3.5. ЕЛЕКТРОННИЙ БІЗНЕС ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ

Дмуховський Б. Антимонопольне право: ексклюзивно для бізнесу. Чи порушують положення про ексклюзивність у вертикальних угодах норми українського конкурентного права? / Б. Дмуховський [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://jurist.ua/?article/249

СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА (Голіонко Н. Г.)

Сучасні ринкові інноваційно-інформаційні умови господарювання підприємств отримали назву «постіндустріального етапу розвитку», становлення якого тісно пов’язано з науковотехнічною революцією. Автоматизація та повсюдна комп’ютеризація як рушії сучасного розвитку викликали об’єктивні зміни в принципах планування та організації праці, методах мотивації й контролю, відносинах з клієнтами, працівниками й партнерами підприємства. Інформація, за висловом Пітера Друкера, перетворилася на провідний фактор виробництва. Водночас вона є й стратегічним продуктом, адже здатність збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію є важливою передумовою соціального та технологічного розвитку підприємства.

Можливості, що надають досягнення в сфері інформатизації, телекомунікацій та інформаційних технологій (ІТ) в отриманні, поширенні та швидкості доставки інформації, створюють як переваги, так і нові потенційні загрози для підприємств. У світі вже сформувалася залежність ефективної діяльності підприємств від обміну інформацією, надійного функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем. Суттєвий прогрес і поширення ІТ, глобальний характер систем масової комунікації призвели до створення інформаційного простору, який змушує підприємства швидко орієнтуватися та адаптуватися до сучасного інформаційного середовища.

Науковці визначають новий постіндустріальний етап розвитку суспільства як результат соціально-економічних трансформацій, що тривають останніми десятиліттями й пов’язані з процесами глобалізації, розвитком Інтернету, поширенням інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ), посиленням інформаційної складової економічної діяльності. Нарощування продуктивності комп’ютерних систем і вдосконалення мережевих технологій, зростання кількості Інтернет-користувачів у всьому світі привели до формування нового виду економічної діяльності — електронного бізнесу (е-бізнесу) як особливої форми діяльності, що реалізується завдяки впровадженню ІТ в процеси виробництва, продажу та розподілу товарів і послуг. Електронний бізнес використовує переваги сучасних ІТ (зручність, доступність, глобальне охоплення) як для розширення можливостей традиційного бізнесу, так і для створення нових віртуальних видів діяльності.

Питання, пов’язані з використанням інформаційних систем (ІС) і технологій у комерційній діяльності та здійсненням електронного бізнесу, порушуються в роботах А. Баранова, А. Берези, В. Бикова, Д. Еймора, Б. Гейтса, А. Геращенко, Е. Грабовського, М. Делла, М. Желени, А. Кармінського, М. Кастельса, Л. Климченя, І. Козак, Д. Козьє, С. Лазарєвої, Н. Междибовської, Г. Мінса, С. Парінова, В. Плескач, К. Пейтел, А. Пушкаря, Ю. Рублевської, Д. Сігел, С. Смірнова, А. Соколової, А. Чернікова, А. Чухно, О. Шевчука та ін. Слід зазначити, що попри значну увагу вчених до організації електронного бізнесу мають місце суперечності в трактовці базових понять, недостатньо досліджені методичні й практичні аспекти оцінювання його переваг, нечітко визначена послідовність переходу підприємств до ебізнесу, особливості процесу управління підприємством під час переходу.

Усвідомлюючи складність і методологічну неоднорідність предмета дослідження зосередимося на уточненні сутності ебізнесу, стратегії його розвитку, аналізі можливостей електронного бізнесу в розвитку традиційного підприємства та узгодження механізму його організаційно-економічного становлення на підприємстві.

Визначаючи першопричини появи електронного бізнесу, можна встановити діалектичний зв’язок між сучасним бізнесом і виникненням інформаційних комп’ютерних технологій. Сучасний бізнес подолав кілька рівнів у своєму розвитку (локальний, регіональний, національний) і є нині транснаціональним. Попередники ІКТ — приватні мережі, які були значно поширені на початку 70-х років, уважалися надто вартісними для малих компаній і приватних підприємців, а потреба в них була чималою. Розвиваючись паралельно, сучасний Інтернет до 1990-х років був невеликою мережею й використовувався лише з науково-дослідною метою. Згодом його стрімке поширення сприяло збільшенню кількості компаній, які почали вести бізнес у Інтернет. Отже, збіг у часі глобалізації бізнес-відносин і виникнення глобального інформаційного середовища спричинили появу нових вимог до бізнесу, основними з яких є: пришвидшення реакції на зміни в діях конкурентів і на ринках збуту; потреба в безперервному наданні послуг клієнтам (24*7*365); щонайбільше спрощення механізмів взаємодії з партнерами та клієнтами.

Нові вимоги до бізнесу стали каталізатором виникнення електронного ведення діяльності, що ґрунтується на використанні ІКТ та Інтернету. А сама мережа Інтернет, на думку вчених, стала одночасно й причиною, і результатом виникнення е-бізнесу, а також його середовищем і ринком.

В умовах «нової економіки» як економічної інфраструктури з переважанням нематеріальних активів (послуг, технологій, знань та ін.) над матеріальними адаптація традиційного підприємства полягає в перманентному процесі пошуку нових напрямів розвитку, оновлення управлінських технологій, підходів з метою посилення його (підприємства) клієнторієнтованості та підвищення конкурентоздатності. Одним з нових напрямів розвитку підприємства, на нашу думку, може стати електронний бізнес як бізнесмодель, у якій бізнес-процеси, обмін бізнес-інформацією та комерційні транзакції автоматизуються за допомогою інформаційних систем.

Нині сфера електронного бізнесу динамічно розвивається в усьому світі. Швидкість, відсутність географічних обмежень кола споживачів, низькі витрати, широкий набір унікальних маркетингових інструментів та інші переваги визначають інтерес до ебізнесу з боку виробників товарів і послуг.

Дослідження генезису «електронного бізнесу» виявило, що усталеного розуміння це поняття ще не набуло. У науковій літературі автори пропонують визначення е-бізнесу, які здебільшого віддзеркалюють досвід і стосуються західних компаній. Узагальнення поглядів науковців і визначення акцентів під час дослідження ними електронного бізнесу наведено в таблиці 1 [151].

151

Билл Гейтс, Хэмингуэй Коллинз. Бизнес со скоростью мысли. 2-е изд., исправ.

— М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — с. 480; Быков В. А. и др. Новые технологии электронного бизнеса и безопасности. — М.: Радио и связь, 2002. — С. 285–287; Дубницкий В. И., Лозикова А. Н. Эволюция, сущность, классы, инструментарий електронного бизнеса / НАН Украины. Ин-т экономики и промышленности, ДЭГИ.

— Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003. — 86 с.; Майкл Делл. От Dell без посредников: стратегии, которые совершили революцию в компьютерной индустрии: Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. — С. 230; Минс Г., Д. Шнайдер. Метакапитализм и революция в электронном бизнесе: какими будут компании и рынки в ХХІ веке. — М.: Альпина-Паблишер, 2001. — 234 с.; Мэт Хейг. Основы электронного бизнеса: Пер. с англ. С. Косихина. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — С. 208; Основные понятия и определения прикладной интернетики — Електронний ресурс. — Режим доступу: www.internevod.com; Эймор Д. Электронный бизнес: революция и/или революция. Жизнь и бизнес в эпоху Интернет: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс». — 2001. — 751 с.

Таблиця 1

СФЕРА УВАГИ НАУКОВЦІВ

У ПРОЦЕСІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ

Автори	Характеристики електронного бізнесу
	Інтеграція ринків , ор г а нізацій і про ц есів	Автом а тизація діяльно сті компа н ії	Підвищення ефектив ності бізнесу	Поліпшення обсл угову вання клієнтів	Зниження витрат	Нові ка н а л и збуту	Конкур ентні пе р е в а г и підприємства	Розвиток віртуал ь них підприємств
PriceWaterhouseCoopers
Компанія IBM
В. І. Дубницький, А. Н. Лозікова
В. А. Биков и др.
Д. Еймор
Словник прикладної інтернетики
Г. Мінс, Д. Шнайдер

Мэт Хейг

Б. Гейтс
М. Делл
Б. З. Мільнер

Автори поняття «електронний бізнес» — спеціалісти корпорації IBM — уперше в 1997 році визначили його як «перетворення основних бізнес-процесів за допомогою Інтернет-технологій». Подальший розвиток ІКТ і ІС, практики бізнесу, їх конвергенція поглибили поняття електронного бізнесу та уточнили його сутність. На нашу думку, термін «електронний бізнес» (електронна підприємницька діяльність, Інтернет-бізнес) слід використовувати для визначення будь-якої діяльності із застосуванням ІКТ і мережі Інтернет, що має на меті отримання прибутку. Значення е-бізнесу для традиційного підприємства полягає в можливості

підтримувати та забезпечувати всю сукупність його зовнішніх бізнес-зв’язків і внутрішніх бізнес-процесів відповідними інформаційними комп’ютерними технологіями з метою отримання більш високої економічної ефективності порівняно з традиційним бізнесом. Наприклад, процес дослідження ринку ресурсів та особливостей ринку збуту можна здійснити в мережі Інтернет на окремих пошукових сайтах і галузевих майданчиках, а системи взаємозв’язків з клієнтами (CRM-системи) допоможуть ефективно здійснити обслуговування споживачів з моменту їх першого звертання за інформацією про товар (послугу) до післяпродажного сервісу та ще впродовж тривалого часу.

Незалежно від прикладної сфери діяльності складовими будьякого бізнесу є дослідження ринку ресурсів; вивчення особливостей ринку збуту; пошук постачальників і партнерів; визначення схеми виробництва, вибір технології та організація самого виробництва товарів (надання послуг); просування товарів на ринок; продаж товарів і післяпродажне обслуговування. Однак послідовне виконання таких кроків в умовах зростаючого обсягу інформації та поширення можливостей Інтернету потребує раціонального й зваженого управління інформаційними потоками та знаннями на кожній ланці окремих бізнес-процесів підприємства, що забезпечується певними ІТ. Отже, очевидною необхідністю стає інтеграція ІКТ і мережі Інтернет у бізнес-процеси підприємства з метою пришвидшення та спрощення обробки інформації та прийняття управлінських рішень. У результаті переходу до активного використання ІТ і Інтернет у діяльності підприємств бізнес стає електронним. Відповідно до документів ООН бізнес визнається електронним, якщо хоча б дві його складові з чотирьох (виробництво товару або надання послуг, маркетинг, доставка товарів і розрахунки) здійснюється за допомогою Інтернету.

Структурними елементами систем е-бізнесу на підприємствах залежно від сфери їх діяльності, розміру тощо можуть бути такі [152]: інформаційні системи інтернет-маркетингу; інформаційні системи пошуку даних, їх збирання та використання;

152

Береза А. М., Козак І. А. Електронна комерція. — К.: КНЕУ, 2002. — 326 с.; Козье Д. Электронная коммерция. — М.: Русская редакция, 1999. — 270 с.; Плескач В. Л., Затонацька Т. Г. Електронна комерція. — К.: Знання, 2007. — С. 256; Пушкарь А. И. Стратегическое управление развитием электронного бизнеса и информационных ресурсов предприятия (модели, стратегии, механизмы): Науч. издание / А. И. Пушкарь, Е. Н. Грабовский, Е. В. Пономаренко. — Харьков: ХНЭУ, 2005. — 480 с.; Смирнов С. Н. Электронный бизнес. — М.: ДМК Пресс, 2003. — 240 с. інформаційні системи електронних платежів; інформаційні системи обміну інформацією; інформаційні системи електронної комерції; інформаційні системи Інтернет-банкінгу; інформаційні системи Інтернет-трейдингу; інформаційні системи Інтернет-страхування; інформаційні системи електронного консалтингу; інтернет-інфраструктура та ін.

Сукупність зазначених ІС забезпечує можливість електронного ведення діяльності підприємства та його зв’язок з іншими суб’єктами е-бізнесу: партнерами, постачальниками, конкурентами, споживачами, контактною аудиторією та ін. У загальному вигляді модель взаємодії суб’єктів е-бізнесу подано на рисунку 1.

Рис. 1. Модель взаємодії суб’єктів електронного бізнесу

Залежно від виду взаємодії суб’єктів у Інтернеті виокремлюють різні типи електронного бізнесу [153] (табл. 2). Існує чотири

153 Інформаційні системи в економці: Монографія / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. C. В. Устенка. — К.: КНЕУ, 2012. — С. 315; Кістерський Л. Л., Якушик І. Д., Липова Т. В. та ін. Управління фінансами малого та середнього бізнесу. — К.: «МП Леся», 2008. — 413 с.основні групи суб’єктів взаємодії в е-бізнесі: споживачі (С) — фізичні особи, бізнесові організації (В), держані органи (G або А), працівники (Е).

Таблиця 2

ТИПОЛОГІЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ

	Держава	Підприємство	Споживач	Працівник
Держава	G2G	G2B	G2C	G2E
Підприємство	B2G	B2B	B2C	B2E
Споживач	C2G	C2B	C2C	—

Статистичні дані свідчать, що найпоширенішими є два типи моделей:

— В2С (Business-to-Consumer) — продаж підприємствами товарів і послуг споживачам (е-магазини) — близько 30 % загальних електронних продажів;

— В2В (Business-to-Business)

— продаж товарів і послуг через Інтернет між компаніями (Інтернет-біржі, електронні торговельні майданчики тощо) — 70 %. Найбільш конкуренто спрямованою для підприємства є модель В2В, яка дає змогу на якісно новому побудувати рівні комерційні зв’язки між виробниками та створює сприятливі умови для партнерських відносин у мережі створення вартості.

Менш поширеними є моделі С2С (Consumer-to-Consumer) — можливість здійснення угод через Інтернет між фізичними особами (електронні аукціони) та С2В (Consumer-to-Business) — сервіси з розміщення резюме та заявок на працевлаштування фізичних осіб.

Як свідчить практика компаній, розвиток моделей електронного бізнесу триває. Сучасні зарубіжні науковці та підприємці [154] застосовують також модель В2В2С (виробник — роздрібний посередник — кінцевий споживач), що передбачає взаємодію одного підприємства (малого бізнесу) зі споживачами через інше (великий бізнес), яке одночасно взаємодіє з багатьма клієнтами. За такої моделі мале підприємство матиме можливість скоротити витрати та оптимізувати потік товарів та інформації для клієнтів. Але така модель пов’язана зі створенням великим бізнесом потуж

154 http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=3266

154 http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=3266них служб логістики, які пропонуватимуть клієнтам комплексні послуги з доставки товарів від різних виробників.

Задоволення нових потреб споживачів за допомогою технологій Інтернет-бізнесу надає підприємству низку переваг [155]: економія на переміщеннях, переваги використання внутрішньофірмового інформаційного простору для координації спільної діяльності як усередині підприємства, так і з партнерами та споживачами, здатність виявляти нові потреби й запити ринку та оперативно реагувати на них, суттєво знижувати фактичні витрати низки бізнес-операцій підприємства, установлювати прямі контакти з постачальниками тощо. Е-бізнес створює також додаткові можливості для постачальників, замовників, клієнтів та інших партнерів підприємства, які спільно створюють додаткову цінність для споживача.

Під час планування переходу до електронного бізнесу керівництву підприємства важливо враховувати еволюцію е-бізнесу та її вплив на саме підприємство, партнерів і клієнтів. Як показують оприлюднені звіти компаній, розвиток е-бізнесу на підприємствах переважно відбувається за схемою його історичного розвитку: поширення Інтернет-маркетингу (з 1994 р.), електронна комерція (з 1998 р.), інтеграція з ІС замовником (з 2000 р.), електронні функціональні служби, віртуалізація діяльності підприємства (з 2005 р.). У процесі розвитку підприємство може проходити низку етапів становлення е-бізнесу — від розміщення сторінки в Інтернеті до процесу конвергенції (зближення з партнерами, інтеграція вгору або вниз) відносин. Науковці виокремлюють від чотирьох до шести етапів залежно від ступеня деталізації процесу переходу. На тлі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду е-бізнесу нами запропоновано п’ять етапів (табл. 3) [156].

155

Хейг Мэт. Основы электронного бизнеса: Пер. с англ. С. Косихина. — М.: ФАИРПРЕСС, 2002.

— С. 208; Эймор Д. Электронный бизнес: революция и/или революция. Жизнь и бизнес в эпоху Интернет: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс». — 2001.

— 751 с.; Дез Д. Избранные концепции бизнеса. Теории, которые изменили мир: Пер. с англ. — М.: Олимп-Бизнес, 2007.

— 336 с.

156

Билл Гейтс, Хэмингуэй Коллинз. Бизнес со скоростью мысли. — 2-е изд., исправ.

— М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — С. 480; . Хейг Мэт. Основы электронного бизнеса: Пер. с англ. С. Косихина. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — С. 208; Плескач В. Л., Затонацька Т. Г. Електронна комерція. — К.: Знання, 2007.

— С. 256; Пушкарь А. И. Стратегическое управление развитием электронного бизнеса и информационных ресурсов предприятия (модели, стратегии, механизмы): Науч. издание / А. И. Пушкарь, Е. Н. Грабовский, Е. В. Пономаренко. — Харьков: ХНЭУ, 2005. — 480 с.; Голіонко Н. Г. Методологічні підходи до визначення е-бізнесу // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. — Вип. 18.

— К.: КНЕУ, 2006. — С. 101–106.

Таблиця 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ

Етап розвитку е-бізнесу	Характерні особливості етапу	Ключові події
Підготовчий етап	Формування стратегічного плану для напрямку е-бізнесу, пошук потенційних партнерів та інформації про інфраструктуру Інтернетринку	– закладення основ ІТ-інфраструктури – автоматизація нескладної діяльності (вилучення паперової роботи)
Представництво у Інтернет (станов	Розробленя (оновлення) веб-сайта компанії, здійснення маркетингових екс	–стимулювання використання Інтернет –консолідація (об’єднання)

лення)

периментів у Інтернет

внутрішніх комп’ютерних ресурсів підприємства

Створення платформи е-бізнесу	Упровадження ERP 157 , CRM 158 , SCM 159 , платіжних та інших систем; організація навчання персоналу; організація системи захисту інформації	– створення центру обміну даними та мережі підприємства – введення загальної ІТ-інфраструктури, інформаційного менеджменту та технічних стандартів
Комерційний етап (е-комерція)	Виконання бізнес-проектів (інноваційні, виробничі, невиробничі) на основі нової технологічної платформи; надання післяпродажної підтримки клієнтам	–стимулювання взаємодії між підприємствами – надання доступних, інтегрованих ефективних електронних послуг
Інтеграція (мережеве партнерство)	Створення В2В-порталів, налагодження партнерських відносин з клієнтами й партнерами в Інтернет	– інтеграція бізнесу та електронних послуг – збільшення обсягів залучення електронних послуг і синергії

Упровадження е-бізнесу на підприємстві потребує цільового комплексного підходу, який включав би стратегічне планування та управління цією діяльністю, її всебічну підтримку. Стратегія як комплексний план ведення бізнесу з установленням глобальних цілей (насичення споживацького попиту, отримання великих прибутків) в е-бізнесі має бути усвідомленою, якісною, зваже

157 ERP — Enterprise Recourse Planning

— системи управління ресурсами підприємства.

158 CRM

— Customer Relationship Management

— системи управління відносинами зі споживачами.

159 SCM — Supply Chain Management

— управління ланцюжком поставок.

ною, узгодженою, деталізованою та такою, що поділяється співробітниками. Для успішного тривалого функціонування підприємству важливо мати чітку стратегію «життя» в новій реальності.

Науковцями визначено основні імперативи, якими варто керуватися під час вибору та оптимізації стратегії підприємства в е-бізнесі [160]: ніколи не планувати більш як на 24 місяці, що пов’язано з можливою загрозою зміни бізнес-середовища, зниженням швидкості реалізації стратегії, що може знизити ефективність підприємства; не розробляти стратегії е-бізнесу незалежно від корпоративної бізнес-стратегії. Ініціатива е-бізнесу, розроблена без розуміння її наслідків для каналів дистрибуції підприємства або бізнесу загалом може призвести до неможливості реалізації загальної бізнес-стратегії; використовувати окремі стратегії відповідно до галузі, місця розташування та культури. Найбільш ефективні стратегії бізнесу зосереджені на певних сегментах ринку. Культурні розбіжності впливають на спосіб взаємодії споживачів у різних моделях е-бізнесу; під час аналізу потрібно однаково звертати увагу на внутрішні та зовнішні процеси. Ефективна стратегія має враховувати, які переваги е-бізнесу можна використовувати для поліпшення внутрішніх операцій і створення більш ефективних зовнішніх відносин; потрібно отримати повне схвалення стратегії е-бізнесу Радою директорів. Відкриття е-бізнесу часто означає ускладнення бізнесмоделі підприємства, вихід на новий Інтернет-ринок, що потребує додаткового часу й витрат. Рада директорів має розуміти необхідні терміни та заходи, які використовуватимуть для «вимірювання прогресу» на шляху до стратегічних цілей підприємства; навмисно розглядати альтернативи в купівлі, виділенні або трансформації бізнес-моделі. Потрібно чітко оцінити різні способи досягнення стратегічних цілей: створення внутрішнього підрозділу е-бізнесу з подальшим виділенням в юридичну особу, тісна взаємодія між процесами електронного та традиційного бізнесу, створення додаткових можливостей і трансформація бізнес-процесів, купівля цілого електронного підприємства. Усвідомлений вибір кращого підходу сприятиме успіху е-бізнесу;

160

К. Розвелл, В. Фрик, Э. Лилл, К. Амьюзо и др. Составляющие успеха в электронном бизнесе // Сетевой журнал. — 2001 р. — № 1. потрібно грати за «новими» правилами. Конкуренція традиційних та електронних підприємств у одній ніші ринку спричиняє зростання витрат у перших і свідоме зниження цін другими. Традиційні підприємства мають погодитися на незначне зниження цін задля отримання довгострокових переваг при виході у Інтернет-бізнес; слід розробити програму вимірювання реальної ефективності е-бізнесу за допомогою традиційних (чистий прибуток, дохід на акцію) і нових (частка он-лайн закупок, продажів) показників. Не менш важливо інтегрувати стратегію е-бізнесу в загальну стратегію підприємства й взаємопов’язати за допомогою системи традиційних й електронних показників «вимірювання прогресу» в досягненні стратегічних цілей.

Підприємство, яке розглядає електронний бізнес як стратегічний напрям розвитку, може відкрити для себе нові перспективи для власного зростання та збільшення дохідності. За оцінками науковців, у найближчі 10 років 90 % підприємств у економічно розвинутих країнах у своїй діяльності використовуватимуть технології е-бізнесу та мережеві форми управління [161]. Цьому сприятиме стрімке поширення мережі Інтернет та зростання кількості її користувачів. У звіті компанії International Data Cor-poration [162] зазначено, що в 2012 р. чисельність користувачів Інтернет в світі зросла до 2,2 млрд осіб. За даними GFK, кількість Інтернет-користувачів в Україні також зросла в грудні 2012 р. становила 14,71 млн осіб, або 38 % населення країни, у вересні 2013 р.

— відповідно 50 %. Водночас 33 % населення має доступ до Інтернет, 10 % населення використовують мобільний Інтернет [163].

За аналітичними даними, останніми роками відбувається зростання світової електронної торгівлі, що зумовлено темпами проникнення Інтернет, збільшенням Інтернет-аудиторії загалом і виходом у он-лайн великих роздрібних продавців [164]. Прогноз до 2015 р. передбачає подальше зростання відсотка світової електронної комерції та активний розвиток різних форматів дистанційної торгівлі (через Інтернет, мобільні додатки, соціальні мережі). Зростаюча динаміка спостерігається також у світовому Інтернет-банкінгу, Інтернет-трейдингу, Інтернет-консалтингу, дистанційному навчанні тощо, що пояснюється розвитком процесів

161

Зелинский С. Э. Автоматизация управления предприятием. — К.: Кондор, 2004. — С. 503.

162 International Data Corporation. [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.IDC.com

163 http://www.gfk.ua

164

Современные тренды развития раритета: новый способ покупать [Електронний ресурс]. — Режим доступу // http://www.enter.ru/pdf/research_enter.pdfінформатизації та поширенням застосування ІКТ і мережі Інтернет. Такі тенденції свідчать про сприятливі умови та потужний потенціал електронного бізнесу як напряму розвитку сучасних підприємств. Електронний бізнес як комплексний підхід може задовольнити потреби в підвищенні якості управління, гнучкості та оперативності під час прийняття управлінських рішень, у відповідності інформаційних процесів реальним бізнес-процесам, у прискоренні документообігу та підвищенні ефективності підприємства. Однак розвиток е-бізнесу потребує відповідних трансформацій як на самому підприємстві, так і у відносинах з партнерами та клієнтами. Досвід зарубіжних компаній свідчить, що перехід до е-бізнесу пов’язаний з такими організаційно-економічними змінами: переглядом загальної стратегії бізнесу; прийняттям Інтернет-стратегії, що описує можливості внеску Інтернет у загальну бізнес-стратегію; реалізацією Інтернет-проекту корпоративного електронного бізнесу (та/або електронної комерції).

Накопичений провідними західними компаніями досвід ведення електронного бізнесу спеціалісти Gartner Group (дослідна й консалтингова компанія, що спеціалізується на ринках ІТ) узагальнили в переліку рекомендацій, необхідних для успішного ведення електронної діяльності.

1. Стиснення. З метою отримання здатності швидко та вчасно вловлювати попит споживачів, що визначає продуктивність ебізнесу, підприємствам слід відмовитися від зайвих (що не приносять прибутку) проміжків часу між замовленням клієнта і його виконанням.

2. Спільна робота (конвергенція відносин). Зростаюча конкуренція в усьому світі змушує підприємства об’єднуватися, щоб працювати ефективніше. Водночас у е-бізнесі необхідно підтримувати цілу низку відносин, які, динамічно розвиваючись, приводять до спільної роботи на певний період. Відповідно підприємствам слід створити структуру нових партнерських відносин з торгівельними компаніями, визначити найбільш цінне партнерство та розробити схему оперативної роботи з ними.

3. Швидкість. Бізнес у Інтернеті — це бізнес у реальному часі. З метою швидкого обслуговування клієнтів, поліпшення управління взаємовідносинами зі споживачами підприємствам потрібно розробити технічну архітектуру, яка підтримувала б ведення бізнесу в режимі реального часу. Така архітектура має забезпечувати цілий спектр взаємовідносин — від працівників і покупців до торгового співтовариства та ринку — забезпечувати схему інтеграції змісту.

4. Обслуговування. Відмітна особливість е-бізнесу — зосередження зусиль на задоволенні клієнта, що нині більш важливо навіть порівняно з товаром. Індивідуальний підхід до споживачів, партнерів, працівників змушує персонал підприємства докладати максимальні зусилля (увічливе звертання, гнучкі ціни, надання інформації, додаткові послуги тощо) для задоволення попиту клієнтів.

5. Гнучкість. Будуючи різні моделі е-бізнесу, підприємства мають пересвідчитися, що вони здатні набувати нових клієнтів і завойовувати нові ринки. Особливо важливо відстежувати діяльність існуючих конкурентів і виникнення нових.

Як свідчить досвід світових компаній, одним з відносно надійних шляхів виходу в Інтернет-бізнес є розвиток нового напряму бізнесу на фізично існуючому, з хорошою репутацією підприємстві. Таким шляхом рухаються відомі міжнародні компанії Dell, DeutscheBank, Sony, Wal-Mart и Barnes&Noble. Стимулюючими факторами для них є розширення ринку за рахунок віддалених користувачів, а також зниження накладних витрат на прийом і обробку замовлення за рахунок повної автоматизації цих процесів у електронних магазинах.

Розвиваючи е-бізнес, підприємствам слід орієнтуватися на кращий досвід провідних країн світу, аналізувати як переваги, так і загрози нових форм взаємодії з клієнтами та партнерами. З огляду на зростаючий вплив е-бізнесу на економіки розвинутих країн світу (до 5–10 % у ВВП) і враховуючи темпи зростання кількості користувачів Інтернет та Інтернет-покупців, зокрема в Україні, зазначимо, що е-бізнес має перспективи розвитку. За умови забезпечення належних умов у нормативно-законодавчій, техніко-технологічній, організаційно-економічній площинах е-бізнес дасть змогу вітчизняним підприємствам підвищити їх конкурентоспроможність, отримати лідируючі позиції в галузі, адаптувати підприємства до нових економічних реалій діяльності.