Складовою економічної системи є організації, що функціонують у межах прав діяльності у різних сферах економіки, де відбуваються господарські процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання. Сама економічна діяльність здійснюється на основі
Важливими елементами ринку є механізми його впорядкування і ті інститути, що забезпечують цей порядок. У кожній державі існують власні механізми впорядкування, що спираються на певні інституційні засади.
Людське суспільство та економіка невіддільні одне від одного: стан економіки багато в чому залежить від стану суспільства в цілому. Сучасна ринкова економіка значно відрізняється від моделі досконалої конкуренції. Якщо розглядати ринкові системи економічно розвинутих країн, то для них характерні панування великих корпорацій і значна роль профспілок, які монополізують ринки товарів і праці, а ціни роблять жорсткими і стабільними, тобто існує певний порядок, який уособлює комплекс норм і правил щодо регулювання структури та функціонування відповідної сфери суспільного життя. Йдеться про громадський, політичний, правовий, економічний порядок, у концептуальному аспекті
— про сформовану модель, організаційну структуру економічних інститутів і відносин. Залежно від потреби, рівня і масштабів упорядкування та організації цей порядок може знайти відображення у будь-якому документі, наприклад, конституції, договорі, законі, постанові. Отже, економічний порядок постає у сукупності всіх правил, що стосуються організаційної будови народного господарства і процесів, які відбуваються в ньому, а також у сукупності установ, відповідальних за управління економікою і надання їй визначеної організаційної форми.
Теорія порядку взаємопов’язана із теорією прав власності, за якою господарська поведінка людей визначається відповідною системою прав власності, розпорядження і користування, що обмежують простір прийняття рішень і дії суб’єктів господарювання. Теорія прав власності стверджує, що економічна система може ефективно і стабільно розвиватися, якщо індивідуальні вигоди від економічної діяльності відповідатимуть суспільним, тобто не виникатиме жодних зовнішніх ефектів.
Подальший розвиток прав власності призвів до виокремлення поняття прав діяльності, до яких належать права власності та організаційні права. Останні об’єднують сукупність прав на створення або зміну організацій і на встановлення обов’язкових норм
сформованої системи організаційних дій, традицій, що пов’язані з відносно тривалим явищем існування групи суспільних звичаїв, які називають інституціями, що визначають традиційний для якоїсь соціальної групи або народу спосіб мислення або дій, зокрема інституції власності, інституції права тощо. Інституціональними формами є виконавчі структури державної влади тощо.
— згадані системна теорія аналізу економіки, теорія прийняття рішень, новий інституціональний напрям.
У теорії прийняття рішень економічна система визначається як суспільно визнаний механізм, завдяки якому можливе прийняття рішень у процесі виробництва, споживання і розподілу товарів. Цей механізм визначає, хто, коли, де і для кого має приймати економічні рішення.
У системній теорії порядку, яка є сучасним варіантом теорії господарського порядку, існують два варіанти розкриття змісту поняття «економічна система». У межах першого вона розглядається як сукупність таких елементів: природні та матеріальні ресурси; люди як виробники і споживачі; економічні відносини (тобто процеси виробництва, розподілу та споживання) всередині господарських одиниць і між ними; господарський порядок, що конституюється правовими та інституціональними правилами, обов’язковими для господарського процесу.
Другий підхід ґрунтується на розумінні господарської системи, що існуює в теорії прийняття рішень: економічні системи
— це механізми, які роблять можливим прийняття і здійснення господарських рішень у процесі виробництва, споживання та розподілу товарів. Отже, за першого підходу економічна система трактується набагато ширше, ніж за другого.
Оскільки економічна система, або сфера є матеріальним підґрунтям функціонування всіх інших сфер життєдіяльності суспільства включно із соціальною, їх спільною функцією є задоволення матеріальних потреб як окремих членів, так і суспільства в цілому. За цим критерієм найдосконалішою можна назвати економічну систему, спроможну максимально забезпечити людей тими благами, в яких вони мають потребу. І як свідчить історичний досвід, з усіх відомих досі типів економічної системи такою є соціальна ринкова економіка, що поєднує принцип свободи, ринкового господарювання із соціальним порядком та соціальним прогресом. Вона дала змогу здійснити стрибок у матеріальному прогресі людства, створити умови для безпрецедентного підвищення матеріального добробуту найширших верств населення.
Саме поняття «соціальна ринкова економіка» з’явилося у Німеччині, і там же були розроблені основні концепції соціальної ринкової економіки, проте його слід вважати продуктом природного
поведінки. Виокремлення організаційних прав має велике значення в аналізі ролі держави у сучасних господарських системах. Теорія прав власності слугує основою для цілої низки теоретичних підходів до аналізу господарства, серед яких
Загальну тенденцію соціалізації можна простежити за змінами між соціалізацією і капіталізацією: у сучасному світі чим вищий ступінь економічного розвитку суспільства, тим більше зростає питома вага соціалізації, тобто використання переважної частини або дедалі більшої частини валового грошового доходу без тієї його частини, що витрачається на відшкодування матеріальних і трудових витрат, на потреби соціального і соціально-духовного розвитку суспільства. На різних етапах історико-економічного розвитку суспільних систем співвідношення між соціалізацією та капіталізацією у різних типах і моделях економічних систем змінюється. Найбільшою соціалізація є у постіндустріальних суспільних економічних системах.
Соціальна ринкова економіка функціонує на основі економічного та соціального порядків, перший із яких
— економічний
— залучає правила регулювання організаційної побудови економіки та її процесів (регулювання прав власності, грошовий та валютний порядок, конкурентний порядок, порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності), а також сукупність інститутів, що надають економіці відповідної організаційної форми і забезпечують умови управління нею.
Соціальний порядок визначається сукупністю інститутів і норм щодо соціального стану громадян та окремих груп населення, а також це і соціальні відносини між членами суспільства: порядок у сфері праці, системі соціального страхування та соціальної допомоги; майновий порядок; житловий; екологічний тощо.
Резюме
Соціальна ринкова економіка внаслідок існування національної специфіки сформувалася у різних країнах за різними моделями, які розрізняють відповідно до умов формування: шведська,
розвитку світового суспільства. Х. Ламберт стосовно сутності соціальної ринкової економіки визнав її як синтез гарантованої державою свободи, економічної свободи та ідеалів соціальної держави, пов’язаних із соціальною захищеністю та соціальною справедливістю. Отже, соціалізація означає орієнтацію ринкової економіки на досягнення як економічних, так і соціальних цілей з відповідним обмеженням ринку за умов, якщо втрачається суспільна ефективність або існує загроза небажаних соціальних результатів.
У структурному відношенні соціальна система включає всі, без винятку, прості і складні суб’єкти та їх підрозділи з погляду правової, галузевої та просторової організації. Що ж до елементів галузевої і територіальної організації, то до їх числа слід віднести, по-перше, такі великі сфери народного господарства, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, оптова і роздрібна торгівля, фінанси і кредит; великі галузеві утворення (машинобудування, легка і харчова промисловість, радіоелектронна промисловість); окремі спеціалізовані галузі, підгалузі і виробництва, які їх утворюють. По-друге, це такі елементи просторової організації народного господарства, як економічні регіони (наприклад, промислові вузли і зони), територіальноекономічні утворення обласного рівня тощо.
Терміни та поняття
Постіндустріальне суспільство
Соціалізація економіки Інформаційно-комунікаційні технології
Соціальна ринкова економіка
Політика порядку
Питання для перевірки знань ?
1. Охарактеризуйте роль формування постіндустріальної економіки і розвитку сектора послуг протягом ХХ ст. у посиленні соціальної спрямованості економічного розвитку.
2. Сформулюйте основні напрями соціальної переорієнтації економічної політики, що їх має здійснити Україна.
3. Визначте роль інформаційно-комунікаційного сектора в сучасному економічному розвитку. Які тенденції формування цього сектора ви вважаєте основними?
4. Виділіть позитивні та негативні тенденції у сфері зайнятості, що спостерігаються у розвинутих країнах та в Україні.
голландська, англосаксонська, німецька, французька, японська та інші моделі соціальної ринкової економіки.
5. Наскільки стосуються України такі тенденції світової економіки, як зростання ролі освіти, старіння і депопуляція населення, посилення процесів трудової міграції?
Завдання для індивідуальної роботи
1. Порівняйте погляди австромарксистів, Й. Шумпетера, Дж. Гобсона, Дж. М. Кейнса та інших вчених на сутність і складові соціалізації економіки.
2. Визначте основні ресурси і перешкоди, сильні та слабкі сторони умов соціального розвитку в Україні.
3. Окресліть умови та засади формування голландської, німецької, англосаксонської, шведської моделей соціального розвитку. Порівняйте ці моделі між собою за їх економічною та соціальною ефективністю.
Література
1. Башнянин Г. І. Актуальне дослідження проблем соціалізації економічних систем / Г. І. Башнянин, Б. В. Кульчицький // Регіональна економіка.
— 2011.
— № 2.
— С. 178
—181.
2. Бєляєв О. О. Соціальна орієнтація економічного розвитку: об’єктивна необхідність, сутність, функції / О. О. Бєляєв, В. І. Кириленко // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць.
— 2008.
— Вип. 19.
— С. 2
—13.
3. Бєляєв О. О. Соціальні суперечності посттранзитивної економіки та механізми їх вирішення / О.О. Бєляєв, В.І. Кириленко // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць.
— 2011.
— Вип. 26.
— С. 3
—12.
4. Савостьянова М. В. Нові цінності постіндустріального суспільства / М. В. Савостьянова // Вісник Житомирського державного університету.
— 2011.
— Випуск 59.
— С. 9
—13.
