Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, ви-робленої стратегії і взятих на себе зобов’язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розши-реного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, від-творення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, на-решті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготі-вельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартер-ними угодами, називається товарною.
Отже, товарна продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховуєть-ся за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від кана-лу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це — важливий показник господарської діяльнос-ті, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і під-приємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.
Для аналізу стану економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну й абсолютну товарність виробницт-ва. Відносну товарність характеризують показники рівня товар-ності, що визначаються по кожній галузі підприємства як проце-нтне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Рівень товарності можна визначити і в ці-лому по підприємству, але для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними ціна-ми, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварні продукти (со-лому, гній, зелену масу).
Абсолютна товарність у рослинництві визначається в нату-ральному виразі діленням обсягу товарної продукції окремої культури на її посівну площу. В тваринництві її розраховують за двома показниками: 1) діленням обсягу товарної продукції пев-ного виду на середньорічне поголів’я тварин, від якого одержана ця продукція; 2) відношенням певного виду тваринницької про-дукції до відповідної земельної площі. Продукція великої рогатої худоби та овець розраховується на площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зер-нових. У цілому по господарству абсолютна товарність визнача-ється відношенням грошової виручки від реалізації продукції до площі сільськогосподарських угідь.
Враховуючи велике значення цього показника для економіки підприємства, важливо здійснювати його факторний аналіз за до-помогою формули:
де g1 і g0 — обсяг реалізації в натуральному виразі відповідного виду продукції у звітному і базовому роках, ц; ц1 і ц0 — середня ціна реалізації 1 ц продукції у вказаних роках, грн.
Перший частковий індекс формули кількісно відображає вплив на обсяг товарної продукції в розрахунку на гектар угідь обсягу ре-алізації окремих видів продукції в натуральному вимірі, другий — середньої ціни реалізації центнера продукції, третій — зміни в пло-щі землекористування підприємства. Перші два фактори тоді пози-тивно впливають на показник абсолютної товарності, коли ви-значені по них індекси мають значення більше одиниці, і навпаки. Протилежним є характер дії фактора землекористуван-ня.
Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, на-самперед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим біль-ше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однако-вого обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі. З огляду на ска-зане, стає зрозумілим, що абсолютна товарність є функцією від рівня відносної товарності й обсягу валового виробництва продук-ції. У формалізованому вигляді залежність абсолютної товарності (Ат) від названих факторів можна подати як добуток:
Ат = ВП · Рт,
де ВП— обсяг виробництва валової продукції; Рт — рівень товар-ності.
На рис. 7.1 показано, як змінюється обсяг товарної продукції від зміни обсягу валового виробництва і рівня товарності у пев-ному проміжку часу. Крива ГД відображує динаміку обсягу ви-робництва продукції, крива АВ — динаміку обсягу продукції, що залишена для внутрішньогосподарських потреб, лінія БВ вказує на обсяг продукції, необхідний для повного задоволення цих по-треб в умовах стабільної структури і розміру галузей.
Якби господарство кожного року повністю задовольняло свої внутрішньогосподарські потреби, як це має місце в проміжку з 5-го по 7-ий рік включно, то обсяг товарної продукції змінювався б прямо пропорційно зміні обсягу валової продукції. Рівень товар-ності при цьому підвищувався б або знижувався б відповідно до збільшення або зменшення обсягу виробництва продукції. Скоро-чуючи власні внутрішні потреби при низькому обсязі виробницт-ва, підприємство цим може не допустити пропорційного зменшен-ня обсягу товарної продукції. Рівень товарності при цьому зростає, але погіршуються умови для наступного циклу відтворення.
За окремими видами продукції рівень товарності істотно ко-ливається. Причина цього криється в технологічних особливос-тях галузей і цільовому призначенні їх продукції. Так, у техніч-них культурах цей показник надто високий і сягає інколи 100 % (льон і вовна). Водночас рівень товарності зерна коливається в межах 40—50 %, картоплі — 20-30, овочів — 65-75, молока — 75-85, яєць — 70-80. Низький рівень товарності, наприклад картоплі, пояснюється не лише поки що невисокою врожайністю цієї культури, а й великими внутрішньогосподарськими потребами в даній продукції: для насіння, внутрішньогосподарського громад-ського харчування, годівлі худоби. Значна потреба підприємств у концентрованих кормах, у забезпеченні себе насінням не дає змо-ги підвищувати рівень товарності зерна, хоч цей вид продукції завжди був високорентабельним, а тому економічно вигідним для збільшення обсягу його продажу.
7.3. Вплив обсягу пропозиції товарної продукції на доходи аграрних підприємств. Сільськогосподарська проблема короткострокового періоду
Нині ще існує значна залежність сільськогосподарського ви-робництва від природних факторів, і в роки з несприятливими умовами (посухи, повені, надмірні дощі, приморозки, надмірне поширення хвороб і шкідників тощо) значно знижується врожай-ність культур та продуктивність худоби. І навпаки, в сприятливі за погодними умовами роки виробництво продукції істотно зрос-тає порівняно із середніми показниками. Оскільки обсяг товарної продукції безпосередньо залежить від обсягу валової, то із змен-шенням чи збільшенням останнього скорочується або зростає пропозиція продовольства і сільськогосподарської сировини на ринку. Ця обставина призводить до річних коливань цін на про-дукцію аграрних виробників, а з ними і їх доходів.
В умовах нееластичного попиту на сільськогосподарську про-дукцію такі зміни обсягу виробництва і пропозиції посилюють нестабільність доходів аграрних підприємств, зумовлюючи їх значні коливання. За стабільного ринкового попиту на сільсько-господарську продукцію його нееластичність призводить до того, що навіть невеликі коливання в обсязі її виробництва і пропозиції зумовлюють відносно великі зміни в цінах і доходах.
Рис.7.2. досить переконливо ілюструє це положення. За нор-мальних умов рівновага на ринку досягається при обсязі вироб-ництва і пропозиції товарної продукції Q1. Цій рівновазі відпові-дає ціна Р1 і доходи виробників розміром ОР1Е1Q1. При невеликому скороченні виробництва товарної продукції з Q1 до Q2 ціна зростає до Р2 при одночасному збільшенні доходу вироб-ників, розмір якого становить тепер ОР2Е2Q2. І навпаки, відносно незначне збільшення пропозиції продукції призводить до істот-ного зниження ціни і доходів.
Як бачимо, в короткостроковому періоді виникає так звана сільськогосподарська проблема короткострокового періоду, суть якої полягає в нестабільності доходів аграрних підприємств , що посилюється в умовах насиченого ринку можливими зрушеннями кривої попиту на сільськогосподарські продукти. Якщо уявити, що на певному проміжку часу аграрні товаровиробники досягли стабільного обсягу виробництва і пропозиції продукції, то це ще не означає, що і доходи їх у цьому періоді будуть також стабіль-ними, оскільки в умовах нееластичного попиту навіть його неве-ликі короткочасні коливання призводять до істотних змін у цінах, а отже, і в самих доходах.
З рис. 7.3. видно, що відносно невелике зменшення попиту з D1 до D2 призводить до істотного зниження ціни і доходів аграр-них підприємств з ОР1Е1Q1 до ОР2Е2Q1 і це за умови, що вироб-ництво стабільне і пропозиція залишилася на тому самому рівні — в розмірі Q1. Іншими словами, товаровиробники за той самий об-сяг запропонованої продукції одержать доходу менше на величи-ну Р2Р1Е1Е2. Проте зсув кривої попиту праворуч веде до сприят-ливих для аграрних виробників результатів — ціна зростає до Р3, а доходи збільшуються на Р1Р3Е3Е1. Якби попит на сільськогос-подарську продукцію був еластичним, (рис. 7.3, б), то за таких же коливань попиту зміни в цінах і доходах були б значно помірни-ми і проблема короткострокового періоду для сільськогосподар-ських підприємств не була б такою гострою та актуальною.
