Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 20.7. Спеціалізація, кооперування і комбінування ряду продукції переробного підприємства


< Попередня  Змiст  Наступна >

20.7. Спеціалізація, кооперування і комбінування ряду продукції переробного підприємства


Спеціалізація у переробному виробництві — це також процес суспільного поділу праці, результатом якого є виникнення окремих підприємств, об’єднань або виокремлення окремих цехів, що виробляють певний вид продовольчої або іншої продукції сільськогосподарського походження як кінцевої для даного виробника. Іншими словами, спеціалізація окремих переробних підприємств являє собою одиничний поділ праці в середині галузі, що передбачає виробництво технологічно однорідної продукції певної номенклатури й асортименту. Зі змісту першого питання даної теми можна також стверджувати й про існування територіальної спеціалізації в переробній промисловості, яку можна визначити як зосередження виробництва окремих видів продовольства, іншої продукції з сільськогосподарської сировини в певних географічних регіонах, в яких таке виробництво є найбільш економічно та технологічно доцільним. тер робни ицтв, в яких необхідна первин підприємствах вторинного виноробства. иділення вир нклатурним виробництвом можна скористатися показником структур

Розрізняють такі форми спеціалізації у переробному виробництві.

Предметна спеціалізація — зосередження на переробних підприємствах (великих цехах) виробництва певних видів кінцевої для даного виробника продукці на для підприємств цукрової, плодоовочеконсервної, хлібопекарської, кондитерської, крохмале-патокової, спиртової та деяких інших видів промисловості.

Технологічна (стадійна) спеціалізація — це створення самостійних ви цтв для виконання окремих стадій єдиного технологічного процесу, що знаходить відображення в зосередженні діяльності переробних підприємств на виробництві однієї або кількох фаз (стадій) продукування готової продукції.

Ця спеціалізація особливо характерна для виробн на переробка сировини, що погано транспортується і швидко псується. Для такої переробки створюються підприємства, завдяки функціонуванню яких запобігається втрата сировини і зберігається її якість.

Скажімо, у виноробній промисловості функціонують заводи первинного виноробства, що спеціалізуються на виробництві виноматеріалів та їх зберіганні, а вже готова продукція виготовляється на

Виділення первинної переробки сировини в самостійні виробництва (підприємства) здійснюється також для одержання сирого крохмалю, збору і ферментації чайного і тютюнового листя.

Функціональна спеціалізація в агропромисловому комплексі — в обничої інфраструктури в окремі юридично самостійні суб’єкти господарювання для забезпечення діяльності переробних підприємств (підприємства з виготовлення тари, пакувальних матеріалів, ремонтно-механічні заводи).

Загалом у переробній промисловості предметна і технологічна спеціалізації достатньо розвинуті. Для визначення спеціалізації переробних підприємств із багатономе и товарної продукції, що визначається діленням виручки від реалізації продукції певної номенклатури на загальний обсяг грошової виручки (чистого доходу).

Олком», виробляється мствах рівень спеціалізації ста ться різного асортименту. Для АПФ, що здійснюють власне сільськогосподарське виробництво

Наприклад, на Київському маргариновому заводі ВАТ « три види (найменувань) продукції: маргарин, майонез і олія (відповідно доочищена). Переважання частки тієї чи іншої продукції і свідчитиме про виробничу орієнтацію підприємства на даному етапі діяльності.

Очевидним є також і те, що сама по собі кількість найменувань (номенклатури) продукції, що виробляється підприємством, є певним свідченням ступеня його спеціалізації. У монономенклатурних підприє новить 100 %. В разі коли така продукція випускається різного асортименту, то для аналізу й оцінки діяльності таких підприємств доцільно визначати структуру асортиментного ряду продукції та її динаміку.

Структуру асортименту продукції доцільно визначати і по переробних підприємствах, де виробляється більше одного найменування продукції за умови, що будь-яке найменування (номенклатура) продукції випускає, використанню продуктивнішого обладнання, відсутності втр ництва кінцевої продукції на основі усталених виробничих зв’язків, узгод поставок сировини (напівфабрикатів), її відпов цукропіскова і цукрорафінадна пр талтс я фіцієнт кооперування — частка кооперованих поставок (напівфабри ів виробництв, комплексності перер використання втоають консолідовану звітність, доцільно визначати частку промислової та аграрної сфер у загальному чистому доході такого формування.

Ефективність спеціалізації на переробних підприємствах досягається насамперед завдяки вищій кваліфікації спеціалізованих на окремих технологічних операціях кадрів ат робочого часу на переналагодження, вищій професійній підготовленості керівних кадрів.

У переробній промисловості набуло розвитку і кооперування підприємств

— співробітництво самостійних підприємств-суміжників з метою спільного вироб женого плану дій і суворого додержання встановлених технологічних вимог.

Кооперування є похідним від спеціалізації та за її межами воно не може існувати взагалі. Ефективність кооперування досягається лише в разі повного виконання підприємствами-суміжниками вимог головного підприємства-продуцента кінцевої продукції щодо регулярності ідності стандартам і/або технічним умовам, дотримання кількісних параметрів постачання в передбачені строки.

Кооперування може бути внутрішньогалузевим, коли підприємства, що кооперуються, відносяться до однієї і тієї ж галузі ( омисловість) і міжгалузева, за якої відбувається кооперування підприємств різних галузей (наприклад, м’ясної і молочної).

Можливими формами вияву кооперування в переробній промисловості можуть бути кі, наприкад, як цукропіскові підприємсва — кондитерькі підприємства; цукропіскові — виноробні; хлібозаводи — млини; консервні — склотарні; первинне виноробство — вторинне виноробство; олійноекстракційні заводи — маргаринові заводи; спиртові — лікеро-горілчані; пивоварні — склотарні і т. д. Для виміру розвитку кооперативних зв’зків можна визначити кое катів, компонентів) у загальній собівартості виробленої підприємством продукції.

Для переробної промисловості характерне і комбінування виробництва — поєднання в одному підприємстві двох і більше споріднених виробництв із виготовлення різнорідної, але технологічно пов’язаної продукції, яка ґрунтується на послідовності стадій переробки сировини і переробки відходів основного виробництва. Основними його ознаками є зосередження різних виробництв у межах цілісного підприємства, поєднання цих виробництв на основі послідовних стадій переробки сировини, переробка відход обки сировини, нерідко — сезонність виробництва, використання готової продукції головним чином як продовольства.

Організаційною формою комбінування виробництва є комбінати — це цілісне підприємство, що розміщується на одній території та являє собою єдиний комплекс різноманітних виробництв, тісно пов’язаних технологічно, економічно й організаційно зі спільними комунікаціями і допоміжним господарством, які функціонують на поєднанні стадій переробки сировини і/абостання для вир набуло ко мбінування, що основане на виробництві сіл умулює переваги спеціалізац енні втр ереробного підприємства, оск ідпр с делі повинні враховувати особливості функціонування перероб що спеціалізується на виробництві майонезу та маргарину. Отже, нних продуктів (відходів) основного виробництва і/або комплексному використанні сировини та вторинних продуктів виробництва.

Для прикладу можна навести такі основні форми комбінування: хлібокомбінати здійснюють зберігання зерна, підготовку його до помелу, отримання борошна і його використання для виробництва хліба, макаронів, борошнокондитерських виробів); олійно-жирові комбінати — виробництво олії та її викори обництва маргарину і майонезу; м’ясокомбінати — перв инна переробка худоби і виробництво з отриманого м’яса ковбас, м’ясних консервів тощо.

Комбінування на основі комплексного використання основної сировини, напівфабрикатів і вторинних продуктів є високоефективним. Наприклад, на спиртових заводах, крім спирту, здійснюють виробництво білкових кормів, антибіотиків і вітамінів, х арчових і хімічних продуктів. На картоплеспиртових заводах високоефективним є виробництво харчового картопляного крохмалю. Значного розвитку в останні роки ьськогосподарської продукції та її промислової переробки. (Детальніше про це йтиметься у темі 21.)

Комбінування виробництва до певного ступеня ак ії, кооперації та концентрації виробництва, тому розгля дається як потенційно високоефективна форма організації виробництва.

Додатковий економічний ефект при комбінуванні виробництва виникає внаслідок економії на адміністративних і транспортних витратах, на зменш ат сировини і напівфабрикатів, скороченні терміну переробки і завдяки цьому збереженні якості сировини, зниженні в ряді виробництв витрат енергії.

Потрібно також брати до уваги, що основний кінцевий про дукт переробного виробництва тим більше здешевлюється, чим глибша переробка його відходів.

Важливою особливістю переробних підприємств є та обставина, що чимало з них виробляють окремі найменування (номенклатуру) продукції широкого асортименту. Співвідношення продукції одного і того ж асортиментного ряду значною мірою впливає на ефективність діяльності п ільки існу є, як правило, різниця, нерідко істотна, у величині маси прибутку на одиницю продукції певної асортиментної позиції.

У зв’язку з цим виникає потреба в оптимізації асортименту продукції певної номенклатури за допомогою методу лінійного програмування. Необхідність у такій оптимізації виникає, наприклад, в овоче- і плодоконсервних заводах, п иємствах олійно-жирової промисловості, що вир обляють широкий асортимент майонезу і маргарину, хлібокомбінатах, кондитерських фабриках та ін.

Оптимізацію асортименту продукції доцільно здійнювати за цільовою функцією, за якою максимізується прибуток від виробництва асортиментного ряду певної номенклатурної одиниці продукції. Обмеження економікоматематичної мо ного підприємства на ринку придбання необхідних ресурсів і на ринк у готової продукції.

Наприклад, ставиться мета оптимізувати асортимент майонезної продукції підприємства, ції. Тому економісти підприємства повинні визначити суму оборотни одукції. Але це не означає, що підприємство може зов ищення прибутковості менш ефективного на сьогодні асорти

Необхідно враховувати і ту особливість даного підприємства, що постачальники завжди можуть поставити стільки вхідних ресурсів, скільки йому необхідно. Тому не має потреби встановлювати обмеження на фізичний обсяг таких ресурсів. Натомість для підприємства є обмеженою сума коштів для покриття по точних витрат, які відображаються в собівартості одиниці майонезної продук х засобів, яка може бути витрачена в плановому періоді на виробництво майонезу.

При цьому до уваги не беруться витрати на амортизацію, що не потребують покриття готівкою. Визначені витрати оборотного капіталу на одиницю продукції ідентиф ікуються з її виробничою собівартістю. За кожним видом майонезу, виходячи з прогнозованої ціни, необхідно визначити прибуток на 1 т цієї продукції. Асортиментний склад майонезної продукції буде відрізнятися за величиною прибутку на 1 т цієї пр сім відмовитися від менш прибуткового асортименту, щоб не втра тити свої ніші в ринку на ці продукти.

Крім того, не виключається можливість, що підприємством будуть вжиті необхідні заходи з підв менту продукції і завдяки збереженню на них ніші в ринку з’явиться можливість її розширення. чна модель оптим цільо ва функція max

Економіко-математиізації асортименту майонезної продукції має такий вигляд: й обсяг реалізації -го виду майонезної продукції, т; т і-го виду майонезної продукції; n — асортиментний ря

1 ?? ? ? ri i i Px , де i x — шуканий оптимальниі n ri P — прибуток на 1 д майонезної продукції, од. сяг реал ii qx?, якщо серrri PR?, i xякщо серrri PR?, де i q?, i q — прогнозований рівень реалізаці серr P йонез

Обмеження моделі

1. Обмеження на обізації: ї; — середній прибуток на 1 т мау.

2. Обмеження на оборотний капітал: обівартість) 1 т і-го виду майонезної продукції; ОБ

ОБ

1 ?? ? ? i i i xC тис. грн, де C — фактичні витрати (с n i сума оборотних засобів, яка може бути ви

— трачена на виробництво майонезу в плановому періоді, тис. грн. трібно брати до уваги виробничу потужність підприємства саме з виробництва майонезу. зації. Решта приросту прибутку зумовлена фактором оптимізації асортименту. підприємством: суть і характеристика її типів

ВМ

1 ? ? ? i i x , де n

ВМ — виробнича потужність підприємства з виробництва майонезу в плановому періоді, т.

За результатами оптимізації цільова функція свідчитиме про те, скільки прибутку зможе одержати підприємство в разі оптимізації асортименту майонезної продукції. Цей прибуток потрібно порівнювати з фактичним, і, як слід очікувати, він має перевищувати останній на певну величину.

Тут треба мати на увазі, що таке перевищення відбувається під впливом двох факторів: завдяки збільшенню обсягу реалізації і за рахунок власне оптимізації асортименту майонезної продукції.

Вплив фактора збільшення обсягу реалізації на приріст прибутку можна визначити як добуток збільшеного обсягу виробництва продукції на фактичний прибуток у розрахунку на 1 т майонезу до оптимі


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 21. АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ЇЇ ВИЯВУТ
21.2. Регіональні агропромислові формування
21.3. Господарські агропромислові формування
21.4. Світовий досвід розвитку агропромислової інтеграції кооперативного типу
21.5. Методичні підходи до побудови економічного механізму вертикальної агропромислової координації
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)