АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У сфері валютного регулювання застосовують адмінстративну та кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, утраченої вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримінальна відповідальність запроваджується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Валютне законодавство — це система правових норм , які визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями всередині країни та у взаємовідносинах з іншими країнами .
Розв’язання питання щодо відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за порушення валютного законодавства залежить від:
- виду валютних цінностей — іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті;
- виду операцій (незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави);
- ознак суб’єкта — юридична особа, фізична особа; резидентності — резидент, нерезидент.
Відповідно до ст. 16 ДКМ порушенням валютного законодавства України є: незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 року № 5, під скуповуванням слід розуміти дії, пов’язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність. Продаж валютних цінностей — це оплатне відчуження їх іншим особам. Обміном є операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності в обмін на інші.
Використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності тощо. Використання валютних цінностей як застави полягає в переданні та прийнятті їх у рахунок забезпечення зобов’язань.
Наведений перелік незаконних валютних операцій є вичерпним, відтак інші операції з валютними цінностями — розмін, позика, дарування, передання за заповітом чи отримання в спадщину тощо не містять складу злочину. Разом із тим отримання валютними цінностями відсотків за договором позики слід вважати використанням їх як засобу платежу за надану послугу, що тягне за собою відповідальність.
До адміністративної відповідальності за порушення валютного законодавства можна віднести також санкції, що їх НБУ встановив статтею 16 Декрету, адже стаття 16 Декрету, як і стаття 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за порушення валютного законодавства передбачають відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Для ефективнішого використання статті 16 Декрету на практиці НБУ видав у 1993 році «Інструкцію про порядок використання ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Цією інструкцією НБУ визначає такий порядок накладення стягнень, передбачених Декретом.
ФІНАНСОВІ САНКЦІЇ
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом , настає, якщо ці порушення за своїм характером відповідно до закону не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративних правопорушень (ст. 24 КУпАП) можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:
1)попередження;
2)штраф;
3)оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4)конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих унаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
За порушення валютного законодавства України як резидентами, так і нерезидентами застосовують фінансові санкції (табл.8.1). Відповідно до ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією валютних цінностей.
Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку. Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.
Таблиця 8.1
ФІНАНСОВІ САНКЦІЇ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
| Види порушень валютного законодавства |
Фінансові санкції за порушення валютного законодавства |
| Здійснення операцій з валютними цінностями без отримання генераль-ної ліцензії Національного банку Укра-їни |
Штраф у сумі, еквівалентній сумі (вар-тості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного бан-ку України на день здійснення таких операцій, із виключенням банку із Рес-публіканської книги реєстрації банків або без такого виключення |
| Здійснення операцій з валютними цін-ностями, що потребують отримання ліцензії Національного банку Украї-ни без отримання індивідуальної лі-цензії Національного банку України |
Штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, пе-рерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного бан-ку України на день здійснення таких операцій |
| Порушення резидентами порядку роз-рахунків, установленого статтею 7 Де-крету |
Штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що вико-ристовувалися при розрахунках, пе-рерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків |
| Невиконання уповноваженими банками обов’язків, передбачених пунк-том 4 статті 4 та пунктом 2 статті 13 Декрету |
Позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України |
| Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції |
Штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України |
| Невиконанн резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету |
Штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України |
| Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими уста-новами без отримання ліцензії Націо-нального банку України та (або) з по-рушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківсь-кому валютному ринку України, вста-новлених Національним банком Украї-ни |
Штраф у сумі, еквівалентній сумі (вар-тості) зазначених валютних ціннос-тей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення та-ких операцій, із виключенням банку із Республіканської книги реєстрації бан-ків або без такого виключення |
Згідно зі статтею 2343 Кодексу України про адміністративні правопорушення Національний банк України розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з допущенням порушень банківського законодавства, нормативноправових актів Національного банку або здійсненням ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (стаття 1665), а також порядку подання фінансової звітності, ліквідаційного балансу та ведення бухгалтерського обліку в разі ліквідації банку (стаття 1666). Від імені Національного банку України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова Національного банку України та його заступники, керівники територіальних управлінь Національного банку України та їхні заступники (стаття 2343).
Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 року № 563, передбачено, що повноваження посадових осіб можуть виконуватися посадовими особами, що їх заміщають, у встановленому порядку. Зазначені посадові особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 1665, 1666 Кодексу , у межах своїх повноважень і лише під час виконання службових обов’язків.
Відповідно до п. 2.2. Положення про порядок накладення адміністративних штрафів Національний банк України вживає заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за допущення порушень:
а)банківського законодавства; б)нормативноправових актів Національного банку України;
в)у разі здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;
г)порядку подання фінансової звітності, ліквідаційного балансу та ведення бухгалтерського обліку в разі ліквідації банку;
ґ)у разі незаконного розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю;
д)створення перешкод будьякою особою для доступу тимчасового адміністратора або ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів;
е)у разі здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії; є)вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію;
ж)порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
з)неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
и)у разі невиконання вимог щодо зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій;
і)у разі розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або факту надання такої інформації.
Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як за два місяці від дня вчинення правопорушення, а за тривалого правопорушення — два місяці від дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як за місяць від дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, впродовж року від дня завершення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, яка не була піддана адміністративному стягненню.
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Підставою кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 2 Кримінального кодексу України, є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом.
Поняття злочину визначається ст. 11, відповідно до якої злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будьякого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
До прийняття нового Кримінального кодексу України (Кодекс набрав чинності 1 вересня 2001 року), об’єктивна сторона як адміністративного правопорушення, так і кримінального була викладена однаково — незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Розмежування між адміністративним проступком і злочином проводилося за визначеною законом формальною ознакою— вартістю предмета незаконної валютної операції: якщо вартість предмета не перевищує двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, то дії вважаються вчиненими у незначних розмірах і тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 162 КУпАП; якщо вартість предмета незаконної валютної операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати, то така операція, згідно з приміткою до ст. 80 КК, визнається вчиненою у значному розмірі і тягне кримінальну відповідальність.
Цей підхід зберігся відповідно до системи валютного законодавства СРСР, де за здійснення незаконних валютних операцій з іноземною валютою чи платіжними документами, які віднесені до валютних цінностей, та спекуляцію ними на суму не більш як 25 рублів за офіційним курсом, карали в адміністративному порядку штрафом і конфіскацією.
Валютним злочином у радянській системі права було посягання на державну валютну монополію. Валютний злочин містив два склади злочину. Поперше, це порушення правил про валютні операції та спекуляція валютними цінностями. Порушенням правил про валютні операції, яке призводило до адміністративної чи кримінальної відповідальності, було здійснення на території СРСР без дозволу Держбанку СРСР скуповування, продажу, обміну валютних цінностей або використання їх як платіжного засобу.
Кримінальна відповідальність за валютні злочини передбачалася у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 8 років із конфіскацією майна або без конфіскації, з обов’язковою конфіскацією валютних цінностей і засланням на термін від 2 до 5 років або без заслання.
Здійснення спекулятивних операцій із валютними цінностями в особливо великих розмірах, а також скоєння валютного злочину особою, яка була раніше засуджена за такі ж саме злочини, каралося позбавленням волі на термін від 5 до 15 років із конфіскацією майна і засланням на термін від 2 до 5 років або без заслання, або смертним вироком із конфіскацією майна.
Із набранням чинності ККУ кримінальна відповідальність передбачена:
- за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків; учинення фінансової операції чи укладання угоди з коштами або іншим майном, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів;
- вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, отриманих унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або позбавленням волі на термін до трьох років. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до двох років, або позбавленням волі на термін від двох до чотирьох років, із конфіскацією валютних цінностей, що перебувають на зазначених рахунках.
За вчинення фінансової операції чи укладання угоди з коштами або іншим майном, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів , або іншого караються позбавленням волі на термін від трьох до шести років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до двох років із конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
