Теоретична схема соціалізму базувалась на таких головних постулатах: суспільна (загальнонародна) власність на засоби виробництва, безпосередньо-суспільна форма зв’язку між виробниками, планомірність, розподіл за працею.
Центрально керована економічна система була однією з найполітизованіших систем, які існували в історії людства. Формами прояву політичної монополії в економіці є: заідеологізованість економіки, декларативність, дезорганізація, ірраціональність, знеособл ення людини.
В історичному плані вихідним пунктом формування централізовано керованої економічної системи був «воєнний комунізм», який передбачав максимальне можливе одержавлення економіки, широке використання примусових методів, організацію руху суспільного продукту у формі нетоварного розподілу, соціальну зрівнялівку.
Найбільш істотною рисою центрально керованої економічної системи було домінування дер жавної форми власності. Неповна визначеність і спотвореність специфікації прав власності зумови-
ла неефективність функціонування гіпертрофованої державної власності.
Головним призначенням господарського механізму централізовано керованої економічної системи вважалось забезпечення свідомого використання системи економічних законів соціалізму. Тому структура господарського механізму складалась із планування, управління та госпрозрахункового стимулювання.
Директивне планування є однією з сутнісних характеристик централізовано керованої економічної системи. Сутність директивної системи планування поляга ла у тому, що центральні органи державного управління доводили планові завдання до нижчих ступенів планової ієрархії у вигляді планових директив. Головні недоліки директивної системи планування полягали у створенні потенційних можливостей для суб’єктивного управління економікою, створенні умов для апатичного сприйняття НТР, відсутності достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва, о бмеженні господарської ініціативи підприємств.
Усі господарські реформи, здійснювані у колишньому СРСР, передбачали розширення оперативно-господарської самостійності підприємств, поступове зменшення тиску директивного планування, пошук нових стимулів підвищення ефективності виробництва. Оскільки ці реформи не були безпосередньо спрямовані на підрив централізовано керованої економічної системи, а передбачали лише її модернізацію, вс і вони зазнали невдачі.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Господарська реформа — масштабні перетворення, зміни в системі ведення господарства, управління економікою, шляхах і способах здійснення економічної політики. Директивне планування — народногосподарське планування за умов централізовано керованої економічної системи, яке базувалося на використанні директивного плану як основного інструмента забезпечення пропорційності і збалансуванні суспільного виробництва. Інверсійний тип трансформації адміністративно-командної системи — формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства. «Нова економічна політика» — тимчасова економічна політика Радянської держави, яка полягала у широкому використанні товарно-грошових відносин, збереженні у певних межах приватного підприємництва, використанні концесій, оренди, кооперації та інших форм господарювання. Політика «воєнного комунізму» — економічна політика Радянської держави, яка мала на меті безпосередній перехід до соціалізму шляхом здійснення прискореної націоналізації, введення централізованого управління економікою, продрозкладки, загальної трудової повинності, натуралізацію заробітної плати, заборону приватної торгівлі. Соціалізм — суспільний устрій, який приходить на зміну капіталізму і характеризується суспільною власністю на засоби виробництва, відсутністю експлуатації людини людиною, плановим у масштабах усього суспільства виробництвом і розподілом результатів виробничої діяльності за працею. Центрально керована економічна система — бюрократична модель соціалізму, за якої всі засоби виробництва опиняються в руках держави, на зміну товарно-грошовим відносинам приходять командно-адміністративна система і централізоване планування.
