Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність.
Водночас кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.
Санаційна спроможність
— це наявність у підприємства, що зазнало фінансової кризи, фінансових, організаційно-технічних та правових можл ивостей, які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме: а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації; б) конкурентних переваг; в) виробничого та кадрового потенціалу.
482
Фінансова санація та банкрутство підприємств Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг.
Зазначені кількісні та якісні величини тісно взаємозв’язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе тільки за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, а водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість відновити життєздатність підприємства тільки в к ороткостроковому періоді.
Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.
Згідно з методичними вказівками Міністерства економіки
України, санаційну спроможність підприємства слід визначати за трьома основними показниками: ? показником поточної платоспроможності; ? коефіцієнтом забезпечення власними засобами; ? коефіцієнтом покриття.
Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам з відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо ж за підсумками року коефіцієнт покриття був меншим за один ицю і підприємство не отримало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе тільки через застосування ліквідаційної процедури. Зрозуміло, що оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу лише кількох фінансових показників не дає повної інформації про реальне становище боржника.
З правового погляду санаційно спроможним пі дприємство буде в тому разі, коли воно спроможне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатись із заявою щодо порушення справи про банкрутство до господарського суду.
З метою визначення санаційної спроможності підприємства прово диться так званий санаційний аудит. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він стосується тільки підприємств, які зазнали фінансової кризи. Головна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на
483
Фінансова санація та банкрутство підприємств підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою заінтересованих осіб (кредиторів, власників, держави) в об’єктивній інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність плану санації. Потреба у висновку незалежного спеціаліста спричинена також і тим, що користувачі не мають ні доступу до джерел і нформації, ні спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів розв’язання конфлікту інтересів між боржником і капіталодавцями, оскільки завдяки йому досягається зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.
У процес і санаційного аудиту (оцінки санаційної спроможності) виконуються такі завдання:
• проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
• визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;
• робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;
• здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
• оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;
• робиться висновок про доцільність або санації, або ліквідації суб’єкта господарювання.
Під час проведення санаційного аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних слід віднести такі: опитування (анкетування) співробітників; факторний аналіз відхилень; аналіз сильних та слабких місць (СВОТ-аналіз); розроблення сценаріїв; портфельний аналіз; метод ланцюгових підстановок; нуль-базис бюджетування; вартісний аналіз; трендовий ана ліз.
На підставі даних, одержаних у результаті санаційного аудиту, розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегії розвитку підприємства бракує, концепція санації недосконала, то робиться висновок про те, що підприємство є санаційно неспроможним і його доцільно ліквідувати.
Якщо сан аційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, достатньо
484
Фінансова санація та банкрутство підприємств підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то проведення санації суб’єкта господарювання визнається можливим.
У процесі оцінки санаційної спроможності (санаційного аудиту) користуються такими самими джерелами інформації, як і для складання плану санації (див. рис.11.3). Дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного становища та стратегічних можливос тей. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність певної галузі та народного господарства в цілому, описовий матеріал із засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Зрозуміло, що процес збирання та си стематизації даних щодо стратегічних можливостей підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його сучасного стану.
