До складу агропромислових формувань як міжгалузевих структур входять різні за функціональним призначенням підприємства. Згідно із Законом України «Про підприємство в Україні», підприємство — це самостійний господарський статутний об’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
В агропромисловому комплексі поширені таки види підприємств:
— акціонерне товариство. Це підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, поділений на виплачену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність тільки майном товариства;
— товариство з обмеженою відповідальністю. Це підприємство створюється на засадах угоди юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, розділений на частки у розмірах, визначених установчими документами;
— товариство з додатковою відповідальністю. Це підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, поділений на частки визначних установчими документами розмірів. Відповідальність — внесками в статутний фонд, а при нестачі їх — додатково власним майном в однаковому для всіх учасників розмірі;
— командитне товариство. Це підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке включає одного або більше учасників з повною відповідальністю та одного або більше — з обмеженою відповідальністю;
— повне товариство. Підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Всі учасники, які займаються спільною підприємницькою діяльністю, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями;
— фермерське господарство — форма господарської діяльності юридичної особи, яка здійснюється особисто або з членами сім’ї з правом найму робочої сили на землі, надаючи відповідно до законодавства з метою виробництва, переробки і реалізації продукції на ринку;
— сільськогосподарський виробничий кооператив — підприємство, створене шляхом об’єднання фізичних осіб на засадах членства та пайових внесків для участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності;
— приватне підприємство — самостійне господарське формування, яке здійснює виробничу і комерційну діяльність на базі як власних, так і орендованих майна і землі з метою одержання прибутку.
Крім означених вище форм підприємств, в АПК функціонують, як уже зазначалось, інші виробничо-підприємницькі формування (комбінати, концерни, агрофірми, асоціації, корпорації, холдингові компанії, агропромислово-фінансові групи та ін.).
В сучасному розвитку АПК специфічне місце посідає селянське господарство — форма господарської діяльності фізичної особи, яка здійснюється особисто або з членами сім’ї на землі, наданій відповідно до законодавства, з метою ведення сільського господарства та задоволення потреб у продовольстві. Крім цього, є ще така форма господарювання як господарства населення. Вона відрізняється від селянських господарств правовим статусом володіння землею. Ці форми господарювання домінують в аграрному виробництві за обсягами валової продукції. Маючи в своєму розпорядженні четверту частину земельних угідь, вони забезпечують понад 60 % валової сільськогосподарської продукції.
В таблиці 3.1 наведено місце різних форм господарювання в аграрному секторі України. Таблиця 3.1
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВО ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА
КАТЕГОРІЯМИ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ ЗА 2005 РІК
| Показники |
2005 р. |
| всі категорії господарств |
у тому числі |
| |
сільськогосподарські підприємства |
господарства населенн. господарства |
фермерські господарства |
| Площа сільськогосподарських угідь, тис. га |
38 150,3 |
25 660,6 |
9736,0 |
2753,7 |
| в процентах до підсумку |
100,0 |
67,3 |
25,5 |
7,2 |
| Виробництво валової продукції сільського господарства, млн грн (ціни 2000 р.) |
61 675,2 |
23 846,1 |
35 965,9 |
1863,2 |
| в процентах до підсумку |
100,0 |
38,7 |
58,3 |
3,0 |
| Продукція рослинництва, млн грн |
38 004,1 |
17 376,8 |
18 862,6 |
1764,7 |
| в процентах до підсумку |
100,0 |
45,7 |
49,6 |
4,7 |
| Продукція тваринництва, млн грн |
23 671,1 |
6469,3 |
17 103,3 |
98,5 |
| в процентах до підсумку |
100,0 |
27,3 |
72,3 |
0,4 |
| Коефіцієнт співвідношення між часткою в угіддях та продукції (в цілому) |
1,0 |
1,74 |
0,44 |
2,4 |
Якщо взяти до уваги останній показник, тобто коефіцієнт співвідношення, то можна дійти висновку, що в сучасних умовах рівень використання землі найвищий саме в господарствах населення, оскільки тут на 1 % продукції припадає 0,74 % земельних угідь, у фермерських господарствах — 2,4 %, а в аграрних підприємствах — 1,74 %. Про це свідчить також продуктивність 1 га землі, яка в аграрних підприємствах становить 929 грн, у фермерських господарствах — 677 грн, а в господарствах населення — 3694 грн.
Така різна продуктивність землі є свідченням того, що серед аграрних підприємств є чимало таких, які не забезпечують належного рівня господарювання. Саме тому їх чисельність скорочується і, як показано було раніше, вони поглинаються холдинговими структурами. Так, за період 2002—2005 рр. число господарських товариств зменшилось з 9
337 до 6718, приватних підприємств — з 4116 до 2519. Натомість кількість виробничих кооперативів збільшились з 2111 до 3136 одиниць.
Різною є в аграрних підприємствах і ефективність виробничо-фінансової діяльності, про що переконливо свідчать дані табл. 3.2.
Таблиця 3.2
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ЗА РІЗНИМИ ФОРМАМИ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ ЗА 2005 РІК
| Показники |
Господарські товариства |
Приватні підприємства |
Виробничі кооперативи |
Незважаючи на таку різноманітність аграрних підприємств, всі вони мають спільні риси, які можна звести до наступного: головною у них є сільськогосподарська діяльність — дохід від продажу сільськогосподарської продукції перевищує 70 %; основою діяльністю є статут і статутний фонд; всі вони мають право юридичної особи (за винятком тих, що ввійшли до складу холдингів); кожне підприємство є складовим елементом агропродовольчого сектора; як правило, аграрні підприємства несуть головне навантаження з розвитку соціальної інфраструктури, тобто поєднують свій власний розвиток з розвитком територій.
Коли йдеться про підприємство як складову агропромислових формувань, то слід мати на увазі, що в ринковому середовищі кожне підприємство тією чи іншою мірою пов’язане з аграрним бізнесом. Адже агробізнес і призначений для виробництва продовольства та його передачі від виробника до споживача. Щоб це забезпечити, тобто щоб дати агробізнесу простір для розвитку, потрібно поєднати всі операції (стадії, цикли) одержання харчової продукції. Отже, при розгляді суті агробізнесу слід обов’язково мати на увазі, що його складовими є:
— виробництво і продаж ресурсів промислового походження, які необхідні для сільського господарства і харчової промисловості;
— виробництво і продаж сільськогосподарської продукції як сировини чи такої, що може споживатися у сирому вигляді;
— переробка сільськогосподарської сировини;
— торгівля сільськогосподарською продукцією і продуктами її переробки;
— виробниче і сервісне забезпечення агропромислового циклу.
Отже, агробізнес як цілеспрямована діяльність людини, що пов’язана з виробництвом кінцевої продукції споживання, найповніше може бути реалізований у тих міжгалузевих структурах, де інтегруються всі послідовні процеси одержання результату, починаючи від виробництва необхідних ресурсів і закінчуючи продажем готових продуктів. Такими осередками і слід вважати агропромислові формування, в яких кожне підприємство, виконуючи властиву йому функцію, водночас працює на високий спільний результат.
3.6. Питання для обговорення
1. Економічна суть, особливості, переваги та класифікація агропромислових формувань.
2. Методика обґрунтування моделі агропромислового формування.
3. Механізм створення агропромислового формування.
4. Агропромислове формування і агробізнес.
5. Економічний механізм агропромислових формувань.
3.7. Практичні завдання
1. Визначити передумови і фактори можливості та доцільності створення агропромислового формування.
2. Показати позитивні риси і вузькі місця будь-якого (за власним вибором) агропромислового формування.
3. На рівні підприємств, що виробляють сировину, можна створити такі агропромислові формування:
1) спільне виробництво сировини на паритетних засадах; 2) переробний завод — материнська компанія, а господарства — дочірні;
3) контрольний пакет акцій у господарств і повний контроль ними заводу;
4) контрактна інтеграція;
5) створення на базі заводу МТС, яка забезпечує господарства технікою, добривами тощо;
6) оренда землі заводами у господарств.
Альтернативні форми такі: спільні підприємства, виробничі кооперативи, трести, орендні підприємства, асоціації, корпорації, виробничі системи.
Чому можна надати перевагу?
4. На рівні держави в цілому інтеграційні зв’язки можуть мати такий характер:
1) підтримка і захист інтересів товаровиробників;
2) координація зусиль усіх учасників агропромислового виробництва;
3) вирішення спірних питань;
4) фінансова, наукова та організаційна допомога.
Для цього потрібні такі структури: національні асоціації товаровиробників, міністерські підрозділи.
Для яких продуктових вертикалей в Україні такі форми інтеграції є пріоритетними? ?
3.8. Завдання для самоперевірки знань
1. Агропромислове формування та його різновиди.
2. Передумови створення агропромислових формувань.
3. Класифікація агропромислових формувань.
4. Господарські агропромислові формування та їх характеристика.
5. Територіальні (міжгосподарські) агропромислові формування.
6. Агрохолдинги та їх структура і завдання.
7. Чинники, що впливають на можливість створення агропромислових формувань.
8. Механізм створення агропромислових формувань.
9. Модель агропромислового формування та її складові.
10. Економічний механізм та його роль у забезпеченні еквівалентних відносин.
3.9. Термінологічний словник
Агроконсорціум — організаційна форма інтеграції різних підприємств і установ на певний строк з метою об’єднання зусиль і ресурсів для досягнення конкретної мети.
Агропромисловий комбінат — форма інтегрованого багатопрофільного виробництва на регіональному рівні з централізацією управління і збереженням юридичної самостійності підприємств.
Агропромисловий концерн — об’єднання різних підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій в умовах відсутності відомчої підпорядкованості.
Агропромислова корпорація — союз різних господарських і підприємницьких структур, які працюють на засадах прибутковості за умови інтегрування технологічного процесу одержання певного кінцевого продукту.
Агропромислове підприємство — виробничий тип агропромислової інтеграції в рамках одного підприємства з послідовністю виконання ланок по виробництву сировини, її переробки та реалізації продукції.
Агроторгове підприємство — господарсько-виробнича структура по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції в основному в свіжому (сирому) вигляді.
Агропромислове об’єднання — організаційне оформлення АПК на рівні адміністративного району при повній юридичній та господарській самостійності інтегрованих підприємств.
Агрофірма — виробнича форма інтеграційного процесу, в основі якої лежить організаційногосподарська та економічна єдність аграрної і переробної галузі з метою реалізації кінцевого товарного продукту.
Агропромислове формування — первинна ланка суспільного поділу праці в агропромисловому виробництві, в якій технологічно і організаційно поєднуються певні ланки технологічного процесу одержання кінцевого продукту.
Агропромислово-фінансова група — об’єднання, до складу якого входять аграрні, переробні і сервісні підприємства, а також банки, наукові та інші установи.
Агропромисловий парк — посередник між науковими організаціями та суб’єктами господарювання в АПК, основна функція якого — комерціалізація наукових розробок і запровадження у виробництво інновацій.
Багатопрофільне агропромислове формування — інтегрована структура кількох одночасно здійснюваних напрямів по виробництву різних кінцевих продуктів.
Виробнича (промислова, наукова) система — інтегроване виробництво певного виду продукції при наявності головного підприємства як генератора та розповсюджувача інновацій для господарств, що ввійшли в цю структуру. Господарські агропромислові формування — інтегрована в межах одного господарства (підприємства) система виробництва, переробки і реалізації кінцевого продукту.
Кластер — інтегрована в межах певного регіону структура, що об’єднує зусилля і ресурси взаємозалежних підприємств і установ.
Комбінування виробництва — процес глибокої і комплексної переробки сировини, супутньої і побічної продукції.
Модель (варіант) агропромислового формування — можливий вибір організаційної побудови формування з урахуванням конкретних об’єктивних і суб’єктивних умов.
Навчально-науково-виробничий комплекс — тип агропромислового формування, в якому інтегровано виробництво кінцевого продукту, його наукове забезпечення і система підготовки та перепідготовки кадрів.
Однопрофільне агропромислове формування — інтегрована структура по виробництву одного виду кінцевого продукту.
Спеціальний агропромисловий район — асоціація аграрних, переробних, сервісних і торговельних підприємств у межах спеціальних економічних зон.
Територіальне агропромислове формування — інтегрована агропромислова структура в межах певної території.
Тип (вид) агропромислового формування — фактична організаційна побудова інтегрованого агропромислового виробництва.
3.10. Література
1. Афанасенко И. Д. Экономические связи социалистической промышленности и сельского хозяйства. — Л., 1978.
— С. 100—111.
2. Борщ А. Г. Створення агропромислових фінансових груп // Економіка АПК.
— 1999. — № 8.
3. Долинський В. П. та ін. Особливості та розвиток підприємництва в аграрних і агропереробних підприємствах // Економіка АПК. — 2000. — № 2.
4. Коденська М., Кисельов В. Маркетингова орієнтація аграрно-промислових підприємств // Економіка АПК. — 19
95.
— № 5.
5. Лузан Ю. Я. Наш шлях — об’єднання зусиль // Економіка АПК. — 1996. — № 4.
6. Малік М. Й. Відносини власності та розвиток підприємницьких структур // Економіка АПК. — 1998. — № 11.
7. Проблеми розвитку і функціонування агропромислових формувань. — К., 1989. — С. 15—27.
8. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. — К., 1999.
— С. 251—259.
9. Розвиток господарських формувань і організація виробництва в аграрній сфері АПК. — К., 1999.
— С. 172—176.
10. Розвиток форм господарювання на селі. — К., 1993. — С. 272—331.
11. Скоромовцева Т. О. Формування та реалізація економічного інтересу в галузевій системі // Агроінком.
— 1999. — № 3—5,
12. Ухналевский Ю. М, Колесник Г. Е. Резервы повышения эффективности продовольственного комплекса. — К., 1987. — С. 85—99.
13. Хорунжий М. Й. Аграрна політика. — К.: КНЕУ, 1998.
— С. 74—92.
14. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 270—296.
15. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005.
— 292 с. ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ АГРОПРОМИСЛОВИХ ФОРМУВАНЬ
Тема 4
