Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка і організація агропромислових формуваньАГРОПРОМИСЛОВІ ФОРМУВАННЯ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ 3.1. Економічна суть та особливості агропромислових формувань


< Попередня  Змiст  Наступна >

АГРОПРОМИСЛОВІ ФОРМУВАННЯ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ 3.1. Економічна суть та особливості агропромислових формувань


Агропромислова інтеграція, як було показано раніше, своєрідно впливає на процес формування агропромислового виробництва. Тому слід відрізняти економічні міжгалузеві зв’язки, що складаються на верхньому рівні управління економікою і основою яких є суспільний поділ праці та економічні зв’язки, які виникають між суб’єктами інтеграційного процесу, і на мікроекономічному рівні, тобто рівні підприємств та їх об’єднань. Якщо на верхньому рівні зв’язки носять загальний характер, що матеріалізується в підходах до управління, планування і координації дій галузей економіки, їх співвідношення в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання за загальноприйнятими макроекономічними критеріями, то на нижньому, мікроекономічному рівні ці зв’язки трансформуються в первинну форму організації агропромислового виробництва у вигляді таких специфічних структур замкнутого чи відкритого характеру, які одержали назву агропромислових формувань.

Агропромислові формування, таким чином, являють собою ланку суспільного поділу праці, в якій організаційно і технологічно поєднуються певні елементи технологічного Агропромислові формування слід відрізняти від організації індустріальних методів одержання сировини, коли поєднуються суто аграрні і промислові прийоми та операції вирощування (виробництва) сільськогосподарської сировини. У формуваннях ця сировина стає першою, необхідною ланкою синтезу з переробною промисловістю з метою одержання кінцевого продукту.

Оцінювати значення агропромислових формувань лише з позицій ефективності переробки і реалізації сировини недостатньо. Без сумніву, завдяки поєднанню біологічної та технологічної стадій проходження сировини вдається максимально скоротити розрив між ними у просторі і часі, що й гарантує високу суспільну ефективність. Водночас, для переробних і аграрних галузей важливе значення має комбінування виробництва, яке забезпечує всебічну переробку сировини, що й досягається в агропромислових формуваннях. Переробка ж сировини на вузькоспеціалізованих підприємствах не завжди є ефективною, оскільки значна частина цінних компонентів формує побічні продукти і відходи виробництва. В загальних рисах особливості агропромислових формувань можна подати так:

Особливість Короткий зміст, характер, прояв
Взаємозалежність ланок технологічного процесу Виробничо-технологічна та організаційна обумовленість, зворотний зв’язок між окремими ланками технологічного процесу
Обов’язковість поєднання виробництва, переробки і реалізації продукції Неможливість автономного розвитку. Створення умов для скорочення втрат за рахунок виграшу у просторі і в часі
Взаємна зацікавленість сторін Реальна можливість створення певної міжгалузевої структури конкретного виробничого спрямування
Можливість вибору напряму діяльності Агропромислове формування може бути вузькоспеціалізованим чи багатопрофільним
Ступінь охоплення міжгалузевих зв’язків Формування може бути в рамках підприємства, між підприємствами, між регіонами
Статус підприємств Юридична особа або виробничий підрозділ формування
Можливість управління Централізовано-корпоративне, автономне

Рис. 3.1. Характерні риси агропромислових формувань

В інтегрованих структурах, де в цілому досягається збалансованість між обсягами виробництва сировини, в тому числі комплексної (зерно, овочі, фрукти, цукрові буряки, молоко, жива вага тварин) і потужностями переробки, створення і впровадження нових виробництв і видів переробки (основаних на комплексному використанні біологічної якості сировини) полегшується пристосуванням для цієї мети діючої промислової бази, кадрового потенціалу і виробничої інфраструктури. Агропромислові формування, на відміну від окремих, неінтегрованих виробничих структур, мають свої специфічні особливості (рис. 3.1). З наведеної на рисунку схеми можна зробити наступні висновки, що характеризують особливості агропромислових формувань.

1. Обов’язковою умовою їх створення і функціонування є організація забезпечення виробничого зв’язку між окремими ланками технологічного процесу одержання кінцевого продукту.

2. Сама побудова формування залежить від реальної наявності сировинних і переробних потужностей та можливостей збуту кінцевої продукції.

3. Основою агропромислового формування слід вважати не лише сформоване агропромислове виробництво, а й бажання аграрних, переробних і торгових підприємств на добровільних засадах створити таку інтегровану структуру.

4. Агропромислове формування може мати вузькоспеціалізований (однопрофільний) і багатогалузевий (багатопрофільний) характер, тобто складатись з однієї чи кількох продуктових вертикалей.

5. Завершений вид агропромислової інтеграції у формі інтегрованого аграрного і промислового виробництва може складатись в рамках окремо взятого підприємства, групи підприємств або ж на регіональному рівні. 6. Підприємства, що входять до агропромислового формування, можуть зберігати свою господарську і юридичну самостійність, а можуть перетворюватись на внутрішньогосподарські виробничі підрозділи.

7. В будь-якому випадку агропромислове формування потребує створення централізованого менеджментського органу, який би спрямовував його діяльність і координував взаємодію інтегрованих об’єктів.

Зазначені тут особливості агропромислових формувань обумовлені самою природою агропромислової інтеграції, тими об’єктивними чинниками, що складаються в окремих галузях і на міжгалузевому рівні агропромислового виробництва.

Агропромислові формування мають чітке соціально-економічне призначення. Суть такої їх місії можна звести до наступного:

1) саме в агропромислових формуваннях створюються умови і відповідне організаційноекономічне середовище, в якому реалізуються засади і комплексні пропорції такого великого міжгалузевого формування як АПК;

2) агропромислові формування, в основі яких складаються та функціонують продуктові підкомплекси, є тою організаційною формою міжгалузевої інтеграції, в якій досягається високий синергічний ефект, оскільки визначальною рисою такого формування є максимальне скорочення розриву у просторі і часі щодо надходження сировини та інших ресурсів і реалізації кінцевої продукції;

3) незалежно від організаційно-правової форми агропромислові формування створюють базу для вирішення цілої низки соціально-економічних питань, пов’язаних із розвитком соціальної інфраструктури і відтворенням та розвитком людського капіталу.

Все це зайвий раз переконує у важливості створення в АПК України спонукальних умов щодо поглиблення інтеграційного процесу та залучення підприємств переробних і сервісних галузей до організаційно-економічного синтезу із сільським господарством.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.3. Теоретичні засади створення агропромислових формувань
3.4.1. Основні види агропромислових формувань
3.4.4. Переваги агропромислових формувань
3.5.1. Вибір моделі агропромислового формування
3.5.4. Підприємства в структурі агропромислових формувань
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki