Форвардні контракти та їх особливості
Форвардні контракти є твердою угодою про купівлю або продаж базового активу на певну майбутню дату за наперед визначеною ціною. Для прикладу візьмемо 90-денну форвардну угоду на придбання 10 млн євро за форвардним курсом 1,30 доларів за 1 євро, укладену 23 жовтня 2012 р. Вона виконується у два етапи: сьогодні, 23 жовтня 2012 р., укладається контракт, в якому вказується предмет угоди (форвардна купівля євро), сума (10 млн євро), ціна (1,3 дол. за євро), термін поставки (90 днів, тобто 14 січня 2013 р.), проте зазвичай не здійснюється жодних дій, окрім обміну юридичними зобов’язаннями, тобто при цьому сторони не несуть жодних витрат (окрім транзакційних 2 ). Через 90 днів 10 млн євро. При цьому не має значення курс, який існуватиме на ринку спот на дату поставки.
відбудеться виконання контракту: поставка 10 ? 1,3 = 13 млн дол. і отримання відбудеться виконання контракту: поставка 10 ? 1,3 = 13 млн дол. і отримання
Форварди є найпростішим видом похідних фінансових інструментів. Вони укладаються на позабіржовому ринку, що дозволяє врахувати специфічні вимоги та інтереси сторін за рахунок індивідуалізації умов контракту. Водночас сторони несуть досить значний ризик невиконання зобов’язань з боку контрагента. Щоправда, вони можуть домовитися про надання певного забезпечення для гарантування виконання угод.
Ф’ючерсні контракти та їх особливості
Подібно до форвардного контракту ф’ючерс є твердою домовленістю про купівлю чи продаж базового активу на певну майбутню дату за наперед визначеною ціною. Відмінність полягає в тому, що ф’ючерси обертаються на біржі, а відтак є стандартизованим інструментом. Єдиним змінним параметром виступає майбутня ціна, закріплена в контракті; вона визначається під впливом попиту і пропозиції. Стандартизовані вимоги відображаються в специфікації ф’ючерса, яка зазвичай включає:
• повну та скорочену назву контракту;
• тип контракту (розрахунковий чи з поставкою);
• розмір контракту — кількість активу, яка відповідає одному ф’ючерсу; може вимірюватися у грошових одиницях, бушелях, барелях, тоннах, унціях тощо;
• термін обігу контракту;
1
Співвідношення позикового і власного капіталу, який використовується під час проведення угод.
2
Трансакційними називають витрати, пов’язані безпосередньо з процесом укладання угоди.• дату експірації (дата завершення обігу і поставки активу або здійснення фінального розрахунку);
• мінімальний крок ціни (мінімальна зміна ціни або тік);
• вартість мінімального кроку ціни.
Стандартизовані умови дозволяють учасникам ринку легко та швидко купувати чи продавати активи із заданими характеристиками. Стандартизація допомагає збільшити ліквідність ф’ючерсу, адже покупці і продавці, на відміну від позабіржового ринку, не розпорошуються на угоди за подібними контрактами з дещо відмінними умовами. Сукупність ф’ючерсів з однаковими параметрами називають серією.
