Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі чи за іншою процедурою, встановленою
законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.
Характерним для більшості державних службовців звичайно під час проходження служби є рух в посадовій ієрархії внаслідок заміщення різних посад у органах державної влади.
Ключовим елементом проходження державної служби є просування по службі.
Воно має визначатися насамперед особистими якостями службовця, його дос відом, професіоналізмом, кваліфікацією, придатністю до даного виду служби (до виду певної діяльності).
Просування по службі залежить також від об’єктивних моментів, наприклад, від якості правового регулювання щодо заохочування державних службовців, регулярного просування по службі, проведення необхідних атестацій тощо.
Просування по службі являє собою призначення державного службовця на іншу посаду з іншим ор ганізаційно-правовим статусом посади. Також ним визнається призначення державного службовця на іншу посаду з більш високим грошовим утриманням без зміни посадового найменування, тобто в рамках однієї категорії посад.
Загальні принципи просування по службі. Просування по службі здійснюється виключно за ознаками здібностей і професійної кваліфікації незалежно від статі, ра сової належності, віросповідання, світогляду тощо.
Просування державного службовця на більш високу посаду можливе за таких умов:
• наявність вакантної посади;
• наявність необхідної професійної освіти, досвіду роботи, знання Конституції України, законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією;
• наявність необхідного стажу державної служби та/або загального стажу;
• проходження конкурсу чи застос ування іншої процедури, передбаченої чинним законодавством.
Адміністративний акт про просування по службі зворотної сили не має. Просування по службі реалізується з дати призначення державного службовця на вакантну посаду, зазначеної безпосередньо в адміністративному акті про призначення.
Державний службовець не має права вимагати просування по службі.
Просування по службі державних службовців здійснюється з урахуванням чинників, що стосуються не тільки особистості державного службовця.
Головний принцип вирішення питання про просування по службі: державний інтерес до оптимального заміщення посад державних службовців має бути пріоритетним перед особистим інтересом державного службовця, який прагне просування по службі. Тому права вимагати — аж до звертання до су ду — просування по службі державному службовцю не дає ні чинна
Конституція України, ні норми законодавства про державну службу.
Право державного службовця на просування по службі покладає на державні органи обов’язок його забезпечувати. Цей обов’язок означає, що державний орган чи посадова особа під час винесення рішення про просування по службі п овинні виходити з ділових якостей кандидата на просування, його службових заслуг, у тому числі результатів і стажу служби, рівня кваліфікації тощо, і, спираючись лише на його професійні якості, не перешкоджати йому в просуванні у рамках державнослужбових і фінансових можливостей органу державної влади.
Права вимагати заміщення вищої вакантної державної пос ади в державного службовця не виникає і у тому разі, якщо він тривалий час заміщає ту саму посаду. Якщо всі претенденти на заміщення вакантної посади однаково гідні просування по службі, то орган державної влади чи посадова особа мають право ухвалення рішення про просування конкретного державного службовця за своїм розсудом. Однак у всі х випадках вони зобов’язані обґрунтовувати своє рішення з урахуванням професійних якостей кандидатів на просування.
Право державного службовця на просування по службі є гарантією від протиправних дій органів державної влади чи посадових осіб, від яких залежить просування по службі.
Якщо державний службовець не був підвищений по службі через зловживання і ві дмова у просуванні виявилася наслідком провини або протиправної поведінки посадової особи, «обійдений» державний службовець має право звернутися до відповідного органу державної влади чи до суду. Предметом заперечування в даному разі буде адміністративний акт, прийняттям якого порушене право державного службовця на просування.
Статтею 26 Закону «Про державну службу» державним службовцям залежно від категорії, до якої вони віднесені,
встановлені такі ранги: перша категорія — 3, 2 і 1 ранг; друга категорія — 5, 4 і 3 ранг; третя категорія — 7, 6 і 5 ранг; четверта категорія — 9, 8 і 7 ранг; п’ята категорія — 11, 10 і 9 ранг; шоста категорія — 13, 12 і 11 ранг; сьома категорія — 15, 14 і 13 ранг.
Відповідно до Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.96 № 658 затверджено Положення про ранги державних службовців.
Ранги присвоюються в індивідуальному поря дку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Особам, які вперше зараховані на державну службу, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій посад.
Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії —
Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо присвоєння рангів, які відповідають посадам першої та др угої категорій, вносить Головне управління державної служби за поданням відповідних державних органів.
Під час прийняття на державну службу працівникові присвоюється ранг у межах конкретної категорії посад відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець має успішно відпрацювати на ній дв а роки. Черговий ранг у межах категорії посад може бути присвоєний достроково за виконання особливо відповідальних завдань. За сумлінну працю державному службовцеві може бути присвоєний ранг за межами відповідної категорії посад. Присвоєний ранг зберігається за державним службовцем і у випадках, коли він перейшов на посаду нижчої категорії або залишив держа вну службу, а потім повернувся до неї. Народним депутатам України, які до обрання перебували на державній службі, час виконання обов’язків народного депутата зараховується до стажу державної служби. Позбавлення рангу допускається лише за вироком суду.
