Стан торговельного балансу залежить від структури експорту/імпорту та співвідношення цін на товари (послуги), що експортуються та імпортуються, а співвідношення цін визначається кон’юнктурою світових ринків конкретних груп товарів. Скажімо, зростання цін на нафту створить сприятливі умови торгівлі для країн-експортерів нафти і призведе до погіршення умов торгівлі в країнах-імпортерах нафти.
В якості статистичного індикатора умов торгівлі використовують співвідношення індексів середніх цін експорту І
Х та імпорту І
М :
І
Х/М = І
Х : І
М .
Значення І
Х/М > 1 свідчить про зростання купівельної спроможності одиниці експорту, і навпаки.
Умови торгівлі значною мірою залежать від цінових пропорцій між: первинними (сировина і матеріали) і промисловими товарами; первинними продовольчими і непродовольчими товарами; первинними паливними і непаливними товарами.
Динаміка умов торгівлі, віддзеркалюючи кон’юнктуру світового товарного ринку, спричиняє зміни валютних курсів. Курсові співвідношення між національною й іноземними валютами, своєю чергою, впливають на обсяги і збалансованість експортноімпортних операцій, на стан платіжного балансу і заборгованість.
Численні дослідження свідчать, що умови торгівлі для країнекспортерів первин них товарів, окрім цін на нафту і природний газ, погіршуються. За період 1900
—1992 рр. ціни на сировину і матеріали щороку знижувались у середньому на 0,6% . Це було використано як додатковий аргумент на користь стимулювання політики імпортозаміщувальної індустріалізації в країнах, що розвиваються. З 1976 р. простежується тенденція до прискореного зниження цін на первинні товари, що пояснюється збільшенням їх пропозиції на світових ринках. І
Х/М = І
Х : І
М .
Значення І
Х/М > 1 свідчить про зростання купівельної спроможності одиниці експорту, і навпаки.
Умови торгівлі значною мірою залежать від цінових пропорцій між: ? первинними (сировина і матеріали) і промисловими товарами; ? первинними продовольчими і непродовольчими товарами; ? первинними паливними і непаливними товарами.
Динаміка умов торгівлі, віддзеркалюючи кон’юнктуру світового товарного ринку, спричиняє зміни валютних курсів. Курсові співвідношення між національною й іноземними валютами, своєю чергою, впливають на обсяги і збалансованість експортноімпортних операцій, на стан платіжного балансу і заборгованість.
Численні дослідження свідчать, що умови торгівлі для країнекспортерів первин них товарів, окрім цін на нафту і природний газ, погіршуються. За період 1900
—1992 рр. ціни на сировину і матеріали щороку знижувались у середньому на 0,6% . Це було використано як додатковий аргумент на користь стимулювання політики імпортозаміщувальної індустріалізації в країнах, що розвиваються. З 1976 р. простежується тенденція до прискореного зниження цін на первинні товари, що пояснюється збільшенням їх пропозиції на світових ринках.
1
Економічна енциклопедія: У 3 т. — Т. 3 / С. В. Мочерний (відп.ред) та ін. — К.:
87Торговельний баланс України залежить від невеликого переліку традиційно експортних товарів, які характеризуються низьким ступенем обробки. Майже половина (45,2%) товарного експорту України припадає на металургійну та хімічну галузі, які через високу енергомісткість і, як наслідок, високу собівартість продукції та несприятливу кон’юнктуру на зовнішніх ринках втрачають свої конкурентні позиції. Водночас імпорт України тради ційно обтяжений великим обсягом енергоносіїв (36,8%), що створює умови стратегічної сировинної залежності (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
ТОВАРНА СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ у 2003 р.
| Основні групи товарів |
Частка групи в загальному обсязі, % |
| експорт |
імпорт |
| Усього |
100 |
100 |
| Продовольчі товари та сировина для їх виробництва |
11,8 |
9,4 |
| Мінеральні продукти |
15,2 |
36,8 |
| Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості |
8,4 |
7,7 |
| Недорогоцінні метали та вироби з них |
36,8 |
5,2 |
| Машини, устаткування, механізми |
10,1 |
15,1 |
| Транспортні засоби та шляхове обладнання |
6,2 |
8,6 |
| Інші товари |
11,5 |
27,1 |
Структура українського експорту вкрай неефективна і за ступенем індустріальної обробки товарів. У найвагомішій групі товарного експорту переважають напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі, а також руди і концентрати. Частка сировини, напівфабрикатів та матеріалів з низьким рівнем доданої вартості становить понад 70% від загального експорту. Частка високотехнологічної продукції незначна. На одну гр ивню експорту товарів машинобудування припадає 2,7 грн експорту продукції чорної та кольорової металургії.
З переходом до світових цін у торгівлі з країнами Східної Європи та СНД умови торгівлі для України істотно погіршилися. Орієнтовані на експорт види економічної діяльності — металургія, хімічна промисловість, сільське господарство і харчова про
88мисловість — є надзвичайно вразливими сферами в зовнішньоекономічних відносинах.
На рис. 3.9 подано динаміку середніх експортних цін і собівартості продукції металургії. Оскільки рівень інфляції за ІЦВ з
1999 р. був відносно невисоким, то темпи зростання собівартості виявилися дещо меншими порівняно з темпами зростання експортних цін, що забезпечило певний рівень прибутковості для ук раїнських експортерів металу. З іншого боку, зростання середньої заробітної плати як однієї зі складових собівартості відбувалося випереджальними темпами, що спричиняло зростання собівартості.
Коливання світових цін на металопродукцію і девальвація гривні тягли за собою нестабільність фінансового стану металургійних підприємств. Беручи до уваги застарілу технічну базу багатьох підприємств (виробництво сталі в ма ртенівських печах становить 50%), навіть за надзвичайно сприятливих економічних умов, які склалися 2000 року, 37% українських виробників металу повідомили про збитки.
350
300
250
200
150
100
50
0
19961997199819992000200120022003 %
Рис. 3.9. Динаміка середніх експортних цін, собівартості продукції і за
робітної плати у металургійному секторі України (1996 = 100) робітної плати у металургійному секторі України (1996 = 100)
Джерело: Держкомстат, розрахунки Світового банку.
89На рис.3.10 можна простежити реакцію металургії на коливання умов торгівлі. 2000 р. обсяги виробництва зросли згідно з оцінками Світового банку на 20%, інвестиції в основний капітал
— на 45%. Офіційний рівень прибутковості у металургійному секторі у цьому році становив 9,8%. У наступні роки ситуація в галузі погіршилася: 2002 р. обсяги виробництва зросли лише на 20%, а кількість збитк ових підприємств — виробників металопродукції наблизилася до 50%, середня прибутковість зменшилася; 2003 р. обсяги виробництва, інвестиції та прибутковість знову зросли, проте частка офіційно збиткових підприємств залишилася високою.
1 , зі зростанням експортних цін на 1% обсяги експорту металопродукції зростають у середньому на 0,4%, девальвація ж гривні на 1% забезпечує 0,6% зростання експорту. Наявність такої залежності наражає економіку України на певні ризики.
За оцінками експертів Світового банку
200
180
160
140
120
100
80
2001200220032004 %
Рис. 3.10. Динаміка обсягів виробництва та інвестицій в основний капітал металургійного сектору економіки
Передусім, це проблема конкурентоспроможності вітчизняної металургії. Цінова її привабливість на світовому ринку забезпечується пільговими умовами оподаткування, відносно нижчою
1
90заробітною платою працівників та економією інвестицій на оновлення виробничих потужностей.
Металовиробникам були надані спеціальні податкові та цінові пільги. Зокрема, у 1999
—2002 рр. «експеримент» у гірничій промисловості та металургії дозволив відстрочити податкові платежі на 36 місяців, на 50—70% зменшити податок на прибуток. 2003 р. пільги були анульовані, але спеціальний захист залишився у формі високих експортних мит на металобр ухт. Крім того, металургія користується дешевими енергоресурсами, на які припадає
30% витрат; ціни на вугілля для металовиробників були заниженими, підприємства одержували спеціальні субсидії на покриття цін на електроенергію, залишалася значною заборгованість на спожитий газ.
Цілком очевидно, що такі умови господарювання в перспективі не збережуться. Металовиробники ві дчувають певний конкурентний тиск з боку імпорту щодо зміцнення гривні, зростає заробітна плата, знижуються або скасовуються тарифні і нетарифні бар’єри згідно з вимогами СОТ і домовленостями про торгівлю з Європейським Союзом. Як наслідок, у металургійній промисловості слід очікувати на реструктуризацію і скорочення потужностей.
На збалансованість зовнішньої т оргівлі товарами істотно впливала несприятлива кон’юнктура на ринках інших сировинних товарів українського експорту (мінеральні добрива, цукор, пшениця, насіння соняшнику, олія) та «антидемпінгові» процеси. Починаючи з 1999—2002 років до України країнами
—членами СОТ (ініціаторами чого були здебільшого США, ЄС і Канада), було застосовано 24 окремі антидемпінгові заходи, що стосувалися в основному металу та продукції хім ічної промисловості. Український експорт продовжує зазнавати втрат від проблем з доступом до ринків. Поки Україна не зможе поліпшити свої зовнішньоторговельні відносини, ці проблеми становитимуть дедалі серйознішу перешкоду для її економічного зростання. Основним структурним, політичним і соціальним завданням для України буде підтримка перерозподілу трудових та інших ресу рсів з малоприбуткових і збиткових сфер традиційних галузей промисловості до більш прибуткових.
Динаміка сальдо торговельного балансу України практично відтворює динаміку сальдо торгівлі товарами (рис. 3.11), баланс торгівлі послугами стабільно активний, хоча значення його коливаються.
91
19961997199819992000200120022003 M лр д USD
Рис. 3.11. Динаміка сальдо торговельного балансу України за 1996—
2003 рр.
Для світового ринку характерні тенденції нарощення експорту наукомісткої продукції та розширення торгівлі послугами. Саме ці сегменти міжнародного поділу праці визначають зростання національного виробництва окремих країн і динаміку інвестицій.
В економічно розвинених країнах на торгівлю послугами припадає понад половина експортних надходжень. В Україні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі послугами відріз няються від світових. 2003 р. на експорт послуг припадало лише 18,2% загального експорту товарів і послуг, тоді як у структурі валового випуску за видами економічної діяльності частка галузей, що надають послуги, становила 33,1%, а в структурі валової доданої вартості — 48,7%.
Характерною рисою українського ринку послуг є різна інтенсивність динаміки експорту та імпорту, про що свідча ть дані рис.3.12. Обсяги наданих нерезидентам послуг практично залишалися незмінними, а обсяги імпорту послуг стрімко зростали, що негативно впливало на стан торговельного балансу послугами.
За даними платіжного балансу надходження від торгівлі по
92
них експортних надходжень. Позитивне сальдо балансу послуг за 2003 рік проти попереднього року збільшилось на третину і сягнуло 1,5 млрд USD. Торгівля послугами, у структурі експорту якої домінують послуги трубопровідного транспорту, характеризується активним торговельним сальдо, проте коефіцієнт покриття, як уже зазначалося, виявляє чітку тенденцію до зменшення.
600 Інде кс , %
500
400
300
200
100
0
Рис. 3.12. Індекси обсягів експорту/імпорту послуг (1996 = 100)
Рис. 3.12. Індекси обсягів експорту/імпорту послуг (1996 = 100)
Суттєво різниться географічна структура торгівлі послугами:
58,7% експорту послуг припадає на країни СНД, передусім на
Росію. В імпорті послуг, навпаки, переважають інші країни світу (67,4%). Найбільше послуг надають країни Європи (34% до загального обсягу імпорту), з них третина припадає на країни Європейського Союзу.
Аналіз видової структури експорту/імпорту послуг (табл. 3.4) свідчить про певні с труктурні зрушення. 2003 р. проти 1998 р. на 16,8 п.п. зменшилася частка експорту транспортних послуг, натомість зросла частка подорожей. Такий самий напрямок змін виявила структура імпорту: зменшилися частки послуг транспорту і зв’язку, зросла вага подорожей, різних ділових, професійних, технічних та державних послуг (дипломатичні, консульські, адміністративні послуги в закордонних справах тощо).
93Таблиця 3.4
СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ, % ДО ЗАГАЛЬНОГО
ОБСЯГУ
2003 р. 67,4% експорту послуг становили транспортні послуги, 17,9% — подорожі, 12,7% — різні ділові, професійні та технічні послуги. Левова частка транспортних послуг припадає на послуги трубопровідного транспорту (54,7%), що зумовлено геополітичним становищем України (транзит російського природного газу). Щороку зростають обсяги перевезень повітряним і залізничним транспортом. Структуру експорту транспортних послуг у 2004 р. подано на рис. 3.13.
16,2
54,7
94У структурі українського імпорту підвищується вагомість двох товарних груп імпорту — мінеральних енергетичних сировинних ресурсів та продукції машинобудування. Стійка тенденція зростання обсягів імпорту мінеральних продуктів свідчить про збереження нерозв’язаної проблеми зменшення залежності від імпорту нафти та газу. Зростання вартості товарного імпорту машинобудування, частка якого 2004 р. становила 27,5%, відображає активізацію інв естиційних процесів в Україні. 2004 р. приріст імпорту продукції машинобудування випереджав приріст товарного імпорту, темпи зростання становили відповідно
36,2 і 23,6%.
Ключові проблеми подальшого розвитку зовнішньої торгівлі
України і забезпечення її збалансованості пов’язані перш за все з диверсифікацією геополітичних і регіональних пріоритетів, з оптимізацією товарної структури експорту та імпорту. Тарифні і не тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі, не порушуючи вимог і норм ГАТТ/СОТ, мають захистити національний ринок і національного виробника, стимулювати розвиток конкурентоспроможного експорту і стримувати збільшення некритичного імпорту.
Однією з важливих цілей України є набуття членства у СОТ.
Це принесе як переваги, так і певні втрати. До переваг ан алітики відносять: полегшення доступу до експортних ринків завдяки режиму «нації найбільшого сприяння», можливість використання міжнародних правил розв’язання торговельних конфліктів, посилення стимулів внутрішніх економічних реформ та збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій.
Втрати, яких зазнає Україна від членства в СОТ, це — короткострокове зменшення виробництва через більш жорстку міжнародну конк уренцію, менші фіскальні надходження внаслідок зниження імпортних тарифів та обмеження незалежності в процесі реалізації торговельної політики.
Твердження, що разом із членством у СОТ Україна зможе значно спростити доступ експортних підприємств до міжнародних ринків, не безспірні. Основними перешкодами є обмежений перелік експортних товарів (переважно з низьким рівнем обробки) та ни зька ефективність експортних галузей.
Чи вплине вступ України до СОТ на співробітництво з основними торговельними партнерами? Традиційно сильні торговельні зв’язки з країнами СНД, очевидно, залишатимуться на нинішньому рівні. Що стосується ЄС, то вступ до СОТ приведе до поліпшення умов експорту першою чергою продукції чорної
95металургії (на ринки припадає 15% українського експорту) та легкої промисловості (10% українського експорту), експорт яких нині обмежений через квоти. Усунення імпортних бар’єрів, уведених торговими партнерами України, істотно не вплине на обсяги українського експорту, оскільки за оцінками
Україна на сьогодні вже експортує вдвічі більше від свого потенційного рівня.
Результати досліджень перехідних економік свідчать про низьку роль членства у СОТ щодо полегшення доступу до світових ринків на противагу важливості зростаючих потоків прямих іноземних інвестицій, створення механізмів розв’язання суперечок, а також підвищення ефективності розподілу ресурсів у екон оміці.
Якісно новий рівень регулювання світової торгівлі, досягнутий на основі домовленостей в рамках ГАТТ/СОТ, об’єктивно створив таку ситуацію, коли залишатися поза межами цієї організації стало стратегічно невигідним. Разом з тим існують питання, які мають критично важливе значення для перспектив розвитку країни і щодо яких мають бу ти забезпечені базові національні інтереси.
В Україні захист базових національних інтересів стосується насамперед аграрного сектору і тих галузей обробної промисловості, які мають потенціал міжнародної конкурентоспроможності: авіабудування, суднобудування, інші наукомісткі галузі. Нагальною проблемою є приведення національної системи стандартизації у повну відповідність до міжнародних та європейських стандартів і но рм, зокрема, у сфері санітарного, фітосанітарного і ветеринарного контролю, технічних бар’єрів у торгівлі, торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
1 Єрьоменко І., Маньківська Н. Чи призведе членство у СОТ до покращання доступу українського експорту до світових ринків? // Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі / За ред. І. Бураковського, Ларса Хандріха, Лутца Хоффманна. — К.:
96
