Розділ 2 ВПЛИВ ДОХОДІВ І ВИТРАТ НА ФОРМУВАННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1. Аналітичне дослідження структури та динаміки доходів населення України

Поєднання мотивів і факторів визначає моделі трансформації заощаджень в інвестиції. Моделей механізму трансформації може бути кілька залежно від домінування або фондового ринку, або банківської системи. В Україні набула розвитку модель з домінуванням банківського сектора, який акумулює значну частину заощаджень населення.Чимало проблем впровадження ринкових відносин в Україні пов’язані з браком коштів у суб’єктів господарювання. Обсяг коштів, отриманих Україною із зовнішніх джерел, замалий для відчутних зрушень у напрямі економічного зростання. Нині в суспільстві закономірно утверджується розуміння того, що головну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела інвестиційних ресурсів, до яких належать і заощадження населення. Використання заощаджень населення на кредитування інвестиційних потреб суб’єктів господарювання різних видів економічної діяльності дасть поштовх до стабільного соціально-економічного розвитку країни. М. І. Савлук акцентує увагу на тому, що чисті заощадження за своєю природою є джерелом економічного зростання [51, с. 218]. Виходячи зі світового досвіду, заощадження населення мають значний вплив на темпи економічного зростання в країні за умов досягнення ними частки не менше 12—14 % ВВП [71, с. 102].

Невипадково країни, які в 60

—80-х роках ХХ ст. досягли вражаючих темпів зростання, мали значну частку заощаджень населення у ВВП, а саме: Японія — з рівнем заощаджень 20 %; ФРН

— 11 %; Франція — 12 %. Якщо ж у країні громадяни споживають значну частку своїх доходів, то й обсяги інвестиційних вкладень порівняно малі, відповідно темпи зростання економіки помірні. Це характерно для США, де частка заощаджень у ВВП становила в докризові роки лише 7,2 % ВВП, Великобританії, деаналогічний показник становив 7,4 % ВВП [72, с. 307]. Навпаки, країнам, громадяни яких споживають незначну частку своїх доходів, інвестують більший обсяг коштів, притаманні високі темпи зростання економіки. У таких державах, як Сінгапур і Таїланд, що останнім часом демонструють значні успіхи в економічному зростанні, частка заощаджень населення у ВВП становила відповідно 20,9 % і 42,5 % [73, с. 99].

Формування заощаджень населення залежить від дії факторів, які впливають на формування його доходів і структуру витрат. Заощадження населення — важливий економічний показник, що вимірюється перевищенням поточних доходів над поточними витратами. Рішення громадян щодо розподілу свого доходу на витрати й заощадження, а також форми здійснення останніх безпосередньо позначаються на збільшенні економічних можливостей держави, що в результаті сприяє підвищенню добробуту людей. Дослідження динаміки та факторів формування доходів, витрат і заощаджень населення — важливий етап виявлення тенденцій та закономірностей формування ресурсної бази банків. Насамперед, звернемося до виявлення загальних тенденцій у формуванні доходів населення.

Дохід як економічна категорія є одним з найскладніших явищ і є сукупністю грошових і натуральних надходжень на користь громадян у результаті розподілу та перерозподілу створених у суспільстві благ для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану індивідуума [74, с. 3]. У ринковій економіці прийнятним вважається будь-який дохід, який отримано в результаті вільної конкуренції на ринках праці, товарів, послуг, капіталів. Пожвавлення кон’юнктури ринків, здатність до підприємницької діяльності окремих верств населення, трудові здібності працівників найманої праці сприяли тому, що в сучасних умовах відбулись якісні зміни в складі отриманих населенням доходів: збільшилась їх різноманітність, ускладнилася структура залежно від диференціації населення за доходами.

Вид доходу, що отримує населення, визначається джерелом його формування. Державна служба статистики України серед складових доходів населення виокремлює заробітну плату (зокрема, отриману населенням з-за кордону), прибуток і змішаний дохід, доходи від власності (отримані), соціальні допомоги та інші поточні трансферти (табл. 2.1).Таблиця 2.1

ВИДИ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ ТА ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ

Джерела формування доходів	Відповідно до джерела формування
Трудова діяльність за наймом	заробітна плата
Власність	рента, відсоток, дивіденди
Підприємницька діяльність	прибуток
Самозайнятість	всі види доходів від самостійного забезпечення себе роботою
Особисте підсобне господарство	доходи від реалізації продукції особистого підсобного господарства
Трансфертні платежі	пенсії, стипендії, грошові допомоги

*Складено автором за джерелом: [75].Упродовж останніх одинадцяти років в Україні спостерігалися стійкі позитивні тенденції до підвищення доходів населення. Так, з 2001 по 2011 р. доходи стабільно зростали в середньому на 100,8 млрд грн за рік і за весь період збільшилися майже у 8,0 разів, або на 701,8 %. За підсумками 2011 року доходи населення становили 12 667 53 млн грн (табл. 2.2).

Зростання доходів населення відбулося переважно за рахунок збільшення доходів від заробітної плати (у 2011 році порівняно з 2001 роком вони зросли в 7,9 раза) і соціальних допомог та інших отриманих поточних трансферів (збільшилися за цей період у 8,3 раза). Найбільший приріст у цей період демонстрували доходи від власності, що зросли в 15,9 раза, та соціальні допомоги — майже в 11 разів. Такі тенденції відображають, з одного боку, розвиток ринкових умов, а саме фінансового ринку, де населення має можливість отримувати дохід у вигляді дивідендів, відсотків та ренти, сприяє розвитку альтернативних джерел доходів населення України. З іншого боку, збільшуються державні соціальні допомоги, що не стимулює населення до активної трудової діяльності.

Аналіз структури доходів населення України показав, що вона є доволі стабільною (рис. 2.1). У сукупному доході впродовж 2001—2011 рр. домінують заробітна плата й соціальні допомоги та інші отримані поточні трансферти. При цьому спостерігається тенденція до зростання частки соціальної допомоги та інших отриманих поточних трансфертів і частки доходів від власності. Водночас відбувається зниження частки заробітної плати й частки прибутку та змішаного доходу. Населення України живе більше за рахунок додаткових доходів, зокрема соціальної допомоги, ніж отриманої заробітної плати, що є загалом негативною тенденцією. Найбільшого зниження в структурі доходів населення України за аналізований період зазнали прибуток і змішаний дохід (2,9 п.п.). Зростання доходів від власності мало сталу тенденцію і в 2011 році становило 2,7 п.п.

Зміни в структурі доходів доволі чітко відображають залежність економіки від політичних подій у країні. Найвищі темпи приросту соціальних допомог та інших поточних трансфертів спостерігалися в 2005 і 2008 роках, що було пов’язано з політикою уряду в періоди політичних виборів і прагненням саме в цей час за рахунок державних виплат заручитися підтримкою населення.ОБСЯ

ГИ

ТА

Д

ИНАМІКА

НОМІНАЛЬНИ

Х

ДО

Х

О

ДІВ

НАС

Е

ЛЕ

НН

Я

УК

РАЇНИ

ЗА

ПЕ

РІО

Д 20

01—20

11 рр ., мл н грн

С т а тті дох о д і в

20

01 р .

2

0

02 р .

2

0

03 р .

2

0

04 р .

2

0

05 р .

2

0

06 р .

2

0

07 р .

2

0

08 р .

2

0

09 р .

2

0

10 р .

2

0

11 р .

2011 р. до

2001 р., раз

Дохо ди — усьо г о , з них :

1

5

7 99

6

1

85 07

3

2

15 67

2

2

74 24

1

3

81 40

4

4

72 06

1

6

23 28

9

8

56 63

3

8

94 28

6

1

10 17

5

1

2 667 53

8 ,

0 зар о біт н а плата

6

7 389

7

8 950

9

4 608

1

1

7 22

7

1

60 62

1

2

05 12

0

2

78 96

8

3

71 05

3

3

65 30

0

4

59 55

3

5

29 13

3

7 ,9 прибу т ок і змі ш аний до хід

2

9 518

3

3 540

3

6 330

4

3 828

5

8 404

6

9 186

9

5 203

1

3

1 72

7

1

29 76

0

1

60 02

5

2

00 23

0

6 ,8 до ход и ві д власно с т і

42

75

52

97

67

06

83

37

11 0

7

2

13 8

5

5

20

0 7

8

30 9

0

1

34 6

5

4

67 8

5

6

68 0

0

4

15,

9 со ц . до по мо ги та інш і от римані по то ч н і тр ан с ферти , з ни х :

5

6 814

6

7 286

7

8 028

1

0

4 84

9

1

51 30

7

1

83 90

0

2

29 04

0

3

22 95

2

3

64 57

2

4

23 74

1

4

69 38

6

8 ,3

— со ці альні доп о мог и

2

3 978

3

1 601

3

5 318

5

2 035

8

4 617

1

0

3 09

2

1

23 18

4

1

78 33

7

2

04 10

1

2

37 21

3

2

63 63

3

1

0 ,

9

Наявнийдох і д

1

1

9 04

8

1

41 61

8

1

62 57

8

2

12 03

3

2

98 27

5

3

63 58

6

4

61 85

2

6

46 33

7

6

61 91

5

8

47 94

9

9

88 98

3

8 ,3

42

2011 р. до 2001 р., раз	8 , 0	7 ,9	6 ,8	15, 9	8 ,3	1 0 , 9	8 ,3
2 0 11 р .	1 2 667 53	5 29 13 3	2 00 23 0	68 0 0 4	4 69 38 6	2 63 63 3	9 88 98 3
2 0 10 р .	1 10 17 5	4 59 55 3	1 60 02 5	67 8 5 6	4 23 74 1	2 37 21 3	8 47 94 9
2 0 09 р .	8 94 28 6	3 65 30 0	1 29 76 0	34 6 5 4	3 64 57 2	2 04 10 1	6 61 91 5
2 0 08 р .	8 56 63 3	3 71 05 3	1 3 1 72 7	30 9 0 1	3 22 95 2	1 78 33 7	6 46 33 7
2 0 07 р .	6 23 28 9	2 78 96 8	9 5 203	20 0 7 8	2 29 04 0	1 23 18 4	4 61 85 2
2 0 06 р .	4 72 06 1	2 05 12 0	6 9 186	13 8 5 5	1 83 90 0	1 0 3 09 2	3 63 58 6
2 0 05 р .	3 81 40 4	1 60 62 1	5 8 404	11 0 7 2	1 51 30 7	8 4 617	2 98 27 5
2 0 04 р .	2 74 24 1	1 1 7 22 7	4 3 828	83 37	1 0 4 84 9	5 2 035	2 12 03 3
2 0 03 р .	2 15 67 2	9 4 608	3 6 330	67 06	7 8 028	3 5 318	1 62 57 8
2 0 02 р .	1 85 07 3	7 8 950	3 3 540	52 97	6 7 286	3 1 601	1 41 61 8
20 01 р .	1 5 7 99 6	6 7 389	2 9 518	42 75	5 6 814	2 3 978	1 1 9 04 8
С т а тті дох о д і в	Дохо ди — усьо г о , з них :	зар о біт н а плата	прибу т ок і змі ш аний до хід	до ход и ві д власно с т і	со ц . до по мо ги та інш і от римані по то ч н і тр ан с ферти , з ни х :	— со ці альні доп о мог и	Наявнийдох і д

Розраховано і складено автором за джерелом: [75]

Основним джерелом доходів населення кожної країни є заробітна плата. Зростання заробітної плати в структурі доходів населення свідчить про підвищення рівня економічної ефективності та збільшення основних макроекономічних показників країни. Збільшення ж соціальної допомоги та трансфертних виплат слід охарактеризувати як негативне явище. Адже це одна зі схем перерозподілу бюджетних коштів: виплати з державного бюджету населенню й приватним підприємцям здійснюються в порядку перерозподілу коштів на користь громадян, які найбільше цього потребують, через бюджет [76]. Оскільки державний бюджет частково формується зі сплати податків працюючого населення, а потім з держбюджету кошти перерозподіляються, то необхідно особливу увагу приділити саме формуванню стимулюючих механізмів до високопродуктивної праці.

В Україні впродовж 2001—2011 рр. частка заробітної плати постійно перевищувала соціальні допомоги та інші отримані поточні трансферти, що є позитивним явищем. Звісно, у ринковій економіці існує більше способів і можливостей отримання до-ходу, проте заробітна плата в будь-якій економічній системі має залишатися основним джерелом доходу працюючого. Тому сучасне значення цього показника для України можна вважати занадто низьким. Економічні перетворення, що відбувалися в Україні впродовж 90-х років минулого століття, призвели до нездатності держави забезпечити належну пропозицію робочих місць і як наслідок — відбулося зменшення ролі доходів від трудової діяльності як стимулу до ефективної праці найманих працівників. У досліджуваний період заробітна плата в Україні не була основним джерелом забезпечення добробуту життя громадян країни, адже її питома вага в доходах становила близько 40 % (у європейських країнах вона коливається від 65

— 80 %) і не забезпечує реалізацію відтворювальної і стимулюючої функцій.

Про ступінь реалізації заробітною платою відтворювальної функції можна судити за співвідношенням середньої заробітної плати й прожиткового мінімуму, але лише тоді, коли його визначено в адекватний спосіб і він відповідає реальним витратам особи (сім’ї) на підтримання суспільно прийнятного рівня життя [77, с. 26].

У 2001—2011 рр. як номінальна, так і реальна заробітна плата зростала. Підкреслимо, що номінальна заробітна плата не дає повного уявлення про фактичний дохід працівника, вона є безпосереднім об’єктом оподаткування та стягнення внесків до фондів соціального страхування. Купівельну спроможність номінальної заробітної плати визначає реальна заробітна плата, яка є дійсним доходом працівника. У 2001—2008 рр. річні темпи зростання середньомісячної номінальної заробітної плати в Україні не були нижчі за 21 %, а впродовж 2001, 2005 і 2008 років досягли 34— 36 %. Однак, темпи зростання реальної заробітної плати порівняно з номінальною упродовж усього періоду були значно нижчими (табл. 2.3). На тлі зростання номінальної заробітної плати водночас фіксувалося значне зниження індексу реальної заробітної плати, що спричинено впливом зростання споживчих цін на товари й послуги впродовж 2008

—2009 рр. У листопаді 2008 року вперше за останнє десятиріччя зафіксовано падіння реальної заробітної плати. Загалом за 2008 рік зростання реальної заробітної плати становило 6,3 %, тобто лише половину зростання за 2007 рік. Позначилися на оплаті праці населення України, унаслідок чого в 2009 році відбулося значне падіння реальноїчого в 2009 році відбулося значне падіння реальної заробітної плати, яке становило 9,2 % (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

НОМІНАЛЬНА І РЕАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УКРАЇНІ

ЗА 2001

—2011 роки [75]

Рік

Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн

Темп зростання середньомісячної номінальної заробітної плати, % до попереднього року

Індекс реальної середньомісячної плати, % до попереднього року

	462	122,8	115,2
2004	590	127,5	123,8

2003

	806	136,7	120,3
2006	1041	129,2	118,3

2005

	1351	129,7	112,5
2008	1806	133,7	106,3

2007

	1906	105,5	90,8
2010	2239	120,0	110,2

2009

2633

117,6

108,7

2011

Глобальна фінансова та економічна криза призвели до зниження темпів зростання реальної заробітної плати в усьому світі.

Загалом у європейських країнах зростання реальної заробітної плати сповільнилося з 6,6 % у 2007 році до 4,6 % у 2008 році й до –0,1 % у 2009 році [78, с. 29]. Так, Ісландія особливо постраждала від кризи, і різке скорочення реальної заробітної плати становило майже 5 % у 2008 році та 8 % у 2009 році. В Угорщині поєднання інфляції на рівні 4 % та масове заморожування номінальної заробітної плати підірвали купівельну спроможність заробітної плати населення в 2009 році. Нижче за український показник порівняно з Центральною та Східною Європою зниження заробітної плати відмічалося лише в Сербії.У 2010—2011 роках в Україні середньомісячна номінальна заробітна плата зростає порівняно з попереднім роком, а її підвищення відбувається в усіх видах економічної діяльності й в усіх регіонах країни.

Приклади скорочення реальної заробітної плати можна знайти і в інших країнах, однак розміри середньої заробітної плати українців значно поступаються євросоюзівським. Розмір заробітної плати в Україні є чи не найнижчим в Європі. Так, у жовтні 2009 року середня заробітна плата в Україні становила 1950 грн (приблизно 246 дол. за курсом НБУ). Водночас у Польщі середня заробітна плата — 1,2 тис. дол. на місяць, у Франції — 5,5 тис., у Латвії — 575 дол. [79]. Навіть через декілька років після кризи, коли відбулися позитивні зміни в економіці країни, ситуація із розмірами заробітної плати мало змінилася. За 2011 рік середньомісячна заробітна плата в Україні становила вже 2633 грн. (329 доларів за курсом НБУ). Для порівняння: у Польщі — 1360 дол., в Чехії — 1450 дол., у Франції — 2500 євро, в Німеччині — 2800 євро [80]. Така низька заробітна плата не забезпечує нормального відтворення робочої сили, не виконує ролі стимулюючого чинника розвитку виробництва, не створює достатньої податкової бази для фінансування соціальної сфери. Водночас рівень вартості робочої сили важливий з погляду інтеграції в єдиний ринок робочої сили, який функціонує в межах ЄС. Соціальні стандарти рівня життя населення країн ЄС стосуються встановлення мінімальних соціальних норм, які гарантують гідний рівень життєдіяльності суспільства. Згідно з вимогами Європейської соціальної хартії мінімальна заробітна плата має становити не менш як 2,5 прожиткового мінімуму, а середня заробітна плата має бути вищою за мінімальну заробітну плату приблизно втричі [81, с. 27].

Слід зазначити, що в Україні впродовж усього часу соціальноекономічної трансформації відбувалося реформування системи оплати праці з метою зростання рівня доходів населення, яке не завершене й досі. Значний інтерес становить аналіз динаміки різних співвідносних показників, що характеризують рівень оплати праці населення України (табл. 2.4).

У 1999 році в Україні ухвалено Закон «Про прожитковий мінімум», у якому запроваджено прожитковий мінімум, який є критерієм формування в країні рівня оплати праці та соціальних виплат. Прожитковий мінімум складається з вартості наборівпродуктів харчування, достатніх для збереження здоров’я людини, і непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. На думку експертів, розрахунки, проведені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року № 656, сильно занижують кількість і вартість мінімальних наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг [82, с. 140].

Прожитковий мінімум розраховується на одну особу й не враховує потреб на утримання дітей або непрацездатних членів сім’ї. Занижений розмір прожиткового мінімуму призводить до заниження розміру пенсій, заробітної плати, допомог малозабезпеченим верствам населення та відповідно зменшення їхніх реальних доходів. Водночас у європейських країнах показники, аналогічні прожитковому мінімуму (зазвичай це — межа бідності, що визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати), складаються з двох частин: меншої, що становить обсяг коштів, достатній для фізичного існування, і набагато більшої, яка має задовольнити базові соціальні потреби людини та забезпечити їй мінімально прийнятний рівень життя в суспільстві.

У 1990 році прожитковий мінімум у Радянському Союзі становив 70—75 руб. на місяць, що дорівнювало 200 західнонімецьким маркам, або 125 дол. США за офіційним курсом, який був на той час. Нині рівень прожиткового мінімуму в Україні значно нижчий. Так, згідно з законопроектом «Про державний бюджет України на 2010 рік» до кінця 2010 року прожитковий мінімум підвищився до 875 грн (109 дол. США) [83, с. 131]. У 2000 році ухвалено Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», яким установлено, що мінімальна заробітна плата не може бути нижче рівня прожиткового мінімуму. Однак упродовж наступних восьми років усупереч законодавству, мінімальна заробітна плата встановлювалася без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб (табл. 2.4). Більшість європейських країн також законодавчо визначають розмір мінімальної заробітної плати. Проте цей показник в ЄС є лише лімітом, менше якого людина не може отримувати за свою роботу, а не основою для розрахунку заплат працівників бюджетної сфери, як це існує в Україні.Д

ИНА

МІКА

С

П ІВВ І

Д

Н

О

С

НИХ

ПО

КА

ЗНИКІВ ,

ЩО

ХА

РА

КТ

ЕРИ

З

У

Ю

Т

Ь

РІВЕН

Ь

ОПЛАТ

И

ПРА

Ц І

Н

А

СЕ

ЛЕ

ННЯ

УК

РАЇНИ , % *

Показн ик

2000 р .

2001 р .

2002 р .

2003 р .

2004 р .

2005 р .

2006 р .

2007 р .

2008 р .