регіонів можуть бути взяті й інші показники як економічного (макро- і мікроекономічні), зокрема, фінансового, так і демографічного характеру. Ураховуючи, що економічні й соціальні явища, що відбуваються на тій чи іншій території, характеризуються багатьма показниками (десятками й сотнями), то й диференціація їх може бути дуже різноманітною. Наприклад, якщо до показників демографічного характеру в регіоні (чисельність населення, вікова структура, рівень зайнятості населення працездатного віку та ін.) додати кілька характеристик рівня розвитку виробництва, фінансового стану, то варіанти асиметрій значно зростатимуть. При цьому вектор асиметрії, її оцінка, з погляду проблемності тієї чи іншої території, можуть змінюватися на протилежні за умови лише однієї зміни показників, що зіставляються (порівнюються).
Для оцінювання асиметрій регіонального розвитку найчастіше використовують такий інтегральний (результативний) показник, як виробництво регіонального валового продукту на душу населення. Але при цьому слід ураховувати, що цей інтегральний показник не повною мірою відображає розвиток регіону. Передусім він значно залежить від наявної системи цін. Як приклад — сучасний стан із світовою ціною на нафту, яка впродовж кількох років змінювалася на 40 і більше відсотків. Для нафтовидобувних регіонів така ситуація веде до помітних змін у показниках валового регіонального продукту на душу населення. Особливо рельєфно це виявляється в тих регіонах, де нафтовидобувна галузь є основною галуззю спеціалізації їх господарських комплексів. Крім того, інтегральні показники здатні вирівнювати, усереднювати найрізноманітніші диспропорції, які часто призводять до помилкового оцінювання ситуацій в регіонах. Тому для дослідження проблемних територій необхідно разом з інтегральними показниками широко використовувати цілу систему додаткових якісних характеристик. Серед таких характеристик — показники розвитку основних галузей матеріального виробництва (середньодушові показники розвитку промислового й сільськогосподарського виробництва тощо), інфраструктурна забезпеченість території (розвиток транспорту, зв’язку тощо), рівень розвитку невиробничої сфери (якість комунікацій, будівництво житла, обсяг платних послуг з розрахунку на одного жителя, забезпеченість населення медичними послугами тощо), роздрібний товарообіг, доходи громадян, рівень безробіття в регіоні, екологічний стан (рівень забруднення водних, земельних ресурсів, повітряного басейну) тощо.
Оцінити проблемність регіонів можна за їх конкурентоспроможністю, оскільки серед конкурентоспроможних регіонів немає депресивних і відсталих.
До умов, що визначають конкурентоспроможність регіонів, у науковій літературі найчастіше відносять:
• вигідне геоекономічне положення регіону;
• наявність природних ресурсів (водних, мінеральних, земельних, лісових, рекреаційних);
• раціональне розміщення продуктивних сил;
• відповідність економічної структури регіону сучасним вимогам національного та світового ринку;
• наявність висококваліфікованого трудового потенціалу;
• наявність розвинутої виробничої та соціальної інфраструктури;
• стійкі міжрегіональні й міжгосподарські зв’язки;
• наявність науково-технічного потенціалу та науково-інформаційної бази для розвитку господарства;
• стратегічну орієнтацію регіону на випуск конкурентоспроможної на внутрішньому та світовому ринку продукції;
• збалансованість бюджетно-фінансової системи регіону;
• ефективність існуючих схем руху товарів і послуг;
• наявність високого зовнішньоекономічного потенціалу та можливості розширення торгово-економічних зв’язків;
• ємкість регіонального ринку;
• наявність у регіоні соціально орієнтованої програми розвитку;
• протекціонізм місцевої влади щодо пріоритетних напрямів розвитку економіки регіону та ін.
Найчастіше до депресивних і відсталих територій науковці та практики відносяться регіони, які мають найгірші показники економічного й соціального розвитку. При цьому деякі дослідники пропонують в аналізі показників економічного й соціального розвитку використовувати граничні значення кожного показника (на скільки відсотків або в скільки разів конкретний показнику проблемному регіоні має бути вищим або нижчим від його середнього значення в країні загалом). Депресивними й відсталими слід вважати території (регіони), які мають показники рівня економічного та соціального розвитку нижчі за їх можливі граничні значення.
Виходячи з положення про безперервність розвитку як такого й об’єктивного характеру виникнення різноманітних асиметрій, які лежать в основі виникнення проблемних територій, доцільним було б зробити оцінювання проблемних територій на основі індивідуального підходу. Такий підхід має забезпечувати принцип зіставлення даних, а також обов’язкове вивчення впливу конкретних проблемних територій не лише на інші частини території, а й на функціонування великих регіональних систем. Це має особливе значення в обґрунтуванні шляхів і напрямів підтримки депресивних, відсталих, кризових та інших проблемних територій.
Методи системного аналізу дають можливість ранжирування ступеню проблемності територій в межах глобального економічного простору, визначення послідовності й масштабу заходів, спрямованих на розвиток проблемних територій.
Проблемні території впливають як на демографічні, так і соціально-економічні показники функціонування великих регіонально-просторових систем (економічних районів, групи регіонів, країни, групи країн). Серед демографічних показників аналізується вплив проблемних територій на такі важливі інтегральні показники, як загальний коефіцієнт смертності, коефіцієнт дитячої смертності, коефіцієнт народжуваності, а також зміни сальдо міждержавної та міжрегіональної міграції населення.
З економічного й соціального погляду, депресивні території впливають на обсяг валового регіонального продукту великих регіонально-просторових систем (групи країн, країни, групи регіонів), на ВРП з розрахунку на одного жителя, середньорічні темпи ВРП, дохід населення в середньому на одного жителя, прожитковий мінімум, співвідношення доходу з розміром прожиткового мінімуму, на більшість важливих показників соціального розвитку крупних регіонально-просторових систем.
Постійне бюджетне фінансування проблемних територій через державний бюджет за рахунок територій-донорів зумовлює такі негативні прояви: послаблює прагнення у регіонів-донорів прискорено розвиватися і створює в проблемних територій впевненість у тому, що їм завжди допоможуть, лише потрібно своєчасно звернутися по допомогу до держави. У зв’язку з цим перевантаження державного бюджету зумовлює необхідність посилення податкового тиску на підприємства та громадян. Це, своєю чергою, стримує темпи економічного розвитку країни загалом, знижує конкурентоспроможність на світовому ринку вітчизняних товарів і капіталів.
Таким чином, економічний вплив проблемних територій на великі територіальнопросторові системи відбувається не лише через витратну частину бюджетів великих регіональних економічних просторів (зокрема й державний бюджет). Проблемні території (депресивні, відсталі) помітно знижують у країні середній рівень всіх важливих показників соціальноекономічного розвитку, негативно впливають на низку економічних і соціальних процесів.
Таким чином, реабілітація проблемних територій разом зі стимулюванням розвитку «регіонів-локомотивів» і зменшенням ступеня проблемності депресивних територій сприятиме регіонально-просторовому розвитку країни.
