6.3. ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Отже, для визначення оптимальних параметрів функціонування підприємства логістична система передбачає розрахунок відповідних показників у складі трьох підсистем — внутрішньовиробничої, ринкової та підсистеми сервісної підтримки. На рис. 6.2 наведено структуру і склад груп показників, які характеризують організаційно-економічну стійкість підприємства в межах цих підсистем.

135 По казни к и , що ха р а кт е р из у ю т ь о р г анізаці йно е к он ом і ч н у ст ійкіст ь підпр и ємст в а

Вну т рі шн ь о ви роб н и ч а підсист е ма

Ринко в а підсист е ма

Підсист е ма сер віс н о ї підт р и мки

По казни к и в и роб н и ч о го спо д ар сько ї діяль н о с т і

По казни к и фінансо в о е к он ом і ч н о ї ст абільно с т і

По казни к и е к ол ог і ї в и роб н и ч ої діяль н о с т і

По казни к и ри н к ов ог о сер е д о в ища по ст ачальни кі в ма те рі а л і в

По казни к и змін у ри н к ов ом у сер едо в ищі

По казни к и рі в н я забезп еч енн я спо ж ивчо го по пит у

Дов і дк ов а інфо р м ація

Показники обсягів виробництва й реалізації

Показники виробничотехнологічного потенціалу

— у с та тку в а н ня

— те х н ол ог і я

— кадр и

— о р г анізація в и р о б ницт в а

По казни к и ри н к ов ог о сер е д о в ища спо ж ивачів го т о во ї п род у к ц і ї

По казни к и , що ха р а к те ри зу ю т ь ко нк у р е н т і в

По казни к и сер віс у по сл у г в и роб н и ч ог о пр изнач е н н я

По казни к и сер віс у після п р о даж н о г о об с л у г о в у ванн я

Рис . 6.2.

Структура пок а зник ів орг ан ізаці й н о економ ічн о ї стійкості пі дп ри єм с т в а

135

Внутрішньовиробнича підсистема охоплює три групи показників — виробничо-господарської діяльності, фінансово-економічної стабільності та екології виробничої діяльності.

Показники виробничо-господарської діяльності відображають потенціал підприємства з погляду в розрізі чинників виробничих ресурсів й обсягів діяльності. Їх поділено на дві підгрупи: показники обсягів виробництва й реалізації та показники виробничо-технологічного потенціалу.

Показники обсягів виробництва й реалізації необхідні для оцінювання можливостей як самого підприємства, так і динаміки його функціонування в ринковому середовищі. Використовуються як абсолютні, так і відносні показники.

З-поміж абсолютних показників, що використовуються найчастіше, доцільно виокремити такі:

— плановий обсяг виробництва плh f X за кожним f-м видом продукції на h-й

період (nf,1=, де п — кількість видів продукції); період (nf,1=, де п — кількість видів продукції);

— фактичний обсяг виробництва фкh f X за кожним f-м видом за h-й період;

— плановий обсяг реалізації плh f R за кожним f-м видом продукції за період h;

— фактичний обсяг реалізації фкh f R;

— максимально можливий обсяг виробництва maxh f X;

— максимально можливий обсяг реалізації за фактом нагляду за ринком maxh f R кожного f-го виду продукції за період h;

— прогнозований обсяг реалізації прh f R за кожним f-м видом продукції.

Ці показники можна обчислювати із використанням різних математичних методів і програмних засобів залежно від поставлених цілей і наявності первинної інформації. Так, показник планового обсягу виробництва плh f X у вартісному вимірнику обчислюють у процесі реалізації певної оптимізаційної моделі. Залежно від цільової функції вони можуть мати різний вигляд, наприклад:

— за максимального випуску товарної продукції: ? = ?? n f f h f CX

1 on ;max

— за максимального прибутку: ? = ?? n f h f h f PX

1 on ;max

— за мінімальних витрат на основне виробництво: .min

1 on ? = ?? n f h f h f SX

Обмеження за номенклатурою готової продукції в натуральному виразі має вигляд: h h h ~ on

f X ~ f f XX ??.

Обмеження за наявними (виділеними) ресурсами виглядають так:

— за ефективним фондом роботи основного устаткування ?-го виду в h-му періоді с-го цеху: ???? ? ?? ?? k n m h ic k h cfc h f KFTX on ;

=== = c f i c

1111 === = c f i c

1111

— за ефективним фондом робочого часу основних робітників р-ї професії r-го розряду в h-му періоді: ????? ?? k v n b h cpt k h cpfcpr h f LФTX on , де onh f X — оптимальна кількість f-х виробів, що включаються в план виробництва продукції на h-й період; f C — ціна за одиницю f-го виробу; h f P — плановий прибуток від одиниці f-го виробу в h-му періоді; h f S — планова собівартість виробу; у h-му періоді для нижньої замовлень); ?fc T — нормативна трудомісткість виготовлення f-го виробу на ?-му устаткуванні в с-му цеху; h c F ? — середній ефективний фонд часу роботи одиниці ?-го устаткування в h-му періоді в с-му цеху; h ic K ? — наявне устаткування за і-м інвентарним номером. h ic K ? ідентифікує машинний запис у масиві-довіднику устаткування. У матеfcpr T — нормативна трудомісткість виготовлення f-го виробу основними робітниками р-ї професії r-го розряду в с-му цеху; h cp

Ф — середній ефективний фонд часу роботи одного робітника р-ї професії в h-му періоді в с-му цеху; h cpt L — наявні робітники за t-м табельним номером. h cpt L ідентифікує машинний запис у масиві-довіднику особового складу. У математичній інтер

Фактичний обсяг виробництва фкh f X визначається множенням загальної кількості виготовлених виробів на ціну f

С за одиницю f-го виробу: де h fcd X — кількість продукції f-го виду, виготовленої в h-й період у с-му цеху за d-м документом (накладна на передачу); е — кількість документів, якими

Аналогічним чином можна визначити й решту показників.

Наведені абсолютні показники розглядаються як у динаміці, так і у взаємозв’язку.

Взаємозв’язок абсолютних показників відображають такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт точності прогнозування попиту (за виробництвом): вання виробництва, виконано правильно і методи та алгоритми прогнозування і алгоритми прогнозування і планування потребують коригування на наступний милок і в прогнозувальну функцію необхідно вносити корективи.

3. Коефіцієнт нарощування збуту продукції: підприємству слід звернути увагу на необхідність нарощування виробничих посу, оскільки з визначення показників f R і f R випливає неможливість ситуа

4. Коефіцієнт невиконання плану: гаються, що засвідчує чітке планування і прогнозування виробництва; якщо зування.

5. Коефіцієнт втрат: використовує всі свої можливості виробничої діяльності та з f-го виду продукції приємство має реальні можливості для збільшення збуту на величину ( фкmaxh f h f

ХR?) за рахунок розширення виробничих ресурсів і збільшення вели

6. Коефіцієнт нереалізованих можливостей виробництва: пуск f-тої продукції, інакше підприємство постійно зазнаватиме втрат з можлиємстві відбувається потенційна втрата виробничих ресурсів і необхідно переводити ресурси, задіяні d процесі випуску f-ї продукції, на випуск продукції

Отже, якщо всі коефіцієнти наближаються до 1, можна говорити про стійке становище підприємства з обсягів виробництва та реалізації f-го виду продукції.

Загальним показником стійкості підприємства за обсягами виробництва й реалізації f-го виду продукції буде такий: який теж має наближатися до одиниці. Чим більше відхилення від одиниці, тим більш нестійким є становище цього показника.

Якщо узагальнити його на всі види продукції, то отримаємо загальний показник стійкості з обсягів виробництва й реалізації для всіх п видів продукції: ? = = n f h f h II

1 заг. заг. .

Показники виробничо-технологічного потенціалу необхідні для оцінювання потенційних можливостей підприємства з метою збільшення його виробничих потужностей за рахунок упровадження нових методів організації виробництва й технологій. Ця група показників має розглядатися в рамках кожної функціональної підсистеми підприємства — матеріально-технічне постачання, виробництво, збут, транспорт і складське господарство. Ураховуючи, що для кожної підсистеми будемо мати однаковий набір показників, їх необхідно розділити на такі чотири підгрупи: показники з устаткування, технології, кадрів і організації виробництва.

Основними показниками для кожної підгрупи будуть такі:

1. Устаткування:

— рівень прогресивності парку устаткування та його структура;

— віковий склад і знос устаткування;

— рівень планово-попереджувального обслуговування і ремонту устаткування.

2. Технологія:

— рівень технічної підготовки виробництва;

— рівень прогресивності технологічних процесів за стадіями виробництва;

— рівень забезпечення якості виробів;

— рівень метрологічного забезпечення.

3. Кадри:

— рівень кваліфікації кадрів;

— віковий показник кадрового складу;

— рівень підготовки й перепідготовки кадрів;

— рівень плинності кадрів.

4. Організація виробництва:

— рівень ритмічності виробництва;

— рівень спеціалізації цехів і ланок;

— рівень завантаження виробничих ресурсів;

— рівень економічної роботи (планування, управління, обліку й контролю);

— рівень наукової організації праці.

Зауважимо, що сам цей перелік груп даних показників свідчить про їхню значну кількість і масштабність роботи з їх розрахунку й аналізу. Тому для прикладу розглянемо лише один із показників, а саме рівень забезпечення якості виробів. Його відображає коефіцієнт новизни системи контролю якості К як : фк max як.

К R R =, де R max — ранг найсучаснішої та найефективнішої системи контролю якості. Для визначення ринку всі наявні системи контролю якості для певного вироб-

ництва відповідним чином ранжують; R фк — ранг системи контролю якості, яка фактично використовується. В ідеалі К як має наближатися до одиниці. Але, з іншого боку, це пов’язано з відповідними витратами, тому необхідно аналізувати вартість упровадження найсучаснішої та найефективнішої системи контролю якості.

Показники фінансово-економічної стабільності підприємства відображають сутність стійкості його фінансового становища, тобто наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Використовуються як абсолютні показники, так і відносні (коефіцієнти). Останні розраховуються як відношення абсолютних показників фінансового становища або їх лінійних комбінацій.

Основні показники, використовувані в цьому блоці, такі:

— коефіцієнт автономності (незалежність підприємства від позик), який розраховується як відношення власних коштів (В) до загальної суми їх у балансі (З):

Нормальним вважається, коли цей коефіцієнт перебуває в межах 0,5 ? К нез. ? 1. Це означає, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті за рахунок власних коштів;

— коефіцієнт маневреності

— це відношення власних обігових коштів (О) підприємства до загальної величини всіх джерел власних коштів (В): де Z — основні засоби і вклади.

Коефіцієнт показує, яка частина власних коштів підприємства перебуває в мобільній формі. Такими коштами можна відносно вільно маневрувати. Високе значення цього коефіцієнта позитивно характеризує фінансове становище підприємства;

— коефіцієнт кредиторської заборгованості — це відношення кредиторської заборгованості та інших пасивів (Р кз ) до загальної суми зобов’язань підприємства: де КР кс — короткострокові кредити позики, не погашені вчасно;

КР дс — довгострокові кредити;

— коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює відношенню величини найліквідніших активів до суми найтерміновіших зобов’язань і короткострокових пасивів: де L

— грошові кошти й короткострокові фінансові вкладення.

Окрім названих коефіцієнтів розраховується значна частина інших, наприклад такі: коефіцієнт довгострокових позик, коефіцієнт короткострокової заборгованості, коефіцієнт запозичених і власних коштів тощо. Усі вони в ідеальному випадку наближаються до одиниці. Локальний коефіцієнт стійкості І

ФЕС за показником фінансово-економічної стабільності підприємства обчислюють як добуток усіх окремих коефіцієнтів: K ліккрзманнезФЕС

КККК???=І.

Показники блоку екології виробничої діяльності відображають вплив діяльності підприємства на довкілля. Кінцевим результатом розрахунку є показник стійкості підприємства щодо екології виробничої діяльності, який розраховується аналогічно до попередніх, тобто як добуток окремих показників, і в ідеалі наближається до одиниці.

2. ??????? ??????????

Ринкова підсистема відображає стан інфраструктури, в якій функціонує підприємство, а також дає змогу об’єктивно оцінити виробничо-господарське становище підприємства в цій інфраструктурі.

Підсистема охоплює чотири блоки показників:

— ринкового середовища постачальників матеріалів;

— ринкового середовища споживачів готової продукції;

— показники, що характеризують конкурентів;

— показники змін у ринковому середовищі.

Показники ринкового середовища постачальників матеріалів характеризують ринок закупок, роль якого є вирішальною в забезпеченні виробництва необхідними сировинними ресурсами за показниками кількості, якості та часу постачання. Тому від складу й точності визначення показників, що характеризують ринок закупок, значною мірою залежить створення умов для підтримки стійкості виробничої системи. Інформацію, яка характеризує ринок закупок, можна розподілити на дві групи.

1. Інформація, яку отримують унаслідок проведення дослідження ринку закупок.

2. Інформація, яка характеризує постачальників матеріальних цінностей.

Своє чергою, інформацію, що є результатом дослідження ринку закупок, можна класифікувати за такими ознаками:

— дані, що характеризують різні види виробництва й технологій (методи виробництва, розвиток виробництва, прогресивність технологій тощо);

— дані, що характеризують наявну продукцію на ринку закупок (види матеріалів, їх кількість, ціна, термін і умови поставки тощо);

— дані, що характеризують розвиток сировинної бази загалом і за галузями зокрема, зростання виробництва різних галузей сировинних ресурсів, оновлення номенклатури матеріальних цінностей (сировини, матеріалів і комплектувальних виробів);

— нормативні дані з забезпечення правових умов закупівель.

Під час оцінювання постачальників матеріальних цінностей використовують такі показники за постачальниками й номенклатурою продукції:

— кількість продукції, що випускається;

— ціна за одиницю продукції;

— термін постачання з моменту отримання замовлення;

— надійність виконання договірних зобов’язань;

— умови оплати.

Для оцінювання постачальників за названими показниками зазвичай використовують метод бальних оцінок.

Показники ринкового середовища споживачів готової продукції охоплюють ємність споживчого ринку та частку споживчого ринку для кожного виду продукції, що її випускає підприємство.

Становище підприємства відносно інших підприємств, які випускають аналогічну продукцію, необхідно розглядати порівняно із підприємством, якому належить провідне місце на ринку виробників і найбільша частка ринку з реалізації f-го виду продукції ( рин.

П f ). Тоді коефіцієнт стійкості підприємства на споживчому ринку з f-го виду продукції ( рин. f I) матиме такий вигляд: де рин.

Ч f — частка ринку з реалізації f-го виду продукції підприємства, що розпідприємством.

глядається; nf,1=, де n — номенклатура видів продукції, що випускається глядається; nf,1=, де n — номенклатура видів продукції, що випускається

Загальний коефіцієнт стійкості підприємства на споживчому ринку визначається так:

Конкурентів характеризують такі показники:

— частка продукції конкурентів на внутрішньому ринку;

— частка продукції конкурентів на зовнішньому ринку;

— ціни на продукцію відносно середньоринкової;

— якість продукції конкурентів;

— надійність конкурента.

Для створення необхідного інформаційного масиву конкурентів необхідно ранжувати їх, використовуючи бальний метод оцінювання. При цьому використовують такі критерії, як якість продукції, ціна, час постачання, надійність поставки, умови оплати.

Коефіцієнт стійкості підприємства відносно конкурентів кон. І можна визначати за такою формулою: де V під. — сумарна бальна оцінка підприємства, отримана за системою оцінок конкурентів; V max — максимальна сумарна бальна оцінка з усіх оцінок конкурентів.

Показники змін у ринковому середовищі охоплюють:

— коефіцієнти еластичності з кожного виду продукції: попит за ціною, пропозиція за ціною, перехресна еластичність (коефіцієнти еластичності взаємозамінної продукції);

— ціни на продукцію відносно середньоринкової;

— коефіцієнти самозабезпечення;

— коефіцієнти співвідношення попиту і пропозиції з кожного f-го виду продукції;

— зміни запасів готової продукції: на підприємстві, у роздрібній торгівлі, в оптовій торгівлі.

Не вдаючись до розгляду й аналізу всіх показників ринкової підсистеми, зауважимо, що узагальнювальним показником стійкості функціонування підприємства відносно ринкового середовища (І срс ) буде добуток всіх загальних показників стійкості за кожним із чотирьох блоків показників ринкової підсистеми: І срс = І п · І спж · І кон · І зрс , де І зрс — показник змін ринкового середовища.

Підсистема сервісної підтримки продукції охоплює такі чотири групи показників: рівня забезпечення споживчого попиту, сервісу послуг виробничого призначення, сервісу післяпродажного обслуговування та довідкову інформацію.

Показники рівня забезпечення споживчого попиту характеризують кількісне відображення сервісу задоволення споживчого попиту на продукцію. Сервіс задоволення споживчого попиту — це комплексне поняття, яке акумулює в собі такі характеристики: час постачання, частота, готовність, безвідмовність, якість постачання, готовність забезпечення комплектності та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, метод замовлення. Ці характеристики є як кількісними, так і якісними показниками.

Час постачання (Т f ) — період між надходженням замовлення до системи на отримання f-го виду продукції та отримання споживачем готової продукції.

Частота постачання (А f ) — кількість можливих постачань f-го виду продукції впродовж одного умовного періоду.

Готовність постачання (G f ) — частка продукції, що поставляється за відповідний період, від загального обсягу замовлення на той самий період. Визначається як відношення кількості f-ї продукції, що поставляється споживачу за t-й період (K ft ), до кількості замовленої продукції f-го виду за період t (З ft ): ft ft f G

З K =.

Безвідмовність постачання (L f ) — частка замовлень, виконаних з дотриманням обумовлених часових характеристик за певний період, у загальній кількості замовлень на той самий період: ft де W ft — кількість замовлень із f-го виду продукції, виконаних із дотриманням часових характеристик;

В ft — кількість замовлень на постачання f-ї продукції впродовж періоду t.

Якість постачання (У f ) — це частка замовлень, цілковито виконаних з дотриманням відповідних кількісних і якісних характеристик за період t, у загальній кількості виконаних замовлень за той самий період: ft де V ft — кількість виконаних замовлень із f-го виду продукції за період t, які цілковито відповідають кількісним та якісним характеристикам; Z ft — загальна кількість виконаних замовлень із f-го виду продукції за той самий період.

Готовність забезпечення комплектності (Р f ) — показник, що характеризує ймовірність рівня виконання можливих вимог до комплектності виготовлюваної f-ї продукції. Для визначення коефіцієнта Р f необхідно мати інформацію, яка характеризує взаємозв’язок «підприємство — споживач» з позиції визначення ймовірних характеристик забезпечення комплектності виготовлюваної продукції. Формалізація взаємозв’язку підприємства і споживача може бути здійснена на базі двох сукупностей показників — набору варіантів можливого забезпечення комплектності підприємством для конкретного виду продукції та набору варіантів комплектності продукції, які не забезпечуються підприємством, але наявні у вимогах споживачів.

Перша сукупність показників — це набір варіантів можливого забезпечення комплектності для кожного f-го виду продукції (Н f1 ,...,Н fj ,...,Н fa ), де Н fj — j-й вид печених комплектністю.

варіанта комплектності f-ї продукції; aj,1=, де а — кількість варіантів, забезваріанта комплектності f-ї продукції; aj,1=, де а — кількість варіантів, забез

Для кожного варіанта комплектності j існують оптимальні обсяги забезпечення комплектності f-го виду продукції (Е f1 ,...,Е fj ,...,Е fa ), які визначаються на основі обробки даних за відповідний період. Е fj — оптимальний обсяг забезпечення f-го виду продукції з комплектністю виду j.

На підставі зазначених даних можна визначити ймовірність )( fj

Р забезпечення замовлення на f-й вид продукції з комплектністю j-го виду: ? fj

Н

Друга сукупність показників — це набір варіантів комплектності для кожного f-го виду продукції, не забезпечених підприємством, але наявних у замовленнях споживачів: кількість варіантів комплектності для другої сукупності показників.

Для кожного варіанта комплектності другої сукупності необхідні обсяги забезпечення комплектності мають такий вигляд: (Е ), що виникає, в f-му виді продукції із варіантом

На підставі названих показників визначаємо ймовірність появи тієї чи іншої комплектності: дукції впродовж періоду t; B ft —загальна кількість заявленої потреби на f-й вид продукції в періоді t.

Звісно, чим менша ймовірність () H P для всіх f і j’, тим більший коефіцієнт, що характеризує рівень виконання можливих вимог до комплектності Р f . Тому підприємство прагне звести цю ймовірність до нуля для всіх f і j’, тобто ()

0 ? H P.

Тепер для кожного f-го виду продукції можна визначити коефіцієнт рівня виконання можливих вимог до комплектності: ? a продукції входять до першої сукупності — показників комплектності, яка забезпечується підприємством.

Готовність проведення вантажно-розвантажувальних робіт ( bpp f P) — показник, який показує ймовірність рівня виконання можливих вимог, що висуваються до вантажно-розвантажувальних робіт. Він визначається аналогічно попередньому показнику Р f : робіт, що належать до f-го виду продукції;

о — кількість видів вантажно-розвантажувальних робіт, які не забезпечуються підприємством, але з’являються серед вимог споживачів; ?’ — кількість видів вантажно-розвантажувальної роботи, що не забезпечується підприємством; ? — кількість видів вантажно-розвантажувальних робіт, що входять до складу забезпечуваних підприємством.

Якщо 1= bpp f P, усі можливі варіанти вимог до вантажно-розвантажувальних робіт для f-го виду продукції входять у сукупність, яка забезпечується підприємством.

Метод замовлення (Q f ) — це комплексний показник, що охоплює такі характеристики: мінімальне замовлення, яке може задовольнити підприємство; час, який надається підприємством для оплати замовлення; можливі варіанти передавання замовлення на продукцію (fax, e-mail, поштове передання тощо). Зауважимо, що метод замовлення є сукупністю якісних характеристик, тож його визначення і використання потребує спеціальної методики, яка в цьому посібнику не розглядається.

Загальний показник рівня забезпечення споживчого попиту на f-ту продукцію дорівнюватиме добутку показників за складовими елементами і в ідеальні має наближатися до одиниці: ffffffff QPУLGATК??????= рсп .

Показники сервісу послуг виробничого призначення характеризують сукупність запропонованих видів сервісного обслуговування продукції, яку виготовляє підприємство. Це набір послуг, що надається споживачу від моменту укладання угоди до моменту отримання продукції споживачем. Наприклад, визначення вимог до післяпродажного обслуговування продукції на стадії її розроблення разом із замовником і переліку послуг, підготовка кадрового складу для проведення експлуатаційних і ремонтних робіт, організація забезпечення запасними частинами та інструментами, підготовка необхідної інфраструктури для забезпечення післяпродажного обслуговування тощо.

Показники сервісу післяпродажного обслуговування характеризують сукупність усіх послуг, що надаються споживачеві, необхідних для забезпечення ефективного функціонування продукції впродовж усього передбаченого її життєвого циклу. Це, в основному, гарантійний і післягарантійний ремонт, управління післяпродажним обслуговуванням продукції, система заміни продукції на сучасніші моделі та утилізація старої тощо.

Види сервісного обслуговування продукції характеризуються широким колом показників, які мають як кількісний вимір, так і якісний характер, і розглядаються в спеціальній літературі.

Блок довідкової інформації містить увесь комплекс показників із сервісної підтримки продукції. Це необхідна технічна документація з обслуговування і ремонту виробів, дані моніторингу про надійність і безвідмовність роботи виробів, кількість і характер виявленого браку, ціни (включно з цінами конкурентів) та їхню динаміку, види послуг, які забезпечуються й не забезпечуються конкурентами. Ця інформація має не лише довідковий характер, а й ефективно використовується для прийняття рішень з підвищення конкурентоспроможності продукції, удосконалення технології виробництва й обслуговування тощо.