Основні джерела фінансової інформації у США, які є прийнятними і для європейських країн, визначені місцем чи засобом їх подання, в основному для професійних користувачів, зображено на рис. 12.2.
Рис.12.2. Основні джерела публічної фінансової інформації у США
Усі ці джерела інформації спрямовані на окремі ланки учасників ринку виходячи з психологічних моментів сприйняття інформації. Користувачі інформації обирають для себе цікаві фрагменти інформації, а ті, хто її надає, використовують різноманітні заходи впливу інформації. Головне те, що об’єктом, з яким оперують і в першому, і в другому випадках, є інформація загалом.
Рейтинги цінних паперів
Не останнє й особливе місце посідають рейтинги цінних паперів. За визначенням, наведеним у книзі Р. Дж. Тьюлза, Е. С. Бредлі, Т. М. Тьюлза, «рейтинг цінних паперів (security rating) — це процес, у перебігу якого статистична служба вивчає цінні папери й дає їм оцінки, які позначаються спеціальними символами та вказують на інвестиційну якість цінних паперів». Рейтингові оцінки цінних паперів більшою мірою підходять для аналізу та відображення історичної інформації, бо не виключені випадки відображення в них застарілої інформації, ще до того як нова інформація дістала відображення в цих рейтингах. Тобто вони будуть слабким підґрунтям для прийняття оперативних рішень.
Електронні інформаційно-аналітичні мережі
Зрозуміло, що інформація — це товар, який має високу ціну, якщо він є саме тим, що потрібен користувачеві і надходить вчасно. Електронні інформаційні мережі забезпечують доступ до інформації як внутрішнього, так і міжнародного значення. Попервах існували мережі «РЕЛКОМ» і «ДЕМОС», це найвідоміші в Україні мережі, що забезпечували потік інформації через мережу електронної пошти шляхом передплати. Потім перейшли до більш прогресивного способу передавання інформації в режимі он-лайн, тобто реального часу. Розрізняють інформаційні системи стосовно різних сфер життя. На ринку цінних паперів обмін інформацією може забезпечуватися за допомогою міжнародних інформаційних систем технічного аналізу ринків, міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет, інформаційних систем для мультинаціональних корпорацій.
Якщо говорити про ринок країн колишнього СРСР, то на ньому представлені й досить широко використовуються основні чотири міжнародні інформаційні системи. По-перше, це одна з найбільших у світі інформаційна агенція Рейтер, перевагою якої є якісна інформаційна база та наявність дилінгової системи, яка дає змогу в режимі реального часу укладати угоди на товарному і фінансовому ринках. Найменш поширеними є інформаційні системи «Доу-Джонс Телерейт» (Dow Jones Telerate), «Блумберг» (Bloomberg) і «Тенфор» (Tenfore).
Послуги, які надає агенція Рейтер, можна поділити на чотири групи:
1. Фінанси та бізнес.
2. Укладання угод.
3. Новини.
4. Телебачення.
Компанія «Доу-Джонс Телерейт» є однією з найбільших компаній у сфері технічного аналізу ринкової інформації в режимі он-лайн. Інформаційну агенцію «Блумберг» було створено у 1982 р. До основних типів інформації, яку надає компанія, можна віднести:
1) інформацію про цінні папери (тут можна отримати інформацію стосовно всіх цінних паперів, випущених казначейством США та іншими урядовими організаціями, а також отримати інформацію з інших країн світу);
2) інформацію про депозитні ставки (MMR);
3) інформацію кривої прибутковості казначейських зобов’язань США;
4) форвардний курс;
5) інформацію ринку Форекс. Інформаційна система «Тенфор» — це система, що надає фінансово-економічну інформацію в режимі реального часу, а саме:
1) котирування провідних банків світу;
2) міжнародні біржові ціни;
3) новини інформаційних агенцій.
Звісно, вся інформація, яка надається інформаційними агенціями, зорієнтована на широке коло користувачів, у тому числі банків. Вони можуть забезпечувати загальною міжнародною інформацією, спеціальною, аналітичною, а також дозволяють укладати термінові угоди як на світових ринках, так і на національному ринку.
Фондові індекси на ринку Індекси відображають рух цін на організаційно-оформлених ринках.
Фондові індекси призначені для узагальнення показників поточної кон’юнктури ринку, стану ділової активності у оцінювання тенденцій ринку. Фондові індекси іноді називають індексами ділової активності, що відображають зміни в ринковій вартості цінних паперів.
Крім того, фондові індекси є ефективним інструментом аналізу та прогнозування на коротко- і довгострокову перспективи. При цьому необхідним є врахування одного з основних недоліків індексів — це їх повною мірою обмежений характер, що відображає переважно не причини змін, а кількісні характеристики цих зміни, що відбулися в ціні цінних паперів.
База індексу є вибірка підприємств — емітентів, ринкові вартості акцій яких використовуються для його розрахунку.
Пункти. Зміни індексів часто зазначені в пунктах. Якщо фондовий індекс FT-30 впаде від 2400 до 2380, кажуть, що він упав на 20 пунктів. Пункти іноді використовують для позначення зміни ціни на 1 пенс для окремої акції або зміни на ?1 для державних цінних паперів. Індекси зарубіжних фондових ринків
Найпопулярнішими на зарубіжних фондових ринках є індекс Доу-Джонса (Dow Jones Average); індекс S&P500; індекс NASDAQ та інші індекси фондових ринків країн з розвиненою ринковою економікою, а також індекси Міжнародної фінансової корпорації (МФК): IFC Frontier, IFC Global, IFC Investable.
Міжнародна фінансова корпорація (IFC) контролює обіг понад 1600 акцій у 27 країнах, що розвиваються. На підставі зразка акцій у кожному з ринків МФК обчислює щодня, щотижня, і щомісяця індекси фондових показників ринку. IFC започаткувала це від середини 1980-х років. Індекси МФК включають IFCI Азії:Китай, Індія, Індонезія, Республіка Корея, Малайзія, Пакистан, Філіппіни, ШріЛанка, провінція Китаю Тайвань, Таїланд; IFCI Латинської Америки: Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Мексика, Перу, Венесуела; IFCI Європи, Близького Сходу, Африки: Чеська Республіка, Греція, Угорщина, Йорданія, Польща, Португалія, Південна Африка, Туреччина, Зімбабве.
Відомі фондові індекси в Україні: інтегральний індекс фондового ринку України, індекс ПФТС та інші, наприклад такі як індекс корпоративних облігацій КІNBOND.
Резюме за змістом теми
Необхідною умовою ліквідності, ефективності та прозорості фінансового ринку є його повноцінне інформаційне забезпечення.
Основними етапами розвитку наукової економічної думки щодо формування курсу цінного папера є такі теоретичні узагальнення:
1. «Випадкові мандри», Луї Башельє (1900). Методи, які використовувались для аналізу азартних ігор, Башельє застосував до акцій, облігацій, ф’ючерсів та опціонів. Одне із стверджень Башельє через брак емпіричних даних залишилося нереалізованим у практичному плані. Це твердження про те, що ринкові прибутки є незалежними, ідентично розподіленими випадковими величинами.
2. Теорія ефективності ринків. Ризики пов’язані з невизначеністю. Однією з причин невизначеності може бути недостатність інформації. Виходячи з рівнів доступу до інформації у західній літературі розглядають теорію ефективного ринку.
3. «Теорія хаосу», яка базується на нових методах моделювання, нелінійній парадигмі та інших методах; поява цієї теорії стала можливою завдяки розробленню російським математиком О. Колмогоровим теорії турбулентності, яка і належить до витоків теорії хаосу.
4. Теорія асиметричної інформації. Менеджер знає, чи є вартість на акції та облігації фірми на ринку вищою або нижчою за реальну залежно від характеру закритої інформації. Коли має місце асиметрична інформація, тоді менеджер може робити кроки з її вирівнювання.
Усі перелічені теорії мають прихильників і критиків, утім попри це вчені мають підвести під необхідність аналізу фінансової інформації відповідну теорію, яка являє собою ймовірну структуру цього аналізу і побудову на її основі прогнозів розвитку подій.
Необхідним є питання доцільності й реалістичності майбутніх прогнозів, застосування технічного аналізу, а також нові можливості й основні показники фундаментального аналізу.
В активізації інвестиційного процесу важливою є система розкриття інформації. Під системою розкриття інформації мають на увазі впорядкування актуальних інформаційних потоків щодо поточного фінансового становища емітентів з метою подальшого опрацювання доступних у такий спосіб даних в аналітичну інформацію та/або прийняття інвестиційних рішень.Питання інформаційних витрат часто розглядають в контексті транзакційних витрат. Інформаційні витрати впливають на збільшення витрат позичальників і зменшення рівня очікування інвесторів щодо вигоди від самого процесу інвестування, знижуючи тим самим ефективність фінансових ринків.
Основними видами інформації про витрати є: інформація про випуск ЦП (проспект емісії); регулярна інформація про емітента; особлива інформація про емітента.
Терміни, порядок та форми подання особливої інформації про емітента встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Особлива інформація про емітента є відкритою і оприлюднюється шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань.
Одним із джерел інформації на фінансовому ринку є фондові рейтинги та фондові індекси. Індекси відображають рух цін на організаційно-оформлених ринках. Доступність інформації визначається ефективністю наявної системи розкриття інформації.
Основні терміни та поняття до теми: особлива інформація, порядок розкриття інформації, проспект емісії, регулярна інформація, , фондові індекси. олю
рейтинг цінних паперів, система розкриття інформації
Запитання для самоконтр
1. Інформаційна прозорість фінансового ринку.
2. Фондові індекси як індикатори фінансового ринку.
3. Рейтингування та його значення на фінансовому ринку.
4. Роль та значення системи розкриття інформації в підвищенні прозорості й ефективності фінансового ринку.
5. Основні етапи становлення та розвитку інформаційних теорій фінансового ринку.
6. Поняття розкриття інформації на фінансовому ринку.
7. Види інформації на ринку цінних паперів.
8. Поняття інформаційних витрат у структурі транзакційних витрат.
9. Визначення інсайдера та інсайдерської інформації.
10. Основні джерела фінансової інформації та використання їх.
Тестові завдання
1. Види інформації на ринку цінних паперів: а) інформація про випуск цінних паперів; б) регулярна інформація про емітента;
в) особлива інформація про емітента; г) усі відповіді правильні.
2. Прямими інсайдерами є: а) правління підприємства; б) комерційний директор; в) працівники банку, які його обслуговують; г) технічний консультант.
3. Непрямими інсайдерами є: а) водій правління; б) технічний консультант; в) працівники банку, які його обслуговують; г) зовнішні консультанти.
4. «Інформаційні витрати часто розглядають у контексті транзакційних витрат». Чи є правильним це твердження? а) так; б) ні.
5. Чи можуть вважатися сильним підґрунтям для прийняття оперативних рішень рейтингові оцінки цінних паперів: а) так; б) ні.
6. Фондові індекси призначені для узагальнення показників поточної кон’юнктури ринку, стану ділової активності й оцінки тенденцій ринку. Чи є правильним це твердження: а) так; б) ні.
7. Чи можна віднести до джерел публічної інформації такі: а) звіти корпорацій; б) фінансові розділи газет та журналів, спеціалізовані засоби масової інформації; в) банківські бюлетені; г) усі варіанти правильні.
8. Чи є правильним твердження: «Доступність інформації визначається ефективністю наявної системи розкриття інформації»: а) так; б) ні.
9. Сутність теорії асиметричної інформації: а) визначається залежно від рівнів доступу до інформації; б) базується на нелінійній парадигмі; в) пов’язана з тим, що менеджер знає, чи є вартість на акції та облігації фірми на ринку вищою або нижчою за реальну, залежно від характеру закритої інформації; г) усі відповіді правильні.
10. Терміни, порядок та форми подання особливої інформації про емітента встановлюються: а) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; б) Міністерством фінансів України; г) Національним банком України.Тематика рефератів
1. Фондові індекси на ринку України.
2. Рейтингування цінних паперів.
3. Особливості системи розкриття інформації (за окремими країнами світу).
4. Новітні інформаційні теорії фінансового ринку.
5. Нелінійна парадигма та прогнозування на ринку цінних паперів.
6. Особливості порядку розкриття інформації вітчизняними акціонерними товариствами.
7. Методи запобігання шахрайству на ринку цінних паперів.
8. Типові помилки інвестора на фінансовому ринку.
9. Транзакційні й трансформаційні витрати.
10. Розбудова системи розкриття інформації на ринку цінних паперів України. матеріалу
Література для поглибленого вивчення
1. Сігер Ч., Паттон Х. Загальний стан та передумови розвитку фінансового ринку в Україні. — К. : Financial Markets Iternational, Inc., 2000. — 201 с.
2. Ливенцев Н. Н., Костюнина Г. М. Международное движение капитала (Инвестиционная политика зарубежных стран) : учебник. — М. : Экономистъ, 2004. — 368 с.
3. Ляшенко В. И. Фондовые индекси и рейтинги. — Д. : Стакер, 1998.
4. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : навч. посіб. — К. : Знання-Прес, 2008.
— С. 406—415; 432
—435; 512—520.
5. Леонов Д. А, Льовочкін С. В., Хоружий С. Г. Ринок фінансових послуг: парадигма євроінтеграції : монографія / за наук. ред. В. М. Федосова — К. : УІРФР, 2008. — 848 с.
6. Суторміна В. М., Дегтярьова Н. В. Фінансовий ринок : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — 2-ге вид. — К. : КНЕУ, 2008. — 172 с.
7. Рейтингування акціонерних товариств в Україні : навч. посіб. / О. Л. Мартинов, С. І. Прилипко ; ред. В. І. Щелкунов. — К. : Наукова думка, 2005. — 172 с.
8. Гужва В. М., Постєвой А. Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі : навч. посіб. — К., 1999.
9. Словник-довідник фінансового ринку / Уклад. В. В. Фещенко. — К. : Українське агентство фінансового розвитку, 2005. — 321 с.
