Найзаінтересованішими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як водиться, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися: а) збільшенням (зменшенням) статутного капіталу; б) наданням позичок; в) наданням цільових внесків на безповоротній основі.
У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак ство рює необхідні передумови (урівноважування номінальної вартості акцій (паїв) з їхньою ринковою ціною) для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. На практиці в санаційних цілях досить часто слідом за зменшенням статутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція має назву «двоступінчастої санації».
Зрозуміло, що найпершим засобом фінансування підприємства його власниками є внески для збіл ьшення статутного капіталу. Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:
• мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;
• збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами, тобто підвищення кредитоспроможності суб’єкта господарювання та його фінансової стійкості;
• поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;
• акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тім числі з метою посилення впливу на такі підприємства, їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.
489
Фінансова санація та банкрутство підприємств Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду. Рішення про збільшення статутного капіталу приймають власники підприємства. При цьому, як правило, користуються такими двома основними методами:
1) збільшення кількості акцій (часток) існу ючої номінальної вартості;
2) збільшення номінальної вартості акцій (часток).
З-поміж основних джерел збільшення статутного капіталу можна назвати такі:
• додаткові внески учасників та засновників;
• реінвестування прибутку;
• додатковий капітал.
У санаційних цілях статутний капітал, як звичайно, збільшується з метою мобілізації додаткових внесків інвесторів. Емісія акцій (часток) для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства, забороняється. Збільшуючи статутний капітал, підприємство, яке перебуває в кризі, може натрапити на проблему пошуку потенційних інвесторів, оскільки капіталовкладення в такого роду підприємства пов’язані з підвищеним рівнем риз ику. У такому разі з метою компенсації ризиковості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення капіталу. Ідеться передовсім про надання преференцій (пільг) щодо розподілу майбутніх прибутків (авансована виплата дивідендів, підвищений розмір дивідендів), прийняття управлінських рішень, розподілу ліквідаційної маси тощо. Надання заохочувальних преференцій слід узгоджувати з чинними н ормами законодавства.
Крім зазначених пільг, для залучення нових власників необхідно створити низку інших передумов, зокрема: наявність чіткої, реалістичної санаційної концепції; можливість порівняно швидкої окупності коштів, укладених у проведення санації; готовність до відмови (принаймні часткової) від виняткової компетенції прийняття рішень.
Якщо готовність надати інвестиційний капітал продемонструють колишні власники, тобто розміщення нової емісії буд е здійснюватися між існуючими акціонерами (учасниками), то це свідчитиме про високий рівень довіри до підприємства його власників і може відіграти вирішальну позитивну роль під час обговорення фінансових проблем із кредиторами.
У зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації як особливо придатний санаційний інструмент розглядаються так Фінансова санація та банкрутство підприємств 490 звані конверсійні облігації
— іменні облігації, які згодом можна обміняти на звичайні акції підприємства. Емісія конверсійних облігацій є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства. У разі збільшення статутного капіталу обміном облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції.
Конверсійні облігац ії дають можливість залучити такого інвестора, який не ризикує придбати звичайні акції. Натомість, вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з другого — можливості збільшення капіталу, яку дають з вичайні акції. У даному разі інвестори погоджуються на одержання нижчого відсотка за конверсійними облігаціями заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.
