Posibniki.com.ua Фінанси Валютне регулювання та контроль 7.4. Механізми запобігання відмиванню грошей


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.4. Механізми запобігання відмиванню грошей


 

Основними механізмами, які запроваджують суб’ єкти первинного фінансового моніторингу з метою запобігання відмиванню «брудних» грошей, є:

 

— ідентифікація клієнтів;

— виявлення та реєстрація фінансової операції, що є об’єктом фінансового моніторингу;

— зберігання документації;

— звітування про трансакції.

 

В Україні вимога щодо ідентифікації клієнтів закріплена нормами статті 6 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» та статтею 64 Закону «Про банки»; вимога зберігання документів та вимога про виявлення та реєстрацію фінансової операції, що є об’єктом фінансового моніторингу, — статтею 5 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та статтею 65 Закону «Про банки та банківську діяльність»; вимога звітування про трансакції — статтями 8, 11 та 12 Закону «Про запобігання відмиванню грошей».

 

СУБ’ЄКТИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

 

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» встановлено обов’язок суб’єкта первинного фінансового моніторингу (банку) ідентифікувати особу, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). Частиною 3 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон) на банки покладено обовязок ідентифікувати:

 

  1. клієнтів, що відкривають рахунки в банку;
  2. клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
  1. клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що перевищує еквівалент 50 000 гривень;
  1. осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Ідентифікація клієнта не є обовязковою в разі:

 

  • проведення фінансової операції особою, що раніше була належно ідентифікована;

 

  • укладання угод між банками, зареєстрованими в Україні. Вимога ідентифікації клієнтів відома як стандарт «know your customer» («Знай свого клієнта» або, в подальшому, ЗСК). Цей стандарт було запроваджено ФАТФ та підтримано Базельським комітетом. Запобіжні заходи процедури ЗСК виходять за межі простого відкриття рахунків і ведення записів і вимагають від банків розроблення політики прийняття клієнта і програми ступеневої ідентифікації клієнта, яка включає всебічну ретельну перевірку рахунків підвищеного ризику і профілактичний моніторинг рахунків підозрілої діяльності.

 

ПАРАМЕТРИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ

 

Програми ідентифікації банками клієнтів мають включати такі ключові елементи:

— політику прийняття нових клієнтів;

— встановлення особи клієнта;

— постійний моніторинг рахунків клієнтів, що характеризуються підвищеним рівнем ризику;

— управління ризиками.

 

Банк ідентифікує кожного клієнта, який відкриває в банку будьякі передбачені законодавством України рахунки (кореспондентський, поточний, вкладний, у цінних паперах, банківських металах). На підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів банк встановлює такі дані про клієнта юридичну особу (резидента ):

 

- найменування; юридичну адресу;

- посадових осіб (керівників) цієї юридичної особи та їхні повноваження;

- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- реквізити банків, у яких відкрито поточні рахунки, та номери цих рахунків.

 

У разі, якщо юридична особа — клієнт банку є господарським товариством, банк за ідентифікації такого клієнта має ідентифікувати:

 

керівників цієї юридичної особи та їхні повноваження; фізичних осіб, які мають істотну участь (10 і більше % статутного фонду) у цій юридичній особі; фізичних осіб, які справляють прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу; осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи.

 

Водночас у разі, якщо юридична особа — клієнт банку є господарським товариством, банк при ідентифікації такого клієнта має встановити: керівників цієї юридичної особи та їхні повноваження; фізичних осіб , які мають істотну участь (10 і більше % статутного фонду) у цій юридичній особі; фізичних осіб, які справляють прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу; осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи.

 

З метою ідентифікації фізичних осіб власників істотної участі акціонерного товариства — клієнта банку та/або осіб, які справляють прямий чи опосередкований вплив на цю юридичну особу, банк має право вимагати відповідну інформацію у юридичної особи, яка здійснює депозитарну діяльність, веде реєстр іменних цінних паперів або є їхнім зберігачем.

 

При цьому банк повинен мати документальне підтвердження вжитих ним заходів з ідентифікації фізичних осіб, власників істотної участі в юридичній особі — клієнта та фізичних осіб, які справляють прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу.

 

Таким підтвердженням може бути:

— інформація, надана клієнтом банку письмово за підписом керівника або його заступника, скріплена печаткою юридичної особи;

 

— інформація, отримана від державних органів, банків, інших юридичних осіб за підписом їхніх керівників;

 

— документовані дані, отримані за результатами вжиття заходів зі збирання інформації, що стосується ідентифікації клієнта, з інших джерел. З метою ідентифікації та вивчення клієнта фізичної особи банк насамперед з’ясовує на підставі наданих оригіналів або належним чином засвідчених копій документів таку інформацію про резидентів:

 

- прізвище, ім’я, по батькові;

- дату народження;

- серію та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дату видачі та орган, який його видав;

- місце проживання;

- ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів.

 

У процесі ідентифікації та вивчення клієнтівнерезидентів банк на підставі наданих оригіналів або належним чином засвідчених копій документів має з’ясувати таку інформацію:

а) для фізичних осіб:

  • прізвище, ім’я, по батькові (у разі його наявності); дату народження;
  • серію та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дату видачі та орган, який його видав;
  • громадянство; місце проживання або тимчасового перебування;

б) для юридичних осіб:

  • найменування;
  • реквізити банків, у яких відкрито поточні рахунки, та номери цих рахунків;
  • дані про реєстрацію цієї юридичної особи на підставі копії легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідченого належним чином реєстраційного посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про таку реєстрацію.

 

Джерелом інформації для ідентифікації клієнта передусім виступають оригінали документів, що подані клієнтом, або належним чином засвідчених копій їх. Подруге, у разі додаткової потреби щодо ідентифікації джерелом також може виступати інформація, отримана від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб. Потретє, ідентифікація може проводитися за результатами спеціально вжитих заходів щодо збирання інформації про клієнта з інших джерел.

 

Під час вивчення установчих документів юридичної особи та документів, що підтверджують її державну реєстрацію, банк приділяє особливу увагу:

 

а)оформленню установчих документів (ураховуючи всі зареєстровані зміни) та документів, що підтверджують її державну реєстрацію;

 

б)видам діяльності та операціям, які проводить клієнт; в)складу засновників юридичної особи та пов’язаних з нею осіб;


г)структурі органів управління юридичної особи та їхнім повноваженням;

 

ґ)розміру зареєстрованого та сплаченого статутного фонду.

 

З метою вжиття заходів з ідентифікації своїх клієнтів банки наділені широкими повноваженнями. Так, частиною 5 статті 64 Закону передбачено, що для ідентифікації клієнта — юридичної особи банк має право вимагати, а клієнт зобов’язаний надати документи й відомості, необхідні для з’ясування особи клієнта, суті його діяльності, фінансового стану.

 

У разі ненадання клієнтом таких відомостей або умисного подання неправдивих відомостей банк зобов’язаний відмовити клієнтові в обслуговуванні в порядку, передбаченому постановами Правління Національного банку України. У разі ненадання клієнтом таких відомостей при відкритті ним рахунка в банку рахунок йому не відкривають.

 

Відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 року №189, банк забезпечує документальне фіксування інформації про клієнта. Надані клієнтом належним чином засвідчені копії документів, копії поданих ним оригіналів документів та інші документи, які є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, містяться у справі клієнта і зберігаються, згідно зі світовим досвідом та вітчизняним законодавством, упродовж п’яти років.

 

Банкам слід не тільки встановлювати особу своїх клієнтів, а й аналізувати операції на рахунках, щоб визначати такі фінансові операції, котрі не відповідають нормальним або очікуваним операціям для даного клієнта або типу рахунка.

 

ВНУТРІШНІ ДОКУМЕНТИ БАНКУ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

 

Правила внутрішнього фінансового моніторингу розробляються банком з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, нормативноправових актів Національного банку України, актів Уповноваженого органу, рекомендацій ФАТФ, Базельського комітету банківського нагляду.


Банки мають розробляти Програму здійснення фінансового моніторингу окремо за кожним напрямом обслуговування клієнтів. Вона містить такі основні моменти:

 

а)ознаки операцій за певним напрямом діяльності, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

 

б)ознаки операцій за певним напрямом діяльності, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

 

в)порядок виявлення фінансових операцій, які:

 

  • підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
  • підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;
  • можуть бути пов’язані, мати стосунок або призначатися для фінансування тероризму;

 

г)порядок вжиття заходів щодо з’ясування сутності й мети операції клієнта, що підлягає фінансовому моніторингу;

 

ґ)порядок підготовки та надання відповідальному працівникові банку (філії) інформації, необхідної для прийняття рішення стосовно інформування Уповноваженого органу.

 

Аналіз фінансових операцій з метою виявлення таких, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється працівниками банку перед їх проведенням, а також у подальшому в процесі обслуговування клієнта.

 

Програми здійснення фінансового моніторингу банків обов’язково мають містити визначені законодавством України ознаки фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, інші ознаки таких операцій, які відповідно до специфіки та напрямів діяльності самостійно визначаються та поновлюються банком на постійних засадах, а також з урахуванням відповідного довідника, що формується, ведеться й доводиться до відома банків Уповноваженим органом.

 

Якщо працівник банку з’ясує, що фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, то він має не пізніше 12 години наступного робочого дня повідомити про це відповідального працівника банку (філії), який вже приймає рішення про необхідність реєстрації цієї операції.

 

Реєстрація фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється у відповідному реєстрі, який формується та ведеться банком (філією) і є електронним документом визначеної структури.

 

Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, є документом з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу працівників банку до реєстру встановлюються відповідальним працівником банку (філії), який несе особисту відповідальність за захист реєстру від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації або викривлення даних. 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
7.6. Міжнародні організації з боротьби із відмиванням грошей ФАТФ
РОЗДІЛ 8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
8.1. Види та форми відповідальності за порушення норм валютного законодавства
8.2. Відповідальність за порушення здійснення операцій із валютними цінностями без отримання ліцензії НБУ та порядку декларування
8.3. Відповідальність за порушення порядку здійснення експортноімпортних операцій
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)