ціалістів. Склад підрозділів уточнюється на пінорм обслуговування і норм часу1.
Позитивна економічна ефективність заходів з удосконалення організації праці не виключає наявності негативних соціальних ефектів. Так, поглиблення поділу праці може вести до збіднення її змісту і підвищеної монотонності робіт, розвиток колективних форм організації праці
— до зниження індивідуальної зацікавленості в роботі. У силу цього ще на стадії проектування заходів поряд з розрахунком економічного ефекту необхідно оцінювати їх соціальні наслідки.
Цю оцінку можна проводити двояко: за об’єктивними змінами досліджуваних показників і за суб’єктивними оцінками працівників з погляду їх задоволеності тими чи іншими сторонами трудової діяльності.
Доцільно оцінити, як вплинуть запропоновані заходи на: зміст праці: складність робіт, різноманітність виконуваних функцій, ступінь самостійності та відповідальності працівника, величину фізичних і нервових навантажень, наявність елементів творчості в процесі праці; професійно-кваліфікаційний і культурно-технічний рівень працівників; санітарно-гігієнічні умови праці, її безпеку, виробничі травматизм і захворюваність; взаємини в колективі, його згуртованість і конфліктність, інформованість працівників; стабільність колективу, його кадрового ядра, надлишкову плинність кадрів, зумовлену незадоволеністю працівників якимись аспектами трудової діяльності; гарантії зайнятості для працівників; рівень і диференціацію реальної заробітної плати, соціальних пільг і виплат, можливості збільшення трудових доходів; умови для здійснення трудової кар’єри, реалізації трудового потенціалу працівника; ступінь залучення працівників до розв’язання проблем, пов’язаних з трудовою діяльністю та умовами найму, економічну і правову захищеність працівників.
Слід ураховувати, що прогнозування соціальних наслідків впроваджуваних заходів має й істотний економічний аспект: саме працівники підприємства будуть «користувачами» організацій-
Резюме
Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалювання організації праці базується на двох основних показниках економічної ефективності: 1) зростанні продуктивності праці; 2) річному економічному ефекті (економія зведених витрат). Під час розрахунку річного економічного ефекту, досягнутого в результаті вдосконалення організації праці, зазвичай розглядають окремо зміну умовно-змінних і зміну умовно-постійних елементів собівартості продукції.
Система управління виробництвом впливає на всю багатогранну діяльність підприємства та дає можливість визначити вплив управлінської праці на безліч показників управлінської діяльності. При цьому ефективність праці зводиться до економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняно з витратами на управління.
Ефективність нормування управлінської праці значною мірою визначається встановленням оптимальної точності норм, тобто тими можливими відхиленнями від розрахункових величин, які допускаються при впровадженні норм.
Економічним результатом удосконалення організації праці є зниження собівартості продукції й отримання додаткового прибутку за рахунок: зростання продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, відносного скорочення чисельності працівників, поліпшення використання цілоденного і внутрізмінного фонду робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців; збільшення випуску та обсягу реалізації продукції; зниження витрат заробітної плати на 1 грн продукції (зниження зарплатоємності продукції); скорочення браку і підвищення якості продукції; скорочення матеріальних витрат.
Позитивна економічна ефективність заходів з удосконалення організації праці не виключає наявності негативних соціальних ефектів. Так, поглиблення поділу праці може вести до збіднення її змісту і підвищеної монотонності робіт, розвиток колективних
них нововведень і від їх суб’єктивного ставлення до інновацій багато в чому залежатиме фактична економічна ефективність останніх.
— до зниження індивідуальної зацікавленості в роботі. У силу цього ще на стадії проектування заходів поряд з розрахунком економічного ефекту необхідно оцінювати їх соціальні наслідки.
Терміни і поняття
— ефект,
— ефективність,
— ознаки ефективності та її види,
— методи оцінки економічної ефективності праці,
— чистий дисконтний дохід,
— соціальна ефективність.
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Петров А. Ю. Экономический анализ производительности труда: Учеб. пособ.
— М. : Экономист, 2003.
— 124 с.
2. Эренберг Р. Дж., Смит Р. С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика.
— М. : Изд-во МГУ, 1996.
3. Чухно А. А. Постіндусріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України / А. А. Чухно.
— К. : Логос, 2003.
— 631 с.
форм організації праці
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
А Апаратурними називають технологічні процеси, які протікають під впливом теплової, хімічної або електричної енергії у спеціальних апаратах. В апаратурних процесах одержують продукт, відмінний від сировини за хімічним складом чи агрегатним станом. Атестація робочих місць за умовами праці
— комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.
Б Багатоверстатне обслуговування технологічного обладнання являє собою роботу одного або групи робітників одночасно на двох або більше верстатах (машинах, агрегатах). Безпека праці
— стан умов праці, за якого виключено дію на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Бригада
— це первинна, відносно самостійна організаційна одиниця трудового колективу, в рамках якої здійснюється кооперація праці робітників
— безпосередніх виконавців трудових і виробничих процесів.
В Важкість праці
— характеристика трудового процесу, що показує переважне навантаження на опорно-рухальний апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну та інші), які забезпечують його діяльність. Виробіток
— це є кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Виробнича бригада
— первинний трудовий колектив, що об’єднує робітників однієї чи кількох професій, які спільно виконують виробничі завдання і несуть колективну відповідальність за їх виконання. Виробничий процес
— це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшого перероблення. Виробничий цикл виготовлення виробу (партії) являє собою календарний період перебування його у виробництві з часу запуску вихідних матеріалів і напівфабрикатів в основне виробництво до отримання готового виробу.
Г Галузеві норми розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, поширені в межах однієї галузі, наприклад, у сільському господарстві, металургії, на лісозаготівельних роботах. Глибина різання
— це товщина шару матеріалу, який знімається за один прохід. Гнучкі режими праці та відпочинку
— це в певних межах саморегулювання часу початку, закінчення, тривалості робочої зміни, де відсутність працівника не призводить до порушення виробничого процесу. Гранично допустима концентрація (ГДК)
— концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год або іншій тривалості, але не більше 41 год на тиждень, за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь. Гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР)
— рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання чи відхилення у стані здоров’я в процесі роботи або в віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь.
Д Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників
— систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені в класифікаторі професій; складається із випусків і розділів випусків, згрупованих за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт. Допоміжний перехід
— закінчена частина технологічної операції, яка складається з дій людини та (або) устаткування, що не супроводжуються зміною форми, розмірів або чистоти поверхонь, але необхідні для виконання технологічного переходу (установка і зняття оброблюваної деталі, зміна інструмента тощо). Допоміжний прохід
— закінчена частина технологічного переходу, яка складається з однократного переміщення інструмента щодо заготовки, але не супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей заготовки, проте необхідна для виконання робочого ходу. Допоміжні процеси
— процеси, що лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні продукції не беруть.
— рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми або захворювання, але може викликати періодичні і швидкоплинні суб’єктивні неприємні відчуття, зміну функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічної пристосувальної можливості. Допустимі умови і характер праці
— умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, викликані трудовим процесом, зникають за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не справляють несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоров’я працівників та на їхнє потомство. Досвідно-статистичні норми встановлюються на підставі власного досвіду нормувальника, статистичної інформації про трудомісткість подібної роботи у минулому та за аналогією із трудомісткістю інших аналогічних робіт.
Е Економічна ефективність виробництва
— це ступінь використання виробничого потенціалу, який визначається співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Економічні завдання
— передбачають досягнення максимальної економії праці (підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво продукції). Елементні норми
— установлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальні дії працівника, основні прийоми, машинний час, допоміжні прийоми, оперативний час тощо.
З Засіб індивідуального захисту
— засіб, призначений для захисту одного працівника. Засіб колективного захисту
— засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працівників. Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку, закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок. Змінний робочий час
— це співвідношення часу роботи та часу перерв або нормованого і ненормованого робочого часу. І Індивідуальні норми
— призначаються для одного окремого працівника за умов індивідуальної організації праці.
Допустимий рівень виробничого фактора
— характеризує ступінь праці за одиницю часу і вимірюється кількістю енергії людини.
К Карта умов праці
— документ, у якому вміщуються кількісні і якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації щодо їх поліпшення, запропоновані пільги і компенсації. Кваліфікаційна структура
— це процентне співвідношення груп працівників різних рівнів кваліфікації в загальній чисельності персоналу. Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Колективні норми
— розраховані на колектив працівників, тісно пов’язаних кооперуванням праці з елементами взаємозамінності суб’єктів трудового процесу (ланка, бригада, група). Колективний договір
— правовий акт, інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин між працівниками організації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспекті в життя трудового колективу. Кооперування праці означає досягнення раціональних пропорцій у витратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.
М Метод нормування визначає методологічні основи, що встановлюють методику дослідження, проектування і визначення величини витрат робочого часу та розроблення нормативних матеріалів для нормування трудових процесів. Міжгалузеві норми розробляються централізовано на масові процеси, що мають місце в усіх галузях виробничої сфери та зустрічаються у невиробничій сфері. Мікроклімат виробничих приміщень
— метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання. Мікроелемент
— простий елемент ручної операції, є закінченою дією, яка характеризується єдністю цільової настанови, постійним
Індивідуальною фотографією робочого часу називається спостереження усіх витрат робочого часу протягом періоду спостереження та заміри часу по них. Інтенсивність праці
— установлюються на окремі трудові рухи (мікроелементи трудового процесу) у масовому виробництві переважно для ручних, ручних механізованих і машинно-ручних робіт. Мікропаузи
— короткі, тривалістю у кілька секунд, перерви між операціями, роботами, що виникають мимоволі, викликані необхідністю певної перебудови нервової системи працівника при переході від однієї дії до іншої. Місцеві норми розробляються безпосередньо на підприємствах, в організаціях та установах з метою щонайповнішого врахування місцевих організаційно-технічних умов виробництва. Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних і додаткових відпусток.
Н Напруженість праці
— характеристика трудового процесу, яка відображає переважне навантаження на центральну нервову систему. Небезпечний виробничий фактор
— виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми або раптового різкого погіршення здоров’я. Непостійне робоче місце
— місце, на якому працівник перебуває меншу частину (менше 50 % або менше 2 год безперервно) свого робочого часу. Норма виробітку характеризує мінімальну кількість одиниць продукції чи роботи (встановлену методом технічного нормування), яку повинен виробити, виконати робітник за одиницю часу (як правило, зміну) за певних організаційно-технічних умов. Норма витрат робочого часу
— норма, що визначає величину часу, необхідного для виконання одиниці роботи одним або кількома робітниками. Норма керованості (кількості підлеглих) визначає кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкована одному керівникові. Норма обслуговування
— це кількість виробничих об’єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу. Норма оперативного часу
— включає основний час і неперекривну частину допоміжного часу. Норма підготовчо-завершального часу
— в одиничному і малосерійному виробництві встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному
— на партію деталей (виробів); у масовому виробництві одна й та сама робота повторюється щодня, а підготовка
складом взаємодіючих об’єктів і складається з одного трудового руху (їх комплексу), що виконується безупинно. Мікроелементні норми
— це чисельність робітників, спеціалістів, яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи постійно. Норма співвідношення
— це число працівників тієї чи іншої кваліфікації чи посади, яке повинно припадати на одного працівника іншої кваліфікації чи посади за певних організаційно-технічних умов. Норма тривалості
— норма, що визначає тривалість виконання одиниці роботи на одному робочому місці. Норма часу
— це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Норма часу на відпочинок
— включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлюваних на зміну. Норма часу обслуговування
— норма, що характеризує необхідний час на обслуговування одиниці устаткування, виробничої площі та інших об’єктів. Норма часу на партію виробів
— сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов. Норма штучного часу
— це сумарний час (за винятком підготовчозавершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції за певних організаційно-технічних умов. Норма штучно-калькуляційного часу
— це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Норма чисельності персоналу
— це об’єктивно необхідна та достатня за даних організаційно-технічних умов чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій та обсягів робіт. Нормативи обслуговування
— це співвідношення між кількістю персоналу, який виконує функції обслуговування певних об’єктів, та кількістю цих об’єктів. Нормативи підлеглості
— це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників і кількістю підпорядкованих їм працівників. Нормативи режимів роботи устаткування
— це регламентовані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи. Нормативи часу
— це вид нормативів витрат робочого часу для конкретних умов виконання трудового процесу. У практиці технічного нормування праці використовують нормативи підготовчо-
робочого місця здебільшого покладається на допоміжних робітників, тому підготовчо-завершальний час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця. Норма підлеглості
— це регламентовані величини, які визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Нормативні матеріали
— це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм витрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом. Норми тривалої дії, або умовно-постійні, встановлюються на роботи, де технологія тривалий час не змінюється, наприклад, виготовлення моделей, стрижнів, земляних форм, заливання рідкого металу у форми в ливарних цехах. Нормоване завдання
— це встановлений обсяг роботи, який робітник чи група робітників (бригада) повинні виконати за певний робочий період (зміну, місяць). Нормування праці
— це встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції за певних організаційно-технічних умов виробництва.
О Об’єкт нормування праці
— це трудова діяльність людини, здійснення нею виробничого процесу з метою перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію. Обслуговуючі процеси
— процеси, що створюють умови для здійснення основних і допоміжних процесів виробництва. Операція
— це частина трудового процесу, здійснювана одним виконавцем або групою на одному робочому місці і охоплює всі їхні дії щодо виконання одиниці заданої роботи над одним предметом праці. Операційні норми встановлюються різними методами на окрему операцію трудового процесу. Оптимальні умови і характер праці
— умови і характер праці, за яких виключено несприятливий вплив на здоров’я працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (відсутність або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення), утворюються передумови для збереження високого рівня працездатності. Організаційна форма обслуговування
— визначається залежно від масштабів і типу виробництва, його технічної оснащеності та особливостей технології. Існують такі форми обслуговування:
• чергова, за якої працівників, які обслуговують робочі місця, викликають за потреби (для відсутніх наперед складені графіки і регламенти). Застосовується на невеликих підприємствах в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва;
завершального, основного, допоміжного часу, обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті потреби. Нормативи чисельності
• планово-попереджувальна
— застосовується в умовах серійного і великосерійного виробництва і за достатньо великих обсягів роботи. Обслуговування здійснюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів за кожною з функцій обслуговування. Характеризується ритмічністю роботи допоміжних і мінімальною імовірністю простоїв у основних робітників;
• стандартна (найдосконаліша)
— характерна для масового виробництва. Здійснюється за жорсткими розкладами і графіками, які ув’язуються з графіками ходу основного виробництва. (Потребує великих витрат для впровадження і жорсткої ритмічності виробництва). Організація праці
— система заходів, спрямованих на раціональне використання професійно-кваліфікаційного потенціалу працівників з метою постійного підвищення продуктивності праці за найефективнішого використання засобів виробництва та сприятливих умовах праці. Організація робочого місця
— це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Оснащення робочого місця
— складається із сукупності засобів праці необхідних для виконання конкретних трудових функцій, а саме:
• основне технологічне устаткуванням (верстат, установка, пульт);
• допоміжне обладнання (підйомне, завантажувальне);
• технологічне оснащення (зажимні пристрої, робочий і вимірювальний інструмент);
• організаційне оснащення (виробничі меблі, засоби освітлення, пристрої зв’язку, сигналізація, засоби з охорони праці і техніки безпеки);
• технічна документація. Основні процеси
— процеси, що безпосередньо пов’язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію.
П Персонал
— це склад працівників підприємства (організації), які володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції. Підготовчо-завершальний час
— час, який робітник (бригада) витрачає на підготовку до виконання цільової роботи, та дії, пов’язані з її закінченням. Планування робочого місця
— це раціональне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного та організаційного оснащення, інвентарю і т. д.), що забезпечує економне використання виробничої площі, високопродуктивну та безпечну працю робітника.
— це відстань його переміщення за одне обертання шпинделя чи один подвійний хід відносно оброблюваної заготовки (токарні, свердлильні, поздовжньо-стругальні верстати) або відповідне переміщення заготовки відносно інструмента (фрезерні, поперечно-стругальні верстати). Позиція
— фіксоване положення, яке надається незмінно закріпленій і оброблюваній заготовці або складальній одиниці разом з приладдям відносно інструмента або нерухомої частини устаткування для виконання певної частини операції. Поділ праці
— це відокремленість (розмежування) різних видів трудової діяльності людей, поділ сукупного трудового процесу на частини, кожна з яких виконується певними групами працівників, об’єднаних за загальними функціональними, професійними або кваліфікаційними ознаками. Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу. Постійне робоче місце
— місце, на якому працівник перебуває більшу частину робочого часу (більше 50 % або більше 2 год безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся робоча зона. Працездатність
— здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи. Праця
— це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Предмет нормування праці
— тривалість трудових процесів у часі. Припуск на оброблення
— це товщина шару матеріалу, який знімається у процесі оброблення поверхні заготовки. Продуктивність
— це ефективність використання ресурсів праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації, час виробництва різних товарів і надання послуг. Виражає взаємозв’язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність праці
— це плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або в економії робочого часу, витраченого на одиницю продукції. Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва.
Подача різального інструмента
Р Разові норми використовуються на поодиноких роботах, що не повторюються, наприклад, під час реставрації унікальних споруд, ліквідації аварій, в експериментальному виробництві. Районні норми розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями для підприємств, сконцентрованих в окремих географічних районах (територіях, басейнах) зі своїми природнокліматичними умовами. Раціоналізація трудових процесів являє собою безперервний процес, що має на меті комплексний аналіз складових трудових процесів, їх удосконалення та впровадження оптимального варіанта трудового процесу, за якого кожна операція ретельно аналізується з метою усунення зайвих операцій, рухів, дій і прийомів; проектується оптимальна послідовність виконання операцій з урахуванням поєднання в часі роботи різних органів тіла працівника. Режим праці та відпочинку
— розпорядок, який регламентує чергування часу роботи та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця, року. Резерви підвищення продуктивності праці
— це невикористані можливості економії витрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. Робоча методика
— це документ, що визначає методи проектування нормативних матеріалів, а також порядок їх перевірки у виробничих умовах. Робоче місце
— це місце роботи, і місце, де знаходяться засоби виробництва, знаряддя праці, пристосовані до здійснення трудових функцій працівником певної професії. Робочий прохід
— закінчена частина технологічного переходу, яка складається з однократного переміщення інструмента відносно заготовки і яка супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхонь або властивостей заготовки. Робочий час
— встановлена законодавством України тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у виробничому процесі на робочому місці для вироблення конкретної продукції.
С Сезонні норми застосовуються не цілий рік, а в окремих періодах року через те, що умови роботи, наприклад, улітку і взимку, відрізняються, що об’єктивно впливає на продуктивність праці. Система обслуговування робочих місць
— це комплекс постійно діючих заходів, регламентуючих види, обсяги, періодичність і методи виконання допоміжних та обслуговуючих робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним для високопродуктивної праці.
