Posibniki.com.ua Економіка Трансформаційна економіка 5. МОТИВАЦІЙНА СИСТЕМА У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

5. МОТИВАЦІЙНА СИСТЕМА У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ


Будь-яка сфера економічної діяльності передбачає наявність у ній людини, суб’єктивного чинника. Саме людина приймає рішення щодо спрямування, використання і застосування ресурсів, розширення чи скорочення обсягів виробництва. Людина є центральною і головною ланкою та революціонізуючою складовою усього суспільного виробництва. Від її дій залежить результативність будь-якого підрозділу та еко номіки в цілому.

Для спрямування дій людини в певному напрямі важливо знати, що спонукає її до діяльності, які мотиви лежать в основі її дій. Виходячи з цього можна створити умови, за яких вся мотиваційна система спрямовується на розвиток економіки та її складових.

Мотиваційна система є складовою, підсистемою стосовно до соціально-економічної системи. Вона розвивається і трансформується разом з усією системою виробничих відносин та наповнюється відповідним інституціональним змістом.

Однією зі структурних ланок мотиваційної системи є потреби. Саме потреби є найвизначальнішим джерелом мотивації. Завдяки задоволенню потреб здійснюється поповнення життєвої енергії людини та формуються стимули її вдоско налення як необхідної умови подальшого розвитку економіки. У цьому плані економіку можна визначити як сферу життєдіяльності, спрямовану на життєзабезпечення.

Потреби, як складова мотиваційної системи, мають власну структуру, а тому виступають як її підсистема. Залежно від орієнтації на задоволення конкретної складової потреб формуються мотиви діяльності.

Потреби поділяються на матеріальні (фізичні, біологі чні), духовні (в знаннях, культурі, освіті, релігії), соціальні (у спілкуванні, участі у суспільному житті, свободі тощо). Кожна зі складових потреб має власну структуру і власні механізми задоволення. Потреби стимулюють і структурують виробництво. Але й виробництво активно впливає на потреби. Сформовані виробництвом потреби активізують діяльніст ь населення на підтримання вже сформованих і таких, що стали, нормою потреб. Усвідомлені у суспільстві потреби стають для людей внутрішньою спонукальною і регулюючою їх поведінку силою, набувають форми інтересів щодо намагання задоволення потреб. Структурна складова інтересів відповідає структурі потреб.

Норми поведінки людини як соціальної складової формуються під впливом її уя влення щодо цінностей, їх ролі та значення у процесі життєдіяльності й життєзабезпечення. Спрямованість людей на матеріальні й духовні цінності слугує орієнтиром їх суспільної поведінки, формує систему відносин і разом з тим є основою мотиваційної поведінки. Під мотивом розуміють причини поведінки людини, внаслідок яких вона приймає рішення з п риводу власних дій.

Мотиви мають індивідуальний характер, хоча залежно від обставин вони опосередковуються соціальним статусом людини і тим інституціональним середовищем, в якому вона перебуває. Діяльність людини визначається всіма складовими мотиваційної системи, характер якої формується під впливом стану і розвитку соціально-економічної системи. Головним спонукальним мотивом у діяльності людини є її заінтересованість і пере дусім мате-

ріальна, хоча велике значення мають почуття самореалізації та суспільне визнання.

На сучасному етапі розвитку, особливо в умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні, суспільне визнання діяльності людини, або її мотиви престижу, мають грошову форму вираження і виступають як стимули. Можна сказати, що мотиви є внутрішньою складовою поведінки людини, а стимули є тим зовнішнім чинником, який форм ує мотиви. Як мотиви, так і стимули мають переважно матеріальну основу і походять від потреб, хоча самі потреби у процесі розвитку суспільства і досягнення успіхів у життєзабезпеченні мають тенденцію до видозміни в напрямі суспільного визнання, проте останнє теж має матеріальну основу, яка тра нсформується у форму грошового багатства.

Для задоволення базових матеріальних потреб людини не потрібні сотні мільйонів, тим більше мільярди гривень, доларів, євро тощо, проте потреба в усвідомленні власної значущості й почуття економічної та, як похідної від неї, політичної влади є тим мотивом, який спонукає людину п римножувати і примножувати обсяги грошового багатства. Із завпровадженням приватнокапіталістичних атрибутів життєдіяльності і життєзабезпечення престижність людини все більше вимірюється кількістю й якістю матеріальних благ, які є в її власності.

Мотиви поведінки і дії людей, спрямовані на володіння коштовними престижними речами без відповідного контролю за джерелами їх походження, скер овують підприємницьку діяльність у тіньовий сектор та криміналізують суспільне середовище. Разом із тим створення ефективної економіки неможливе без мотиваційної системи, спрямованої на встановлення залежності між задоволенням потреб, особливо амбіціозних, та успіхами у суспільно корисній діяльності.

Мотиваційна система повинна контролюватися суспільством, яке через інститут соціальної справедливості корегує взаємодію скла дових системи інтересів, рівень задоволення потреб відповідно до суспільно значущої діяльності особи. Вона структурується через єдність і взаємодію її складових, як-от: потреби, стимули, інтереси, кожний з яких має свою власну структуру і по-різному сприймаються людьми залежно від їх соціального статусу, функціональних обов’язків та психофізичного стану.

Сформована у процес і трансформації система виробничих відносин передбачає формування власної соціальної структури суспільства. Кожна соціальна група, залежно від її місця і суспільної

ваги щодо участі у створенні й привласненні суспільного багатства, форм життєдіяльності і умов життєзабезпечення, має власні інтереси і керується власною мотивацією дій. Соціальне розшарування населення не може не впливати на пріоритети в мотивах діяльності та на структуру самих мотивів. Ніхто не стане заперечувати, що мотиви діяльності власника підприємства або володаря контрольно го пакета акцій в акціонерній компанії відрізняються від мотивів поведінки менеджерів, а тим більше від найманих працівників, так само як відрізняється ієрархія потреб останніх та механізми їх задоволення. Проте реалізація інтересів однієї соціальної групи не повинна бути на заваді реалізації інтересів іншої соціальної групи.

На особливу ува гу заслуговує мотивація дій підприємницьких структур у трансформаційних процесах України, де соціальна структура суспільства сформувалася не в результаті історичного розвитку економічної системи, заснованої на приватнокапіталістичних засадах, а завдяки суб’єктивній діяльності людей, які очолили і здійснили соціально-економічні перетворення в країні і які практично визначили соціальний статус тієї чи іншої особи через ро зподіл загальнонародної власності.

Підприємець, капіталіст — ключова фігура у приватнокапіталістичній формі господарювання. Від його компетентності, ініціативності, винахідливості у конкретній сфері підприємницької діяльності залежить ступінь результативності економіки. Він цілком належить справі, розширює сфери власної діяльності, капіталізуючи прибуток, залучає додаткові ресурси тощо. Можна сказати, що діяльність пі дприємця — це рух персоніфікованого капіталу в напрямі самозростання.

Просування підприємця по щаблях визнання його у власному підприємницькому середовищі залежить від його успіху в конкурентній боротьбі за найбільш доцільне й ефективне використання ресурсів у певному сегменті ринку та від найвдалішого вибору сегмента ринку. Рушійною силою вже сформованого традиційного буржуазного су спільства, орієнтованого на сімейний мотив у поведінці, є бажання заробляти, зберігати й нагромаджувати. Ці мотиваційні складові визначають поведінку підприємця в будьякій сфері його економічної діяльності, а тому слугують примноженню багатства не лише підприємця, а й національного багатства загалом. Підприємець залучає у виробничий процес ресурси, трансформує їх у про дукцію і спрямовує на відповідний ринок. Нагромадити і примножити капітал можна лише тоді, коли вироблений продукт знайде суспільне визнання через купівлю

його споживачем, а ступінь доцільності витрат ресурсів визначиться у нормі прибутку в результаті конкурентної боротьби між такими ж підприємцями.

Українському буржуа не було потреби заробляти і зберігати зароблене через утримання від примх щодо задоволення потреб. Грошове багатство тут звалилось на плечі буржуа як подарунок долі, як нічим не обґрунтоване право володіння частиною су спільного багатства і безконтрольне його використання у власних інтересах. У багатьох випадках у багатієві живе не дух капіталістичного підприємництва, а дух зворотливого дільця, а то й хижака, здатного до опортуністичних дій як у ділових відносинах, так і у взаємодіях з державою. Не випадково тіньовий сектор в економіці України с тановить значну частку, адже мотиваційна поведінка деформована нехтуванням загальноприйнятими нормами, які панують у цивілізованому бізнесі.

Деформовано взаємовідносини й між підприємцями та найманими працівниками. Користуючись недосконалістю законодавчої бази і безкарністю щодо порушень в оплаті праці найманих працівників, роботодавець виплачує заробітну плату без фіксацій сум у відпо відних документах. Це дає можливість утримувати її рівень на мінімально можливому рівні, а доходи підприємців максимізувати.

Найтрагічнішими наслідками економічних реформ в Україні є утвердження тенденції до деградації продуктивних сил і перехід на динаміку, що спирається на споживацьке ставлення до ресурсного потенціалу нації з боку підприємницьких структур. Подолання цих т енденцій у мотиваційних діях українського підприємництва є чи не головним завданням для українського суспільства.

Для працівників найманої праці, єдиним джерелом існування яких є заробітна плата, головним мотивом діяльності є її максимізація. Мотивом діяльності власника підприємства є максимізація прибутку. Праця — це ресурс, який підприємець залучає поряд з іншими рес урсами для досягнення мети. Тому чим вищий рівень заробітної плати, тим нижчий рівень прибутковості підприємця. Разом з тим мінімізація заробітної плати зменшує купівельну спроможність населення, що стає на заваді реалізації прибутку і подальшого розвитку виробництва. Ця суперечність розв’язується державними структурами через механізми реалізації принципів соціальної справедливості.

На сучасному етапі розвитк у економіки головною рушійною і революціонізуючою силою залишається праця. Створення ефективної економіки неможливе без працівників, орієнтованих на

максимальні досягнення у праці та зацікавлених у кінцевих результатах виробничої діяльності. Отже, необхідно запровадити сучасні форми й системи винагороди на підприємствах разом з дієвою соціальною політикою держави, орієнтованою на захист найманих працівників та створення сприятливих умов для розвитку бізнесу.

Справедлива винагорода є основним мотивом діяльності людей праці, але важ ливе значення поряд із цим має й результативна праця. Праця, яка приносить повагу і задоволення разом із винагородою, є ефективною системою мотивацій людей праці. Занижена заробітна плата, виплата її у принизливій для працівника формі спричинюють падіння престижу праці, зниження відповідальності перед суспільством і перед самим собою, деградацію су спільної моралі. Мотиваційна система не може бути дієвою без ефективної системи стимулювання, яка залежить від системи оцінки результативності діяльності (а остання сама по собі є джерелом мотивації), вона передбачає створення найбільш сприятливих умов для реалізації потенційних творчих можливостей у всіх учасників суспільного виробничого процесу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ВИСНОВКИ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО СТАНУ СУСПІЛЬСТВА
2. ЦІЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ СИСТЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)