6.1. Вертикальна взаємодія фірм як форма обмеження галузевої конкуренції.
6.2. Вертикальні обмеження.
6.3. Вигоди і витрати вертикальної інтеграції фірм.
6.4. Наслідки здійснення вертикальної інтеграції фірм.
Ключові положення
Терміни і поняття
Завдання для самоперевірки
Завдання для індивідуальної роботи
Практичні завдання
Література для поглибленого вивчення
Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете знати:
— сутність, види та організаційні форми інтеграції фірм;
— сутність різних типів вертикальних обмежень, причини їх застосування, переваги і недоліки;
— спонукальні мотиви та витрати вертикальної інтеграції фірм;
— економічні наслідки вертикальної інтеграції для фірм і галузевого ринку;
— ефективність вертикальних контрактів, а також уміти:
— розрізняти варіанти вертикальних відносин фірм, визначати їхні переваги та недоліки;
— аналізувати доцільність здійснення різних ступенів інтеграції з точки зору результативності функціонування фірм і галузевого ринку;
— визначати ефективність вертикальної інтеграції фірм;
— моделювати вплив вертикальних обмежень на ефективність функціонування галузевого ринку та ін.
6.1. Вертикальна взаємодія фірм як форма обмеження галузевої конкуренції Інтеграція являє собою процес консолідації активів підприємств, що відбувається, як правило, з ініціативи однієї із активних (домінуючих) фірм. Наслідком інтеграції виступає зміцнення ринкових позицій активної (домінуючої) фірми, яка встановлює як неринковий контроль над поведінкою фірм, так і повний або частковий контроль над їхньою власністю. Отже, інтегрована фірма передбачає сполучення двох типів контролю: контроль над власністю підприємств і контроль над їхньою ринковою поведінкою.
У межах фірми інтеграційний процес може здійснюватись у такі способи.
1. Шляхом природної інтеграції, або консолідації активів за рахунок внутрішніх джерел фірми, що передбачає розширення виробництва шляхом включення до нього нових стадій технологічного процесу. При здійсненні природної інтеграції зберігається попередня організація виробництва, колишній контроль над власністю та поведінкою фірми. У даному випадку відбувається зростання бізнесу за рахунок укрупнення фірми при збереженні всіх учасників галузевого ринку.
2. Шляхом консолідації активів та (або) узгодження ринкових дій з іншими фірмами. Такий спосіб передбачає приєднання необхідного бізнесу у вигляді фірми, при чому відбувається зміна організації виробництва, контролю над власністю та ринковою поведінкою раніше незалежної фірми. Зростання розмірів активної (домінуючої) фірми відбувається за рахунок скорочення кількості учасників галузевого ринку, що впливає на рівень концентрації та підвищує рівень ринкової влади новоствореної організаційної структури.
Поняття та види інтеграції фірм
Залежно від ступеня контролю активної (домінуючої) фірми над власністю виділяються такі форми інтеграційних відносин:
1. Відносини повної (традиційної) інтеграції, що встановлюються у процесі придбання однієї фірми іншою і передбачають повний контроль як над власністю, так і над ринковою поведінкою фірми;
2. Відносини часткової (неповної) інтеграції, які виникають у межах інтеграційних об’єднань і мають місце тоді, коли активна фірма не може встановити повний контроль над власністю, проте має можливість здійснювати контроль над управлінням окремими структурними підрозділами підприємств;
3. Відносини квазіінтеграції (формальної інтеграції), що передбачають наявність контролю над ринковою поведінкою формально самостійних фірм при відсутності контролю над їх власністю;
4. Відносини, що виникають у результаті укладання коротко- та довгострокових контрактів.
Традиційним є поділ інтеграційних відносин за ступенем однорідності продукції фірм на горизонтальні, вертикальні та конгломератні.
Горизонтальна інтеграція має місце в результаті об’єднання капіталів та (або) узгодження ринкової поведінки кількох фірм, що випускають однорідну продукцію або мають однотипні стадії технологічного ланцюга. При цьому інтегровані фірми укладають угоди відносно цін, обсягів виробництва, розподілу ринку збуту, намагаючись монополізувати ринок. З цієї причини горизонтальні об’єднання фірм підлягають жорсткому контролю державних органів з антимонопольної політики.
Типовим прикладом горизонтальної інтеграції є придбання у 2005 р. австрійською холдинговою компанією Raiffeisen International Bank-Holding 93,5 % акцій банку «Аваль» в Україні. Такий крок став важливим для подальшого зміцнення лідируючих позицій Raiffeisen International як в Україні, так і в Центральній і Східній Європі, оскільки «Аваль» мав здорову економічну базу і велику філіальну мережу по всій Україні, яка відповідала планам розвитку Raiffeisen.
Нагадаємо, що вертикальна інтеграція має місце в результаті комбінації різногалузевих фірм, виробництво яких пов’язане єдиним технологічним ланцюгом, і являє собою сполучення технологічно самостійних виробничих, розподільчих, збутових та інших економічних процесів у межах однієї фірми. По суті, вертикальна інтеграція означає використання фірмою для рішення власних економічних задач внутрішніх господарських операцій та адміністративних процесів замість ринкових трансакцій.
Яскравим прикладом найуспішніше побудованої вертикально інтегрованої компанії у гірничо-металургійному комплексі України виступає «Метінвест Холдинг», що був створений для відокремленого управління гірничо-металургійними активами «СКМ». Її вартість оцінено у 18,1 млрд дол. США, що дало «Метінвесту» змогу зайняти друге місце в рейтингу найдорожчих корпорацій країни після НАК «Нафтогаз Україна».
Вертикальну інтеграцію фірм можна аналізувати як у статиці, так і в динаміці. Усталена структура вертикальних відносин у вигляді повного циклу виробництва продукції та її розподілу являє собою статичну модель інтеграції. Динамічний розвиток фірм пов’язаний із двома типами вертикальної інтеграції:
1) інтеграції «вперед» (поступальної, висхідної інтеграції), яка має місце, коли фірма намагається об’єднатись або встановити вертикальний контроль над підприємствами на наступних стадіях технологічного ланцюга;
2) інтеграції «назад» (зворотної, низхідної інтеграції), що має місце там, де розширення фірми здійснюється за рахунок підприємств на попередніх стадіях технологічного процесу.
Отже, тип вертикальної інтеграції залежить від того, у якій точці виробничого процесу перебуває фірма-ініціатор даного процесу.
Конгломератна (універсальна, комбінована) інтеграція передбачає об’єднання фірм, які не мають ані технологічної, ані цільової спільності з основною сферою діяльності фірмиініціатора інтеграційного процесу.
Прикладом успішної конгломератної інтеграції є придбання корпорацією Procter&Gamble, провідним виробником миючих засобів і товарів особистої гігієни, компанії Gilette — виробника однойменних бритв, батарейок Duracell, зубної пасти Oral-B і побутових електроприладів під торговою маркою Braun. У результаті такого злиття утворилася найбільша компанія споживчого сектору в світі з річним прибутком у розмірі більше 60 млрд дол. США, що дозволило їй зайняти перше місце в світовій індустрії споживчих товарів.
Традиційним є виділення організаційних форм інтеграції фірм залежно від ступеня стійкості та інтенсивності взаємодії між суб’єктами інтеграції (табл. 6.1).
