Posibniki.com.ua Інформатика Корпоративні інформаційні системи 6.4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЇХ


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЇХ


Концепція логістичного управляння підприємством на відміну від традиційного розподілу функціональних операцій між сферами діяльності (постачання, виробництво, збут тощо) передбачає розгляд усіх операцій, що плануються, реалізуються і контролюються, в рамках єдиної логістичної системи. Функціональний розподіл операцій у логістичній системі визначає різні функціональні логістичні підсистеми, проходять матеріальні та інформаційні потоки, включно з необхідною сукупністю виробничих і допоміжних процесів — від ринку закупок до ринку споживачів.

На рис. 6.3 подано функціональну структуру логістичної системи, з якої видно, що перша фаза логістичного процесу (перша підсистема) — це логістика постачання, яка охоплює рух сировини, виробничих і допоміжних матеріалів, а також комплектувальних виробів і запасних частин з ринку закупок до складів підприємства.

Вона включає зовнішнє транспортування матеріальних цінностей, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до місця виробничого складування в процесі виготовлення продукції.

Головна мета логістики постачання полягає в забезпеченні заготівлі матеріальних цінностей за основними показниками (термін поставки, кількість, якість, асортимент тощо) з мінімальними витратами. У цій підсистемі виконуються такі основні завдання:

— визначення потреби в матеріальних ресурсах;

— вибір постачальників, попередні замовлення та укладання угод на поставку;

— мінімізація зовнішньовиробничих і внутрішньовиробничих витрат у галузі постачання;

— мінімізація запасів матеріальних цінностей;

— мінімізація складських витрат на матеріальних складах;

— організація постачання на вимогу для скорочення часу реакції постачальника за бажанням клієнта;

— складування матеріальних цінностей;

— організація зовнішнього та внутрішнього транспортування матеріальних цінностей.

Вельми перспективним напрямом розвитку логістичної підсистеми постачання є структуризація стратегії постачання на базі сучасних концепцій: min кількість постачальників (Single Sourcing); виробничосинхронне постачання, або точне, своєчасне (Just-in-time); інтеграція постачальників у розвиток виробництва (Zulieferintegration) тощо [27].

У другій фазі (підсистемі) логістичного процесу відбувається рух матеріальних цінностей зі складів підприємства на виробництво й безпосереднє виробництво. Виробнича логістика охоплює функціональну галузь безпосереднього виробництва як процесу виготовлення продукції та включає процеси від початку виробництва до передання продукції у функціональну підсистему збуту, зокрема й внутрішньотранспортні переміщення продукції. Виробнича логістика інтегрує також транспортування матеріалів, деталей, комплектувальних виробів усередині виробничих цехів між виробничими дільницями, включно з проміжним складуванням.

149

Т р ан спо р т у в ан ня

Т р ан спо р т у в ан ня

По ст ачання

В и р о б ницт во

Збу т Лог і с т и к а по ст ачання Ви роб н и ча ло гі ст ика Лог і с т и к а зб у т у

Лог і с т и к а р еалізації відхо д і в

Т р ан спо р т на ло гі ст ика

Ск л а д и підпр и єм ст ва

Ск л а д и по ст ачаль никі в

Опт о ві скла ди

Ро здр і бні скла ди

П ром і ж н і скла ди

Ви роб нич і діль ниці

Рино к зб у т у

Рино к зак у по к

Т р ан спо р т у в ан ня

Рис . 6.3.

Функціональн а структура лог і стичн о ї си стеми пі дпр и єм с т в а

149

Якщо розглядати традиційну систему виробничого планування та управління поза логістичним підходом, можна помітити, що вона спрямована на оптимізацію власного виробництва за максимального використання виробничих ресурсів. Логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та управління в напрямі формування загальносистемних логістичних рішень. Основна мета виробничої логістики полягає в організації безперервного ланцюга технологічного процесу виготовлення замовленої продукції за одночасної мінімізації наявності товарів у процесі виготовлення та витрат на виробництво. У цій підсистемі виконуються такі основні завдання:

— розрахунок оптимальних розмірів партій деталей і виробів відповідно до отриманих замовлень;

— оптимальне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення виробів;

— максимізація використання виробничих потужностей;

— інтеграція внутрішньовиробничих транспортних і вантажно-пакувальних робіт і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління;

— мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;

— мінімізація обігових коштів у незавершеному виробництві;

— підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення клієнтів;

— організація виробничого контролю;

— підтримання заданого рівня екології виробництва.

У стратегічному плані виробнича логістика орієнтується на впровадження передових виробничих стратегій — системи «Lean Production» (гнучке виробництво), складовими елементами якої є:

— Simultaneous Engineering (паралельність розвитку виробництва й виробничих засобів);

— Cost Improvement Process (гарантія безперервного зниження витрат);

— Lean manufacturing (гнучкий процес виготовлення) за рахунок упровадження систем «Just-in-time», Каnban тощо;

— Continuous Improvement (постійне поліпшення продукту і процесу).

Третя фаза — рух готової продукції від завершення виготовлення через систему оптових і роздрібних складів до кінцевого споживача — логістика збуту. Окрім готової продукції матеріальний потік тут можуть формувати також запасні частини, що мають попит на ринку.

Логістику збуту часто трактують як дистрибуційну (розподільчу) логістику, оскільки вона заторкує процеси розподілу готових виробів замовникові. Логістика збуту зорієнтована на комплексне планування, управління та фізичне оброблення потоку готових виробів від моменту здавання товарів на склад до отримання замовником з метою оптимізації витратних і часових характеристик вказаної частини логістичного ланцюга.

Головна мета логістики збуту полягає в організації збутової діяльності відповідно до замовлень клієнтів із мінімальними матеріальними й часовими витратами на складування готових виробів, їх пакування, на вантажно-розвантажувальні та транспортні роботи. З огляду на це в підсистемі вирішуються такі основні завдання:

— розрахунок графіків поставки готових виробів відповідно до замовлень клієнтів (час, якість, ціна);

— мінімізація витрат на складування готових виробів з урахуванням їхньої комплектності, розміру партій тощо;

— мінімізація запасів готових виробі;

— мінімізація витрат на пакування та повторне використання захисних упаковок;

— мінімізація витрат на транспортування виробів;

— сервісна підтримка збуту;

— автоматизація робіт на складі готової продукції;

— мінімізація витрат на постачання готових товарів клієнтам;

— планування оптимальної мережі розподільних (дистрибуційних) структур;

— підтримка менеджменту збутової діяльності.

Основними завданнями щодо оптимізації витрат у сфері збуту слід вважати такі, що належать до найбільш трудомістких функцій, а саме: складування готових виробів, їх транспортування та постачання до замовників. На цьому акцентується увага і в стратегічних завданнях сфери збуту. Крім того, велика увага приділяється розвитку дистрибутивних структур, а саме: визначення місць складування продукції (на підприємстві, у посередника, у споживача), кількість ступенів складування, кількість складів на кожному ступені.

Четверта фаза логістичного процесу — це переробка та утилізація відходів. Це зворотний рух, тобто від споживача до ринку закупок, в якому задіяні відходи виробництва, тара й інші компоненти, які відправляються на утилізацію, будь-якої з попередньо названих логістичних підсистем. Ця частина логістики називається логістикою реалізації відходів.

Функціональна галузь переробки та утилізації відходів у логістичній системі підприємства охоплює не лише переробку та повернення у виробничий процес виробничих відходів та їх утилізацію, а й переробку та повернення на підприємство своїх продуктів після завершення терміну служби, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням і складуванням.

Логістика реалізації відходів потребує передусім безвідходних, екологічно чистих технологій, а в разі неможливості — ефективних технологій переробки й утилізації. Отже, логістика реалізації відходів ставить за мету комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упаковки тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно чистого для довкілля зберігання, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.

Основна мета логістики реалізації відходів полягає в мінімізації загальних витрат на переробку виробничих відходів і тари, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання.

У цій підсистемі вирішуються такі основні завдання:

— планування сортованої заготівлі відходів та утилю в спеціальний транспорт і пакувальні контейнери;

— планування та організація термінової переробки матеріалів, які можуть бути повторно використані у виробництві;

— планування та організація екологічно безпечного складування відходів, які не можуть бути повторно використані;

— мінімізація витрат, пов’язаних із реалізацією відходів;

— підтримка менеджменту переробки та утилізації відходів.

Крім того, існують ще два види логістичних процесів, які є складовими кожної із названих чотирьох фаз. Це транспортна логістика, яка охоплює найрізноманітніші процеси транспортної мережі. Вона включає як внутрішньовиробничий, так і зовнішній (невиробничий) транспорт і процеси транспортування в постачанні, виробництві, збуті, у сфері реалізації відходів, зокрема збирання відходів у сфері споживання.

Отже, транспортна логістика інтегрує в комплексі планування, управління та фізичне транспортування матеріальних ресурсів, виробів і виробничих відходів з метою мінімізації транспортних і часових витрат.

Основна мета транспортної логістики полягає в наданні необхідних транспортних послуг у галузях постачання, виробництва, збуту та переробки відходів із мінімальними витратами й орієнтацією на поступове зменшення потреб у транспорті. Основні завдання транспортної логістики такі:

— інтеграція планування внутрішніх транспортних послуг у систему виробничого планування та управління;

— автоматизація транспортування, пакування та перевантаження всередині підприємства;

— оптимізація вибору видів транспорту та типів транспортних процесів;

— оптимізація зовнішньотранспортних перевезень і транспортних маршрутів;

— пошук найвигіднішого надавача транспортних послуг із дотримання принципу «точно, своєчасно»;

— планування роботи транспортних засобів залежно від кількості, якості й терміну транспортного обслуговування;

— підтримка менеджменту транспортних процесів.

Ще одним логістичного процесу виступає логістика складського господарства, що теж є об’єднанням відповідних частин кожної з основних фаз логістики підприємства. Вона охоплює складське господарство постачальників сировини й матеріалів, підприємства, проміжне складське господарство цехів, оптові та роздрібні склади готової продукції.

На базі функціонального розподілу логістичного процесу виокремлюють відповідні логістичні підсистеми — постачання, виробництва, збуту, транспорту і складського господарства, які буде розглянуто далі.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
КОНТРОЛІНГ У КОРПОРАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ
7.2. КОНТРОЛІНГ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ КІС
7.4. КОНТРОЛІНГ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕСУРСАМИ
7.5. КОНТРОЛІНГ У СФЕРІ ЛОГІСТИКИ ТА ІНШІ ВИДИ КОНТРОЛІНГУ
ОРГАНІЗАЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА БАЗІ КОРПОРАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ «ГАЛАКТИКА»
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki