Тема 7. КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
7.1. Валова продукція сільського господарства
Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини за-лежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призна-чення цих результатів розрізняють такі види їх: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.
Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі пре-дставлений всіма виробленими протягом року первинними про-дуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.
Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:
- оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;
- визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потре-би в транспортних засобах і складських приміщеннях;
- обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогоспо-дарській продукції, що використовується на виробничі цілі (кор-ми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;
- планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укла-дання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;
- визначення натуральних показників ефективності виробниц-тва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості оди-ниці продукції, її енерго-, водомісткості тощо).
У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах (нині у цінах 1996 р.) з метою визначення:
- обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;
- низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, фондовід-дачі основних і оборотних фондів, фондомісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;
-
темпів зростання валового виробництва продукції, продукти-вності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тва-ринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порів-нюваності цих показників у часі і просторі.
При визначенні вартості валової продукції сільського госпо-дарства до її складу включають вартість основної, побічної і су-путньої продукції рослинництва і тваринництва, приріст незаве-ршеного виробництва в цих галузях і вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоно-шення).
На сільськогосподарських підприємствах валова продукція у вартісному виразі визначається і за собівартістю виробництва з наступним використанням цього показника для розрахунку чистої продукції підприємства.
Таблиця 7.1
ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПО-ДАРСТВА В УКРАЇНІ В ЗІСТАВНИХ ЦІНАХ 1996 р., грн
| Роки |
Валова продукція сільського господарства по всіх категоріях господарств, млрд грн |
В тому числі |
Валова продукція сільського госпо-дарства на 1 га сільськогосподарських угідь, грн |
| валова продукція рослинництва |
валова про-дукція тва-ринництва |
|
1990
|
48,6 |
24,3 |
24,3 |
1161 |
| 1995 |
31,6 |
17,9 |
13,7 |
756 |
| 1996 |
28,6 |
16,4 |
12,3 |
684 |
| 1997 |
28,1 |
17,4 |
10,7 |
672 |
| 1998 |
25,4 |
14,4 |
11,0 |
606 |
| 1999 |
23,6 |
12,9 |
10,7 |
564 |
| 2000 |
25,8 |
15,6 |
10,2 |
617 |
Показник виробництва валової продукції на гектар сільсько-господарських угідь характеризує рівень ефективності викорис-тання землі, а тому його зростання засвідчує поліпшення госпо-дарської діяльності підприємства, і навпаки. За роки економічної кризи, як видно з даних табл. 7.1, згаданий показник зменшився майже вдвічі. Це призвело до істотного зниження решти кінцевих результатів господарської діяльності — товарної, кінцевої і чис-тої продукції та прибутку.
Валова продукція за її окремими видами в натуральному вира-зі в розрахунку на одиницю земельної площі також характеризує досягнутий рівень ефективності господарювання. На рівень тако-го виробництва впливає низка факторів, а тому важливо знати, які з них призвели до збільшення даних показників, а які — до зменшення. Так, щоб визначити кількісний вплив факторів на об-сяг виробництва окремих видів тваринницької продукції в розра-хунку на гектар відповідних земельних угідь, можна скористати-ся формулою:
де Пр1 і Пр0 — річна продуктивність тварин (надій на 1 корову, ц; річний приріст живої маси на 1 середньорічну голову тварин на вирощуванні і відгодівлі тощо) відповідно у звітному і базовому роках; П1 і П0 — середньорічне поголів’я тварин відповідно у звіт-ному і базовому роках (по молочному стаду — поголів’я на поча-ток року); S1 і S0 — площа певного виду земельних угідь у звіт-ному і базовому роках.
Перший частковий індекс формули відображає вплив на обсяг виробництва тваринницької продукції в розрахунку на гектар угідь змін поголів’я худоби, другий — річної продуктивності тварин, третій — змін у площі землекористування підприємства. Якщо виявилося, що будь-який з перших двох часткових індексів має значення більше одиниці, то це свідчить про його позитив-ний вплив на досліджуваний результат, а якщо їх значення мен-ше одиниці — про негативний вплив, тобто ці фактори зумовили зниження виробництва продукції. Характер дії останнього фак-тора протилежний зазначеному.
Важливим якісним показником, що певною мірою характери-зує рівень розвитку сільського господарства в цілому по країні, є укрупнена структура валової продукції, яка показує частку в ній продукції рослинництва і тваринництва. Прогресивні тенденції в розвитку цієї галузі спричиняють поступове підвищення частки тваринницької продукції в загальному обсязі валової продукції. В 1990 р. цей показник у структурі валової продукції сільського го-сподарства по всіх категоріях господарств України становив 50 %, а в 2000 р. — 39,5 %.
При формулюванні висновків по окремих аграрних підприєм-ствах потрібно досить обережно користуватися показником част-ки тваринницької продукції в структурі валової продукції, оскі-льки його рівень істотно залежить від спеціалізації підприємств. У великих тваринницьких комплексах цей показник може сягати 100 %, тоді як у підприємствах рослинницького напряму — лише 40 % і менше.
Характерною ознакою валової продукції сільського господар-ства як первісного кінцевого результату виробничої діяльності є те, що вона включає повторний рахунок, а тому за економічним змістом являє собою валовий оборот аграрного підприємства. Розмір повторного рахунку у валовій продукції прямо пропор-ційно залежить від обсягу продукції власного виробництва (кор-мів, насіння, посадкового матеріалу, органічних добрив), що спожитий на виробничі цілі для наступного циклу розширеного відтворення.
Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції. Тому по таких підприємствах визначають також обсяг виробленої валової продукції за всіма видами діяльності. До її складу включають валову продукцію сільського господарства, промислову продукцію переробних під-приємств (цехів) у порівнянних оптових цінах, промислову про-дукцію, що не пов’язана із сільськогосподарським виробництвом, продукцію лісівництва, нового капітального будівництва тощо.
Зазначимо, що в даний час (2002 р.) обсяг валової продукції сільського господарства в нашій країні визначається з неповним урахуванням світової статистичної практики. Різна методологіч-на основа такого визначення призводить до неповної порівнянно-сті наших показників валової продукції з аналогічними показни-ками, що використовуються в системі національних рахунків країн з розвинутою ринковою економікою, а також міжнародни-ми організаціями, наприклад продовольчою і сільськогосподар-ською організацією ООН — ФАО.
Економічні розрахунки в світовій практиці будуються на та-ких показниках валової продукції, як зібрана продукція, загаль-ний обсяг виробництва валової продукції сільського господарст-ва і валове виробництво сільськогосподарської продукції. Показник загального обсягу виробництва продукції за своїм змі-стом збігається з нашим показником валової продукції сільського господарства. Його розраховують у поточних і порівнянних ці-нах. У поточних цінах загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства розглядається як складова частина внутрішнього продукту держави і водночас як оціночний результат по-точної діяльності підприємств, який важливо знати кожному з них для ефективної організації виробництва в умовах ринку. В порівнянних цінах його визначають з метою вимірювання й оці-нювання змін фізичного обсягу продукції незалежно від зміни її фактичної вартості в поточних цінах. Завдяки таким властивос-тям цей показник широко використовується, крім раніше зазна-чених випадків, для вимірювання обсягу сільськогосподарського виробництва на душу населення і на одиницю земельної площі.
Валове виробництво сільськогосподарської продукції розраховують відніманням від загального обсягу виробництва тієї її частини, яка була використана на виробниче споживання (насін-ня, корми, яйця на інкубацію, гній, солома на підстилку худобі, віск). Як бачимо, цей показник очищений від повторного рахун-ку. При цьому обсяги проміжного виробничого споживання та-кож оцінюються в поточних і порівнянних цінах.
На аграрних підприємствах, особливо великих, може виробля-тися багато видів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різну економічну ефективність. Наприклад, у деяких підприємствах Кагарлицького району Київської області на продаж виробляється до чотирьох-п’яти видів рослинницької і два-три види тваринницької продукції. В селянських (фермерсь-ких) господарствах виробляється менше видів продукції, але це не знімає проблеми, що далі стане предметом нашого розгляду.
В умовах ринку кожне підприємство повинне прийняти рішен-ня типу «продукт-продукт», визначити комбінацію видів продук-ції, тобто встановити, які її види і в яких обсягах воно буде вироб-ляти за наявних обмежених ресурсів і за відповідної кон’юнктури, що склалася на ринку сільськогосподарських товарів, для одер-жання при цьому максимального економічного ефекту. Це — до-сить складна для вирішення господарська проблема, оскільки вона вимагає врахування низки факторів, у тому числі й такого, як тех-нологічна сумісність і взаємозв’язок окремих видів продукції. За-лежно від ступеня цієї сумісності і взаємозв’язку всі види сільсь-когосподарської продукції поділяються на такі, що взаємодоповнюють одна одну, є не конкуруючими або конкурую-чими.
Взаємодоповнюючі (компліментарні) — це такі види продук-ції, коли збільшення виробництва одного з її видів веде до зрос-тання виробництва іншого виду за інших однакових умов. Такий технологічний взаємозв’язок повністю простежується між роз-ширенням посівних площ, збільшенням виробництва продукції бобових культур (гороху, вики, сої та ін.), багаторічних трав і рі-внем урожайності та обсягом виробництва тих сільськогосподар-ських культур, для яких вони є попередниками. Існує також пря-ма залежність між обсягом виробництва кормів і виробництвом тваринницької продукції.
Не конкуруючі види продукції є технологічно сумісними в тому розумінні, що технологічні цикли їх виробництва в часі не збігаються або майже не збігаються. Тому зміна обсягу вироб-ництва (звичайно, до певних меж) одного з видів не конкурую-чої продукції не зумовлює зміну обсягу виробництва іншого ви-ду. Такі види продукції доповнюють одні одних, оскільки, крім незбігу в часі робочих періодів, для їх виробництва потрібні рі-зні види матеріальних ресурсів (не враховуючи землі). Напри-клад, виробництво більшості видів рослинницької продукції і продукції тваринництва до певної міри є автономним, неконку-рентним, як і, скажімо, виробництво озимої пшениці та цукро-вих буряків.
Конкуруючими є такі види продукції, між якими існує техноло-гічна несумісність через збіг у часі робочих циклів, а також зворот-ний зв’язок, коли зменшення виробництва одного з них веде до збільшення обсягу виробництва іншого, і навпаки. В рослинницт-ві, наприклад, конкуруючими є види продукції ярих зернових і кормових культур — ячменю, вівса, ярої пшениці, викосуміші та ін. Для виробництва цих видів продукції потрібні ті самі фактори виробництва —техніка, однакові види ґрунтів і робоча сила майже однакової кваліфікації. Зрозуміло, що залучити більше ресурсів для виробництва одного з названих видів продукції можна лише за рахунок зменшення обсягу використання тих самих ресурсів для виробництва іншого виду конкуруючої продукції.
Важливо також знати, що не конкуруючі види продукції мо-жуть стати і конкуруючими, якщо виробництво одного з них надмірно збільшуватиметься, що вимагатиме перерозподілу на його користь ресурсів, землі й управлінського часу.
Наявність розглянутих видів продукції вимагає добору такої комбінації їх, за якої досягається максимальна економічна ефек-тивність виробництва. Пріоритет надається тим з конкуруючих видів продукції, які є найбільш прибутковими.
< Попередня Змiст Наступна >
Iншi роздiли:
7.4. Кінцева продукція сільськогосподарських і агропромислових підприємств та обєднань
7.5. Чиста продукція аграрних підприємств
Частина 3 РЕСУРСИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
8.2. Земельна реформа в Україні. Основи Земельного кодексу України
8.3. Методика паювання сільськогосподарських угідь
|
