Posibniki.com.ua Економіка Економіка і організація агропромислових формувань 4.1. Земля як головний засіб виробництва та її вплив на економіку агропромислових формувань


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.1. Земля як головний засіб виробництва та її вплив на економіку агропромислових формувань


Земля є основним засобом виробництва у сільському господарстві. Однак при цьому вона одночасно є і основним предметом виробництва. Така специфіка землі як виробничого ресурсу в сільському господарстві зумовлена природними чинниками. Ґрунт являє собою біоорганізм, який за допомогою фотосинтезу продукує флору, рослини, що забезпечують існування життя на Землі. Здійснюється це за допомогою такої властивості ґрунту як родючість та наявності в ньому гумусу, основи родючості.

При обґрунтуванні організаційно-технологічних заходів раціонального використання землі потрібно виходити з того, що земля є живим організмом, в якому відбувається процес відтворення гумусу. Завданням є така організація виробництва на землі, щоб не тільки зберегти наявний у ній гумус, але i примножити його. Кiлькiсть гумусу в ґрунтi залежить від двох основних чинників — спiввiдношення обсягів мiнералiзацiї та їх поповнення і втрат гумусу внаслідок ерозійних процесів. Тому в основі бездефіцитного балансу гумусу лежить формула: (Нк + Од) – (Вк – Е) ? 0, де Нк — надходження гумусу в ґрунт за рахунок гумiфiкацiї рослинних решток, т/га; Од — нагромадження гумусу за рахунок внесення в ґрунт органічних добрив, т/га; Вк — мiнералiзацiя гумусу (винос гумусу рослинами з урожаєм), т/га; Е — втрати гумусу від ерозії, т/га.

Валовий запас гумусу визначають за формулою: Г = П ? Р ? В ? ? 100, де П — потужність гумусового горизонту, м; Р — питома вага гумусу в ґрунтi, %; В — об’ємна маса горизонту даного механічного складу, т/м?.

З метою визначення параметрів виносу, поповнення та балансу гумусу при вирощуванні сільськогосподарських культур уточнюють коефiцiєнти мiнералiзацiї гумусу i гумiнiфiкацi рослинних решток. Так, такi коефiцiєнти становлять по озимій пшениці на зерно, вiдповiдно,

1,35 i 0,20, а на зелений корм 1,24 i 0,13, по ячменю — 1,23 i 0,22, гороху 1,5 i 0,23, кукурудзі на зерно — 1,56 i 0,20, цукрових буряках — 1,59 i 0,10, соняшнику

— 1,39 i 0,14, картоплі 1,61 i 0,13, багаторічних травах 0,60 i 0,

25.

Величина мiнералiзацiї гумусу залежить вiд культури i механічного складу ґрунту. При її розрахунку використовують корегуючi коефiцiєнти на механічний склад ґрунту: для ґрунтiв важкого механічного складу — 0,8, середнього — 1,0, легкого — 1,2, супіщаних ґрунтiв 1,4.

Маса рослинних решток i вiдповiдне надходження гумусу в ґрунтi залежить від рівня урожайності сільськогосподарських культур.

Розрахунок балансу гумусу при вирощуванні різних культур свідчить, що бездефіцитний баланс гумусу забезпечує урожайність озимої пшениці на рiвнi 46 ц/га, ячменю 56, кукурудзи —

80, соняшнику — 70, картоплі 185, однорічних трав — 146 ц/га. Однак не за всіма культурами можна зберегти родючість ґрунту за рахунок підвищення їх продуктивності. Дефіцит гумусу, що виникає при вирощуванні окремих культур, необхідно поповнювати внесенням органічних добрив. При цьому гострою проблемою землеробства є ерозія ґрунтiв, яка переплітається з питаннями екології. На жаль, в Україні на значних земельних площах зберігається від’ємний баланс гумусу, а темпи його мiнералiзацiї перевищують темпи поповнення. Тому підвищення родючості ґрунту i вмісту в ньому гумусу є одним з основних завдань менеджменту в землеробстві, без чого неможливе його прибуткове функціонування в майбутньому.

Обґрунтовуючи напрямки раціонального використання землі, потрібно враховувати екологічні чинники в цих процесах. Ознакою сьогодення є переорієнтація функцій державних органів управління сільським господарством, в країнах з розвинутою ринковою економікою, від вирішення питань розвитку сільськогосподарського виробництва до розв’язання проблем забезпечення безпеки харчування населення та екологічної безпеки, складовою якої є раціональне використання землі.

До важливих напрямків раціонального використання землі й підвищення її родючості слід віднести: ? освоєння контурно-меліоративної та інших прогресивних систем і форм організації території, що забезпечують раціональніше використання земель;

Частина ІІ? внесення органічних добрив та проведення інших заходів, спрямованих на збереження та підвищення родючості ґрунтів; ? дотримання екологічно безпечного сільськогосподарського виробництва; ? здійснення консервації сільськогосподарських угідь; ? очищення сільськогосподарських угідь від чагарників, дрібнолісся, каміння та покращення культуртехнічного стану земель; ? зняття, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних з порушенням земель; ? здійснення вапнування, гіпсування, проведення агротехнічних, фітомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів; ? проведення заходів, спрямованих на боротьбу з водною, вітровою ерозією, селями, підтопленнями, заболоченням, висушенням, ущільненням, забрудненням відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.2. Земельні відносини та їх правове регулювання в Україні. Частина 2
Тема 5. Капітал агропромислових формувань
Тема 5. Капітал агропромислових формувань. Частина 2
5.4. Органiзацiя використання капіталу
5.7. Завдання для самоперевірки знань
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)