Під ринковою структурою розуміють тип внутрішньої будови ринку, для якого властиві ті або інші характерні прояви ключових ознак, зумовлена ними поведінка ринкових агентів та параметри рівноваги. Термін «ринкова структура» відповідає німецькому терміну «market former» (ринкові форми), французькому — «types de marche» (типи ринка), англійському — «market structures» (ринкові структури).
Ринкова структура: поняття, фактори визначення
При відокремленні різновидів ринкових структур найчастіше використовують такий критерій, як кількість продавців та покупців аналогічної продукції. У відповідності з даною класифікаційною ознакою будують матрицю 3х3, де розглядають 9 різноманітних ринкових форм (це так звана матриця Генріха фон Штакельберга, яка була запропонована у 1934 р., вона і досі широко використовується в німецькомовній літературі з економічної теорії). Основою назв кожної клітинки такої матриці є комбінація відповідних слів грецького походження — poleo (продаю), psoneo (купую), mono (один), oligos (кілька), poly (багато) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
ТИПИ РИНКОВИХ СТРУКТУР ЗА ПІДХОДОМ Г. ФОН ШТАКЕЛЬБЕРГА
| Продавці |
Покупці |
| Багато |
Кілька |
Один |
| Багато |
Двостороння поліполія |
Олігопсонія |
Монопсонія |
| Кілька |
Олігополія |
Двохстороння олігополія |
Монопсонія, обмежена олігополією |
| Один |
Монополія |
Монополія, обмежена олігополією |
Двостороння монополія |
У 50—60 рр. Х ст. американські економісти Едвардс Хастингс Чемберлін і Джо Бейн запропонували враховувати при класифікації типів внутрішньої будови ринка наступні параметри:
• ступінь взаємозамінності (однорідності, стандартності) товарів, що пропонуються на продаж різними продавцями;
• взаємозалежність фірм (ступінь реакції конкурентів на маніпулювання цін та обсягів продаж суперниками);
• умови входу на ринок і виходу з нього.
Таблиця 2.3
ТИПИ РИНКОВИХ СТРУКТУР ЗА ПІДХОДОМ Е. ЧЕМБЕРЛЕНА ТА ДЖ. БЕЙНА
| Тип будови ринка |
Ступінь взаємозамінності товарів A B B A P BA Q P dP dQ Е= , |
Досконала конкуренція? ?? 0?0
| Монополістична конкуренція |
0 < Е P A,B < ?? |
Однорідна олігополія??0 < Е Q A,B < ?E > 0
Однорідна олігополія??0 < Е Q A,B < ?E > 0
| днорідна олігополія |
0 < Е P A,B < ? |
Нео
Різноманітні комбінації названих характеристик можуть виявити широкий спектр типів ринкових структур (табл. 2.3).
Представлені підходи не вичерпують перелік усіх можливих видів ринкових структур. Крім названих можна ще назвати квазіконкурентний ринок, ринок з домінуючою фірмою, ринок з асиметричною інформацією, картель, природну монополію.
Характеристика ринкових структур
Квазіконкурентний ринок — характеризується наявністю незначної кількості великих фірм, відсутністю бар’єрів входу, незначною величиною або відсутністю незворотних витрат, високою загрозою входу потенційних конкурентів, встановленням ціни в довгостроковому періоді на рівні мінімальних середніх витрат. Прикладами квазіконкурентних ринків можуть бути: ринки компакт-дисків, сільськогосподарські ярмарки, аптеки, ринок каучуку.
Ринок з домінуючою фірмою характеризується тим, що домінуюча фірма пропонує на ринок переважну долю сукупного ринкового обсягу (відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» становище господарського суб’єкта вважається монопольним (домінуючим) на ринку товару, якщо його ринкова частка перевищує 35 %), а іншу його частину забезпечує значна кількість фірм-аутсайдерів. При цьому на відміну від домінуючої фірми фірми-аутсайдери не в змозі впливати на ринкову ціну і сприймають її як задану. Домінування фірми визначається її конкурентними перевагами: більш низькими витратами на виробництво, кращими зв’язками з постачальниками та споживачами, вищою якістю товару, перевагами першого ходу. Дві моделі — фон Штакельберга (leader-follower model von Stackelberg) і Форхаймера (Forchheimer’s dominant-firm model) описують поведінку домінуючої фірми. Прикладами домінуючих фірм можуть бути такі: «Кодак», IBM, «Дженерал Електрик», «Боінг» та ін.
Ринок з асиметричною інформацією утворюється за умови, що на ринку або продавці знають про товар більше, ніж покупці, або одна частина покупців знає про товар більше ніж інша (проінформовані/ непоінформовані покупці). Відповідно проінформована сторона ринкових відносин назначає ціну і має ринкову владу. Прикладами таких ринків можу бути ринок страхування, ринок антикваріату, ринок праці, ринок інноваційних товарів.
Картель утворюється організаційним об’єднанням олігополістів, які вступають у змову для узгодження рішень щодо цін (встановлення єдиної ціни для всіх) та обсягу випуску продукції (визначення квот кожному члену картелю) з метою максимізації спільного прибутку
картелю. Картелі можуть мати як національний характер (тобто поєднувати підприємства однієї країни), так і міжнародний характер (об’єднання підприємств різних країн, так звані товарні асоціації експортерів і виробників сировини). Серед найвідоміших міжнародних картелів — ОПЕК (організація країн-експортерів нафти). На внутрішньому ринку в багатьох країнах картелі є незаконними, і якщо утворюються, то діють нелегально.
Природна монополія утворюється за умови наявності позитивного ефекту масштабу в довгостроковому періоді, який пояснюється технологічними умовами функціонування галузі та значними початковими капіталовкладеннями. Прикладами природних монополій можуть слугувати трубопровідний транспорт, ЖКГ, послуги метрополітену.
