8. Цвих В. Групи інтересів/тиску: визначення, класифікація, межі функціонування та розрізнення / В. Цвих. — К., 2002.
1. Виборча кампанія кандидата, партії, блоку як мистецтво ефективного використання політичних комунікацій та інформації.
2. Інформаційно-аналітичний супровід виборчої кампанії.
3. Виборчі технології як найважливіша складова політичних зв’язків із громадськістю та їх характеристика.
Після вивчення матеріалу теми студент знатиме: завдання і методи зв’язків із громадськістю у проведенні виборчих кампаній; основні складові виборчих технологій; сутність позиціювання політичних сил та їхніх лідерів.
Після опанування теми студент вмітиме: підготовляти передвиборчі листівки, виступи, ролики і передачі; організовувати і проводити передвиборчі прес-конференцій, теледебати, зустрічі з виборцями.
Терміни і поняття до теми: виборчий процес, голосування, інформаційно-аналітичний супровід, політична мова, політичне маніпулювання, політичний міф, політичні стереотипи.
1. Виборча кампанія кандидата, партії, блоку як мистецтво ефективного використання політичних комунікацій та інформації
Вибори завжди здійснюються в конкретному суспільно-політичному середовищі, і саме через це багато в чому визначається їх або справді демократичний, або маніпулятивний характер. Це середовище включає ряд параметрів, які відображають його вплив на виборчий процес. До таких належать:
• наявність у суспільстві ціннісного консенсусу, атмосфери довіри, готовності політичних партій, переважної більшості громадян поважати результати виборів;
• повага у державі прав людини;
• електоральна (громадянська) обізнаність виборців;
• демократичний характер реєстрації виборців. Це означає насамперед відсутність будьякого роду дискримінації: за національною, расовою, майновою чи якою-небудь іншою ознакою. Точність і повнота списків виборців, а також наявність документів, які дають змогу ідентифікувати кожну людину, запобігають можливості фальсифікацій за допомогою позбавлення одних людей права голосу і багаторазового голосування інших;
• демократичний порядок реєстрації і взаємин партій;
• формування незалежних, неупереджених і компетентних органів управління виборчим процесом (насамперед виборчих комісій);
• наявність доступних для всіх механізмів подавання і розглядання скарг і вирішування суперечок, а також ефективних і незалежних органів контролю за дотриманням виборчого закону всіма учасниками електорального процесу, у тому числі й членами виборчих комісій.
Ефективність судового контролю за виборами передбачає суворі санкції за протиправні дії: тюремне ув’язнення, штрафи, скасування реєстрації кандидатів партій і т. п.
Стадії виборчої кампанії. У виборчій кампанії виділяється кілька основних стадій:
— формування законодавчої бази виборів;
— оголошення виборів;
— висування кандидатів (збирання підписів);
— реєстрація кандидатів;
— передвиборчі заходи;
— голосування;
— визначення результатів виборів (можливе призначення повторних виборів).
Однак із позицій стратегічного управління необхідна для цього робота починається задовго до оголошення виборів, особливо в тій сфері, що стосується інформаційноаналітичного забезпечення виборчої кампанії. До цієї стадії належать:
1. Нагромадження первинної інформації: спочатку проводиться аналіз проблемної ситуації, щоб на цій основі забезпечити найчіткішу постановку висунутого завдання. Іноді з’ясовується недоцільність участі в даній виборчій кампанії або ж попередньо поставлене за-
вдання переформулюється з урахуванням особливостей реальної ситуації. Далі, за наявності помітних шансів на успіх, переходять до наступної стадії.
Важливо визначити рівень виборів, у яких будете брати участь і за якими правилами вони будуть проходити. Від цього залежить основа стратегії. Ви балотуєтеся на посаду в законодавчій або у виконавчій владі? Вам потрібна проста чи абсолютна більшість голосів для перемоги? Чи буде другий тур? Ви повинні уважно вивчити виборче законодавство, а якщо воно складне, проконсультуватися з юристом.
Усвідомивши основні правила виборів, ви маєте зібрати якнайбільше інформації про округ і виборців. Який розмір вашого округу? У місті або сільській місцевості буде проходити ваша кампанія? Яке населення округу і як воно змінилося останнім часом та багато іншого?
Усіх виборців вашого округу потрібно розбити на групи (це основа для розробки стратегії вибору вашого електорату). Чи має кампанія доступ до інформації про виборців або список можливих виборців? Якою підтримкою у виборців користуються політичні партії?
Часто можна одержати важливу інформацію, вивчивши підсумки минулих виборів. Це знадобиться вам згодом, коли будете визначати, що спрацювало у ваших попередників, а що вам потрібно буде зробити інакше.
Цільова аудиторія — це люди, які з найбільшою ймовірністю проголосують за кандидата.
Перед плануванням виборчої кампанії, одне з найбільш важливих завдань є визначення цільової аудиторії, написання портрета виборця. Основними характеристиками цільової аудиторії є стать, вік і розмір доходу. Надалі цільова аудиторія може визначатися і за соціальним станом, способом життя, звичкам, медіа-уподобаннями та іншими факторами, кількість і види яких залежать від специфіки виборчого округу. Якісне визначення цільової аудиторії дозволить вибрати саме ті види політичної реклами, які зможуть максимально ефективно впливати на обрану аудиторію. Що надалі послужить відправною точкою і для створення політичних оголошень і для медіа-планування.
Практика показує, що найбільш ефективні виявляються агітаційні матеріали, розраховані на певну цільову аудиторію. Точність адресування дозволяє виборцю швидше виділити потрібну йому інформацію з ряду всіх кандидатів і зорієнтуватися у численних політичних повідомленнях.
Об’єктом програми ваших зусиль є не всі виборці, а тільки ті, кого можна переконати віддати свій голос за вашого кандидата. Опитування громадської думки допоможуть визначити контингент ваших потенційних прихильників. Не витрачайте даремно сил, намагаючись впливати на таких виборців, які майже напевно не підтримають вашого кандидата. Існують три типи виборців: ваші прихильники, прихильники ваших суперників і виборці, які ще не визначилися, як і за кого голосувати. Ваші прихильники — це ті, хто вже прийняв рішення голосувати за вас. Прихильники ваших суперників — це ті, хто вже прийняв рішення голосувати за них. А виборці, яких ще потрібно переконувати, називаються потенційними виборцями, і саме серед цих потенційних виборців вам потрібно виявити свою адресну групу.
Визначивши, скільки голосів вам необхідно для перемоги, потрібно з’ясувати, чим відрізняються ваші потенційні виборці від інших. Це можна зробити двома способами: географічним і демографічним прицілюванням. У більшості кампаній використовується комбінація обох методів.
Географічне прицілювання — це просте визначення своїх прихильників за місцем їх проживання. Наприклад, кандидат А живе в місті А. Там його знають і підтримують. Кандидат Б живе у місті Б, в якому його теж знають і підтримують. Більшість прихильників кандидата А буде з міста А, тому йому потрібно поїхати до міста В і переконувати в тому, що він
— кращий кандидат тих його жителів, що ще не прийняли рішення, за кого голосувати. Однак кандидати повинні все-таки направити визначені ресурси туди, де високий відсоток виборців традиційно голосує на їх користь із метою стабілізувати штат виборців, перш ніж працювати з іншими потенційними прихильниками. Є ще виборці, які піддаються впливу, — це відсоток виборців ділянки, що голосують непослідовно. Це учасники виборів, які розбивають свої голоси (голосують за кандидатів різної політичної орієнтації на одних виборах), або переміщають свої голоси (голосують за кандидатів різної орієнтації на двох і більше виборах підряд). Велика частина кампаній спрямовує основні зусилля (плакати, кампанія «від дверей до дверей» і т. д.) на округи з тими, хто піддаються впливу. Це розумна стратегія.
Демографічне прицілювання — це поділ голосуючого населення на групи за ознакою віку, статі, прибутку, професії, етнічною належністю або іншим критерієм. Зміст демографічного прицілювання полягає в тому, що таких людей зазвичай хвилюють схожі проблеми, і вони голосують за одного і того ж кандидата.
Потім кожна група поділяється на підгрупи. Наприклад, поділ населення за статтю може дати приблизно 50 % жінок і чоловіків (однак це не завжди так). До групи жінок входить підгрупа працюючих жінок, в останню входить підгрупа працюючих жінок, у яких є діти. Жінок з дітьми, природно, особливо хвилює турбота про молодь, тому, якщо ваш кандидат буде говорити про цю проблему, він зможе переконати їх підтримати свою кандидатуру.
Часто, визначаючи, кого можна переконати голосувати за кандидата, варто шукати групи, до яких належить він сам. Наприклад, кандидатові 38 років, з вищою освітою, з власним невеликим бізнесом, він одружений, має сина і доньку, живе найбільшому районі міста. Отже, до його адресної групи ввійдуть молоді люди віком 25 — 40 років, люди, що займаються малим бізнесом і батьки дітей шкільного віку. Звертання кандидата до виборців, що не належать до його групи, знайде менший відгук, наприклад, серед пенсіонерів, робочих із більш низьким рівнем освіти і людей із сільських районів.
Важлива частина демографічного прицілювання — визначити, які демографічні групи не ваша адресна група. Під час робочих зустрічей з опрацювання стратегії кампанії ви маєте відкрито сказати: «Ми не будемо агітувати працівників-бюджетників» або «Ми не будемо агітувати молодих підприємців». Це допоможе уникнути пастки занадто широкого прицілювання.
Звичайно ж, свій стабільний електорат є і у ваших конкурентів. Не витрачайте даремно сил, намагаючись переконати чужих виборців. Але оскільки ваші прихильники і прихильники інших партій живуть поруч, то зусилля, які ви вживаєте, щоб впливати на своїх виборців, можуть побічно торкнутися і стабільний електорат суперника. Головне — максимально скоротити витрати ресурсів не за призначенням і будувати кампанію таким чином, щоб у день голосування на виборчі дільниці ваших виборців прийшло більше.
2. Розробка стратегії виборчої кампанії з позицій поставленого завдання. Одночасно вживають заходів для забезпечення необхідної організованості учасників подій на наступному етапі, коли вирішуватимуться тактичні завдання з участю групи підтримки кандидатів.
Саме на цій стадії важливо насамперед робити ставку на сучасну технологію. Однак усе зроблене до цього може виявитися марним, не гарантує очікуваних результатів виборів, якщо не забезпечено необхідний контроль за ходом голосування і підраховуванням голосів виборців під час підбиття підсумків виборів. У першу чергу на даному етапі потрібно розробити своєрідний посил-повідомлення кандидата до виборців.
На виборців у часи бурхливого перебігу передвиборчої кампанії, щоденно (якщо не погодинно) потрапляє величезна лавина інформації. Вони читають газети, дивляться телевізор, слухають радіо, отримують рекламні видання, спілкуються один з одним. Зрозуміло, що в таких умовах виборці не можуть осягнути, осмислити увесь потік інформації, який спрямований на них.
Тому у потрібній ситуації інформація має бути упакована в такий вигляд, щоб пробитись крізь щільний потік іншої інформації, пробитись за рахунок своєї зрозумілості, доступності, простоти. Виборець бажає від кандидата отримати «коротко і ясно»: коли і за яких умов буде краще працювати, відпочивати, жити? Тому в обставинах широкомасштабної інформаційної кампанії штаб, іміджмейкери кандидата (партії) повинні виробити інформаційне повідомлення, яке досягне мети за таких жорстких умов, якими супроводжуються передвиборчі змагання.
Таке повідомлення має стати символом, фірмовим знаком кандидата, партії чи блоку партій. Його часто називають ключовим — оскільки саме воно часто відіграє роль ключа до відкриття скриньки із симпатіями і вподобаннями виборців. Політологи часто називають таке ключове повідомлення «меседж», або слоган.
Перші приклади передвиборчих «меседжів» у незалежній і новітній Україні нічим, або майже нічим, не відрізнялися від гасел-лозунгів комуністичних часів. Прикладів вдалих слоганів все ж таки набагато менше, ніж невдалих. Якщо виходити навіть з суто місцевого досвіду, то житомиряни краще пам’ятають слоган «Буде краще! Бакай». Саме цей «меседж» пройшов класичну школу передвиборних випробувань і відігравав, за свідченням психологів, надзвичайно потужну роль в успіху тодішнього кандидата І. Бакая. З останніх партійних «брендів-меседжів», які витримали випробування виборами 1998—2002 рр. можна виділити слоган партії «Жінки за майбутнє» — «Час робити добро», який у поєднанні з логотипом, емблемою партійної символіки дуже відрізняв цю партійну структуру з-поміж інших.
Наведемо приклади вдалих ключових повідомлень протягом українських виборчих кампаній останніх років: «Потрібні зміни!», «Не словом, а ділом», «Людям — правду, бандитам
— тюрми», «За правду, за народ, за Україну! «, «Партій багато, РУХ — один! «, «Патріотизм, довіра, справедливість», «Голосуй і переможеш».
Правильне планування кампанії дозволяє кандидату використовувати обмежені ресурси. Те, яким чином ці ресурси використовуються, багато в чому визначить результат виборів.
Планування виборчої кампанії — неминуча сфера діяльності при проведенні політичних кампаній. Кандидат може вирішувати самостійно, мати чи не мати організацію, видавати чи не видавати заяви для преси, організовувати чи не організовувати збирання пожертвувань. Але оскільки він діє в конкретному часі і просторі, має існувати план політичної кампанії.
Планування припускає поєднання аналізу особливостей району зі стратегією планування. У результаті цієї роботи відповідальний за планування має створити допоміжні матеріали для прийняття рішень із планування. До цих матеріалів належить рейтинг організацій. Цей перелік визначає пріоритетність місцевих організацій для стратегії виборчої кампанії, рівень їх доступності, кількісний склад і їх рівень впливу на громадське життя, а також можливості, які вони мають для виходу на окремі групи виборців.
Календар громадсько-політичного життя виборчого округу. У даному календарі повинні бути відзначені всі заходи, проведені протягом року підготовки до виборів, на яких кандидат має бути присутнім для одержання максимальної політичної віддачі.
Список заходів — конкретно визначає ті дії, до яких потрібно готуватися заздалегідь. Він також забезпечує для відповідального за планування широкий вибір варіантів, що включаються до плану роботи кандидата, при відвідуванні ним різних районів, в яких будуть проходити заплановані заходи.
Час на переміщення. Спираючись на аналіз особливостей виборчого округу, відповідальний за планування може з’ясувати середній час на переміщення його територією і до основних пунктів за його межами.
Перелік телефонів/адрес. Відповідальний за планування повинен скласти перелік телефонів і адрес людей і місць, що можуть знадобитися під час проведення кампанії. Ці допоміжні матеріали є лише прикладом того, що може бути заздалегідь підготовлено для допомоги в здійсненні планування.
Вважливо у роботі із виборцями правильно вибрати метод або комбінацію методів. Для цього слід відповісти на такі запитання:
1. Скільки даний метод потребує ресурсів (час, гроші, люди)?
2. З якими виборцями буде налагоджуватися контакт?
3. Чи зможете ви їх переконати?
4. Чи зможете ви перевірити, чи переконали їх і забезпечити їхню явку на ділянки для голосування?
Кожний з описаних далі методів у різних ступенях відповідає цим критеріям. Доставка друкованих матеріалів: волонтери під час кампанії «Від дверей до дверей» залишають матеріали про кандидата в кожній квартирі чи будинку. Велика кількість добровільних помічників можуть швидко охопити великий район, тому що будуть звертатися лише до ваших потенційних прихильників.
Роздавання друкованих матеріалів можна проводити в місцях великого скупчення: на ринках, залізничних станціях тощо. Це простіше, ніж розносити матеріали по будинках, але цей спосіб менш ефективний, тому що не можна бути впевненим, що ті, хто їх отримає, живуть на території саме вашого виборчого округу. Цей спосіб буде більш ефективним, якщо матеріали, що роздаються, стосуються проблеми, пов’язаної з місцем проведення заходу. Наприклад, біля воріт промислового підприємства можна роздавати листівки про збереження цієї фабрики, на залізничних станціях — листівки про ремонт вокзалу.
Розсилання поштою матеріалів кампанії може бути дуже ефективним при переконанні виборців. Ви можете зробити вибірку адресатів для розсилання за географічним або демографічним принципами (вік, стать і т. д.). Наприклад, виборцям літнього віку ви можете розіслати матеріали про вашу позицію з питань, що їх безпосередньо стосується; молодим жінкам-матерям — матеріали, які пояснюють вашу позицію з питань, що хвилюють їх, і т. д. У цьому випадку ви будете точно знати, що виборці, які одержали ваші матеріали, дійсно живуть у цьому виборчому окрузі. «Від дверей до дверей» — один із найефективніших способів переконання виборців, що зводиться до буквального ходіння від будинку до будинку, від квартири до квартири, від дверей до дверей, безпосередньо спілкуючись з людьми. У результаті ви зможете довідатися, які проблеми їх турбують, відповідно змінити свій «меседж» і приблизно визначити можливий рівень підтримки.
У більшості випадків на виборців справляє гарне враження сам факт, що кандидат витрачає свій особистий час на спілкування з ними, і ви можете заручитися їх підтримкою тільки
тому, що зробили це. Зрозуміло, що метод «від дверей до дверей» вимагає дуже багато часу. Дисциплінований кандидат може поговорити приблизно з 50 виборцями за вечір, або 300 виборцями на тиждень — і то, якщо він буде займатися агітацією по три години на день і витрачатиме не більш трьох хвилин на виборця (плюс небагато часу, щоб перейти від одних дверей до інших).
Телефонні дзвінки. Телефон можна використовувати для переконання виборців проголосувати за вашого кандидата, виявлення прихильників і нагадування їм прийти на виборчі дільниці. У будь-якому разі це має бути окремий дзвінок. Найчастіше телефон використовується для виявлення прихильників і спонукання прийти на виборчі дільниці.
Наочна агітація. Входить усе, що може привернути увагу виборця. Це можуть бути рекламні щити вздовж дороги, плакати, встановлені в будинках ваших прихильників, наклейки на машинах, машини з плакатами, що проїжджають через важливі райони, ім’я кандидата на футболках, календарях і т. п. Хоча це й приверне увагу виборця до кампанії і підсилить її посилання, однак цей метод не найкращий. Він занадто розпорошений, спрямований не тільки на адресну групу, а й на людей, що не проживають на території округу, і на тих, хто не буде голосувати за вашого кандидата. Також неможливо виявити тих, хто підтримує вашого кандидата. Однак цей метод корисний у районах із сильною підтримкою, щоб нагадати виборцям про те, що необхідно проголосувати.
Підтримка за рахунок лідерів. Кандидат може зустрітися з відомими і впливовими людьми, щоб спробувати залучити їх на свій бік. Такими лідерами можуть бути редактори газет чи представники організацій, які обстоюють інтереси цього району. Ефективність підтримки залежить від того, чи має авторитет дана людина серед виборців. Звичайно такою підтримкою заручаються на ранніх стадіях кампанії, коли виборці ще не думають про вибори, але про них уже думають лідери.
Друзі друга — прихильники і волонтери, особисто говорять з людьми, яких вони знають, і просять їх голосувати за кандидата. Це можна зробити за допомогою заздалегідь виготовленої листівки або зателефонувавши тим, кого знають у своєму районі. Важливо, щоб організатори відслідковували, хто буде цим займатися від імені компанії і хто буде охоплений. Ключ до успіху — чітка організація. Так як цією роботою займаються безпосередньо у переддень виборів, її часто розглядають як частину програми «Йди голосувати!». «Чужі заходи» — це заходи, організовані людьми або організаціями, що діють поза рамками кампанії, де кандидати або їхні представники можуть зустрітися з виборцями. Це різноманітні заходи, наприклад, дебати або зустрічі, у яких можуть брати участь усі кандидати.
Ефективність такого методу роботи з виборцями залежить від охоплення аудиторії. Так як в цих випадках зворотний зв’язок із виборцями незначний, то важливість їх можна оцінити за реакцією преси.
Власні заходи. Кампанія також може організовувати власні заходи, щоб засвітитися в пресі. Це можуть бути мітинги, що додадуть мотивацію прихильникам, або прес-конференції для висвітлення позиції кандидата за визначеними питаннями.
Ефективність роботи з виборцями залежить від того, як ці заходи можуть бути висвітлені в пресі. Перевага заходів, організованих кампанією, полягає в тому, що вона може контролювати їх хід і поширювати свій «меседж». Недолік — такі заходи складно організовувати, для цього потрібно багато часу, грошей і людей. Щоб використовуваний вами «меседж» працював ефективно, він повинен бути переконливим і охоплювати достатню кількість виборців із вашої цільової групи.
Специфіка і рівень кампанії потребують різних комбінацій методів роботи з виборцями. Заходи, проведені на загальнодержавному рівні, якими треба охопити мільйони виборців, не можуть витрачати час на кампанію «від дверей до дверей». Для доведення свого «меседжа» до виборців вони можуть використовувати комбінацію друкованих і електронних ЗМІ, наприклад, телевізійні реклами. З іншого боку, невеликі за обсягом кампанії, проведені на місцевому рівні, не зможуть витрачати значних суми на телевізійну рекламу, щоб охопити малу кількість виборців. У цьому випадку кандидат може ходити до кожного виборця і особисто говорити з ними, паралельно проводити пряму поштову розсилку, поширюючи «меседж» серед тих же виборців.
Після розсилання кампанія може організувати телефонні опитування, волонтери будуть дзвонити всім потенційним виборцям, щоб виявити прихильників кандидата і тих, кого переконав його передвиборчий «меседж».
Основні етапи діяльності в ході виборчої кампанії:
• організація та управління виборчою кампанією;
• інформаційно-аналітичне забезпечування виборчої кампанії;
• збирання первинної інформації;
• аналіз проблемної ситуації;
• приймання рішень (стратегія кампанії);
• реалізація рішень (тактика кампанії);
• контроль за голосуванням;
• підрахунок голосів;
• результати виборів.
Зупинимось на аналізі основних етапів виборчого процесу докладніше. Насамперед для проведення виборчої кампанії створюється команда професіоналів, яка технологічно забезпечує підготовку кандидата до виборів, до якої входять:
— керівник виборчої кампанії (менеджер), начальник передвиборчого штабу — відповідальний за забезпечення організованості кампанії, за витрату фінансів;
— групи добровольців;
— прес-секретар, юрист, фахівці, відповідальні за інформаційно-аналітичний супровід виборчої кампанії, політологи, журналісти і т. п.
До роботи в групі підтримки часто залучають консультантів, особливо за необхідності користуватися експертними оцінками чи результатами соціологічних опитувань. Саме на цій ділянці роботи найчастіше відбувається витікання конфіденційної інформації, у тому числі і до суперників.
Перший крок виборчої кампанії — висування кандидатів. Однак починати рекомендується не з розгляду кандидатів, а з вивчення електорату за основними групами: чого та яка група виборців хоче, які в них уподобання. Потім визначається, хто з кандидатів найближчий до бажань переважної більшості виборців. На жаль, часто ігнорується необхідність оцінити перспективу можливої конкуренції кандидата з не менш сильними суперниками. Іншими словами, під час підбирання кандидатів звертається увага на рейтинг кожного з них серед можливих суперників, імідж, здатний викликати позитивні емоції.
Для того щоб запобігти підробкам, фальсифікації та забезпечити довіру громадян до результатів виборів, необхідний надійний контроль і за голосуванням, і за підбиттям його підсумків. Це забезпечується сформуванням авторитетної виборчої комісії, яка користується довірою у конкуруючих партій, із залученням незалежних, у тому числі й міжнародних представників, із присутністю спостерігачів і довірених осіб кандидатів безпосередньо на виборчих дільницях. Передбачено контроль за ходом голосування до і у день виборів за умови невтручання безпосередньо в роботу членів виборчих комісій, але з правом звертати увагу на помилки, які допускаються, і вимагати усування їх, наполягати на суворому виконанні норм закону про вибори.
У більшості країн процес і порядок проведення виборчих кампаній регламентуються законодавчими нормами. Наприклад, виборче право Японії відрізняється великою строгістю і забороняє робити подарунки виборцям, залучати їх обіцянкою просування по службі, обходити будинку виборців для передвиборної агітації й т. д. У ФРН заборонено публікувати результати опитувань суспільної думки за два тижні до виборів, а в Великобританії — у день виборів. Досить регламентоване використання засобів масової інформації, особливо телебачення і радіо. Так, законодавчо встановлюються загальний період часу, що відводиться на ЗМІ для ведення виборчих кампаній, принципи його розподілу між партіями і кандидатами, складається розклад, відповідно до якого загальний час розбивається по днях виборчої кампанії.
В основі регламентації виборчих кампаній лежать такі найважливіші принципи.
Це насамперед забезпечення рівності можливостей для всіх партій, що беруть участь у виборах, і кандидатів. Суть його полягає в тому, що всім їм надається рівний максимальний ліміт видатків на проведення виборів.
По-перше, обмежуються суми пожертвувань приватних осіб і організацій у фонди виборчих кампаній, з іншого боку — у багатьох країнах держава бере на себе фінансування передвиборної кампанії. У той же час всім партіям і кандидатам надається рівний час на радіо й телебаченні і т. д.
По-друге, так званий принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов’язані поводитися лояльно стосовно своїх супротивників, не допускати фальсифікацій, образ на адресу супротивника і т. д.
По-третє, це нейтралітет державного апарата, його невтручання в хід передвиборної боротьби.
У виборчій системі важливий інститут реєстрації, що регулюється відповідними законами. Як правило, до списків виборців заносяться всі громадяни, що мають право голосу. У більшості індустріально розвинутих країн списки виборців складаються місцевими органами влади. Вони автоматично обновляють реєстрацію виборців, і коли ці останні міняють місце проживання, реєстрація також автоматично треба за ними. Інакше обстоять справи у США, де діє процедура особистої реєстрації, при якій реєстрація для участі у виборах є сугубо особистою справою голосуючого. Це здійснюється спеціальними уповноваженими для цієї мети чиновниками міських округів і графств, а також місцевими виборчими комісіями і бюро.
Одна з головних цілей інституту особистої реєстрації виборців полягає в тому, щоб дати керівникам виборчих дільниць можливість установити особистість голосуючого, чи є він жителем даного виборчого округу й чи володіє правом голосувати на майбутніх виборах. Певною мірою цим пояснюється введення цензу осілості як однієї з умов допуску громадян до виборчих урн. Від осіб, що бажають брати участь у голосуванні, потрібно надати посвідчення особи, місця проживання і громадянства. Система особистої реєстрації передбачає періодичне відновлення виборчих списків. Причому самі виборці повинні також періодично відновляти свою реєстрацію.
Щоб домагатися права внесення до виборчих бюлетенів, кандидати повинні відповідати вимогам, пропонованим законом до претендентів на ту або іншу посаду. Такі вимоги можуть включати мінімальний ценз віковий, осілості, професійну придатність на шукану посаду і т. д. Наприклад, відповідно до Конституції США президентом країни може стати американський громадянин по народженню у віці не менш 35 років і який проживає у межах США не менш від чотирнадцяти років. Претенденти в члени Палати представників мають бути жителями штату.
Для участі у виборах встановлений віковий ценз. До кінця 1960-х років в багатьох країнах виборче право надавалося з 21-23 років. Але в ході широких молодіжних і студентських рухів кінця 1960 — початку 1970-х років цей ценз у багатьох країнах був знижений до 18 років: у США — в 1971 р., ФРН і Франції — в 1974 р., в Італії — в 1975 р. і т.д. Для кандидатів же, що претендують на виборні посади, залежно від владного рівня встановлений більш високий віковий ценз — скажімо, 23-25 років до Нижньої та у 30-40 — до Верхньої палати парламенту.
Отже, основні стадії, принципи і складові виборчої кампанії регламентуються законодавчими нормами. Умовно його можна поділити на підготовчий етап, голосування і підсумковий. У межах зв’язків із громадськістю чи не найважливішим етапом є інформаційноаналітичний супровід виборчої кампанії. Розглянемо його детальніше.
2. Інформаційно-аналітичний супровід виборчої кампанії Інформаційно-аналітичний та агітаційний супровід виборчої кампанії здійснюється за допомогою ЗМІ, реклами, наочної агітації, безпосереднього особистого спілкування кандидатів та їхніх довірених осіб із громадянами у ході численних поїздок країною чи по виборчому округу. Агітаційна кампанія дуже впливає на рішення виборців, багато в чому визначає успіх чи невдачу претендентів. Тому організації й проведенню її приділяється особлива увага.
