Вищі показники частки дефіциту бюджету у ВВП в країнах з розвинутою економікою забезпечуються не за рахунок країн Єврозони, а за рахунок США та Японії, які активно використовують дефіцитне фінансування з метою відновлення економіки (рис. 3.19). Повільні темпи зниження дефіциту бюджету в США обумовлені подовженням пільг із податків на фонд оплати праці, а також виплати допомоги з безробіття безробітним, які давно втратили роботу, після закінчення терміну виплат. Якби цих заходів не було вжито, скорочення частки дефіциту у ВВП відбувалося б швидше у середньому на 1 % на рік. Однак уряд країни віддає перевагу збереженню соціальної стабільності й активно використовує для цього дефіцитне фінансування, що, у свою чергу, знижує рівень боргової безпеки США. У контексті теорії суспільного вибору такі заходи уряду США можна оцінювати як намагання зберегти підтримку виборців та забезпечити собі перемогу на наступних виборах.
Зростання частки дефіциту бюджету у ВВП Японії обумовлено фінансуванням з бюджету програм, пов’язаних з реконструкцією і подоланням наслідків стихійного лиха. Сукупні витрати на реконструкцію становлять близько 4 % ВВП, початковий етап фінансування забезпечується за рахунок облігацій, погашення яких у майбутньому відбуватиметься за допомогою акцій, які належать державі. Також передбачене тимчасове підвищення ставок корпоративного податку на прибуток на 3 % і ставок особистого прибуткового податку. Такі заходи є яскравим прикладом того, що дохідна частина бюджету в Японії формується виходячи з потреб забезпечення фінансування видаткової. Також урядом Японії ведеться робота з масштабного реформування податкової системи, яке передбачає підвищення рівня оподаткування споживання. У теперішній час Японія може вважатися єдиною країною, яка здійснює фінансування бюджету за кошти внутрішніх резервів (внутрішні позики та підвищення податкового навантаження). З погляду підтримання боргової безпеки така політика уряду Японії є виправданою, однак масштабні внутрішні запозичення здатні суттєво зменшувати інвестиційний потенціал країни.Графіки, зображені на рис. 3.20, показують динаміку частки дефіциту бюджету у ВВП в країнах, економіки яких швидко розвиваються.
Рис. 3.20. Дефіцит бюджету в країнах, економіки яких швидко розвиваються, у 2008–2013 рр., % до ВВП
Графіки на рис. 3.20 показують, що частка дефіциту бюджету у ВПП в Індії коливається на рівні 8–10 %. Індія активно використовує дефіцитне фінансування для забезпечення інноваційного розвитку економіки, що дало їй можливість досягти провідних позицій в інноваційній сфері. Дефіцити бюджетів решти країн різко збільшуються у 2009 р., що зумовлено наслідками кризи, а відтак поступово скорочуються; найповільніше це відбувається у Південній Африці та Мексиці. Найшвидше скорочуються дефіцити бюджетів Росії та Туреччини. У Росії бюджетна політика має сильну проциклічну спрямованість, при цьому зростання видатків компенсується понадплановими доходами від нафти. Бездефіцитність бюджету Росії не є свідченням високої ефективності економіки, оскільки частка кінцевої продукції в загальних обсягах експорту Росії також невелика.
Китай та Бразилія виявилися найменш вразливими до впливу кризи; ці країни могли провадити політику дефіцитного фінансу-вання, однак і вони додержуються політики зменшення дефіциту бюджету. Так, Китай зменшує витрати на соціальні виплати і збільшує податкове навантаження за рахунок податків на споживання. У Бразилії підтримка низького рівня дефіциту бюджету забезпечується за допомогою інструментів податкової політики, які спрямовані не тільки на підвищення податкового навантаження, але й на стимулювання підприємницької активності, зокрема за допомогою спрощеної системи оподаткування (Super Simples) та тимчасового прибутку. Кількість податків у Бразилії досить велика (є федеральні, штатні, муніципальні), однак більшість з них має переважно регулятивний характер, а саме податок на фінансові операції і на промислову продукцію.
Резюмуючи викладене, можна визначити такі світові тенденції дефіцитного фінансування:
1. Підтримка частки дефіциту бюджету у ВВП на заданому цільовому рівні, за збільшення при цьому податкового навантаження та скорочення видатків бюджету, у т. ч. і на соціальні, і на економічні програми. Така політика провадиться у країнах Європейського Союзу, оскільки сприяє підтримці необхідного рівня боргової та бюджетної безпеки, однак вона не сприяє швидкому відновленню економіки (рис. 3.21).
Рис. 3.21. Динаміка ВВП у країнах Європейського Союзу у 2002-2013 рр. (євро)
Джерело: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/statistics/a_to_z/opqrНа рис. 3.21 продемонстровано, що динаміка ВВП у країнах Європейського Союзу є помірною, що обумовлено дефіцитом інвестиційних ресурсів у економіках країн Європи. Однак, зважаючи на досягнутий рівень економічного розвитку, у зазначених країнах така тенденція в короткостроковій перспективі цілком прийнятна. Варто зазначити, що тенденція до зростання ВВП у Європейському Союзі забезпечується не країнами ЄС 15 та країнами Єврозони, а країнами, які мають свою власну валюту (Польща, Чеська Республіка, Данія, Швеція). Це свідчить про те, що застосування монетарних інструментів у комплексі з фіскальними може дати ліпший результат у частині регулювання економіки.
2. Активне дефіцитне фінансування економіки за кошти запозичень (США) та внутрішніх резервів (Росія та Японія). Економіка в таких країнах розвивається після кризи активніше та відновлюється швидше (рис. 3.22). –10 –8 –6 Темпи приросту ВВП у Японії Темпи приросту ВВП у Росії Темпи приросту ВВП у США Темпи зростання ВВП у країнах Європейського Союзу
Рис. 3.22. Темпи приросту ВВП у країнах Європейського Союзу,
США, Росії та Японії у 2003–2013 рр. ( % до попереднього року)
Джерело: http://www.imf.orgГрафіки, зображені на рис. 3.22 показують, що попри дефіцитне фінансування економіка США розвивається активніше порівняно з країнами Європейського Союзу, що свідчить на користь боргового фінансування економіки за умови ефективного розподілу фінансових ресурсів. З рисунка також видно, що економіки, які використовують переважно внутрішні запозичення, під час кризи просіли більше, ніж економіки, які активно залучають зовнішні позичкові кошти. Економіки, які використовують зовнішні запозичення активніше, ніж внутрішні, після кризи відновлювалися швидше.
3. Активне дефіцитне фінансування інноваційного розвитку економіки (Індія). Ресурси, мобілізовані за кошти дефіцитного фінансування, у такому разі формують активний дефіцит, який не знижує боргової безпеки і сприяє розвитку економіки. Такий досвід корисний і для України, оскільки є прикладом використання активного дефіциту бюджету з метою стимулювання тих сфер економіки, які забезпечують найбільший приріст ВВП.
4. Активне фінансування інноваційного розвитку та стримування зростання дефіциту бюджету (Китай, Росія). Китай і Росія мають змогу не нарощувати обсяги дефіцитного фінансування за рахунок значного обсягу природних ресурсів (у т.ч. енергетичних, як у випадку з Росією) та за рахунок дешевої робочої сили (Китай). Результати впливу такої політики на динаміку ВВП відображено на рис. 3.23.
Графіки на рис. 3.22 демонструють, що незважаючи на тривале дефіцитне фінансування економіки, темпи її розвитку випереджають темпи розвитку європейських країн, а наслідки кризи виявилися менш відчутними. Темпи зростання економіки Китаю випереджали темпи зростання економіки Індії, однак протягом останніх трьох років спостерігається вповільнення, яке обумовлене зменшенням доступних інвестиційних ресурсів у економіці.
Отже, дефіцитне фінансування як економічне явище не можна однозначно оцінювати негативно. Результати дефіцитного фінансування залежать не тільки від його обсягів, але й від напрямів використання фінансових ресурсів, мобілізованих на покриття дефіциту бюджету. Межі дефіцитного фінансування визначаються вектором розвитку економіки (традиційним чи інноваційним), рівнем економічного потенціалу країни та джерелами покриття дефіциту не тільки в коротко-, але й у довгостроковому періоді.Рис. 3.23. Темпи зростання ВВП в Індії, Китаї та Європейському Союзі у 2003–2013 рр. (% до попереднього року)
Україні для відновлення економіки та її дальшого стійкого розвитку дефіцитне фінансування вкрай потрібне, оскільки внутрішніх резервів інвестиційних ресурсів у достатньому обсязі вона не має. Обсяги дефіцитного фінансування для української економіки на сьогоднішній день визначаються обсягом нагромадженого зовнішнього боргу та потребою його обслуговування, станом торговельного балансу, розривом між наявним обсягом фінансових ресурсів та потребою у фінансуванні державного сектору тощо. Небезпека полягає в тому, що більшість чинників, які обумовлюють потребу в дефіцитному фінансуванні, формують пасивний дефіцит бюджету, тому дальше проведення політики дефіцитного фінансування в Україні в найближчому майбутньому може спричинити боргову кризу.
Тож, беручи до уваги досвід країн, в яких дефіцитне фінансування стало одним з чинників економічного розвитку, Україна повинна визначити точки зростання економіки, фінансуванняяких забезпечить не тільки відновлення останньої, але і її поступ. А це, у свою чергу, сприятиме нарощуванню фінансового потенціалу економіки та зменшенню потреби в дефіцитному фінансуванні.
