Posibniki.com.ua Мікроекономіка Мікроекономічний аналіз ТЕМА 2 ДЕТЕРМІНАНТИ ГАЛУЗЕЙ І РИНКОВИХ СТРУКТУР


< Попередня  Змiст  Наступна >

ТЕМА 2 ДЕТЕРМІНАНТИ ГАЛУЗЕЙ І РИНКОВИХ СТРУКТУР


12. Шерер Ф. Структура отраслевых рынков / Ф. Шерер, Д. Росс: [пер. с англ.]. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 698 с. — Гл. 4.

2.1. Поняття галузевого ринку та визначення його меж.

2.2. Типологія ринкових структур.

2.3. Показники концентрації та монопольної влади фірм.

Ключові положення

Терміни і поняття

Завдання для самоперевірки

Завдання для індивідуальної роботи

Практичні завдання

Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете знати:

— економічний зміст понять «галузевий ринок», «концентрація виробників», «ринкова влада»;

— логіку визначення меж галузевого ринку;

— різні типи класифікації галузевих ринків та їх характерні ознаки;

— чим відрізняється ринкова влада фірми від ринкової концентрації;

— логіку визначення ступеня концентрації та рівня монопольної влади виробників на галузевому ринку, а також уміти:

— визначати продуктові та географічні межі ринку;

— розрізняти різні типи ринкових структур та особливості поведінки фірм на них;

— обчислювати рівень галузевої концентрації та аналізувати ступінь монопольної влади виробників на галузевому ринку;

— виконувати графічну побудову кривої концентрації та кривої Лоренца;

— виявляти переваги та недоліки застосування показників концентрації.

2.1. Поняття галузевого ринку та визначення його меж

При вивченні особливостей поведінки фірми в ринковому просторі базовими поняттями, які слід чітко розрізняти є: «ринок», «галузь», «галузевий ринок». На сьогоднішній день важко знайти єдине розуміння поняття «ринок». З позицій економічної теорії і зокрема мікроекономіки під ринком розуміють сукупність споживачів і продавців, які здійснюють операції з купівлі-продажу товарів певного типу. В теорії галузевих ринків — ринок характеризується певною потребою споживача, яку необхідно задовольнити, а галузь — характером використовуваної технології.

Поняття галузевого ринку

Відомий англійський економіст Джоан Робінсон на початку 30-х рр. ХХ ст. запропонувала таке визначення ринку — «ринок включає однорідний товар і його замінники до того моменту, коли не буде знайдений різкий розрив у ланцюзі товарних субститутів». Слідом за Дж. Робінсон економісти погодилися представляти увесь товарний світ як ланцюг субститутів, у якому є розриви — різкі зміни в значенні коефіцієнтів перехресної еластичності суміжних товарів. Ці розриви представляють межі одиничних товарних ринків, а ділянки ланцюга

— ринки. Визначення ринку, що дала Дж. Робінсон, є актуальним і досі, і з незначними уточненнями його враховують антимонопольні комітети багатьох країн. Так, у сучасній антимонопольній практиці розвинених країн прийнято таке визначення меж ринку, так званий тест на SSNIP (small but significant and not intransitory increase in price): якщо при збільшенні ціни будь-якого товару на 5

— 10 % споживачі не відмовились від придбання цього товару на користь товару-замінника, то даний продукт і складає ринок.

Під галузевим ринком розуміють групу фірм, об’єднаних випуском товарів-замінників і одночасно конкуруючих у сфері їх реалізації. Поняття галузевий ринок є синтетичним по

няттям і поєднує поняття ринку й галузі. Товари, що реалізуються виробниками галузі, можуть бути близькими замінниками з точки зору виробничого процесу, але можуть бути і абсолютно незалежними. У свою чергу ринок і підгалузь, що розглядаються у рамках конкретної галузі на основі виробництва близьких товарів замінників, іноді можуть вживатися в якості взаємозамінних між собою понять. Таке спрощення тим більше допустиме, чим сильніше спеціалізовані фірми підгалузі.

При визначенні продуктових класів і галузей зручно використовувати класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), котра є складовою частиною державної класифікації й кодування техніко-економічної та соціальної інформації. КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Приклад структури одного з розділів КВЕД представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

ФРАГМЕНТ СЕКЦІЇ КВЕД «ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ, НАПОЇВ І ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ»

Секція D Переробна промисловість
Підсекція DA Виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів
Розділ 15 Виробництво харчових продуктів, напоїв
Група 15.6 Виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, крохмалю та крохмальних продуктів
Клас 15.61 Виробництво продуктів борошномельнокруп’яної промисловості
Підклас 15.61.1 Виробництво борошна
Підклас 15.61.2 Виробництво круп
... ...

Прийнято відокремлювати наступні різновиди меж галузевого ринку:

Межі галузевого ринку

1) продуктові межі, що відбивають здатність товарів замінювати інші/подібні при споживанні;

2) часові межі, які характеризують досліджуваний часовий інтервал, а також межі експлуатації товару;

3) локальні/просторові/територіальні межі, що визначають географічну приналежність ринку.

Продуктові межі ринку можуть бути визначені через показники прямої та перехресної еластичності попиту, на підставі аналізу кореляції цін товарів у часі, а також оцінки взаємозамінності продуктів з точки зору пропозиції.

Нагадаємо, що перехресна еластичність попиту показує, як зміниться попит на даний товар, за умови зміни ціни іншого товару на 1 %. Якщо товари не пов’язані між собою, то зміна ціни одного товару не впливає на зміну попиту іншого, і відповідно значення коефіцієнта дорівнюватиме нулю. За умови, що споживач розглядає два товари, як такі що можуть задовольнити одну й ту саму потребу, то значення коефіцієнта є позитивним. Чим більше позитивне значення прийматиме коефіцієнт перехресної еластичності попиту, тим більш близькими взаємозамінниками в очах споживача будуть товари.

Отже, ринок продукту А і може бути обмежений певною групою різновидів даного продукту, за умови, що для будь-яких двох з них виконується рівність , , ?? D AjA i E (2.1.) де ? — додатна величина, яка характеризує жорсткість продуктових меж ринку.

Чим більшою є ця величина, тим вужчий ринок більш однакових товарів обмежується такими продуктовими межами, і навпаки, чим вона менша, тим розмитіші продуктові межі і ширший ринок ними охоплюється. Наведемо приклад — якщо показник перехресної еластичності попиту на вишневий сік по відношенню до ціни вишневого соку з додаванням чорноплідної горобини становить 15,4, а по відношенню до ціни газованої мінеральної води — 0,1, то в першому випадку можна говорити про приналежність двох товарів до одного ринку, а в другому — ні.

Показник перехресної еластичності попиту може бути використаний і при визначенні географічних меж ринку. Наприклад, якщо два товари А

1 і А

2 є близькими замінниками і збільшення ціни на один з них в межах однієї географічної території впливає на обсяги продажу іншого товару на іншій території, тобто ,

АА E то ці території скоріше за все належать до одного ринку. Однак по відношенню до інших товарів це твердження може бути хибним. Так, якщо один з товарів-замінників ?

2,1 ?? D

А знаходиться по той бік географічної межі ринку, то ?? ? D AA E

2

2,1 .

На межі ринків можуть суттєво впливати транспортні витрати (наприклад, витрати на перевезення вугілля, хліба, цегли). Їх величина визначає «витрати переключення» споживачів на географічно віддалений ринок.

Визначення продуктових меж ринку на основі показника прямої цінової еластичності передбачає оцінку впливу зміни ціни товару на величину сукупного виторгу. Якщо на ринку певного товару А спостерігається швидке скорочення обсягу попиту на цей товар при незначному зростанні його ціни і, відповідно, скорочення сукупного виторгу, то це вказує на те, що продуктові межі ринку визначено не точно і до ринку не включено наявний близький замінювач.

Слід зауважити, що при інтерпретації показників еластичності попиту важливо враховувати, по-перше, те що зміна обсягів попиту на товар пояснюється не лише дією ефекту заміщення, але й дією ефекту доходу, останній з яких може приймати різний знак залежно від категорії досліджуваних товарів; по-друге — показники еластичності попиту дозволяють аналізувати можливості заміщення товарів лише з боку попиту, а зміни, що зумовлені можливістю заміщення товарів з боку пропозиції залишаються за межами аналізу.

Ще одним критерієм виділення продуктових меж ринка виступає кореляція динаміки цін товарів у часі. Кореляція відображає подібність динаміки відповідних показників двох різних товарів А і В у часі: підвищення ціни на товар А викликає збільшення попиту на товар В, що в свою чергу спричинює збільшення ціни товару В.

Якщо протягом тривалого періоду відхилення параметру (в даному випадку цін) відбувається синхронно в часі для двох різних продуктів, то величина кореляції цих параметрів буде великою, і, навпаки, якщо між відхиленнями однакових параметрів різних продуктів не спостерігається ніякої закономірності, то кореляція буде незначною. У той же час позитивна кореляція цін є необхідною, проте недостатньою умовою приналежності товарів до одного й того самого ринку. При хорошій кореляції динаміки цін, лише за умови, що ,

АА E — товари А і В є добрими замінниками і можна стверджувати, що товари належать до одного продуктового ринку.

2,1 ?? D

При використанні даного підходу слід враховувати наступне: висока кореляція може бути викликана тим, що на зміну цін товарів можуть впливати інші фактори, що не пов’язані напряму із взаємозаміщенням товарів, наприклад: зміна доходів, зміна цін на ресурси та ін. Крім того, за високої еластичності пропозиції товару В, збільшення ціни на товар А (товари взаємозамінні) може спричинити незначні зміни ціни товару В при значних змінах обсягу попиту на нього (рис. 2.1, а). За низької еластичності пропозиції товару В збільшення ціни на товар А може суттєво вплинути на зміну ціни товару В (рис. 2.1, б).

33 а б

а б

Рис. 2.1. Зміна параметрів ринкової рівноваги товару В за високої еластичності пропозиції (а) та за низької еластичності пропозиції (б)

Після того як виявлено межі галузевого ринку, потрібно визначити перелік виробників, що діють на ньому. Це виконується за допомогою двох показників — показника спеціалізації й показника охоплення.

1) показник спеціалізації, що відображає частку обсягу продажів досліджуваного товару в загальному обсязі продажів усіх виробників, віднесених до досліджуваного галузевого ринку;

2) показник охоплення, що відображає частку обсягу продажів усіх виробників, віднесених до досліджуваного галузевого ринку, у загальному обсязі продажів досліджуваного товару.

Для високої адекватності дослідження, дані показники повинні бути досить значними.

Галузеві ринки можна класифікувати за багатьма ознаками. За об’єктами торгівельних угод розрізняють ринки товарів і послуг (ринок прального порошку, ринок вантажних перевезень), ринки факторів виробництва (ринок праці, капіталу), ринки фінансів (ринок акцій).

Види галузевих ринків

Залежно від рівня стандартизації — ринки однорідного або диференційованого товару (послуги). У першому випадку споживачі оцінюють товари як такі, що не мають принципових відмінностей ( або ці відмінності не є значущими з точки зору споживача), а отже можуть бути віднесені до однорідної продуктової групи, наприклад, стандартні біржеві поставки, сільськогосподарські культури. В другому випадку, споживачі віддають перевагу певним різновидам даної товарної групи, наявність особливих властивостей яких відрізняють їх з поміж інших, наприклад багаточисельні різновиди соків, молочних продуктів, бутової техніки, миючих засобів.

За наявністю та величиною бар’єрів входу — ринки з високими, помірними бар’єрами та ринки без вхідних бар’єрів. Чим вищими є бар’єри входу, тим менша кількість учасників може забезпечити беззбиткове виробництво. На ринках без бар’єрів спостерігається висока мобільність ресурсів і кількість учасників ринку може безперервно змінюватись.

За ступенем регулювання ринкового процесу з боку учасників ринку — організовані або стихійні (неорганізовані). На організованих ринках існує спеціальний механізм регулювання попиту та пропозиції, на стихійних такий механізм відсутній.

За ступенем локалізації торгівельних угод ринок може бути обмеженим певним географічними межами / масштабом операцій учасників ринку, відповідно розрізняють — локальні, регіональні, національні, міжнародні, глобальні ринки.

Кожна з характеристик ринку по-своєму впливає на параметри його функціонування і таким чином визначає особливості його структури.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.3. Показники концентрації та ринкової влади фірм
Індекс Херфіндаля-Хіршмана
Показник дисперсії ринкових часток
Індекс Лінда
Показники монопольної влади фірм
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)