Частина 2. 3.2. Депозитні вклади населення у формуванні ресурсної бази банків України

Негативні наслідки посилення кризових явищ наприкінці 2008 року призвели до того, що частки депозитів фізичних осіб у національній та іноземній валюті майже зрівнялися, а в 2009 році уперше за роки незалежності країни у структурі депозитних коштів перевагу мали депозити в іноземній валюті. та знецінення національної валюти більшість населення їй не довіряла. Аби застрахувати себе від надмірної інфляції, фізичні особи прагнули зберігати свої кошти у вільноконвертованих валютах, оскільки передбачити рівень інфляції, визначити та врахувати всі ризики майже неможливо.

Така зростаюча динаміка вкладів в іноземній валюті пояснюється тим, що, по-перше, мав місце перерахунок валютних депозитів у зв’язку з девальвацією гривні, по-друге, на валютні депозити надійшла частина коштів, яку населення зняло з вкладів у національній валюті. Через нестабільність української економіки

Не маючи можливості надавати кредити в іноземній валюті через заборону Національного банку, комерційні банки були змушені значно зменшити відсоткові ставки за депозитами в іноземній валюті, щоб припинити їх приплив у банківську систему. У 2010 році населення почало віддавати перевагу заощадженням у національ-109

ній валюті. Якщо на початку 2010 року обсяг депозитів населення в іноземній валюті перевищував обсяг вкладень у гривні (відповідно 113,02 млрд грн проти 101,08 млрд), то на початок 2011 року ситуація кардинально змінилася. На 1 січня 2011 року заощадження населення в українських банках в іноземній валюті становили 132,17 млрд грн (у еквіваленті), а вклади в гривні — 142,92 млрд грн. Така тенденція відмічалася і на початку 2012 року.

Упродовж 2001—2011 рр. спостерігалося зростання обсягів вкладів на вимогу на 67959,0 млн грн, або в 22,4 раза. Строкові вклади за аналізований період зросли на 231294,0 млн грн, або в 29,3 раза. Очевидною є зміна ощадної поведінки населення від інерційної до виваженої, спрямованої на довгострокові заощадження коштів.

Аналізуючи динаміку строкових коштів населення в розрізі валют, зазначимо, що вибір населення не має стійких переваг щодо валюти збереження. Вважається, що основними факторами, які впливають на ощадну поведінку населення, є певна недовіра до національної валюти, спричинена інфляційними процесами, політичною та економічною нестабільністю. Так, за період 2001—2011 рр. переважання строкових вкладів в іноземній валюті спостерігалось у 2004, 2006, 2008—2011 роках. Ці періоди домінування песимістичних настроїв у суспільстві пов’язані з політичною невизначеністю в країні, спадом економічної активності та економічною кризою, що зумовило бажання населення захистити власні заощадження та створити запас грошових коштів для майбутніх витрат шляхом їх трансформації в іноземну валюту. Інтенсивніше збільшення строкових депозитів сприяє підвищенню стабільності та надійності ресурсної бази банків, що, своєю чергою, поліпшує ліквідність банків і дає змогу активно розвивати їх кредитну діяльність. Якщо частка депозитів на вимогу перебуває приблизно на одному рівні і в середньому не перевищує 25 %, то депозити з терміном понад один рік постійно завойовують нові позиції: їх частка зросла з 13,84 % у 2000 році до 55,73 % у 2008 році, проте інтенсивність їх залучення впродовж досліджуваного періоду була різною. У 2001—2011 рр. обсяги строкових депозитів перевищували обсяги депозитів на вимогу (табл. 3.5). Це свідчить про те, що держава та банківська система змогли частково повернути втрачену довіру до банків і певна частина громадян була зацікавлена у вкладенні коштів у банківські установи під відсотки.Таблиця 3.5

ДИНАМІКА ЗАГАЛЬНИХ ОБСЯГІВ ДЕПОЗИТІВ ДО ЗАПИТАННЯ

ТА СТРОКОВИХ ДЕПОЗИТІВ В БАНКАХ УКРАЇНИ ЗА 2001—2011 рр. [116]

2001316281752,59

200740 086127 1153,17

Слід зауважити, що саме строкові депозити є найбільш чутливими до змін у ринковій кон’юнктурі. Так, світова фінансова криза, що набула обертів у 2009 році, спричинила відтік ощадної складової грошових коштів населення, тобто строкових депозитів. Загальний обсяг депозитів у 2009 році порівняно з 2008-м скоротився. Водночас обсяги депозитів на вимогу продовжували зростати й утворили позитивний тренд, однак не здійснили вирішального впливу на зміну загальної тенденції зменшення депозитів. У 2009 році вони сягнули рівня 57,126 млрд грн, зростаючи при цьому майже на 17 млрд грн.

У 2010 році довіра до банківської системи поступово стала повертатися, для клієнтів знову стала важливою можливість отримувати максимальний дохід на весь період розміщення депозиту. Вітчизняні банки змінили пріоритети у формуванні пропозиції депозитних програм. Кризові пропозиції, які банки активно просували на ринку впродовж 2009 року, поступово втратили актуальність, а на перший план знову вийшли традиційні депозитні продукти. За умов обмеженого доступу до дешевих зовнішніх за-111

лучень пріоритетнішими для банків стали довгострокові депозити на термін понад рік. Збільшення термінів вкладів сприяло поліпшенню якості банківських пасивів і, урешті-решт, збільшенню обсягів довгострокових ресурсів.

Що стосується термінів залучення депозитів населення, то найбільшу частку в структурі депозитів населення до 2008 року посідали депозити терміном від 1 до 2 років. У 2007 році вони становили майже половину загального обсягу депозитів (48,97 %) (рис. 3.3). Проте в 2009 році ситуація кардинально змінилася на користь вкладів терміном до 1 року (у 2009 році вони становили 45,85 %, тобто майже на 20 % більше, ніж попереднього року). Це свідчить про те, що строкові вклади, які зазвичай зазнають обмежених коливань, виявились більш нестійкими, ніж вклади на вимогу, оскільки клієнти мали право вилучити вклади достроково, повністю та частково в будь-який час без попереднього узгодження. Зростання попиту на короткострокові вкладення було зумовлене невпевненістю населення в надійності банків у перспективі, у позитивних зрушеннях в економічній ситуації у країні.

120

0

0

100

5,62

7,6

6,19

6,83

10,45

21,78

80

33,42

36,67

55,18

49,61

48,97

45,27

60

45,85

25,44

36,34

33,65

40

20,99

19,44

25,65

20

26,75

24,95

23,83

23,99

24,05

22,84

18,63

0

1.1.20071.1.20081.1.20091.1.20101.1.20111.1.2012 на вимогудо 1 рокувід 1 року до 2 роківбільше 2 років

1.1.2006

Рис. 3.3. Структура депозитів населення за термінами погашення впродовж 2005—2011 років, % * Розраховано автором за джерелом: [116].Суттєву частку в структурі банківських депозитів займають також кошти на вимогу. В умовах нестабільності клієнти використовують короткострокові депозити переважно для збереження та збільшення кількості грошей до настання певної події (запланованої угоди, погашення кредиту), в інших же випадках — віддають перевагу більш довгостроковим депозитам.

У 2010 році поступово знову збільшилася частка вкладів від 1 до 2 років, яка майже дорівнює вкладам до 1 року. Банки знижували відсоткові ставки за депозитами, й населення намагалося зафіксувати й отримати певний рівень доходів на свої вклади. Це призвело до перевищення у 2011 році вкладів населення від 1 до 2 років над вкладами до 1 року.

Депозити терміном залучення більше двох років не відіграють важливої ролі, оскільки посідають невелику частку в загальній структурі депозитів домогосподарств. Однак без довгострокових коштів — основи інвестицій та стабільності банківської системи України не може бути ефективного розвитку країни.

Незадовільне забезпечення кредитними ресурсами модернізаційних процесів нефінансових корпорацій призвело до того, що ступінь зносу основних засобів окремих видів економічної діяльності досягає 60 % і більше. Так, загальний ступінь зносу основних засобів підприємств промислових видів діяльності досяг у 2010 році 63,8 %: машинобудування — 84,3 %, хімічне виробництво — 72,8 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води — 62,3 %, діяльність транспорту та зв’язку — 94,4 %, у сфері освіти

— 62,5 % [75]. Межа у 80 %

— це майже фактичне знищення виробничого потенціалу окремих видів економічної діяльності.

Неможливість оновлення основних засобів і гальмування розвитку нових високотехнологічних виробництв призводить до задоволення потреб внутрішнього ринку на високотехнологічні товари в основному за рахунок імпорту цих товарів, який у 2005—2010 рр. зріс з 1,6 млрд дол. США до 3,3 млрд дол. США [143].

Відсутність необхідних інвестицій у сектор нефінансових корпорацій є однією із перешкод стійкого довгострокового економічного зростання країни та підвищення рівня добробуту населення. Погіршення стану багатьох видів економічної діяльності, зокрема зношеності основних засобів, технічної та технологічної відсталості, низького рівня використання виробничих потужностей, відсутності або незначного рівня впровадження інновацій113

призводить до зниження конкурентоспроможності українських підприємств та послаблення конкурентних позицій вітчизняної продукції на зовнішніх ринках. За даними Всесвітнього економічного форуму, Україна за технологічною конкурентоспроможністю серед 139 країн світу посідає 83 місце, а за інноваційною спроможністю — 63 місце [144].

Головним фактором, що стримує відновлення кредитування економіки є збереження у банків дефіциту внутрішніх середньота довгострокових ресурсів. Сьогоднішні можливості банків по кредитуванню потреб нефінансових корпорацій не в змозі забезпечити ресурсами модернізацію основних засобів виробництва, сільського господарства, будівництва, покращення інфраструктури країни, якісний економічний розвиток.

У цьому зв’язку зазначимо, що структура депозитів населення за термінами несе лише обмежене інформаційне навантаження, оскільки так звані «строкові депозити» можуть бути вилучені вкладником у будь-яку мить. Україна — єдина держава в Європі, у якій клієнт має можливість забрати строкові депозити в будьякий час. В інших країнах, якщо вкладник підписав договір з банком на 3–6–9 місяців, то має дотримуватися своїх зобов’язань перед установою [145, с. 21]. Зважаючи на це, підвищення частки строкових депозитів свідчить про готовність населення вкладати грошові кошти в банки на більш тривалий термін.

Однак наявність у цивільному законодавстві норми, яка надає вкладнику право в будь-який час розірвати договір і забрати свій банківський вклад (ст. 1060 Цивільного кодексу регулює питання дострокового вилучення банківських вкладів) ), не дає банку впевненості в тому, що кошти, залучені ним на певний конкретний термін, будуть знаходитися в його розпорядженні. Реалізація ризику дострокового вилучення коштів з банківських рахунків під впливом несприятливих очікувань має негативні наслідки для ліквідності банку, а відтак і для його фінансової стабільності. Таким чином, законодавство фактично не стимулює видачу банками довгострокових кредитів. Це дає підстави обґрунтувати пропозицію щодо введення заборони на дострокове вилучення депозитів.

Для зниження високої волатильності вкладів населення як джерела ресурсів банку, визначення конкретних термінів виконання банком своїх обов’язків щодо повернення вкладу та створення правових умов для зниження ризиків банку в разі достро-кового розірвання строкового депозитного договору Національний банк України опрацьовує відповідні пропозиції. Зокрема, для розгляду та обговорення в лютому 2011 року НБУ пропонував таке:

1) повністю заборонити дострокове зняття строкових вкладів. Повернення вкладів відбуватиметься виключно в термін, визначений договором або в разі настання непередбачуваних ситуацій, що вимагають від вкладника термінових грошових витрат (оплата лікування, відшкодування майнової шкоди, забезпечення захисту в суді тощо);

2) установити, що в разі звернення вкладника з вимогою про видачу вкладу до настання терміну, обумовленого договором строкового вкладу, банк здійснює виплату в термін до 30 днів з дати звернення.

Наміри Центрального банку країни щодо заборони можливості дострокового розірвання депозитних договорів вкладниками викликали відповідну реакцію з боку клієнтів банків. Опитування вкладників компанією «Простобанк-Консалтінг» показало, що законодавча заборона призведе до того, що кожний четвертий потенційний вкладник відмовиться відкривати такий рахунок. Майже третина респондентів відповіла, що почне розміщувати кошти тільки на короткострокові рахунки. Кожний десятий учасник опитування буде відкривати вклади з правом часткового вилучення. Таким чином, більше половини, або 61,45 % респондентів переведуть свої кошти на інший вид депозитних рахунків або закриють їх взагалі [146, с. 31]. Експерти прогнозують, що в такому разі середні терміни депозитів скоротяться з шести

—семи до одного

—двох місяців, оборотність і вартість депозитного портфеля підвищаться.

Для прийняття населенням більш виважених та обміркованих рішень під час вибору банку та умов вкладання грошових коштів на депозитні рахунки доцільно на законодавчому рівні визначити більш ширшу диференціацію вкладів за економічним призначенням і термінами. Рахунок «до запитання» забезпечить можливість вилучення грошових коштів у будь-яку мить, але не принесе власнику рахунка доходу. Грошові кошти, внесені на «ощадний» рахунок під відсотки, можна вилучити за умови попередження банку за три дні. «Строковий» рахунок має відрізнятися дотриманням фіксованих термінів вилучення грошових коштів. Тільки після закінчення терміну, зазначеного в договорі, вкладник зможе115

зняти грошові кошти з рахунка (якщо в нього не станеться непередбачених форс-мажорних обставин). Таким чином, вкладник вирішуватиме, що для нього переважає: можливість вилучення коштів у будь-який час чи тільки після закінчення визначеного терміну.

Слід указати на пряму залежність між розвитком економіки країни, стійкістю грошової одиниці, стабільною діяльністю банківської системи, збільшенням грошових доходів населення та його активністю щодо заощаджень. Лише сталий розвиток економіки створює передумови для формування якісних змін у структурі вкладів і приведе до зростання частки довгострокових депозитів у національній валюті, які за умови ефективного використання забезпечать інноваційне зростання економіки України.

Нині відбувається процес стабілізації відносин між банківськими установами та клієнтами, однак стверджувати, що криза довіри до банків закінчилася, не можна. Про це свідчить стан готівково-валютного ринку. Купівля іноземної валюти українським населенням високими темпами продовжується з початку осені 2010 року. За даними НБУ, за 2011 рік населення придбало у банків іноземної валюти на 31,7 млрд дол., тоді як продало їм всього 18,2 млрд дол. Таким чином, темпи приросту попиту на іноземну валюту з боку населення майже удвічі перевищували темпи приросту її пропозиції — 20,4 % порівняно з 10,0 % відповідно [116].

Обсяги купівлі населенням готівкової іноземної валюти підвищувались упродовж перших трьох кварталів 2011 року, сягнувши найбільших значень у вересні. Сезонне збільшення попиту на іноземну валюту, яке розпочалося у вересні, було посилене негативними ринковими очікуваннями, пов’язаними переважно із зовнішними чинниками — песимістичні прогнози щодо перспектив світової економіки та наближення «другої хвилі» фінансової кризи. У четвертому кварталі 2011 року попит на іноземну готівку помітно зменшився, у тому числі завдяки вдосконаленню Національним банком України порядку проведення готівкових валютно-обмінних операцій та підвищенню дієвості контролю за їхньою правомірністю.

23 вересня 2011 року набула чинності постанова Правління НБУ від 11.08.2011 р. № 278 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», що зобов’язала банки фіксувати прі-звище, ім’я, по батькові особи, що здійснює операцію з обміну валюти, у довідках і квитанціях. Цією постановою НБУ також збільшив ліміт продажу готівкової інвалюти в одні рук з 80 тис. гривень до 150 тис. гривень (в еквіваленті) на день.

Введення вимоги про пред’явлення фізичними особами паспортів під час валютно-обмінних операцій Національний банк пояснив виконанням рекомендацій Міжнародної організації з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF). З часу запровадження ідентифікації фізичних осіб — учасників валютно-обмінних операцій (23 вересня 2011 року) спостерігалося щомісячне скорочення середньоденного чистого попиту на готівкову іноземну валюту з 95,6 млн дол. США у вересні до 33,6 млн дол. США у грудні.

Політична невизначеність, внесення змін до Конституції, високі інфляційні й девальваційні очікування та дія ефекту гістерезису, сутність якого полягає в купівлі іноземної валюти за інерцією, за будь-яких обставин призводять до накопичення населенням коштів у іноземній валюті й створюють передумови для високого рівня доларизації економіки загалом і банківської системи, зокрема [147, с. 11].

На притік депозитів у банки впливає погіршення умов функціонування інших інструментів фінансового ринку, а також застосування банками нових, більш привабливих умов депозитів. Але водночас існує інша, морально-психологічна оцінка суспільством стану банківської системи. Населення констатувало в 2011 році стабільність і надійність банків, їх платоспроможність, виконання зобов’язань, якість і вчасність надання послуг. Тому рівень довіри громадян до банків сьогодні можна визначити як частковий. Це пов’язане з тим, що економіка почала демонструвати певне зростання, ураховуючи відсутність масових банкрутств упродовж 2009—2010 років. Повна довіра до банків відновиться тоді, коли банки, які знаходяться в процесі ліквідації, виконають усі зобов’язання перед вкладниками.

У сучасних умовах ресурсна база вітчизняних банків щодо залучених коштів населення відносно стабільна. Проте на вклади до комерційних банків надходить незначна частка особистих заощаджень громадян. Криза показала, що населення в разі дестабілізації ситуації швидко забирає свої кошти, поглиблюючи кризу. Але слід наголосити й на іншому — саме цей ринок першим і117

відновився після кризи [148, с. 5]. Тому проблемою є те, що фізичні особи розміщують власні заощадження на банківських рахунках залежно від ситуативної кон’юнктури. Такі кошти практично не стають джерелом внутрішніх інвестицій, а швидше, є відкладеним попитом, своєрідним індивідуальним страховим резервом. Значною мірою це зумовлене загальними макроекономічними умовами, відсутністю в комерційних банків цілісної концепції (стратегії) роботи на фінансовому ринку загалом і в сегменті депозитних послуг, зокрема.