Удосконалення ефективної системи розкриття інформації має здійснюватися за трьома основними напрямами:
1) ухвалення відповідного законодавства, яке визначатиме правове середовище для системи розкриття інформації i забезпечуватиме прозорість україн-ських емітентів, цінні папери яких перебувають в публічному обігу, та доступність інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів;
2) поліпшення механізмів контролю i нагляду за виконанням вимог до розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог;
3) використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збирання, опрацювання, аналізу та публічного розкриття інформації.
Поступове впровадження норми Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», яким передбачене запровадження системи розкриття інформації, що охоплює усіх його учасників і передбачає визначення обов’язкового обсягу, термінів і способів розкриття інформації про діяльність акціонерних товариств та професійних учасників ринку цінних паперів, встановлення норми щодо обов’язкового розкриття регулятору інформації про власників великих пакетів акцій, впровадження норм Закону України «Про депозитарну систему України» сприятиме формуванню в Україні прозорого й ефективного ринку цінних паперів.
Ефективна система розкриття інформації зі свого боку сприятиме створенню умов для пришвидшення надходжень інвестицій, розвитку дешевого, ефективного і безпечного механізму конверсії заощаджень суспільства в національну економіку й фінансування національного малого та середнього бізнесу. Інформаційні витрати в структурі транзакційних витрат
У діяльності акціонерних товариств як основних надавачів інформації на фінансовому ринку неодмінно постає питання інформаційних витрат, котрі умовно можна подати у вигляді двох складових: витрати, пов’язані з оприлюдненням інформації, та витрати на отримання необхідної ринкової інформації. Інформаційні витрати дуже часто розглядають в контексті транзакційних витрат, оскільки саме вони становлять значну частку у складі останніх.
Загалом інформаційні витрати — це витрати, які ті, хто заощадив кошти, а потім інвестував їх на певних умовах, мають відшкодувати для визначення кредитоспроможності позичальника та відстежування того, як позичальники використовують отримані кошти. Інформаційні витрати впливають на збільшення витрат позичальників і зменшення рівня очікування інвесторів щодо вигоди від самого процесу інвестування, знижуючи тим самим ефективність фінансових ринків.
Уперше визначення транзакційних витрат сформульоване Р. Коузом у 1937 р. у праці «Природа фірми» як витрат, що супроводжують функціонування ринку. Самі ці витрати пов’язані з переходом права власності від одного суб’єкта до іншого та охорону цих прав. Часто саме транзакційні витрати протиставляють агентським витратам, що виникають у фірмі.
12.4. Рейтинги та фондові індекси, їх значення для функціонування фінансового ринку
Розглянемо на практиці США основні джерела публічної фінансової інформації, якими може користуватися інвестор або учасник ринку цінних паперів. Їх розрізняють за такими ознаками: в одних джерелах подаються голі факти, які кожен інвестор або учасник ринку оцінює по-своєму; в інших можна ознайоми-тися з аналізом фактів, що вже відбулись, в інших — подано прогнозні дані. Існують джерела інформації, які подають всі ці дані разом. Фінансову інформацію можна також розглядати за рівнем корисності для тієї чи іншої групи учасників ринку капіталів. Існують й окремі видання, які допомагають навчитися правильно читати й оцінювати інформацію, аналізувати її.
