ii ii KVttТ??-=?
1 )(
21 , ii ii KVttТ??-=? ?
1 )(
21 ,
— розрахункова економія по прямій заробітній платі; t i1 та t i2
— відповідно, стара і нова норми витрат праці на і-у роботу; V i
— обсяг робіт, на які поширюється і-а норма; K і
— тариф на виконання даного виду робіт; n
— загальна кількість нормованих робіт.
На цьому ж принципі ґрунтуються й інші форми розрахунку економії. Наприклад, застосовується така формула: де Т
п
ТТ TЗ
Ф
21 ? =?, п
ТТ TЗ
Ф
21 ? =?,
1 і Т
2
— трудомісткість обсягу робіт відповідно, за старими і новими нормами; Ф
— корисний фонд часу одного працівника; З п
— заробітна плата одного працівника.
1
Див. В. С. Рапопорт. Организация труда в технических службах предприятий.
— М. : Экономика, 1967; Научная организация труда ИТР и служащих. (Межотраслевые методические рекомендации)
— М. : НИИ труда, 1968 та ін.
Подібний принцип розрахунку економії праці при впровадженні прогресивних норм справедливий тільки у тих випадках, коли є необмежений резерв робіт, які необхідні для успішного виконання функцій управління і проведення яких неможливе через нестачу трудових ресурсів, або коли відбувається реальне скорочення чисельності працівників. Але, як відомо, ці випадки у практиці зазвичай не зустрічаються. Найчастіше спостерігаються такі варіанти:
1) за впровадження прогресивних норм заощаджується робота працівників, але не в такій кількості, щоб можна було когонебудь скоротити;
2) заощаджується робота працівників однієї кваліфікації, а запас роботи є для працівників іншої кваліфікації;
3) економиться робота працівників, ступінь завантаження яких відносно невисокий, але їх функції не можна передати іншим виконавцям.
У перерахованих і подібних випадках розрахунок економії праці за вищенаведеними формулами сприяє завищенню ефекту від упровадження прогресивних норм. Тут доцільно проводити розрахунки з урахуванням зміни ступеня завантаження виконавців. Формула для таких розрахунків може бути такою:
З
2 2
1п TT T? ? ? ? ? ? ? ? ? -=? ?? , де
Ф
1
1 ? і
2 ?
— відповідно, коефіцієнти, що характеризують ступінь завантаження виконавців до і після впровадження прогресивних норм (
2 ? може прийматися розрахунковою).
Оцінка ефекту від розробки і впровадження прогресивних норм дозволяє судити не тільки про доцільність робіт з нормування, а й про прогресивність самих норм.
Наприклад, розробка жорстких норм на операції, що виконуються епізодично і мають незначну трудомісткість, найчастіше недоцільна (крім випадків, коли тривалість операції впливає на оперативність виконання функції управління). Тут критерієм може стати співвідношення між сумою непродуктивних витрат праці або втрат робочого часу і планованою економією праці, а також аналіз індивідуальних втрат часу. Адже якщо простої і втрати не можуть бути компенсовані додатковим завантаженням, то й ті резерви, які з’являться за рахунок упровадження прогресивних норм, автоматично перетворяться на втрати.
Нормування управлінської праці відрізняється ще однією особливістю. За великої питомої ваги творчих процесів, коли ефективність роботи в основному залежить від розумової діяльності, витрати праці на виконання механічних операцій зазвичай не впливають на її продуктивність. Тому спроби визначити економію роботи таких працівників за рахунок заощадження часток секунд за кращої організації робочого місця або досконалішого його обладнання мають явно штучний характер . Крім того, за інтенсивної розумової діяльності регулярне фізичне навантаження і механічна робота в обмежених межах є своєрідною формою відпочинку, і вони не можуть розцінюватися як втрати робочого часу.
Сказане дозволяє зробити висновок про те, що об’єктивно існують такі умови, за яких прогресивні норми витрат управлінської праці не можуть стати чинними. Однак це твердження аж ніяк не заперечує ролі нормування, оскільки основна частина застосовуваних у сфері управління норм праці (обслуговування, керованості, чисельності) регламентує її витрати тільки з одного боку, тобто характеризує величину витрат, які не можна перевищувати.
Прогресивні норми витрат управлінської праці, безперечно, набувають ролі критеріїв рівня її організації, які свідчать про необхідність виявлення та усунення втрат і нераціональних витрат робочого часу. Якщо аналіз показує, що в організаційнотехнічних умовах виявлені втрати не можуть бути усунені, то фактичні витрати праці інженерно-технічних працівників і службовців беруться за нормативні. При цьому найважливішою характеристикою прийнятих норм стає ступінь завантаження працівників.
Ефективність нормування управлінської праці значною мірою визначається встановленням оптимальної точності норм, тобто тими можливими відхиленнями від розрахункових величин, які допускаються при впровадженні норм. Оцінюючи ефективність нормування, потрібно керуватися такими принципами.
1. Складність управлінської праці й незначна її залежність від машинних процесів викликають суттєві відхилення індивідуальних результатів від середньостатистичних. Це свідчить про більшу ефективність укрупнених норм.
1
Див. А. Павленко, В. Левитан. Совершенствование трудового процесса на рабочем месте служащего // Социалистический труд.
— 1967.
— № 1.
2. Економія праці за рахунок упровадження точніших норм повинна компенсувати додаткові витрати на їх розробку, а також на облік і контроль їх виконання.
3. Максимально допустимі відхилення від номінальних значень норм не повинні перевищувати питомих (тобто тих, що припадають на одну нормовану роботу або операцію) втрат робочого часу, які виникають з організаційно-технічних причин, які не підлягають усуненню.
4. Мінімально допустимі відхилення від розрахункових значень норм визначаються можливістю реалізації заощадженого часу для виконання повної управлінської роботи або самостійної операції. Якщо ця умова не виконується, то досягнута економія часу перетворюється на його втрату і витрати праці на нормування стають невиправданими.
Остаточний ефект від упровадження прогресивних норм витрат управлінської праці, що виражається в економії фонду заробітної плати, реалізується у зміні штатного розкладу . На підставі штатного розкладу та корисного фонду робочого часу інженернотехнічних працівників і службовців визначаються повна трудомісткість управління і необхідний фонд заробітної плати. Різні види норм витрат управлінської праці при складанні штатного розпису використовуються таким чином.
На підставі типової структури апарату управління встановлюється перелік його функцій, за якими нормується чисельність працівників. В основу розрахунку чисельності інженерно-технічних працівників і службовців за функціями управління кладуться галузеві укрупнені нормативи 2 . Розрахункова чисельність за допомогою коефіцієнтів централізації (що характеризують оптимальне співвідношення чисельності працівників, зайнятих у заводському і цеховому апаратах управління) розподіляється між підрозділами заводоуправління і цехів.
Кількість структурних підрозділів по кожній функції встановлюється на підставі аналізу змісту виконуваних робіт і норм керованості. Кількість посад у кожному структурному підрозділі повинна відповідати розподілу робіт за складністю та рекомендованому співвідношенню чисельності старших і молодших спе
1
Про те, що значно більший ефект може виникнути у виробництві від поліпшення якості управління, ми вже згадували вище. Однак цей ефект не завжди піддається обліку.
2
Такі нормативи розроблені для більшості галузей промисловості за методикою Науково-дослідного інституту праці (див.: Методические указания по разработке укрупненных нормативов численности и типовых структур аппарата управления промышленных предприятий.
— М. : НИИ труда, 1967).
дставі наявних
Отже, штатний розклад відображає весь комплекс застосовуваних норм витрат управлінської праці. Якщо навіть частина норм використовується за іншим призначенням (для планування та обліку робіт, матеріального стимулювання, оцінки продуктивності праці і т. д.), то реальна економія досягається лише шляхом зміни штатного розкладу та фонду заробітної плати. При цьому враховуються не тільки кількісні, а й якісні зміни у витратах праці.
На завершення слід зазначити таке. Характер управлінської праці та її місце у виробничому процесі значною мірою ускладнюють оцінку ефективності її нормування. Необхідність забезпечення вимог, що ставляться до якості управління, може викликати в багатьох випадках збільшення чисельності інженерно-тех-нічних працівників і службовців. У зв’язку з цим упровадження науково обґрунтованих і прогресивних норм може супроводжуватися замість економії збільшенням витрат управлінської праці. Одначе правильне розуміння місця нормування в організації праці і ролі управління в організації виробництва дають нам підставу розцінювати таке збільшення витрат як абсолютно ефективне.
Тож і управління виробництвом, і організація виробничого процесу, й організація праці на робочих місцях сприяють підвищенню соціально-економічної ефективності організації праці.
Економічним результатом удосконалення організації праці є зниження собівартості продукції й отримання додаткового прибутку за рахунок:
1) зростання продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, відносного скорочення чисельності працівників, поліпшення використання цілоденного і внутрізмінного фонду робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців;
2) збільшення випуску та обсягу реалізації продукції;
3) зниження витрат заробітної плати на 1 грн продукції (зниження зарплатоємності продукції);
4) скорочення браку і підвищення якості продукції;
5) скорочення матеріальних витрат.
1
У 1968 р. Центральне бюро промислових нормативів з праці розробляє типові норми часу і норми обслуговування з бухгалтерського обліку та фінансової діяльності, типові норми часу із загального діловодства і господарського обслуговування, типові норми часу з техніко-економічного планування та типові норми часу на роботи з матеріально-технічного постачання і збуту.
