праці бухгалтерів і суттєво покращити організацію розрахунків з оплати праці на підприємстві. Зокрема, молодий науковець В.К. Якубовська висловлює думку про те, що зменшити кількість документації можна завдяки впровадженню багатоденних і накопичувальних документів, використання типових міжвідомчих форм, пристосованих до використання обчислювальної техніки [4]. І.А. Юр’єва вважає, що комп’ютерний спосіб обробки облікової інформації вимагає формального та чіткого опису облікових процедур у вигляді алгоритмів, завдяки чому порядок виконання обов’язків працівниками обліку є впорядкованим, зручним і при цьому унеможливлює відсутність і неправильне заповнення потрібних документів [5].
У сучасних жорстких умовах конкурентної боротьби на ринках збуту продукції, виробники шукають способи зниження витрат і собівартості продукції підприємства. Одним із резервів зниження витрат є вибір правильного методу списання запасів на собівартість продукції, оскільки найважливішою і значною частиною активів підприємства є запаси.
Актуальність даної теми полягає в тому, що запаси займають особливе місце у складі майна та головні позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Навчитися правильно управляти виробничими витратами та формуванням собівартості продукції має стати пріоритетним завданням сучасних підприємств.
Згідно з П(с)БО № 9 «Запаси» при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
— середньозваженої собівартості;
— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
— нормативних затрат;
— ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів [1].
На підприємстві в наказі про облікову політику необхідно обрати метод списання товарно-матеріальних запасів, який впливатиме на певні фінансові категорії, які відображено на рис. 1.
собівартість продукції (робіт, послуг) у частині прямих матеріальних витрат і, як наслідок, формування фінансового результату і рентабельності вартість оборотних активів у структурі балансу на кінець звітного періоду та, як наслідок, ліквідність і фінансову стійкість підприємства
Рис. 1 Вплив методу оцінки товарно-матеріальних цінностей на фінансовий результат
Трофімчук Б.І., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистент кафедри обліку підприємницької діяльності
Від правильності вибору методу оцінки запасів залежить об’єктивність (реальність) даних про отриманий підприємством прибуток, оскільки неправильно вибраний метод списання в умовах збільшення або зменшення ринкових цін на ті чи ті запаси може призвести до завищення або заниження оподаткованого прибутку підприємств [3].
Метод виробництва запасів і напівфабрикатів залежить від виробничої галузі. Тому даний фактор також необхідно враховувати при виборі методу списання запасів на виробництво.
Підприємство при виборі методу має розуміти, що кожен з них має свої переваги та недоліки. Саме тому перед керівництвом постає завдання вибору доцільного методу, який би найбільше відповідав потребам підприємства: не завищував фінансових результатів діяльності та не занижував собівартості готової продукції і був би простим і легким у застосуванні. Розглянемо характеристику кожного із зазначених методів.
Метод ціни продажу характерний для підприємств роздрібної торгівлі й ґрунтується на застосуванні середнього проценту торгової націнки товарів
Переваги: даний метод є зручним для застосування саме в роздрібній торгівлі, тому що не потребує громіздких і детальних розрахунків.
Недоліки: у балансі відображається продажна вартість товарів за вирахуванням нереалізованої торгової націнки. Розрахована у такий спосіб величина досить приблизна і може відхилятися від реальної вартості товарів.
Метод нормативних затрат використовується на підприємствах з великим обсягом запасів і виробництва та полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством.
Переваги: можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм; охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат.
Недоліки: постійний перегляд норм використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін
Метод ідентифікованої собівартості передбачає ведення окремого обліку за кожним видом запасів.
Переваги: найточніший метод; його зручно використовувати на підприємствах, де є невелика кількість запасів або вартість запасів є дуже великою.
Недоліки: трудомісткість методу; у результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно.
Метод середньозваженої собівартості полягає у визначенні середньої ціни запасів, які вибувають.
Переваги: при застосуванні цього методу чистий прибуток буде мати середнє значення, яке найбільш відповідає фактичному; метод полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею товарів;
Недоліки: не приділяється увага останнім за часом цінам, а вони доречніші в оцінці доходу й при прийнятті управлінських рішень; використання даного методу інколи може дати досить великі відхилення, що призведе до помилкового відображення витрат у фінансовій звітності, а саме Балансі; в період підвищення цін метод призводить до того, що підприємства оголошують більший прибуток, ніж справедливий, у результаті чого сплачуються надлишкові кошти у вигляді податків
Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) грунтується на припущенні, що запаси, які були придбані першими, першими і вибувають у виробництво.
Переваги: метод простий у використанні та запобігає можливості маніпулювання прибутком; залишки невикористаних матеріалів відображаються в активі балансу за цінами, які максимально наближені до реальної ринкової вартості, на дату складання звітності; в період постійного зростання цін метод надає найвищий із можливих рівень чистого доходу.
Недоліки: метод призводить до заниження величини витрат, які списуються за закупівельними цінами на собівартість продукції, що реалізується; завищує фінансові результати; при застосуванні методу ФІФО завищується прибуток, і тому підприємства виплачують зайві кошти у вигляді податку на прибуток [2].
Метод ФІФО і метод середньозваженої собівартості є найпростішими у використання, тому більшість підприємств України обирають саме ці методи.
Отже, при виборі методу оцінки запасів підприємству важливо проаналізувати галузь, у якій вони працюють, і обрати оптимальний метод, який буде найреальніше відображати результати діяльності. У випадку виконання всіх цих умов підприємство стане конкурентоспроможнішим не лише на ринку збуту, а й буде спроможне завойовувати інші ринки.
Література
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси».
2. Фінансовий облік: Підручник / за ред. М.І. Бондаря, Л.Г. Ловінської. — К.: КНЕУ, 2012. — 553 с.
3. Гарасим П. М. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП) / Гарасим П. М., Журавель Г. П., Хомин П. Я. — Тернопіль, 2003. — 522 с. Українець М.І., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік та аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистент кафедри обліку підприємницької діяльності
