С
1
С
2
Р, С
0 Q * Q P *
Рис. 5.6. Асиметрія витрат дуополістів
Рис. 5.7. Модель дуополії Еджуорта
Так як рівноважна ціна (Р=с) не дозволяє отримувати економічний прибуток, а на ринку існує незадоволений попит, у кожної з фірм є стимули підвищувати ціну (встановлювати її на рівні, що дозволяє максимізувати прибуток). За умови, що перший з дуополістів вирішить підвищити ціну, другий не зможе забезпечити весь ринковий попит і як наслідок частина споживачів буде змушена купувати продукцію за завищеною ціною.
Виникає питання, хто буде купувати продукцію дорогої фірми.
За схемою випадкового (пропорційного) раціонування такими будуть випадкові покупці. У цьому випадку залишковий попит на продукцію дорогої фірми буде пропорційним початковій функції попиту.
Альтернативна гіпотеза ефективного (паралельного) раціонування полягає в тому, що якщо продукції не вистачає, у першу чергу її придбають ті, для кого вона є найціннішою. У цьому випадку за будь-якої ціни залишковий попит буде менше початкового на фіксовану величину. Ситуація ефективного раціонування є менш вигідною для фірми, що підвищила ціну, оскільки в залишковий попит не включені люди, готові заплатити максимальну ціну за продукцію.
Також не виключена ситуація антиефективного раціонування, за якої у дешевої фірми будуть купувати продукцію ті, хто не в змозі платити багато, а забезпечені споживачі, які не готові стояти в чергах, підуть до конкурента.
Отже за припущення ефективного раціонування, при підвищення ціни першим дуополістом його рівноважні ціну та обсяг виробництва можна визначати виходячи із залишкового попиту * )(qPQD?=:
3 ca P + =;(5.31)
4
3
1 ca P + =;(5.31)
Так як рівноважна ціна (Р=с) не дозволяє отримувати економічний прибуток, а на ринку існує незадоволений попит, у кожної з фірм є стимули підвищувати ціну (встановлювати її на рівні, що дозволяє максимізувати прибуток). За умови, що перший з дуополістів вирішить підвищити ціну, другий не зможе забезпечити весь ринковий попит і як наслідок частина споживачів буде змушена купувати продукцію за завищеною ціною.
Виникає питання, хто буде купувати продукцію дорогої фірми.
За схемою випадкового (пропорційного) раціонування такими будуть випадкові покупці. У цьому випадку залишковий попит на продукцію дорогої фірми буде пропорційним початковій функції попиту.
Альтернативна гіпотеза ефективного (паралельного) раціонування полягає в тому, що якщо продукції не вистачає, у першу чергу її придбають ті, для кого вона є найціннішою. У цьому випадку за будь-якої ціни залишковий попит буде менше початкового на фіксовану величину. Ситуація ефективного раціонування є менш вигідною для фірми, що підвищила ціну, оскільки в залишковий попит не включені люди, готові заплатити максимальну ціну за продукцію.
Також не виключена ситуація антиефективного раціонування, за якої у дешевої фірми будуть купувати продукцію ті, хто не в змозі платити багато, а забезпечені споживачі, які не готові стояти в чергах, підуть до конкурента.
Отже за припущення ефективного раціонування, при підвищення ціни першим дуополістом його рівноважні ціну та обсяг виробництва можна визначати виходячи із залишкового попиту * )(qPQD?=:
4
3
1 ca P + =;(5.31) b ca q
4
1 ? =.(5.32)b ca q
4
1 ? =.(5.32)
Графічно залишковий попит ілюструється паралельним зсувом кривої попиту вліво на q * одиниць. Таким чином, перший дуополіст, поставляє на ринок вдвічі менше продукції, ніж його конкурент і отримує позитивний прибуток. Галузевий випуск тепер становитиме
Це відповідає обсягу ринкового попиту за ціни P
1 . Подібне становище дуополістів на ринку не є стійким, оскільки тепер другий виробник встановлюватиме ціну на рівні трошки нижчому ніж його суперник, тим самим приваблюючи споживачів. У відповідь на це перший дуополіст тепер буде знижувати ціну. Таким чином відбувається почергове зниження ціни доти, поки одна з фірм не вважатиме доцільним підняти свою ціну, але потім знову починається збивання цін.
3. Диференціація продукту. Продуктова диференціація сприяє створенню ринкових ніш для продавців. У цьому випадку цінова конкуренція частково підмінюється неціновою. Отже, фірми будуть прагнути досягти максимального ступеня диференціації, що дозволить їм підтримувати власну ринкову владу й закріпитися в зайнятій ринковій ніші.
4. Неповнота інформації. Асиметрія інформації по відношенню до покупців (наявність покупців, не обізнаних про ринкові ціни) іноді стає для фірми джерелом додаткового прибутку. Якщо на ринку лише частка споживачів проінформована про ціни, можливим стає встановлення рівноваги із двома цінами: для інформованих — ціна наближена до конкурентної; для непоінформованих — ціна наближена до монопольної. Таким чином, неповнота й асиметрія інформації приводить до зміни характеру взаємодії конкурентів, іноді знижуючи гостроту цінової конкуренції.
5. Довгострокова взаємодія фірм. Відсутність економічних прибутків фірм у моделі Бертрана може бути стимулом до координації ними своїх дій через укладання яких-небудь угод про цінову політику. З одного боку угода про встановлення єдиної ціни на монопольному рівні дозволила б максимізувати сукупний прибуток фірм, разом з тим існує потужний стимул до порушення подібних угод. Ситуація може змінитися, якщо планується довгострокова взаємодія фірм, коли ціни можуть переглядатися у кожному періоді. За таких умов «чесне співробітництво» дозволяє розраховувати на стабільну половину прибутки в кожному періоді. «Зрадництво» же, хоча й дає можливість однократного захоплення всього ринкового прибутку, може позбавити позитивного прибутку в майбутніх періодах, тому що руйнує довірчі відносини сторін. бутку через скорочення ринкового обсягу випуску й підвищення ринкової ціни.
5.3. Кооперативні моделі горизонтальної взаємодії фірм на ринку
Кооперативні моделі поведінки фірм мають місце, коли фірми координують свою діяльність на ринку за допомогою явних, відкритих (англ. direct, overt) або таємних, прихованих (англ. tacit, covert) угод. Явні угоди передбачають укладання формальних письмових договорів, що включають опис прав, обов’язків, штрафних санкцій і т.д. Об’єднання фірм, що уклали відкриту або таємну угоду про свою діяльність називається картелем (від нім. cartel
— об’єднання). Метою створення картелю є максимізація сукупного й індивідуального при
Картель, причини виникнення, стимули до порушення картельних угод
Картель може бути повним — об’єднує всі фірми галузі, здійснює монопольну політику, та неповним — об’єднує частину фірм галузі, здійснює політику галузевого лідера — домінуючої фірми. За умови існування повного картелю встановлюється монопольна ціна, і монопольний прибуток розподіляється між його учасниками. За умови створення неповного картелю домінуюча фірма максимізує прибуток орієнтуючись на залишковий попит.
Відмітною рисою існування картелів є періодичні зустрічі з метою перерозподілу ринків і узгодження зміни цін. Визначення ринкових часток відбувається на основі визначення ринкових квот, системи «виняткових територій» і розподілу покупців, або за допомогою їх комбінації. Об’єктом обговорення крім названих питань є також внутрішні штрафні санкції за порушення угоди й критерії моніторингу.
Після того як картель сформований, встановлена монопольна ціна, у кожної фірми з’являється стимул порушити картельну угоду, шляхом збільшення квот випуску або зни
ження ціни. В цьому випадку фірма-порушник залучає додаткову кількість споживачів, в наслідок чого її прибуток зростає.
За умови , що картель охоплює всі фірми галузі, рівновага досягається там (Q m ), де граничні витрати галузевого випуску відповідають граничному доходу (рис. 5.8). При цьому ціна аб
на ринку встановиться на рівні вищому, ніж величина граничних витрат (P m >MC). Квота кожної фірми-учасниці картельної угоди (q m ) буде визначатися відповідно до умов встановленої на ринку рівноваги. Зауважимо, що даний обсяг випуску менше конкурентного рівня (q m <q c ). (q m <q c ). на ринку встановиться на рівні вищому, ніж величина граничних витрат (P m >MC). Квота кожної фірми-учасниці картельної угоди (q m ) буде визначатися відповідно до умов встановленої на ринку рівноваги. Зауважимо, що даний обсяг випуску менше конкурентного рівня (q m <q c ).
МС=MR D
МR P Q
МС
МС=MR
0 P m Q m
МС, P
МС P c AC P m q i q m q0q c
Рис. 5.8. Встановлення рівноваги для а — фірми та б — ринку в умовах картелю
Оскільки конкурентна ціна нижче картельної, то за позитивного нахилу кривої граничних витрат, картельний обсяг випуску буде менше конкурентного. При збільшенні квоти фірма може збільшити прибуток, таким чином у кожної фірми є стимули розширювати виробництво за картельної ціни. Проте, якщо всі фірми-учасниці збільшать випуск, то ціна повернеться до свого конкурентного рівня.
Отже, положення картелю не є стійким, оскільки домінуючою стратегією окремої фірми стає порушення квот. Причому прагнення порушити свою квоту підсилюється з ростом ринкової частки картелю, оскільки в цьому випадку картель максимально обмежує продажі й підвищує ринкові ціни. Нестійкість угод приводить до часткового або повного розпаду картелю. Ситуація може змінитися при узгодженій поведінці фірм в довгостроковому періоді. В процесі повторюваної взаємодії методами попередження порушення угоди може стати стратегія «курка» (trigger strategy)
— підтримка монопольної ціни за умови виконання обов’язків суперниками та покарання низькою ціною при виявленні порушень домовленостей. Достатньо одного порушення, щоб угода ніколи більше не відновлялася.
Крім того, з метою компенсації збитків картель може зобов’язати порушника, що продав понад свою квоту, придбати продукцію в продавця, що продав нижче квоти; або встановити для нього знижену квоту в наступному періоді. У першому випадку збільшення обсягу продажів за рахунок зниження ціни спричинить необхідність придбання продукції вже за картельною ціною, що робить подвійно невигідним порушення картельної угоди.
До основних факторів, що сприяють збереженню картелю відносять:
Фактори збереження картелю
1. Концентрація виробників у галузі. Висока концентрація полегшує здійснення змови, робить картель більш стійким, зменшує проблеми контролю виконання угоди.
2. Еластичність попиту. Чим нижче еластичність попиту, тем більший ефект приросту доходу одержує картель при підвищенні ціни. Отже, низька еластичність попиту може сприяти створенню картелю.
3. Диференціація продукту. Диференціація продукту зовні картелю підвищує еластичність попиту для картелю й зменшує ефективність змови для його учасників. Диференціація продукту всередині картелю ускладнює контроль і полегшує можливість дій, спрямованих на отримання особистої вигоди. Чим вище ступінь однорідності продукту на ринку, тим легше підтримувати єдиний рівень цін і здійснювати контроль.
4. Бар’єри входу. Умовою успішного функціонування картелю є створення перешкод для доступу потенційних конкурентів на ринок. За відсутності бар’єрів збільшення ціни картелем, що дозволяє отримувати надприбуток, слугує стимулом для припливу в галузь нових фірм. При цьому конкурентне оточення буде зазнавати позитивний зовнішній ефект від підвищення ціни й нарощувати випуск. Таким чином, обмеження випуску, що встановлюється картелем, буде нейтралізовано ростом випуску конкурентного оточення і призведе до зниження прибутку картелю.
5. Організаційні витрати. Витрати, пов’язані з організацією картелю, можуть включати: витрати пошуку партнерів і ведення переговорів; витрати контролю виконання угод; витрати покарання у випадку порушення угод деякими учасниками. Ці витрати є незворотними й слугують бар’єрами вступу в картель.
6. Очікування покарання. Діяльність картелів є незаконною і підпадає під дію антимонопольного законодавства. Таким чином, стримуючими факторами при вступі в картель є: ризик виявлення змови, санкції антимонопольних органів, втрата репутації «законослухняної» фірми. Крім того, для фірми, що вже вступила в картель, з’являється погроза покарання за порушення умов угоди.
Крім того на підтримання угоди можуть впливати:
— ставка позичкового відсотка — чим вище ставка відсотка, тим вище привабливість альтернативного способу використання отриманого монопольного прибутку;
— господарський ризик — чим вище господарський ризик, тим привабливішим стає захоплення монопольного прибутку й сильніше стимул до порушення змови;
— інформаційні лаги (затримка покарання) — чим пізніше буде виявлено «зрадництво» і чим більше періодів мине до моменту «покарання», тим вище стимул до порушення, тому що тим більший додатковий дохід одержує «зрадник».
Високі ціни та монопольний прибуток можуть бути результатом мовчазної змови (tacit collusion) між учасниками ринку. Мовчазна змова припускає взаємне розуміння тих переваг, які одержують учасники ринку, відмовившись від конкуренції між собою. На відміну від явної мовчазна змова не вимагає цілеспрямованої координації дій учасників, і виникає в силу соціальних і персональних контактів. Наприклад, формами неявної змови можуть виступати:
Мовчазна змова, форми її прояву
• прихильність галузевим традиціям, передбачуваність поведінки конкурентів;
• неформальне вираження думки щодо торговельної практики в індустрії;
• обмін інформацією щодо своїх стратегій торговельними представниками фірм;
• повідомлення про напрямки й методи діяльності галузі торговельними асоціаціями;
• заява лідерами галузі про свої наміри, дотримання іншими учасниками ринку тієї ж політики;
• активна участь фірми у діяльності торговельних асоціацій, де виробляють правила взаємодії.
Подібний обмін інформацією між фірмами полегшує їх пристосування до поведінки конкурента: дозволяє мінімізувати час запізнювання в наслідуванні змін й скоротити втрати фірми, ініціатива якої не була підтримана. Окрім узгодження цін предметом угоди може виступати — обмеження випуску; територіальний розділ ринку з метою запобігання зайвої конкуренції й посилення влади локальних продавців; дії, що спрямовані на перешкоджання входу потенційних конкурентів; визначення єдиної інвестиційної політики, зниження ризиків; стратегічна взаємодія із суспільними інститутами: взаємини із профспілками, лобіювання і т.д.
Змова не обов’язково передбачає обмін інформацією між учасниками. На висококонцентрованих галузевих ринках фірми зазвичай залежать одна від одної. За цих обставин фірми можуть враховувати поведінку конкурентів і координувати свої дії навіть при відсутності формальної угоди. Такі скоординовані дії найчастіше відомі як свідомий паралелізм. Для ілюстрації подібної поведінки фірм наведемо приклад, який став класичним — історія ціно
вої політики найбільших виробників сигарет США («Reynolds», «American Tobacco Company», «Ligget and Myers»).
20 квітня 1928 р.: компанія «Reynolds» («Camels») оголосила про зниження ціни з 6.40 до 6.00 дол. за тисячу. «American Tobacco Company» знизила ціну аналогічно 21 квітня і «Ligget and Myers» — 28 квітня.
4 жовтня 1929 р.: компанія «Reynolds» оголосила про підвищення ціни до 6.40 дол., і обидва конкурента прийняли таке ж рішення в той же день.
23 червня 1931 р.: компанія «Reynolds» оголосила про підвищення ціни до 6.85 дол., , і обидва конкурента здійснили те саме в той же день.
1 січня 1933 р.: «American Tobacco Company» знизила свою ціну до 6.00 дол., обидва конкурента зробили так само в той же день.
11 лютого 1933 р.: «American Tobacco Company» знизила свою ціну до 5.50 дол., і обидва конкурента послідували за нею в той же день.
9 січня 1934 р.: компанія «Reynolds» збільшила свою ціну до 6.10 дол., і обидва конкурента ухвалити аналогічне рішення в той же день.
Розглянемо фактори ринкової структури, що впливають на стимули до мовчазної змови.
Стимули до змови тим нижче, чим:
— нижче бар’єри входу на ринок;
— більша кількість учасників змови — виграш від «зрадництва» збільшується в порівнянні з доходом від «чесної гри»;
— менш прозорий ринок;
— вище роль інновацій на ринку — є можливості знизити витрати або ввести новий продукт;
— більш еластичний попит;
— нижче темпи зростання попиту;
— вище циклічні коливання попиту;
— рідше взаємодія фірм на ринку;
— менш рівномірно розподілені частки між продавцями;
— слабкіше структурні зв’язки між компаніями (масштаби перехресного володіння).
Крім факторів ринкової структури на стимули до мовчазної змови впливають:
— обмеження потужності — чим більше обмежені потужності, тим легше підтримувати мовчазну змову;
— асиметрія потужностей — чим більше різняться обмеження потужності в продавця, тем складніше підтримати мовчазну змову
— рівень витрат продавців — чим більше відрізняється рівень і структура витрат продавців тим нижче стимули до змови.
Продавці також можуть своєю поведінкою впливати на стимули до мовчазної змови. Таким варіантом поведінки, окрім розкриття інформації про ціни і напрямки їх змін, можуть стати спеціальні методи ціноутворення, що знижують стимули до зміни цін:
— політика «найбільшого сприяння покупцям» — покупцю обіцяють призначити ціну, що відповідає найкращій альтернативній пропозиції;
— обмеження ціни перепродажу — дозволяє знижувати витрати спостереження за цінами;
— встановлення цін відносно базового пункту — ціна визначається як сума вихідної (базової) ціни й транспортних тарифів — дозволяє знижувати витрати на моніторинг ринкових цін.
