У міжнародній статистиці оцінювання стану і перспектив розвитку національних економік здійснюється за допомогою системи макроекономічних показників, в якій центральне місце посідає валовий внутрішній продукт [англ. — gross domestic product (GDP)] — п оказник, що характеризує кінцевий результат економічної діяльності резидентів (підприємств, організацій, установ, домашніх господарств) .
З огляду на визначення економічного зростання країни як спроможності нарощувати виробництво більш високими темпами, ніж приріст населення, в якості першого орієнтира добробуту суспільства використовується співвідношення реального ВВП і чисельності населення. ВВП на душу населення розглядається як універсальний вимірник економічної активності і слугує основою класифікації країн світу за рівнем економічного розвитку з метою операти вного контролю за структурними зрушеннями. Так, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) класифікує 125 країн з населенням понад 1 млн чол. на чотири групи: з низьким рівнем доходу, середнім, вище від середнього і високим. У класифікації Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) ви
1
У деяких країнах основним макроекономічним показником є валовий національний
15
окремлюються групи країн з низьким рівнем доходу (до $ 600), із середнім, нові індустріальні країни та країни ОПЕК.
У міжнародних порівняннях реальний ВВП обчислюється в доларах США на основі паритету купівельної спроможності валют.
Динамізм економічних процесів і економічного розвитку відбивається в темпах економічного зростання і структурних зрушеннях в економіці. Оскільки економічний розвиток визначається як тривалий у часі проц ес, у систему показників включаються характеристики інтенсивності динаміки — індекси і темпи приросту фізичного обсягу ВВП та в розрахунку на душу населення.
Систему показників економічного зростання подано на рис. 1.2.
Ошибка!
Валовий внутрішній продукт номінальний
Валовий внутрішній продукт реальний
Реальний
ВВП на душу населення (на основі ПКС валют) Індекси і темпи приросту
Чисельність населення Індекс цін (дефлятор)
Аналіз структури і структурних зрушень
Рис. 1.2. Система показників економічного зростання
ВВП, як і інші макроекономічні показники системи національних рахунків, оцінюється в поточних ринкових цінах, які опосередковують реальний оборот продукту і за якими визначаються доходи всіх учасників економічного процесу. Така оцінка показників уможливлює аналіз галузевої структури економіки, пропорцій між споживанням і нагромадженням, інші важливі макроекономічні співвідношення, скажімо, від ношення до ВВП дефіциту державного бюджету чи державного боргу, проте не дає можливості виміряти динаміку обсягів вироблених і використаних товарів і послуг, оскільки залежить не лише від фізичних обсягів виробництва, а й від рівня цін. В аналізі динаміки макроекономічних показників необхідно нівелювати ціновий фактор, тобто переоцінити обсяги ВВ
П поточного періоду за постійними цінами.
16Залежно від того, за якими цінами визначено обсяги кінцевого виробництва, вирізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП характеризує обсяг виробництва у фактичних цінах поточного року, а реальний — у постійних цінах, якими є середні ціни року, взятого за базу порівняння. Індикатором розвитку чи спаду економіки та коливань економічної кон’юнктури в міжна родній статистиці визнано індекс реального ВВП, який розраховується за відомою формулою фізичного обсягу І q : ? ? ?
01 pq pq I q .
00
За методологією СНР для визначення індексів фізичного обсягу ВВП базу порівняння рекомендується змінювати щоп’ять років. У країнах з перехідною економікою, зважаючи на нестабільний стан економіки, вимірювання реального ВВП здійснюється за цінами попереднього року. В економічній літературі найчастіше використовують похідний від індексу реального ВВП І q темп
приросту K = 100 (І q –
1). Ряди ланцюгових темпів приросту (зменшення) фізичного обсягу ВВП за певний період часу дають можливість простежити характер його змін, вони демонструють швидкість розширення виробництва і спроможність господарського механізму перетворювати потенційні сировинні, трудові, інтелектуальні ресурси на реальні блага.
Світова економічна динаміка широко досліджується міжнародними організаціями: ООН, Світовим банком, ОЕС
Р, ЄБРР. Як свідчать результати досліджень, за останні півстоліття світовий ВВП зріс більш як у 6 разів, проте темпи світового економічного зростання поступово уповільнювалися — від 5,2% в 1970-ті роки до 2,9% в 1990-ті роки
1 . Особливо відчутним виявилось уповільнення економічної динаміки в країнах з високим рівнем доходу — від 4,9 до 2,5 %, у країнах з низьким та середнім доходом темпи приросту ВВП за той самий період зменшилися з 6,7 до 4,5%. Водночас країни ПівденноСхідної Азії до початку фінансової кризи 1998 р. демонстрували найвищі у світі темпи приросту ВВП: 7,9—8,2 %.
У табл. 1.1 наведено темпи приросту ВВП провідних країн світу за другу половину ХХ ст. Повоєнні роки характеризуються досить високими темпами зростання, лідером за цим показником була Японія. Проте вже на початок 1970-х років виникла суперечність між зростанням виробництва матеріальних благ і нестриприросту K = 100 (І q –
1). Ряди ланцюгових темпів приросту (зменшення) фізичного обсягу ВВП за певний період часу дають можливість простежити характер його змін, вони демонструють швидкість розширення виробництва і спроможність господарського механізму перетворювати потенційні сировинні, трудові, інтелектуальні ресурси на реальні блага.
Світова економічна динаміка широко досліджується міжнародними організаціями: ООН, Світовим банком, ОЕС
Р, ЄБРР. Як свідчать результати досліджень, за останні півстоліття світовий ВВП зріс більш як у 6 разів, проте темпи світового економічного зростання поступово уповільнювалися — від 5,2% в 1970-ті роки до 2,9% в 1990-ті роки
1 . Особливо відчутним виявилось уповільнення економічної динаміки в країнах з високим рівнем доходу — від 4,9 до 2,5 %, у країнах з низьким та середнім доходом темпи приросту ВВП за той самий період зменшилися з 6,7 до 4,5%. Водночас країни ПівденноСхідної Азії до початку фінансової кризи 1998 р. демонстрували найвищі у світі темпи приросту ВВП: 7,9—8,2 %.
У табл. 1.1 наведено темпи приросту ВВП провідних країн світу за другу половину ХХ ст. Повоєнні роки характеризуються досить високими темпами зростання, лідером за цим показником була Японія. Проте вже на початок 1970-х років виникла суперечність між зростанням виробництва матеріальних благ і нестри
1
17мним виснаженням природних ресурсів, яке супроводжувалося забрудненням навколишнього середовища. Щорічні темпи приросту реального ВВП знижуються, особливо в країнах ЄС: у 2003 р. у Франції темп приросту становив лише 0,5%, у Німеччині зафіксоване зменшення ВВП на 0,1%.
Таблиця 1.1
ТЕМПИ ПРИРОСТУ РЕАЛЬНОГО ВВП* У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ, %
| Країна |
Середньорічні темпи приросту |
У % до попереднього року |
| 1950—1970 |
1970—1976 |
1976—1986 |
1990 |
1995 |
2000 |
2003 |
| США |
3,5 |
2,9 |
2,3 |
1,7 |
2,7 |
3,8 |
2,9 |
| Японія |
9,8 |
5,3 |
4,3 |
5,2 |
1,9 |
2,8 |
2,7 |
| Великобританія |
3,5 |
2,9 |
1,8 |
0,8 |
2,8 |
3,8 |
2,3 |
| Франція |
5,0 |
4,3 |
2,5 |
2,6 |
1,7 |
3,8 |
0,5 |
| Німеччина |
6,3 |
2,5 |
2,3 |
5,7 |
1,7 |
2,9 |
– 0,1 |
Джерела: Financial Statistics Yearbook 1998. Washington D.C 1998; Статистичний щорічник України за 2004 р. * До 1986 р. ВНП; для періоду 1950—1976 рр. ціни 1970 р.; для 1970—1986 рр. — ціни 1980 р.; для 1990
—2000 рр. — ціни 1989 р.
Позитивним фактом світової економічної динаміки кінця ХХ ст. слід вважати прискорення економічного зростання в країнах з низьким і середнім доходом, завдяки чому в групі цих країн прискорюються темпи приросту ВВП в розрахунку на душу населення, що видно з рис. 1.3.
5,00 %
4,50
4,00
3,50
3,00
2,50
2,00
1,50
1,00
0,50
0,00
Ошибка!
18
Рис. 1.3. Темпи приросту ВВП на душу населення в індустріально розвинених країнах і в країнах, що розвиваються, за період 1951
—2000 рр.
Джерела: Звіти МВФ за відповідні роки; На пороге 21 века: Доклад о мировом развитии 1999/2000 года. — М.: Весь мир: Всемирный банк, 2000.
— 288 с; World economic outlook (International monetary Fund), Oktober, 2000; International Financial Statistics (IMF), August 2000; Мир на рубеже тысячелетий (прогноз развития мировой экономики до 2015 г.). — М.: Издат. «НОВЫЙ ВЕК», 2001. — С. 545
—549.
На початку 1990-х років надзвичайно ускладнилась економічна ситуація в постсоціалістичних країнах Східної Європи і в країнах СНД, які вступили у смугу різкого спаду виробництва, кризи і депресії. За період 1990—2003 рр. в країнах Центральної і Східної Європи та Балтії реальний ВВП зменшився на 20%, у країнах СНД — на 31%, у тому числі в Росії на 29%, в Ук раїні — у 2,1 раза (– 53%).
У табл. 1.2 наведено темпи приросту ВВП за групами постсоціалістичних країн. У кожній групі країн можна виділити два періоди: рецесії і зростання. У країнах Центральної і Східної Європи та Балтії період зростання економіки розпочався з 1993 р., у країнах південно-східної Європи — з 1994 р., у країнах СНД — з 1999 р., в Україні — лише з 2000 р.
Таблиця 1.2
ТЕМПИ ПРИРОСТУ РЕАЛЬНОГО ВВП У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІД
НОЇ ЄВРОПИ, БАЛТІЇ ТА СНД, % ДО ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ (1991
—2003 рр.)
Рік
Країни ЦСЄ та СНД
Країни ЦСЄ і Балтії
Країни
ПСЄ
Країни
СНД
Росія Україна
1991 – 7,9 – 10,4 – 14,9 – 5,6 – 5,0 – 10,6
1992 – 9,2 – 2,2 – 9,2 – 14,2 – 14,8 – 9,7
1993 – 4,9 0,2 – 1,6 – 9,1 – 8,7 – 14,2
1994 – 5,6 3,9 3,9 – 13,4 – 12,7 – 22,9
1995 – 0,1 5,4 6,1 – 4,8 – 4,0 – 12,2
1996 0,2 4,7 3,6 – 3,6 – 3,6 – 10,0
1997 2,5 4,9 – 0,5 1,4 1,4 – 3,0
1998 – 1,0 3,6 0,0 – 3,9 – 5,3 – 1,9
1999 3,4 2,8 – 2,4 5,2 6,4 – 0,2
2000 6,0 4,0 3,6 9,1 10,0 5,9
2001 4,3 2,5 4,6 6,0 5,0 9,2
| 2003 |
4,7 |
3,3 |
3,9 |
6,2 |
6,2 |
9,6 |
| 1989 = 100 |
80 |
113 |
82 |
69 |
71 |
47 |
19
Джерело: World Bank, Database, 2003.
Найвідчутніших втрат економіка України зазнала у 1990—
1994 рр. За цей час обсяги ВВП зменшилися на 45,6%, промислового виробництва — на 40,4%, сільськогосподарського — на
32,5%. Повністю була розбалансована грошова та фінансова система. Особливо прикрими були наслідки рекордної за світовими стандартами гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10 256%. Дефіцит державного бюджету покривався прямою грошовою емісією
НБУ. Лише за 1994 р. ва лютний курс українського карбованця до долара США знизився у 8,3 раза.
Світова економічна історія не знає подібних масштабів падіння економіки у мирний час. Потрібно було п’ять років напруженої праці, щоб поступово, уповільнюючи темпи економічного спаду, вивести українську економіку з катастрофи, в якій вона опинилася. 2000 р. вперше за роки незалежн ості було досягнуто зростання реального ВВП.
Аналізуючи економічне зростання, його темпи і середньодушові параметри, слід мати на увазі, що навіть незначна різниця в темпах приросту може мати досить суттєвий довготерміновий ефект. Помітна різниця в темпах приросту виявить ефект за відносно короткий період. Наприклад, 1990 р. обсяг ВВП в країні Б становив 70 млрд USD, що порівняно з країною А в 1,4 раза більше (рис. 1.4). Середньорічні темпи приросту ВВП протягом десяти років становили: у країні А — 8%, у країні Б — 3%. За таких темпів приросту через 10 років обсяг ВВП країни А досяг рівня 107,9, країни Б — 94 млрд USD, тобто різниця в темпах приросту
ВВП пр ивела до того, що обсяг ВВП країни А перевищив обсяг країни Б на 15%.
20
Рис. 1.4. Ефект різних темпів приросту Існує й інший спосіб визначення довготермінового впливу темпів приросту на обсяг кінцевого продукту: період, протягом якого ВВП подвоюється за умови незмінного економічного зростання. Використовують так зване правило 72, за яким необхідний для подвоєння ВВП час визначається відношенням (72 : темп приросту). Наприклад, країні А для подвоєння ВВП потрібно 13 років (107,9 : 8), а країні Б — 24 рок и (72 : 3).
Основною методологічною проблемою при визначенні індексу реального ВВП є переоцінка у постійні ціни (ціни базисного періоду) фізичних обсягів поточного періоду. З-поміж різних підходів визначення реального ВВП найпростішим є ділення номінального ВВП на індекс загального рівня цін — дефлятор І р : .:
1101 ?? ? p Ipqpq
Динаміку номінального і реального ВВП та індексівдефляторів подано в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
ДИНАМІКА ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ В УКРАЇНІ
| Рік |
ВВП у фактичних цінах млрд грн у розрахунку на одну особу, грн 170,0 3436 204,2 4195 |
Індекси фізичного обсягу, % до попереднього року |
| реальний ВВП |
ВВП в розрахунку на одну особу |
| 2000 |
105,9 |
|
106,7 |
123,1 |
| 109,2 |
111,1 |
21
Джерело: Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О.Г. Осауленка. —
К.: Держкомстат України, 2005.
— С. 33.
В Україні дефлятор ВВП І р розраховується як середньозважена з індексів споживчих цін (вага 0,8) та цін виробників промислової продукції (вага 0,2), кожен з яких показує зміну вартості певного набору товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну вартості репрезентативного споживчого кошика — набору товарів та послуг, що їх споживають дома шні господарства. Джерелом інформації є статистичне спостереження за змінами цін і тарифів на споживчому ринку. На основі постійної вибірки, до якої входять підприємства торгівлі і сфери послуг усіх форм власності, а також ринки, обчислюються середні ціни на товари і послуги, що входять до споживчого кошика. Індивідуальні індекси середні х цін зводяться, відповідно, в субіндекси продовольчих товарів, непродовольчих товарів та послуг, а на підставі цих трьох субіндексів визначається ІСЦ.
Зведення індексів цін на кожному рівні здійснюється за формулою середньозваженого арифметичного індексу ,
0 ? ? jpjp diI де i pj
—індекс цін j-ї складової, d j0 — частка j-ї складової в базисному періоді. Структура споживчого кошика визначається за даними вибіркових обстежень домашніх господарств.
2003 р. індекс споживчих цін в Україні становив 1,082, у тому числі на продовольчі товари — 1,109, непродовольчі — 1,015, послуги — 1,054.
Метод послідовного агрегування застосовують і під час обчислення індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ). Цінами виробників називають ці ни підприємств без податку на додану вартість та акцизного збору. Для спостереження за ними формують вибірку підприємств усіх підгалузей промисловості (понад 2 тис.), яка охоплює близько 6 тис. видів продукції. Індивідуальні індекси цін за окремими вида
22
ми продукції зводяться в субіндекси цін товарних груп, на основі яких визначаються субіндекси цін за підгалузями промисловості, а ті, своєю чергою, формують галузеві індекси цін. За промисловістю в цілому ІЦВ розраховується як середньозважена з галузевих індексів за структурою виробництва базисного періоду. Індекс цін виробників промислової продукції 2003 р. становив 1,1
11, а середньозважений індекс-дефлятор ВВП І р = 1,082 · 0,8 + 1,111 · 0,2 = 1,08. Скоригувавши номінальний ВВП на дефлятор І р=1,08, дістанемо реальний ВВП (267,3: 1,08 = 247,5 млрд грн). Звідси індекс реального ВВП становить: 247,5 : 225,8 = 1,096, тобто реальний ВВП 2003 р. зріс проти 2002 р. на 9,6%. Такий самий результат можна дістати, використавши взаємозв’язок індексів: І реал = І ном : І р .
Отже, дефлятор ВВП оцінює зміну цін на всі вироблені й спожиті товари і послуги. Різниця між номінальним i реальним ВВП показує абсолютний приріст (зменшення) номінального ВВП за рахунок динаміки цін: .
0111 ?? ???pqpq p
2003 р. приріст ВВП за рахунок динаміки цін становив: 267,3 – 245,7 = 21,6 млрд грн.
Характер динаміки реального ВВП в розрахунку на душу населення можна простежити на рис. 1.5.
23
113 %
112
111
110
109
108
107
106
105
104
103
20002001200220032004
Рис. 1.5. Індекси реального ВВП в розрахунку на душу населення, % до попереднього року
