Економічно розвинуті країни по-різному розв’язують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових — фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як підґрунтя для розроблення механізму фінансової санації конкретн их суб’єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.
Згідно з класичною моделлю санації, функціональну схему якої зображено на рис. 11.1, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та вну трішні чинники кризи, вид кризи, її глибина та реальний фінансовий стан фірми.
471
Фінансова санація та банкрутство підприємств Підприємство у кризовому стані
Аналіз причин виникнення кризової ситуації (причиннонаслідковий аналіз)
Рішення щодо ліквідації чи санації
Заходи з ліквідації:
• на добровільній основі
• примусовими методами
Санація
Санація
Негайні першочергові заходи для санації
Визначення цілей санації
Формування стратегії санації
Розроблення санаційних заходів
Програма санації
Проект санації
Реалізація, координація та нагляд
Ні
Так
Рис. 11.1. Класична модель санації (за: Zdrowomyslоw N., Spies C., Gellink M. Sanierung in Krisenzeiten // Der Betriebswirtschaft. — 1994. — №2. — S. 25)
Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. За результатами причиннонаслідкового аналізу згідно з класичною моделлю санації визначають санаційну спроможність підприємства, а отже, доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, не сумісній з дальшим його існуванням, то приймають рішення про консер вацію та ліквідацію суб’єкта господарювання. За таких обставин санація означатиме лише відстрочення часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.
У разі, коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, прийм ають рішення про розроблення Фінансова санація та банкрутство підприємств 472 санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення і визначають цільові орієнтири. Що раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи з поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської забо ргованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crash) програму.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. Під час визначення цілей санації слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля від повідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання.
Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:
• сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;
• основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).
Лише за умови досягнення згоди щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.
Стратегія — це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не в ідображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигід, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв’язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона форму ється на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, потрібних для досягнення стратегічних ціле й, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу,
473
Фінансова санація та банкрутство підприємств строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час з дійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.
