11.2.1. План санації
Опрацювання плану фінансового оздоровлення здійснюється, як звичайно, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об’єктами планування є фiнансовi, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської дiяльностi тощо.
Для розроблення плану досудової санації державного підприємства утворюється робоча група на чолі з керівнико м підприємства, до складу якої входить також представник уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їхньою згодою. У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється за їхньої участі в місячний термін із дня прийняття рішення щодо її проведення і подається на затвердження вповноваженому органу.
Згідно з Поло женням про проведення досудової санації державного підприємства, план досудової санації має містити: ? реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління); ? відомості про фінансово-господарський стан; ? заходи з відновлювання платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва,
474
Фінансова санація та банкрутство підприємств закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передавання майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів на довготермінові, скорочення чисельності працівників тощо) і терміни їх здійснення; ? розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів; ? визначення джерел фінансування заходів (зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо); ? умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів через переведення боргу або його частини на інвестора тощо); ? очікувані наслідки виконання плану досудової санації.
На підставі зарубіжного досвіду та вітчизняної практики ми пропонуємо методичні рекомендації зі складання плану санації. У загальному вигляді структурно-логічну схему плану показано на рис.
475
Рис. 11.2. Структурно-логічна схема плану санації
Згідно із запропонованою методикою план фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Основні джерела інформації, які використовують під 476
Рис. 11.3. Джерела інформації, які використовуються в процесі оцінки санаційної спроможності
У вступі наводиться загальна характеристика об’єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Крім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розроблення.
У першому розділі відображається вихідна ситу ація на підприємстві.
Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:
• Оцінка зовнішніх умов.
• Аналіз фінансово-господарського стану.
• Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.
• Наявний потенціал.
477
Фінансова санація та банкрутство підприємств
Оцінка зовнішніх умов функціонування підприємства є підґрунтям стратегічного планування і включає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінки зовнішнього середовища є вивчення можливості адаптац ії стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.
Аналіз фінансово-господарського стану провадиться за двома напрямками:
• аналіз виробничо-господарської діяльності;
• аналіз фінансового стану.
У ході аналізу з’ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу тощо).
Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств а. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть мати місце в таких сферах: ? залучення капіталу (наприклад утрата довіри кредиторів); ? ринок (бар’єри на шляху входження чи виходу з ринку); ? персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори); ? законодавство (податки, заборона звільнення працівників).
У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.
Наявний потенціал. Тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими головними чинниками:
• фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
• кваліфікований персонал;
• надійні та дешеві джерела постачання сировини та матеріалів;
• освоєні ринки збуту продукції;
• виробничий потенціал; Фінансова санація та банкрутство підприємств 478 • ефективна організаційна структура;
• висока якість менеджменту.
Ефективність санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного в підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації.
На підставі аналізу вихідної ситуації висновують про доцільність або санації підприємства, або його ліквідації.
У другому розділі плану окреслюються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія са нації підприємства.
Крім цього, розділ має запропонувати оперативну (Crash) програму з відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може дістати можливість реалізувати план санації, тобто вжити заходів для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках Cr ash-програми можна запропонувати, наприклад, таке:
• рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до господарського суду);
• мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;
• зменшення та збільшення статутного капіталу;
• реструктуризація кредиторської заборгованості;
• заморожування інвестиційних вкладень;
• зворотний лізинг;
• розпродаж за зниженими цінами товарів, що мають низький попит.
Розділ третій є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є:
• План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конку рентів, їхніх переваг та вад, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства. Фінансова санація та банкрутство підприємств
479План виробництва складається у формі бюджету, в якому відбивається така інформація:
• асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти;
• обсяги виробництва;
• витрати на виробництво продукції;
• тривалість виробництва;
• необхідний запас сировини та матеріалів;
• інша інформація, пов’язана з виробництвом продукції.
Також характеризується виробничий процес, його «вузькі» місця, комерційні зв’язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи з поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості для досягнення конкурентних переваг. Інформація, яка міститься в бюджеті виробництва, є підґрунтям для визначення потреби в капіталі, потрібному для фінанс ування санаційних заходів виробничо-технічного характеру, зокрема необоротних та оборотних активів.
План капіталовкладень (інвестицій): містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов’язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонтом та реконструкцією), можливості оренди чи лізингу. Слід зазначити, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноухау», у кого, на яких умовах та в який тер мін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних оцінюють потребу підприємства в капіталі для фінансування необоротних активів.
Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують з аходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі потреби вивчають можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.
Фінансовий план може включати такі елементи: а) план ліквідності; б) план фінансових результатів; в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди санації та після проведення санації).
На до даток до цих планів подається інформація про форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів, а також графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).
У фінансовому плані також відображається сума витрат на розроблення плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності). Складовою фінансового пла нування є розрахунок Фінансова санація та банкрутство підприємств 480
481 загальної потреби підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об’єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана величина коригується на додатний чи від’ємний гро шовий потік у результаті операційної діяльності, який очікується в період проведення санації.
Розділ четвертий містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації. У цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.
Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі: ? ліквідність та платоспроможність; ? прибутковість; ? додаткова вартість, створена в результаті санації; ? конкурентні переваги.
Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації Е можна визначити за такою формулою:
Результати санації (крім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через обчислення додаткового прибутку підприємства (різниці між сумою прибутків після санації і розміром прибутків чи збитків до її проведення). Для об’єктивнішого оцінювання ефективності прогнозований обсяг прибутку приводять до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядають як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з ме тою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі) .
Додаткова вартість, створена в результаті санації, показує абсолютний приріст вартості активів підприємства, що очікується від реалізації плану санації. Додаткову вартість розраховують як різницю між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на підставі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Цей метод оцінки ефективності санац ії базується на дисконтуванні майбутнього
1
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, 1999.
— Т.2. —
С.320.
Фінансова санація та банкрутство підприємств Cash-Flow. Проблема тут полягає в точності прогнозування майбутнього грошового потоку.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за винятком суми новозалученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги тако ж інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах частковoї участі тощо.
Як уже зазначалося, у процесі реалізації плану санації багато важить оперативний санаційний контролінг, який за допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та ней тралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості.
Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, організаційних та виробничотехнічних удосконалень підприємство виходить із кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
