Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється нормами IV розділу «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України [1].
Податок на доходи фізичних осіб — це загальнодержавний, прямий податок, податок на споживання.
За рахунок цього податку формується доходна частина Державного бюджету України.
Механізм функціонування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що діє на сьогоднішній день в Україні, подібний до механізму оподаткування, що діє в системах оподаткування європейських країн, але, на жаль, він не є інструментом, який сприяє росту соціальних потреб громадян, економічній відкритості роботодавців у частині оплати праці найманих працівників.
Тому цей механізм у нинішніх умовах економічного розвитку країни і конкретних суб’єктів господарювання потребує вдосконалення.
підприємства з метою прийняття ефективних управлінських рішень.
Враховуючи рівень життя значної частини працюючих громадян, рівень середньої заробітної плати доцільно удосконалювати базу оподаткування шляхом запровадження реально неоподатковуваного доходу у формі заробітної плати, на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працюючих на 1 січня поточного року. Поряд з цим необхідно удосконалювати і систему соціальних пільг і зробити її виключно соціально спрямованої для окремих категорій працюючих (працюючих багатодітних батьків, працюючих інвалідів І
—ІІ груп інвалідності та інших).
Потребує змін система надання податкових знижок з ПДФО. На нашу думку, було б доцільним значно зменшити кількість видів витрат, за якими надається податкова знижка. Наприклад, виключити з цього переліку витрати на придбання, будівництво квартир, а замінити таку знижку гнучкішим іпотечним кредитуванням і низькими відсотками за такими кредитами. Виключити з такого переліку витрати на переобладнання легкових автомобілів, а витрати на навчання значно обмежити, так як на сьогоднішній день у країні достатньо спеціалістів з вищою освітою, потрібно їх тільки вміло залучати до праці.
Погоджуючись з тим, що держава розширює базу оподаткування за рахунок оподаткування пасивних доходів, ми вважаємо, що доходи у вигляді відсотків на банківські депозити фізичних осіб, але слід встановити річну суму неоподатковуваних доходів, як це і було запропоновано в свій час Кабінетом Міністрів України.
Безумовно, що однією з проблем удосконалення механізму ПДФО є зміна ставок податку. Ставки повинні бути диференційованішими і прогресивно зростаючими в міру зі зростанням суми доходу.
На нашу думку, дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, являється пасивним доходом і повинен оподатковуватися в тому ж порядку і за тими ж ставками, що й інші пасивні доходи фізичних осіб.
Зауважимо, що пропозиції Кабінету Міністрів України щодо значного зменшення ставок єдиного соціального внеску, що нараховується на заробітну плату та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, дуже слушні, так як це може сприяти зменшенню виплат працівникам зарплати в «конвертах», тобто сприятиме виведенню зарплат із тіні. Індексація заробітної плати з урахуванням індексу інфляції необхідна, але сам порядок визначення сум індексації дуже складний і над його спрощенням необхідно працювати. Було б доці-
Відповідно до п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утримуваного податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник право на застосування податкової соціальної пільги. Ми вважаємо, що це повинно бути обов’язковим.
Відповідно до абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати, окремо за кожен квартал, податкову звітність за формою № 1 ДФ. Така звітність про нараховані доходи працівникам та утримання податку на доходи фізичних осіб дійсно потрібна, але не за такою деталізацією. Вся інформація про утримання податку з кожного працівника є в розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях на підприємстві і подавати її до фіскальної служби наряд чи доцільно.
Література
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755 — VI. Чирва М.В., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н., доцент кафедри обліку підприємницької діяльності
