Паювання земель колективної власності без виділення земе-льної ділянки в натурі стало одним з ключових етапів земельної реформи, оскільки відкривало реальні можливості реструктури-зації КСП і створення на їх базі нових типів аграрних підпри-ємств , що працюють на засадах приватної власності . Воно здій-снювалося на добровільних засадах відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва (від 10.11.1994 р.) та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і ор-ганізаціям» (від 8.08.1995 р.), а також рішенням трудових колек-тивів таких суб’єктів господарювання.
Основне завдання паювання землі полягало у визначенні роз-міру земельного паю (частки) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємс-тва, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарсько-го акціонерного товариства без означення (виділення) цих паїв на місцевості. Право на земельну частку мають члени вказаних під-приємств, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в них і залишалися їх членами. Загальними зборами кожного підприємс-тва, землі якого розпайовувалися, утворювалася комісія із числа працівників, яка здійснювала всю роботу по визначенню кола суб’єктів земельних відносин і розміру земельних часток. Резуль-тати паювання землі набувають чинності після затвердження їх районною державною адміністрацією.
Методикою паювання сільськогосподарських угідь, що розро-блена спеціалістами Держкомзему України, передбачається ви-значення вартості земельного паю і його розміру у кадастрових гектарах. Вартість земельного паю по підприємству (Взп) обчис-люють з виразу:
Взп = Гоз : Чп,
де Гоз — грошова оцінка сільськогосподарських угідь, що підля-гають паюванню, грн; Чп — чисельність пайовиків, які мають право на земельний пай.
Для визначення розміру земельного паю у кадастрових гекта-рах спочатку потрібно розрахувати середню грошову оцінку гек-тара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну влас-ність підприємству (Сго) за формулою:
Сго = Гоз : Псг,
де Псг — площа сільськогосподарських угідь, переданих у коле-ктивну власність підприємству. Звідси розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах обчислюють з виразу:
Ркг = Взп : Сго.
Цей показник в цілому по господарству збігається з кількістю фізичних гектарів, які припадають на одного пайовика — суб’єкта земельних відносин. Тобто повинна витримуватися рів-ність:
Ркг = Кфг,
де Кфг — кількість фізичних гектарів сільськогосподарських угідь на одного пайовика:
КФГ = Псг : Чп.
Кожному члену КСП, сільськогосподарського виробничого ко-оперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства після затвердження результатів паювання районна державна адміністра-ція видавала сертифікат на право на земельну частку (пай) без ви-ділення його в натурі. Розпайовані таким способом землі є спіль-ною частковою власністю суб’єктів земельних відносин.
Важливо зазначити, що власники сертифікату на право на зе-мельну частку (пай) можуть передати право на них в оренду, спа-дщину, дарувати, обмінювати і головне — безперешкодно отри-мати свою земельну частку в натурі з одночасною видачею на неї Державного акта на право власності. Такі великі права власників сертифікатів відкривають широкий простір селянам для вибору сфери прикладання своєї праці: вони мають можливість, об’єднуючи свої земельні і майнові паї, створювати нові типи приватних підприємств (ТОВ, кооперативи, командитні товарис-тва, приватні підприємства тощо), передавати їх в оренду цим структурам, виділити земельну ділянку в натурі і створити фер-мерське господарство або приєднати її до свого особистого (під-собного) господарства без створення юридичної особи.
У 2001 р. сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали 6,4 млн селян. Водночас набув прискорення процес за-міни вказаних сертифікатів на Державні акти на право приватної власності на землю.
При виділенні земельних паїв у натурі (на місцевості) потріб-но пам’ятати, що через різну якість земельних ділянок у загаль-ному масиві розпайованих земель фізичний розмір виділеної в натурі земельної частки, як правило, не збігатиметься з кількістю умовних кадастрових гектарів, зазначених у сертифікаті на право на земельну частку (пай). Для визначення розміру земельного паю на місцевості (Здн) можна скористатися формулою:
Здн = Взп : Год,
де Год — грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь відпо-відної земельної ділянки (поля сівозміни), яка відводиться під виділення земельної частки в натурі.
Як видно з наведеної формули, при виділенні земельної ділянки на місцевості її площа на гірших за якістю землях буде більшою по-рівняно з кількістю умовних кадастрових гектарів, зазначених у сертифікаті, а на кращих за якістю землях — меншою. Але за всіх обставин загальна вартість виділеної земельної ділянки, незалежно на якому за якістю масиві вона виділяється, залишається однако-вою, тобто дорівнює вартості земельного паю по підприємству.
Середній розмір земельного паю по Україні становить 4,2 га сільськогосподарських угідь і коливається від 1,1—1,5 га в захід-них областях України до 7,0—7,9 га в південних. Це — досить великі розміри земельних ділянок і нерідко вони навіть переви-щують розміри багатьох фермерських господарств окремих краї-нах Західної Європи.
Таким чином, здійснене паювання земель за наведеною органі-заційною і методичною схемою — це досягнення земельної рефо-рми, оскільки вдалося поєднати економічну доцільність такого паювання із соціальною справедливістю. Адже земля, нарешті, пе-редана у власність тим, хто на неї працює. Саме тому вдалося уник-нути на селі соціальної напруги. Варто звернути увагу і на ту об-ставину, що без успішного паювання земель сільськогосподарського призначення не можна було б реалізувати на практиці Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р.
