Державна служба припиняється після звільнення державного службовця, у тому числі внаслідок виходу на пенсію. Припинення державної служби може бути здійснено за особистою заявою державного службовця про звільнення з державної служби на підставах, передбачених законами України. Отже, у розглянутому аспекті для державних службовців є чинним законодавство України про працю. Однак державний службовець мо же бути звільнений не лише на зазначених підставах, а й з ініціативи керівника органу в таких випадках:
• досягнення службовцем граничного віку;
• припинення громадянства України;
• недотримання обов’язків і обмежень, установлених для державного службовця законодавством про державну службу;
• розголошення відомостей, які становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законо м;
• виникнення інших обставин, за яких державний службовець не може перебувати на державній службі.
Законом України «Про державну службу» передбачається, що після ліквідації органу державної влади чи скорочення його штату державному службовцеві в разі неможливості надання роботи в тому самому органі має бути запропонована інша посада в іншому органі з урахуванням професії, кваліфікації та посади, яку він раніше об іймав.
У деяких органах державної влади встановлюються інші підстави для припинення державно-службових відносин.
Державний службовець має право одержання пенсії за вислугу років, яку призначають відповідно до закону. У разі смерті, пов’язаної з виконанням державним службовцем посадових обов’язків, у тому числі якщо вона настала післ я звільнення його з посади, члени сім’ї померлого мають право на отримання пенсії на випадок втрати годувальника.
Закон України «Про державну службу» встановлює умови й порядок виходу державного службовця на пенсію. Граничний вік для перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Подовження те рміну перебування на державній службі здійснюється Головним управлінням державної служби України за поданням керівника відповідного органу. Подовження терміну перебування на державній службі державного службовця допускається щонайбільше на п’ять років.
Якщо державний службовець досяг віку 65 років, продовжувати термін його перебування на державній службі не допускається.
Однак можливо і після досягнення цього віку продовжу вати роботу в органах державної влади на посадах радників.
Припинення державно-службових відносин — це тимчасове чи постійне припинення професійної діяльності на посаді державного службовця, тобто залишення державним службовцем посади.
Правовими підставами припинення державно-службових відносин є конкретні життєві обставини (юридичні факти), з якими законодавство пов’язує необхідність припинення державно-слу жбових правовідносин.
Підстави припинення державно-службових відносин у законодавстві й у правовій літературі прийнято визначати за джерелом волевиявлення. З цього погляду підставами припинення державно-службових відносин є такі види юридичних фактів.
1.Юридичні факти — події, обставини, які породжують підстави для припинення державної служби і не залежні ні від державного службовця, ні від органу державної влади, до компетенції якого входить прийняття і звільнення державного службовця (до них належать: загибель державного службовця під час виконання службових обов’язків; невідома відсутність державного службовця, що визначена у встановленому порядку; смерть державного службовця).
2.Юридичні факти — дії органу державної влади (посадової особи), до компетенції якого вхо дить прийняття і звільнення державного службовця, спрямовані на припинення державнослужбових відносин. Це — усі види звільнення з ініціативи органу (керівника органу).
3. Юридичні факти — дії державного службовця, спрямовані на припинення державно-службових відносин з державним органом. До них належать усі види звільнення з ініціативи державного службовця.
4.Юридичні факти — дії ор гану державної влади і державного службовця, спрямовані на припинення державнослужбових відносин. До них належить звільнення за згодою сторін. Єдиного переліку основ припинення державно-службових відносин у чинному законодавстві немає.
У разі реорганізації органу державної влади (злитті, реорганізації, ліквідації) службові відносини за згодою державного службовця продовжуються; розірвання в цих випадках к онтракту з ініці-ативи державного органу можливо тільки у разі скорочення кількості посад державної служби в державному органі.
У разі ліквідації державного органу або скорочення його штату державному службовцю, якщо неможливо надати йому роботи в цьому державному органі, повинна бути запропонована інша державна посада в іншому державному органі з урахуванням його професії, кваліфікації на раніше зай маній посаді. Якщо неможливе працевлаштування державного службовця, який уклав трудовой договір на невизначений строк, повинна гарантуватися перепідготовка (перекваліфікація) зі збереженням на період його перепідготовки (перекваліфікації) грошового утримання на займаній до звільнення посаді, а також, безперервного трудового стажу із наданням реальної можливості заміщення іншої посади в системі державних о рганів.
Якщо звільнення відбувається у зв’язку із ліквідацією державного органу чи скороченням його штату, державному службовцю повинна бути передбачена виплата середнього заробітку відповідно раніше займаній посаді.
Таким чином, припинення державно-службових відносин допускається виключно з підстав, передбачених законом.
Визначення безпосередньо в законі засад припинення державно-службових відносин забезпечує державним службовцям захист від свавілля кер івників і незалежність під час виконання посадових обов’язків.
Припинення державно-службових відносин з ініціативи державного службовця — це розірвання контракту (договору) про службу з волі державного службовця.
Державний службовець має право припинити державнослужбові відносини в будь-який час за власним бажанням. Право державного службовця на звільнення за власним ба жанням не може бути зумовлене чим-небудь або будь-яким чином. Державний службовець має право відкликати свою заяву про звільнення до закінчення терміну попередження, і звільнення у такому разі не відбувається.
Припиненням державно-службових відносин з ініціативи органу державної влади є розірвання трудової угоди з ініціативи органу чи його керівника. У дано му разі причини припинення державно-службових відносин чітко регламентовані трудовим законодавством і законодавством про державну службу.
Не допускається звільнення державного службовця з ініціативи державного органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за здійснення за місцем служби розкрадання державного майна) і в період перебування в черговій відпустці.
Спеціальними підставами припинення державою службо вих відносин є юридичні факти, з появою яких закон пов’язує втрату права на державну службу. При цьому орган державної влади має розірвати відносини.
Такими юридичними фактами є:
• досягнення державним службовцем граничного віку;
• припинення громадянства України;
• недотримання обов’язків і правообмежень, визначених законодавством України для державних службовців;
• розго лошення відомостей, що становлять державну та іншу, що охороняється законом, таємницю;
• виникнення інших обставин, що перешкоджають проходженню державної служби відповідно до законодавства. Інші підстави, за наявності яких орган державної влади чи його керівник має розірвати державно-службові відносини з державним службовцем, визначені законодавством і полягають у: ? визнанні в судовому порядку державного службовця недієздатним чи обмежено дієздатним; ? позбавленні його права обійма ти посади державних службовців протягом певного терміну рішенням суду, що вступило в законну силу; ? наявності підтвердженого медичним висновком захворювання, що перешкоджає виконанню ним посадових обов’язків; ? відмовленні державного службовця від процедури оформлення допуску до відомостей, що становлять державну й іншу, що охороняється законом, таємницю, якщо посадовими обов’язками цієї посади пе редбачено використання зазначених відомостей; ? наявності громадянства іншої держави; ? встановленні родинних або споріднених зв’язків з працівниками органу, пов’язані з безпосередньою підлеглістю чи підконтрольністю родичам чи своякам; ? відмовленні державного службовця від подання відомостей щодо доходів і майна, яке належить йому та його близьким родичам на правах влас ності.
Закон України «Про державну службу» передбачає й інші обставини, виникнення яких спричиняє обов’язкове звільнення державного службовця.
Певні особливості має припинення державно-службових відносин для державних службовців, які обіймають посади І — ІІ категорій.
У разі внесення пропозицій про звільнення з посади у поданні на ім’я Прем’єр-міністра України обґр унтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект акта про звільнення, заява особи, яка звільняється за власним бажанням, або пояснення особи, яка звільняється за порушення трудової дисципліни, медична довідка, висновок Головного управління державної служби щодо звільнення з посад працівників, які відповідають за роботу кадрової служби, у разі потреби — мате ріали службового розслідування, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.
У разі відставки з посад, на які працівники призначаються
Президентом України чи Кабінетом Міністрів України, до
Секретаріату Кабінету Міністрів України подається їх письмова заява та інші документи про причину відставки.
Законодавчо визнана відставка як форма припинення державно-службових відносин.
Відставка — це тимчасове чи постійне припинення державнослужбових відносин за заявою державного слу жбовця, який обіймає посаду І або ІІ категорії. Специфіка відставки як форми припинення державно-службових відносин полягає головним чином у мотивах звільнення державного службовця і збереженні за ним при цьому деяких прав і обов’язків.
Підстави та порядок відставки державного службовця від проходження державної служби визначаються Законом України «Про державну службу» (ст. 37).
Підстава ми для відставки державного службовця є:
• принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі;
• примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шк оди державі, підприємствам, установам, організаціям або об’єднанням громадян, громадянину;
• стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).
Державний службовець у разі наявності зазначених підстав має право подати особисту письмову заяву щодо своєї відставки керівнику державного органу або посадовій особі, які призначили державного службовця на посаду. Відставка може бу ти прийнята або надається мотивована відмова в ній на основі прийняття відповідного рішення у місячний термін.
У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов’язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.
За умови відставки державного службовця, якщо ві н не досяг пенсійного віку, але має достатній для призначення пенсії стаж (для чоловіків — 25, для жінок — 20 років) і відпрацював на посадах І чи ІІ категорії не менш як п’ять років, йому виплачується щомісячно 85 % його посадового окладу з
урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення ним пенсійного віку.
У разі досягнення пенсійного віку державному службовцеві, який перебуває у відставці, призначається пенсія як державному службовцю і зазначені вище виплати припиняються. Виплати припиняються також у разі працевлаштування або засудження за скоєння злочину.
Питання про прирівняння посад керівних працівників держа вних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, зазначених у додатку до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України 3 травня 1994 р. № 283, до посад І та ІІ категорій відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» для визначення стажу державної служби у разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійно го віку, розглядаються в кожному окремому випадку Кабінетом
Міністрів України.
У разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має достатній для призначення пенсії загальний трудовий стаж (для чоловіків — 25, для жінок — 20 років) і відпрацював на посадах І чи ІІ категорій не менше п’яти років, випл ата йому щомісячно 85% посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, до досягнення пенсійного віку повинна проводитись за рахунок коштів відповідного бюджету органом, який прийняв його відставку, а у разі ліквідації органу, який прийняв відставку, — за рахунок коштів відповідного бюджету правонаступником зазначеного органу.
Особам, які вийшли у відставку, гар антується право на пенсію як державного службовця у розмірі 80% від посадового чинного окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом України «Про державну службу», за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби — не менше 10 років. Встановлення пенсії у підвищеному ро змірі (ч. 4 ст. 37) проводиться на загальних умовах, передбачених цією статтею, тобто за наявності стажу державної служби понад 10 років.Час перебування у відставці до загального трудового стажу і стажу державної служби не зараховується.
За державними службовцями, що вийшли у відставку, зберігається, наприклад, обов’язок дотримання державної й іншої таємниць, право на використа ння назви останньої посади з
додаванням «у відставці», право на соціально-побутове забезпечення і медичне обслуговування тощо.
Припинення державно-службових відносин здійснюється відповідним юридичним оформленням. Юридичним оформленням припинення державно-службових відносин є нормативно встановлений порядок залишення державним службовцем посад державного службовця.
Адміністративний акт про звільнення набирає сили з моменту його підписання керівником органу державної влади. Припинення держа вно-службових відносин настає з дати, зазначеної в адміністративному акті про звільнення. З цієї дати державний службовець втрачає право на грошове утримання та інше соціально-побутове забезпечення.
Запис про звільнення з посади державного службовця має здійснюватися у відповідних адміністративних актах і в трудовій книжці державного службовця в точній відповідності із формулюваннями чинного зако нодавства та із посиланням на відповідний пункт, статтю, частину закону.
Державному службовцю у разі припинення ним державнослужбових відносин видається довідка про грошове утримання за формою, встановленою для призначення пенсії за вислугу років.
Розділ 10
