Posibniki.com.ua Маркетинг Зв’язки з громадскістю Частина 1. 2. Імідж країни, його сутність і роль у міжнародних зв’язках із громадськістю


< Попередня  Змiст  Наступна >

Частина 1. 2. Імідж країни, його сутність і роль у міжнародних зв’язках із громадськістю


Бурхливі зміни другої половини ХХ — початку ХХІ ст. в житті світової спільноти (серед яких завершення «холодної війни», інформаційний прогрес людства, швидкі темпи всебічної

глобалізації) спричинили розмиття державних кордонів, посилення міждержавної конкуренції, інформаційно-комунікативних дій та інтересів з боку всіх держав. За цих умов феномен іміджу держави, відомий ще за часів Нікколо Макіавеллі як «державна маска», набуває нового сенсу і стає стратегічним ресурсом кожної держави. Нині на політичній карті світу справді важко відшукати державу, що не цікавилася б тим, який імідж вона має. Адже цілеспрямована політика формування привабливого образу держави сприяє захисту її національних інтересів, досягненню зовнішньополітичних цілей і створенню атмосфери підтримки світовою спільнотою її кроків на міжнародній арені. Інформаційні технології дедалі більше перетворюються на інструмент політичного впливу. Миттєве поширення новин в Інтернеті означає, що координатори будь-якої PR-програми мають працювати, збирати і розповсюджувати інформацію швидше, ніж раніше, аби постійно тримати політичне керівництво в курсі подій і робити своєчасні рекомендації стосовно реагування на ту чи іншу подію.

В Україні основну координуючу функцію у створенні позитивного образу країни покладено на МЗС. Використання сучасних технологій паблік рилейшнз полегшує виконання міністерством його координаційних функцій у міру того, як інші державні установи чимраз більше залучаються до діяльності на міжнародній арені. Комп’ютерні мережі створюють можливості для безперервного спілкування МЗС з іншими закладами, надання Міністерству закордонних справ оперативної інформації.

Отже, PR-програма — це не альтернатива створенню іміджу, а доповнення до традиційних методів його формування. Посилення процесів глобалізації знайшло відображення в необхідності використання нової технології PR брендинг країни. Такі традиційні характеристики, як обсяг ВВП, політична система чи культура багатьма політологами розглядаються як певний політичний бренд, тобто рівень довіри до країни, що заохочує інвестиційну політику суб’єктів міжнародних відносин.

Міжнародну думку про країну формують ЗМІ, історія, традиції, особисті враження окремих осіб. А ці враження формуються під впливом найрізноманітніших факторів: від політичної ситуації до обстановки на вулиці. Часто імідж країни асоціюється з іменами сучасних або історичних відомих людей, діячів культури і спорту. Наприклад, Для України — це творчі особистості, такі як поети Т. Шевченко та І. Франко, співачка Руслана, боксери брати Клички, футболіст А. Шевченко. Одночасно існують дуже чіткі візуальні символи (наприклад, Ейфелева вежа — це Франція, Біг Бен — Великобританія, статуя Свободи — США).

Однак як і над іміджем окремої людини, так і над іміджем країни потрібно невпинно працювати, адже один неправильний крок чи вчинок — і вся попередня праця зіпсована. Адже, як відомо, репутацію важко заслужити, а втратити можна за мить.

Збільшення недовіри світової спільноти боляче вдарить по економіці держави. Це пов’язано зі скороченням іноземних інвестицій, скорочення прибутку від туризму та інших факторів.

Як стверджують провідні фахівці з PR, політичний імідж держави це уявний образ певної держави, що формується у свідомості громадян країни і закордонної аудиторії під час комунікативної взаємодії суб’єктів економічного, соціального та політичного життя як всередині країни, так і за її межами.

Слід підкреслити, що імідж держави — це не лише психічний образ свідомості як відображення дійсності, це цілеспрямоване змодельоване спеціалістами відображення дійсності

— віртуальний образ. Імідж держави має чотири базові компоненти, котрі можна розглядати як рівні іміджу. По-перше, це певний початковий матеріал, який попередньо опрацьовують для мінімізації негативних і максимізації позитивних якостей. По-друге, це сама така модель, накладена на підготовлений початковий матеріал. По-третє, це неминучі викривлення, які вносяться каналами трансляції іміджу (передусім ЗМІ) і засобами його тиражування. І по-четверте, це результат активної власної роботи аудиторії та певного суб’єкта сприйняття, котрий конструює у своїй свідомості підсумковий цілісний імідж на основі моделі, що нав’язується, але з урахуванням власних уявлень. Імідж держави як її образ, що конструюється цілеспрямовано, має два основні об’єкти: суспільство всередині країни і світову спільноту. Цілком очевидно, що кожна держава потребує позитивного політичного іміджу, який сприятиме її соціально-економічному та політичному розвитку й розширенню зв’язків із зовнішнім світом.

Найважливішою характерною рисою іміджу держави, як підкреслюють більшість дослідників, є його функціональність. Інакше кажучи, створення певного іміджу держави не є са-моціллю. Покращуючи імідж країни, ми насамперед намагаємося досягнути за його допомогою певних цілей.

Отже, у контексті внутрішнього наповнення імідж держави виконує такі функції. По-перше, це зміцнення і збереження солідарності в суспільстві й запобігання соціально-класовим конфліктам. Позитивний імідж держави допомагає владному класу зберігати обраний шлях розвитку суспільства і держави і залишитися при владі. Сприятливий внутрішньополітичний імідж формує позитивний настрій населення в період проведення активних соціальних змін.

Серед зовнішніх функцій міжнародного іміджу слід виокремити такі:

— активна інтеграція до світового політичного та економічного суспільства, адже в умовах всебічної глобалізації політична ізоляція держави на міжнародній арені через її негативне сприйняття світовою спільнотою може призвести до гуманітарної та соціальноекономічної катастрофи (КНДР, Ірак за часів Хусейна та ін.);

— гарантування безпеки країни від політичного і воєнного тиску ззовні;

— забезпечення підтримки світовою спільнотою владної еліти як ресурсу боротьби з опозицією;

— підтримка національного бізнесу і приваблення іноземних інвестицій;

— сприяння розвитку туристичної сфери;

— підтримка та захист громадян у їх зовнішніх стосунках.

Проблемним питанням з погляду теорії та практики є співіснування обох політичних іміджів держави — внутрішнього і зовнішнього. Звичайно, що ідеальним варіантом є співіснування обох позитивних іміджів, коли соціальні цінності певної країни відповідають системі світових цінностей — таких як «свобода людини», «мир у всьому світі», «свобода слова і совісті», «національний суверенітет». До речі, саме на цьому ґрунтуються зовнішній і внутрішній політичні іміджі США. Однак на практиці досягнути цього ідеального стану досить важко. Країни мусульманського Сходу частіше віддають перевагу створенню сильного внутрішнього іміджу як запоруки внутрішньої політичної стабільності. Подекуди видається, що процеси всебічної глобалізації змусять всі держави світу зосередити першочергову увагу саме на створенні і підтримці свого привабливого зовнішнього іміджу.

Міжнародний образ держави, його привабливість формується і зумовлений впливом багатьох факторів. Особливості регіону, національних традицій, історичної пам’яті народу, ідеології тощо створюють цілісний образ, на основі якого ідентифікують певну державу серед усієї світової спільноти.

У літературі існують різні підходи до класифікації чинників, що формують образ держави. Найпоширеніший підхід засновується на факті відносної усталеності та одночасно змінності образу держав. Так, серед чинників формування образу держави науковці вирізняють умовно-статичні, тобто ті, що залишилися в минулому, і майже незмінні, та умовнодинамічні, тобто ті, що діють у реальному часі і можуть впливати на сприйняття усталених аспектів (елементів) образу, та ті, що очікуються в майбутньому.

Загалом у свідомості людей сучасний образ держави поєднує образи того, що було (історичні події та пам’ять про них, історичні міфи, культурна спадщина); того, що є (суспільні цінності, організації та інститути, статус держави у реальному часі); і того, що має бути (уявного майбутнього на основі національного ідеалу). Інші вчені наголошують на важливості особистісного сприйняття образів і поділяють чинники, що впливають на процес формування образу держави, на об’єктні, які стосуються об’єкта сприйняття (держави, спільноти), комунікативні, зумовлені процесом розуміння та їх оцінки; ситуативні, обумовлені соціальним, економічним чи політичним контекстами сприйняття; а також суб’єктні, пов’язані з соціальними і психологічними особливостями індивіда, який сприймає образ.

Чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, можна також поділити на первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) фактори належить територія, природоресурсне середовище, історичне минуле (історичні події). Це об’єктивні чинники, які існують безвідносно до ситуації та волі людей (проте можуть бути інтерпретовані по-різному).

Другу групу становлять вторинні (нематеріальні) фактори, що постають як результат дії первинних, мають переважно суб’єктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. До них належать архетипи , ментальність 2 , міфи, національний характер, історичну пам’ять,

1

Архетип — первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві людині як суб’єкту колективного несвідомого (за К. Юнгом).

2

Ментальність — інтелект, розумові здібності.духовну культуру, цінності народу. Взаємодія цих груп чинників і визначає взаємозв’язок між природно-фізичними і соціокультурними елементами образу держави.

Отже, політичний імідж держави — явище багатокомпонентне, складне за структурою. Сучасні дослідження з політології, соціології та політичної іміджелогії дають змогу виокремити такі структурні складові політичного іміджу держави:

суб’єктивні — імідж політичного лідера, імідж політичної еліти, імідж політичних інститутів влади, імідж політичних партій, що перебувають при владі, та опозиційних, імідж збройних сил, імідж дипломатів;

об’єктивні — іміджі: політичного режиму, рівня демократії, соціально-економічного розвитку, законодавчих і судово-виконавчих, релігійних стосунків, зовнішньополітичних акцій;

часові — культурно-історичні факти, сучасні політичні події, політичні прогнози;

комунікативні — модель іміджу, канали трансляції та тиражування, реципієнти.

Зупинімося докладніше на деяких найважливіших компонентах структури та комунікації феномену міжнародного іміджу. Багато дослідників у своїх роботах звертаються до проблеми роль іміджу політичного лідера в іміджі держави, наголошуючи, що з давніх часів державний лідер і його образ відігравали найважливішу роль у сприйнятті держави як ззовні, так і серед її населення. Імідж лідера держави чи іншого державного об’єднання справді є одним із вирішальних чинників у міжнародному і національному політичному процесі. Саме цим зумовлений той факт, що до проблеми ідеальної держави та ідеального керівника зверталися більшість мислителів Стародавнього світу, античності, середніх віків і Нового часу. Сила характеру і воля державного лідера ототожнювалися з силою та міццю держави. Негативні риси певного лідера впливали на характеристику всієї нації. Для ілюстрації сказаного згадаймо такі відомі постаті, як Александр Македонський, Наполеон I, Петро І, Адольф Гітлер, Маргарет Тетчер. Імідж політика загалом має символічну природу. Як приклад ідеї символічності політичного лідера можна назвати Людовика ХІV як символу естетичного стилю свого часу, символу всієї епохи, символу розквіту мистецтва та Франції.

Близькою до проблеми іміджу політичного лідера в структурі міжнародного іміджу є питання іміджу політичної еліти, партій, що перебувають при владі, та опозиції. Більшість сучасних дослідників політичної іміджелогії доводять, що еліта як складова політичного класу, що перебуває при владі, завжди генерує та передає інформацію вниз. Проте її політичний імідж відзначається олігархічністю і замкненістю, а характерними рисами є культ privacy (тобто приватного життя, прихованого від сторонніх очей) і психологічна дистанція між її суб’єктами.

Досить цікавим суб’єктивним компонентом міжнародного іміджу є імідж збройних сил держави: внутрішній, що впливає на мотивацію до військової служби, і на патріотизм, та зовнішній, що відповідає за досягнення адекватного міжнародного статусу і розподілу сфер впливу. На сучасному етапі формування позитивного іміджу Збройних Сил України особливо актуальна. Адже, слабка мотивація багатьох громадян до виконання військового обов’язку, стереотипи про низький рівень професіоналізму військових, технічного спорядження армії істотно знижують обороноздатність держави та дають підстави іншим країнам тиснути на українську владу. Імідж політичного режиму, рівня демократії та соціально-економічного розвитку відіграє неабияку роль передовсім у сприйнятті країни світовою спільнотою, встановленні рівноправних політичних та економічних відносин з іншими державами.

Повторюючи загальновизнані типи політичного режиму, імідж держави може бути демократичним, авторитарним, деспотичним, тоталітарним та анархічним. Звісно, імідж таких високорозвинених країн, як США та країни Європи, належить до демократичного типу. Саме тому всі вони прагнуть встановлювати рівноправні стосунки з країнами, що теж мають демократичний імідж, і впливати на країни іншого типу.

Важливим ефективним чинником формування міжнародного образу держави є політична система, дієвість і конкурентоспроможність її інститутів в глобальному середовищі, а також громадянське суспільство, рівень розвиненості інститутів та цінностей. Інтегруючим чинником політичної системи, що впливає на сприйняття та формування образу держави, є політична культура, що є матрицею існування політичної системи та одночасно середовищем, у якому функціонує і відтворює суспільні зразки (ідеали), забезпечує

1

Галумов Е. Імідж проти іміджу. —в процесі розвитку генералізацію цінностей у суспільно-політичному середовищі. У такому сенсі політична культура є соціокультурним чинником формування міжнародної ідентичності держави і міжнародного образу держави, забезпечує спадкоємність політичної історії. Імідж соціально-економічного розвитку і рівня демократії в структурі міжнародного іміджу є базовим для інвестиційної привабливості країни й розвитку національного бізнесу.

Основою для формування політичного іміджу будь-якої держави є її культурно-історичні надбання, серед яких необхідно виокремити найбільш значимі історичні події, внесок у світову історію, видатні історичні постаті.

Проте не слід вважати, що тільки позитивні події чи особистості створюють імідж держави. Емоційніше сприймаються, утворюючи певні стереотипи і міфи, негативні події чи політичні персони. Велике значення має саме соціальна, культурна та історична бази спільноти, яка сприймає та створює образ у своїй уяві. Вважаючи імідж образом, який цілеспрямовано створюється в людській уяві, слід розуміти, що будь-який імідж має два основні механізми формування: стихійний і організований.

Дуже важливим є врахування сучасних політичних подій, що виникли спонтанно, природно, а не внаслідок роботи іміджмейкерів. Істотну роль у створенні міжнародного іміджу як всередині країни, так і в закордонної аудиторії відіграють політичні прогнози та очікування реципієнтів іміджу різних соціальних груп. Враховувати їх важливо для створення моделі необхідного іміджу і розробки стратегічної програми його впровадження.

Досить важливим в процесі створення іміджу будь-якої країни є оцінка цього іміджу ззовні, тобто особливості зовнішнього іміджу. Адже саме враховуючи зауваження і побажання представників неукраїнської спільноти, можна визначити, над чим саме потрібно працювати в процесі імідж-білдингу країни.

Сферою особливого наукового інтересу є нині комунікативні компоненти міжнародного іміджу. ЗМІ, як зазначають дослідники, у сфері політики виконують дві найважливіші, тісно пов’язані функції:

— спостерігають за політичним життям від імені соціуму;

— забезпечують репрезентацію публічної сфери.

Вони конструюють політичний імідж держави, який основується не тільки на реаліях, створюючи в такий спосіб нову реальність: ідеальні моделі або образи ворогів. Сьогодні державна влада в багатьох країнах широко використовує для формування іміджу держави серед громадян та іноземців такий відносно новий канал комунікацій у політичній сфері, як Інтернет. Прикладом цього є поява «електронного уряду» — системи інтерактивної взаємодії держави і громадян за допомогою Інтернету. Характерними рисами «електронного уряду» є орієнтація на громадян, зручність і простота.

Однак імідж, як продукт комунікації, визначається не тільки його носієм. Сприйняття міжнародного іміджу тісно пов’язане з очікуваннями та ідеальними образами реципієнтів — цільовою аудиторією іміджу, що створюється. Це також зумовлене раціональними вимогами, інтересами та соціокультурними схемами, стереотипами масової свідомості. До соціокультурних слід віднести принципи, пов’язані з місцем проживання, побуту, історичного досвіду, характеру, ідеалів, цінностей народу або соціальної групи.

Отже, позитивний політичний імідж держави може виникнути лише в тому разі, коли він зорієнтований на певні соціальні групи, певне коло реципієнтів, відповідаючи саме їх потребам.

Використання природно-ресурсного потенціалу держави, освоєння території пов’язані з соціокультурною і психологічною адаптацією людини до місця проживання, в процесі якої формуються певні моделі людської діяльності, що знижують рівень психологічної дисгармонії між особистістю і світом, пристосовують його до потреб і можливостей суспільства.

Кожна культура формує особливо адаптований і комфортний образ реальності, який вибудовується на основі ментальності спільноти, її культурних особливостей, архетипів, стереотипів, які містяться у свідомості її членів. Суспільства сприймають світ крізь призму сформованих етнічною культурою уявлень про спосіб буття і характер діяльності людини у світі, що називають етнічними константами . Вони мають відносну статичність та є інструментами раціоналізації світу, його пізнання, формують уявлення про світ і людину в цьому світі, є інструментами побудови сприятливих умов діяльності людини.

Одночасно етнічні константи виступають чинниками, що створюють образи реальності на основі психологічних конструктів, які містяться у «родовому досвіді поколінь», і зумов

1

Константа

— стала величина в низці тих, які змінюються.люють фокус сприйняття цих образів. На їхній основі особа (чи суспільство) здатні визначати себе як суб’єкта дії, будувати діяльнісний аспект буття, формувати співбуття з оточенням, окреслювати своє місце в суспільстві чи в державі та світовій спільноті загалом. В об’єктивному світі реалізацією принципів співбуття у межах певної території (держави) виступає поведінка людей, особливості якої визначаються масовими стереотипами свідомості, звичаєвими типами поведінки, політичними і правовими нормами, релігійними й етичними доктринами, які в сукупності називаються культурою.

Одним із елементів культури є ментальність як вторинний суб’єктивний чинник, що впливає на формування образу держави. Ментальність створює специфічну політичну і психологічну єдність суспільства (народу) у межах певної території (держави) та інтегрує елементи образу держави. Як суб’єктивний (відносно стійкий) чинник формування образу ментальність є майже незмінною, проте під впливом інших культур нівелювання національних цінностей (у процесі поширення масової глобалізованої культури) відбувається розмивання базових ментальних ознак і нашарування інших (чужих) ментальних кодів, що призводить до її трансформації та поступової зміни.

Національна ідея (національний ідеал) є вмістилищем для унікальної ментальної карти народу чи нації, в якому зберігаються архетипи колективного несвідомого, викристалізовується майбутнє нації, суспільний ідеал, прагнення до кращого буття. Національна ідея не лише є консолідуючим чинником всередині суспільства, а й забезпечує наступність, передбачуваність у міжнародній діяльності держави, у процесах її комунікації з іншими суб’єктами міжнародних відносин.

Основним чинником, що впливає на формування і трансформацію образу держави, що дає підстави виокремити її серед інших, є національна ідентичність. Національна ідентичність як самоусвідомлення нацією своєї самобутності, значущості своєї ролі в історії, є основою розвитку нації, її культури. Її коріння міститься в історичному минулому, яке зафіксоване історичною пам’яттю, — ще одним вагомим суб’єктивним чинником формування і сприйняття образу держави.

Характер сприйняття минулого значною мірою впливає на сприйняття реальності. В історичній пам’яті нації містяться не лише спогади про минуле, а й закладені сподівання, що спрямовані на перспективу, у ній поєднується минуле з теперішнім і майбутнім. Історична пам’ять не є дзеркальним відображенням пережитого, вона є його осмисленням та інтерпретацією на основі власного досвіду. Суспільства такі здатні конструювати (чи деконструювати) своє минуле для потреб та інтересів, які виникають у реальній соціально-політичної дійсності, і формувати своє майбутнє.

Для пояснення чи тлумачення минулого (історичних подій, фактів, діяльності видатних постатей в історії народу) створюються сучасні міфи, які покликані згуртовувати націю, створити ознаки (образ) народу, які б дали змогу ідентифікувати його серед інших.

В історії кожного народу є події, з якими він схильний ототожнювати себе і свою долю. Найчастіше це події, пов’язані з формуванням державності, з війнами чи катастрофами, які довелося пережити народові, тобто з переломними знаковими подіями у його історії.

Міфологізація минулого дає змогу народові побачити своє місце у світі, пояснити особливості культури і ментальності, створити ідентифікаційний патерн масової свідомості, осмислити особливості власного образу, свого Я, яке є не лише відмінним від «іншого», але й дає змогу розрізняти подібних «своїх» і ворожих «чужих».

Така природа національної ідентичності дає змогу реалізовувати важливі суспільні функції, серед яких можуть бути виокремлено внутрішні та зовнішні. Зовнішніми функціями називають територіальну (окреслення соціального простору, демаркація історичної території, розміщення спільноти у просторі й часі); економічну (сприяння контролю над територіальними і людськими ресурсами, визначенню поділу праці, пересуванню товарів та робочої сили, розподілу ресурсів між членами нації у межах держави); політичну (легітимація запроваджених юридичними інституціями єдиних юридичних прав та обов’язків, забезпечення громадського порядку і солідарності).

Внутрішніми функціями є згуртування членів спільноти як «людей однієї національності» і «громадян»; розвиток соціальних зв’язків між індивідами та класами; створення набору спільних вартостей, символів і традицій, які базуються на спільній культурній спадщині та культурній спорідненості.

Основною внутрішньою функцією національної ідентичності, на думку дослідників, є те, що чуття національної ідентичності стає могутнім засобом самовизначення і самоорієнтації індивіда у світі крізь призму колективної особистості та своєї самобутньої культури. Іншими словами,відбуваєьбся формування свого індивідуального «Я». У результаті національного самовизначення і становлення національної ідентичності формується Я-образ особистості як суб’єкта певної національної спільноти, Я-образ цієї спільноти як єдиного колективного суб’єкта, що об’єднує сукупність Я-ідентичностей, і в результаті — Я-образ держави як учасника глобальних комунікацій і взаємодій на міждержавному та загальноцивілізаційному рівнях.

Серед зовнішніх чинників конструювання міжнародного образу держав на сучасному етапі важливі світові стандарти, сформовані міжнародною спільнотою та є конвенційними за походженням, задекларовані у нормах міжнародного права, документах міжнародних організацій, фіксуються щорічними рейтингами міжнародних організацій і рейтингових агентств.

Такі рейтинги ілюструють привабливість (або непривабливість) спільноти і стосуються економічних показників, рівня добробуту, якості життя, прав людини, норм урядування, свободи преси, рівня корупції тощо. Наприклад, «Freedom House» щорічно створює кілька рейтингів країн за індексами політичних прав і цивільних свобод, «Transparency International» розробляє індекс корупційності, «Репортери без кордонів» — індекс свободи преси, Інститут Катона — індекс економічної свободи, консалтингова компанія «A.T. Kearneу» спільно з журналом «Foreign Policy» — індекс глобалізації, Фонд Бартельсманна — індекс трансформації, Програма розвитку ООН (ПРООН) — індекс людського розвитку, агентства Т.Р. Гурра і його колег — індекс політії, Т. Ванханена — індекс демократизації і т. д.). Вони здатні або нівелювати негативні стереотипи, а отже, й негативне сприйняття образу держави, або ж, навпаки, їх посилити.

Зовнішніми чинниками впливу на міжнародний образ держави є і правозахисні організації, які дають об’єктивну інформацію про рівень забезпечення прав людини всередині держави та опосередковано формують привабливість чи непривабливість сприйняття її образу міжнародними організаціями та іншими країнами світу.

Наступними активними учасниками міжнародних комунікацій та екзогенними чинниками формування міжнародного образу держави є міжнародні екологічні рухи, які поширюють матеріали про порушення у сфері екології та якість життя. Екологічна безпека дедалі більше турбує міжнародну спільноту, тому використання заборонених хімічних і біологічних речовин, недотримання норм екологічної безпеки, дії, що загрожують порушити глобальну екологічну рівновагу, спричиняють негативну реакцію та відповідно впливають на імідж держави за кордоном, який є частиною міжнародного образу держави.

Ще одним важливим чинником сприйняття і формування міжнародного образу держави є діаспора та діаспорні організації, які репрезентують своєю діяльністю та способом життя образ своєї історичної батьківщини, риси національного характеру в суспільствах, громадянами яких вони стали. Поширюючи та пропагуючи національну культуру та цінності, лобіюючи національні проекти і програми за допомогою ЗМІ вони активно втручаються у процеси міждержавної та глобальної комунікації у світовому просторі. Так вони можуть впливати на сприйняття образу держави, яка є їх історичною територією, іншими учасниками міжнародних відносин.

Міграції населення, зокрема трудові міграції, що є виявом сучасних глобалізаційних тенденцій, — ще один вагомий фактор формування міжнародного образу держави. Відтік працездатного населення за кордон (особливо освічених верств населення — «відтік мізків») є показником незадоволеності низьким рівнем життя суспільства і негативно впливає на репутацію держави в міжнародному співтоваристві.

Наслідком відкритості суспільств і стирання кордонів між державами став інтенсивний розвиток туризму. Тому на сучасному етапі основним представником суспільства і держави за кордоном більшою мірою стає, за визначення Дж. Розенау, «турист і терорист», а не «дипломат і солдат» (Р. Арон). Численні туристи формують чи закріплюють сприйняття держави, її образ на міжнародній арені.

Зовнішні чинники, що пов’язані з діяльнісними аспектами, безсумнівно, є одними із найважливішими у формуванні міжнародного образу держави на сучасному етапі, оскільки через результати їх функціонування світ сприймає якісні та об’єктивні аспекти життя держави та суспільства.

Вагомою є діяльність дипломатичних представництв, інших зовнішньополітичних відомств та культурно-просвітницьких центрів за кордоном, які здійснюють міжнародні обміни, репрезентують державу, обстоюють державні інтереси та інтереси і права своїх громадян, впливають на сприйняття міжнародного образу держави й є дотичні до процесів його формування і трансформації.

Бренд країни. З поняттям міжнародного іміджу тісно пов’язаний термін «бренд країни». Ідея створення політичного бренда країни стала реакцією на те, що країни в масовій свідомості стали асоціюватися із великими транснаціональними корпораціями. Усі знають, що Америка або «Зроблене у СІНА» — це лейбл індивідуальної волі й успіху, «Божоле Нуво» викликають у пам’яті французьку любов до відпочинку на природі, «БМВ» і «Мерседес-Бенц» пов’язані з німецькою ефективністю і надійністю. Фактично торгові марки і держави стали зливатися в уявленнях глобальної спільноти. Зокрема багато в чому «Майкрософт» і «Макдональдс» є найпомітнішими дипломатами США, так само, як «Нокіа» — фінським послом у світі.

Безсумнівним є факт, що в сучасному інформаційно-перевантаженому світі сильні торгові марки виключно важливі для посилення політичного впливу країни у міжнародних відносинах, залучення прямих зовнішніх інвестицій, а також для добору кращих і найталановитіших кадрів. Тому в останні роки спостерігається тенденція, що країни дедалі частіше наголошують на національній ідентичності, тоді як транснаціональні компанії ігнорують саме цей фактор. Останні дослідження свідчать, що урядовці більше стали приділяти уваги показникам зростання і грошовим потокам, а компанії більше виконують функції, які до недавнього часу зараховувались до урядових обов’язків, а саме: навчання працівників, охорона здоров’я та довготермінові фінансові гарантії.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3. Роль держави як суб’єкта зв’язків із громадськістю у міжнародній сфері
ТЕМА 15. ОСОБЛИВОСТІ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ В УКРАЇНІ
3. Міжнародний імідж України як пріоритетне завдання органів державної влади
ПРИКЛАДИ ЗАПИТАНЬ І ВІДПОВІДЕЙ ДО ПРАВИЛ ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ
ДУМКИ УКРАЇНСЬКИХ PR СТОСОВНО СИТУАЦІЇ, ЩО СКЛАЛАСЬ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ РИНКУ PR-ПОСЛУГ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)