Важливий етап в управлінні державними запозиченнями розпочато у 2011 р. з розширенням горизонту внормування присутності держави на боргових ринках. Кабінет Міністрів України 2 березня 2011 р. ухвалив Постанову № 170 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргомна 2011—2013 роки». Цим документом визначено цілі, заходи та очікувані результати управління державним запозиченнями впродовж зазначеного періоду.
Так, основними цілями визначено: своєчасне й у повному обсязі виконання зобов’язань за державним боргом; здійснення державних запозичень на підставі відповідних планів і обґрунтованих прогнозів потреби держави у фінансових ресурсах; забезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу; удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом.
Відповідні до цих цілей завдання стосуються оптимізації структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок, мінімізації ризиків, пов’язаних з рефінансуванням та дотриманням середньозваженого стр. до погашення боргових зобов’язань держави, запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет при здійсненні платежів за державним боргом, підвищення рівня ліквідності державних боргових цінних паперів.
Основні заходи з реалізації цієї Стратегії передбачають узгодження напрямів політики управління державним боргом з напрямами бюджетної та грошовокредитної політики; удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом; запровадження розміщення облігацій внутрішньої державної позики та казначейських зобов’язань на фондових біржах; створення належних умов для ефективного функціонування первинних дилерів та підтримання ними двостороннього котирування державних боргових цінних паперів; підвищення ефективності та результативності співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і фінансово-кредитними установами, пов’язаного із залученням та використанням їхніх фінансових ресурсів; розширення переліку державних боргових цінних паперів, у тому числі індексованих на рівень інфляції, амортизаційних та з можливістю дострокового погашення; активізація роботи з випуску державних боргових цінних паперів для населення; співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, фінансово-кредитними та іншими установами в напрямі обміну досвідом і навчання у сфері управління державним боргом.
Розроблення нових інструментів внутрішніх державних запозичень, згладжування пікових боргових виплат та інші аспекти антикризового управління державним боргом на сучасному етапі залишаються важливими складовими державної фінансової політики .
Нині ринок державного боргу розвивається в безпечних межах запозичень, що визначені Бюджетним кодексом (не більш як 60 % ВВП). Разом із тим частка ринку зовнішнього державного та гарантованого державою боргу значно превалює над внутрішнім. Вартість позик є варіативною і залежить від низки кон’юнктурних обставин.
Таким чином, Україна на боргових ринках як держава-позичальник дедалі більше позиціонує себе як активний учасник, і це чітко виявляється не тільки в регулятивному плані, а й через використання інструментів, і зокрема позикових
1
Ярошенко Ф. А., Бушуев С. Д., Богдан Т. П. Антикризисное управление финансами в условиях неопределенности. — К. : Саммит-Книга, 2012.
— С. 41—44, 47—48.для фінансування державного бюджету. Проте «...динаміка державних витрат у перехідний період є важливішим чинником успішної трансформації, ніж швидкість проведення реформ» .
