Будь-який інформаційний механізм підтримки системи планування і контролю на підприємстві будується шляхом закріплення ключових функцій (проектування; узгодження; затвердження; виконання; коригування управлінських рішень) за основними структурними підрозділами підприємства. Такий підхід реалізо-вано в новітніх технологіях планування та контролю: бюджетуванні або контролінгу. Це дозволяє автоматизувати основні процеси планування, організації та контролю за попередньо виділеними центрами відповідальності й відстежувати динаміку досягнутих результатів. Слід відзначити, що концепцію управління за центрами відповідальності вперше було сформульовано Джоном Хіггінсом ще на початку 1950-х років. У рамках цієї концепції велику увагу зосереджено на взаємодії між менеджерами нижчого та вищого рівня. Створення й функціонування системи управління за центрами відповідальності передбачає: визначення центрів відповідальності (доходів, витрат, прибутку та інвестицій), складання планових документів, складання звітності за досягнутими результатами; оцінювання й аналіз причин відхилення фактично досягнутих результатів від планових та розроблення заходів щодо поліпшення роботи центрів відповідальності. Тому важливе значення має організаційно-інформаційний механізм забезпечення прийнятої підприємством концепції планування та контролю діяльності підприємства. Реалізація механізму здійснюється шляхом проектування основних його процесів і методик із закріпленням визначених функцій за відповідними структурними підрозділами. Для цього на рівні організаційно-інформаційного механізму має бути забезпечено:
— відповідність діяльності управлінських підрозділів визначеним цілям, функціям, принципам, методам управління підприємством;
— здатність швидко й адекватно реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі;
— достатній мінімум ланок управлінської ієрархії, що виключає дублювання та паралелізм виконуваних ними функцій;
— якомога меншу тривалість проходження інформації, рішень та розпоряджень від суб’єкта до об’єкта управління й узгодження взаємодій по горизонталі між різноманітними підрозділами організаційної структури;
— відповідальність кожного органу управління за виконання регламентованих функцій;
— відносну рівномірність середнього завантаження кожної з ланок апарату управління;
— взаємозумовленість діяльності пов’язаних між собою управлінських підрозділів, їх зорієнтованість на досягнення спільних цілей, на спільне виконання виробничих та організаційно-економічних завдань.
Організаційно-інформаційний механізм забезпечення системи планування і контролю підприємства є певною сукупністю правил та схем взаємодії структурних підрозділів, а саме: вищого керівництва, планово-економічного відділу (або відділу планування й ціноутворення), аналітичного відділу та інших функціональних підрозділів. У процесі планування і контролю, який доцільно розглядати через проектування основних етапів, відбувається закріплення ключових функцій (проектування, узгодження, виконання, коригування й затвердження управлінських рішень) за основними структурними підрозділами підприємства (рис. 2.7).
На першому етапі процесу планування і контролю передбачається: визначення головної мети довгострокового розвитку підприємства та встановлення взаємоузгоджених цілей, реалізація яких забезпечить виконання цієї мети. Для цього використовуються інформаційні бази даних про внутрішнє й зовнішнє середовище підприємства. Визначення цілей здійснює відділ стратегічного управління відповідно до сформованої мети діяльності, а коригування та затвердження показників здійснює вище керівництво підприємства.
На другому етапі аналітичним відділом здійснюється: діагностування галузі, ринків та конкурентних позицій підприємств, оцінювання їх внутрішнього потенціалу. На основі отриманих даних відділом стратегічного управління здійснюється: визначення наявних схем взаємодії між підприємствами-конкурентами; ідентифікація ринкової поведінки та стратегічних намірів конкурентів; діагностування реакції конкурентів на керовані змінні підприємства; обґрунтування альтернативних стратегій поведінки підприємства. Використання сучасних методів та моделей дозволяє здійснити пошук і адаптацію оптимальної стратегії поведінки підприємства щодо ціни, номенклатури, асортименту, реклами й інших важливих показників, на базі яких формується виробнича програма підприємства.
На третьому етапі на основі попередньо отриманої інформації планово-економічний відділ здійснює розроблення виробничої програми та її ресурсного обґрунтування, яку узгоджує з основними функціональними підрозділами. Залежно від ступеня централізації та децентралізації ключових функцій процес планування й узгодження виробничої програми може здійснюватися за різними схемами.
74
Слід зазначити, що на всіх трьох етапах важливе значення має попередній контроль, який передбачає проведення перевірки результатів оцінювання ступеня невизначеності та ризику діяльності підприємства, рівня забезпечення ресурсного обґрунтування виробничою потужністю, матеріалами, трудовими ресурсами, інформацією тощо та дозволяє усунути певні помилки ще на стадії стратегічного й тактичного планування діяльності підприємства. Далі здійснюється оперативне управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, яке передбачає розроблення проектної документації щодо впровадження виробничої програми на практиці. Після цього планово-економічним відділом виробнича програма доводиться у вигляді поточних і операційних планів та програм до основних її виконавців. Важливим елементом у системі оперативного управління є моніторинг, який передбачає безперервний аналіз виробничо-господарської діяльності в певні проміжки часу (секунду, хвилину, годину, день, тиждень тощо) за ключовими центрами відповідальності, з метою виявлення відхилень та прийняття оперативних рішень щодо їх усунення. У разі необхідності планово-економічним відділом здійснюється коригування планів та програм, після чого вони повертаються для подальшого виконання функціональними підрозділами підприємства. У разі виявлення значних відхилень від запланованих результатів діяльність функціональних підрозділів перевіряється контрольно-ревізійною службою підприємства. На етапі заключного контролю аналітичним, планово-економічним та стратегічним відділами здійснюється оцінка кількісних і якісних показників економічної результативності й ефективності виконання виробничої програми підприємства з точки зору досягнення стратегічних, тактичних цілей та виконання операційних завдань підприємства.
Перші інформаційні системи в більшості випадків забезпечували лише вирішення оперативних рішень управління щодо оброблення замовлень, оброблення рахунків, обліку матеріалів та товарів; розрахунку заробітної плати та інших операцій. Згодом почали розроблятися системи, здатні забезпечити виконання розрахунків на тактичному рівні: розрахунки квартальних і місячних планів виробництва, складання планів продажів продукції і т. д. Сучасні інформаційні системи здатні представляти й відображати інформацію для всіх рівнів управління.
Одні з перших систем планування передбачали узгодження схем взаємодії між основними господарськими операціями — постачання, виробництва, збуту, і базувалися на послідовному процесі розроблення ключових планових документів: плану продажу
продукції, виробничої програми, оперативно-календарних планів та планів поставок необхідних ресурсів. Зі зростанням рівня ускладнення зовнішнього та внутрішнього середовища виникла необхідність удосконалення процесу планування з урахуванням можливих коректив на кожному етапі складання, узгодження та виконання виробничої програми. Подібні схеми з успіхом використовували в 60—80-х рр. ХХ ст. як у Радянському Союзі, так і за кордоном.
Алгоритм розробки та узгодження виробничої програми з використанням замкнутого циклу виробництва було використано в одній із перших технологій комплексного управління підприємством
— MRP I (планування матеріальних ресурсів), CRP (планування потреби в потужностях). Подібні системи відзначалися значною простотою та дозволяли обґрунтовувати виконання виробничої програми, синхронізуючі та коригуючі тактичні й оперативні рішення.
Рис. 2.8. Ускладнення процесу розроблення та деталізації виробничої програми
У процесі планування було задіяно лише операції, пов’язані з виробництвом та постачанням, а інші операції, пов’язані зі збутом і фінансовим управлінням, не було задіяно, що не дозволяло замкнути цикл управління й налагодити повнофункціональний ланцюжок управління за схемою «постачання
—виробництво
— збут», довівши продукцію до кінцевого споживача. Ці недоліки привели до появи нових систем планування і контролю — MRP II, основні складові якої показано на рис. 2.9.
Рис. 2.9. Архітектура системи планування ресурсів підприємства (MRP II) за Робіном Гудфеллоу
На сучасному ж етапі у практиці вітчизняних та закордонних підприємств стала широко використовуватися система плануван-
ня ресурсів підприємства — ERP-cистема (Enterprise Resource Planning System), яка застосовується для інтеграції всіх даних і процесів підприємства в єдину інформаційну систему. Термін «планування ресурсів підприємства» утворився від словосполучень, отриманих від поглинання інших систем, які, у свою чергу, також утворювалися шляхом поглинання менш потужних (або окремих складових системи управління). До таких систем було віднесено систему «планування ресурсів виробництва» (MRP II), яка утворилася на основі поглинання системи планування матеріальних ресурсів підприємства (MRP I). Тоді питання маршрутизації процесів стали основною складовою архітектури управління підприємством, а питання тактичного й оперативно-календарного планування, такі як завантаження виробничих потужностей, визначення потреби в товарно-матеріальних запасах, трудових ресурсах, стали стандартною функцією системи управління.
Для формування єдиної інформаційної бази стандартна ERP-cистема використовує різноманітні програмні та апаратні компоненти. Ключовим компонентом даної системи є єдина інформаційна база, яка зберігає в собі дані системних модулів. Незважаючи на те, що термін ERP виник у виробничій системі, на сьогодні продукт має досить широку область використання. Так, єдина база даних ERP об’єднує в систему такі програмні модулі: управління поставками, управління фінансами, управління проектами, трудові ресурси, управління зв’язками із замовниками, інформаційне зберігання та візуалізація даних.
Модуль «Управління виробництвом» об’єднує блоки, пов’язані з плануванням, організацією та контролем на підприємстві. До основних завдань можна віднести: підготовку й забезпечення виробничих процесів; тактичне планування з визначення рівня забезпечення виробничою потужністю, матеріалами, трудовими ресурсами; оперативно-календарне планування та диспетчеризацію; специфікацію матеріалів; управління якістю, виробничими запасами, витратами та проектами.
Здійснювати оперативне коригування планів у класичній системі ERP практично неможливо, оскільки горизонт планування, у кращому випадку, обмежується місячними або декадними планами без урахування фактичного стану виконання оброблення та складання виробів. Це питання залишається найбільш болючим у даній системі, тому передбачає сувору дисципліну всіх підрозділів, задіяних у виробничому ланцюжку для забезпечення своєчасного виконання завдання організації виробництва продукції. Своєчасне виконання планів виробництва вимагає від безпосередніх виконавців певноїзлагодженості, синхронності та оперативності роботи за принципом «як хочеш, але планове завдання до визначеного терміну виконай!...». Інша проблема — узгодження нових завдань із поточним завантаженням і станом оброблення деталей. Це, у свою чергу, вимагає певного запасу стійкості автоматизованої системи до можливих відхилень, помилок планування та коригувань планів. Крім цього, більшість модулів було перенесено із систем MRP II.
Рис. 2.10. Архітектура системи планування ресурсів підприємства — ERP
Усунення даних недоліків та підвищення точності планування робіт на підприємстві зумовило виникнення нових систем управління. З точки зору оперативно-календарного планування особ-ливий інтерес представляють системи APS (Advanced Planning & Scheduling System) і MES (Manufacturing Execution System), які постійно удосконалюються та включають нові блоки. Виникнення перших APS-систем відбулося ще у 90-ті роки. Враховуючи неоднозначну назву системи, автори по-різному трактують призначення цієї системи: оптимізація виробничого планування, удосконалення планування, розширення планування, точне планування, оперативне планування і так далі.
Основні завдання, які вирішуються в рамках APS-систем, направлені на підвищення оперативності, синхронності, точності та оптимізації ресурсів підприємства. Синхронність, з одного боку, передбачає можливість визначати необхідну потребу в матеріалах, площах, інших ресурсах з одночасною побудовою розкладу з урахуванням наявного завантаження обладнання в часі, а з іншого — передбачає синхронність роботи всіх підрозділів підприємства з урахуванням термінів поставок необхідних ресурсів. Оперативність направлено на коригування розроблених планів шляхом урахування змін у поставках, порушення термінів виконання замовлень і внесення нових замовлень, урахування внутрішніх можливих виходів обладнання з ладу, браку за операціями, що суттєво розширює контури диспетчеризації. Для підвищення точності формування планів-графіків розроблено різноманітні алгоритми на основі імітаційного паралельного моделювання, евристичних методів і традиційних методів лінійного програмування. Але в цілому алгоритм розроблення планів і їх деталізація є досить простими. Визначається множина операцій для всієї множини виробів, множини верстатів з урахуванням обмежень у термінах виробництва, наявності матеріалів тощо. Усі обмеження поділяються на дві категорії — важливі та менш важливі. Спочатку здійснюється розрахунок з урахуванням найважливіших обмежень, наприклад, порушення термінів поставок. Отримані базові плани-графіки за виробничими підрозділами коригуються з урахуванням нових обмежень.
Отже, розробники APS-систем дозволили в рамках наявних виробничих потужностей формувати плани-графіки виконання певних операцій, закріплених за відповідними виробами, і більшменш точно прогнозувати терміни поставки матеріалів. Необхідно зазначити, що при цьому не розв’язуються питання мінімізації часу на переналагодження, транспортні операції, зменшення або збільшення кількості задіяного обладнання тощо. Відмова від подібних важливих задач може призвести до втрати оперативностівиробничої системи. APS-системи не враховують фінанси, документообіг та інші важливі функції, як у ERP-cистемах, тому APS-системи досить часто інтегруються в інші системи.
Резюме
1. Інформаційна система планування і контролю на підприємстві реалізується шляхом формування відповідних баз знань та баз даних, які дозволяють створити необхідний фундамент для практичного застосування науково обґрунтованих рішень.
2. Для складання та взаємоузгодження операційних і фінансових планів підприємства використовується аналітична (прогнозна), внутрішня й зовнішня, регламентована й нерегламентована інформація.
3. Монографія «Математичні методи організації і планування підприємства» видатного вченого, лауреата Нобелівської премії, академіка Леоніда Канторовича заклала наукове підґрунтя застосуванню різноманітних методик і методів організації та планування діяльності на підприємстві.
4. Після Другої світової війни було розроблено ефективні методи лінійного та нелінійного програмування, масового обслуговування, імітаційного моделювання, теорії ігор, математичного програмування, завдань великої розмірності та інші.
5. Найчастіше інформація для підприємства щодо діяльності контрагентів і ситуації на ринку є неточною або викривленою. Прийняття рішень на основі такої інформації є досить ризикованим. Одне з головних завдань підприємства — розробка й реалізація нових методів удосконалення систем планування і контролю.
6. Використання інструментарію теорії нечітких множин дозволяє вирішувати широке коло завдань за умов обмеженої раціональності, наприклад, оцінювання інвестиційних проектів, оцінювання придбання устаткування, забезпечення товарно-матеріальними ресурсами, складання виробничої програми підприємства тощо.
7. Ризик пов’язаний із загрозою часткової або повної втрати ресурсів, їх додаткового використання понад обсяги, передбачені планом, або недоотримання виручки від реалізації продукції, що, у свою чергу, відбивається на фінансових результатах підприємства.
8. Будь-який інформаційний механізм підтримки системи планування і контролю на підприємствах будується шляхом закріплення управлінських ключових функцій за основними структурними підрозділами підприємства.
Перші системи планування передбачали узгодження схем взаємодії між основними господарськими процесами — постачання, виробництва, збуту — і базувалися на послідовному процесі роз-роблення планових документів. Ускладнення процесу розроблення та деталізації виробничої програми зумовило появу різноманітних систем управління MRPI, MRP2, ERP, APS (Advanced Plan-ning & Scheduling System) і MES (Manufacturing Execution Sys-tem) і налагодило повнофункціональний ланцюжок управління за схемою «постачання
—виробництво
—збут».
Терміни й поняття до теми
Методи планування
Центри відповідальності Інформаційні бази знань Інформаційні бази даних
Принцип абсолютної раціональності
Принцип обмеженої раціональності Інтервальний аналіз
Нечітко-множинний аналіз
Лінійне програмування
Техпромфінплан
Балансово-матричні моделі
Послідовний процес планування
Замкнутий цикл планування
Архітектура системи ПіК
Система збалансованих показників
Питання для самоконтролю
1. Поясніть, яке практичне значення в системі планування і контролю має інформаційна база знань та даних.
2. Що таке центри відповідальності? Наведіть приклади їх реалізації в сучасних системах управління підприємством.
3. Які основні постулати теорії прийняття управлінських рішень за принципом абсолютної раціональності?
4. Для яких видів планування використовують класичну схему прийняття рішень за принципом раціональності?
5. Яка відмінність планування за принципами абсолютної та обмеженої раціональності?
6. Чому в умовах невизначеності та ризику інформаційну підтримку планових рішень необхідно здійснювати з використанням інструментарію теорій — інтервального аналізу, нечітких множин, динамічних систем тощо?
7. Який взаємозв’язок між точковими, інтервальними та нечіткими даними? Які знання необхідні для роботи з інтервальними та нечіткими даними під час обґрунтування планових рішень?
8. Наведіть приклади представлення даних у вигляді трапецієподібних та трикутних функцій.
9. Охарактеризуйте розвиток методів та моделей планування до й після Другої світової війни.
10. Назвіть радянських учених — лауреатів Нобелівської премії та їхній внесок у розвиток сучасної науки.
11. Назвіть і схарактеризуйте складові техпромфінпланів. На яких підприємствах доцільно використовувати такий інструментарій?
12. Які методи використовуються для оптимізації виконання виробничої програми підприємства?
13. У чому відмінність систем послідовного та замкнутого циклу планування діяльності підприємства?
14. Назвіть основні недоліки перших систем комплексного управління підприємством — MRP I (планування матеріальних ресурсів) та CRP (планування потреби у потужностях).
15. Якою є архітектура системи планування ресурсів підприємства в системі MRP II?
16. Яким чином здійснюється формування єдиної інформаційної бази в системі ERP (планування ресурсів підприємства)?
17. Переваги й недоліки ERP-системи.
18. Чому ускладнення процесу розроблення та деталізації виробничої програми зумовило формування нових інформаційних систем, таких як APS (Advanced Planning & Scheduling System) і MES (Manufacturing Execution System)?
19. Назвіть подальші напрями вдосконалення методичного інструментарію та інформаційного забезпечення виконання планових рішень.
Завдання для індивідуальної роботи
1. На основі даних періодичних видань визначте, на яких вітчизняних підприємствах використовуються автоматизовані системи управління, а саме: система планування ресурсів підприємства — ERP-cистема (Enterprise Resource Planning System), система планування ресурсів виробництва (MRP II), а на яких — система планування матеріальних ресурсів підприємства (MRP I). Визначте їхні переваги та недоліки. Проаналізуйте ефективність зазначених систем управління підприємства через призму цілей та завдань підприємства.
2. Визначте підприємства, для яких характерним є послідовний та замкнутий цикл планування результатів діяльності підприємства. Запропонуйте можливі варіанти планування роботи для підприємств, що випускають продукцію, надають послуги та виконують роботи в умовах обмеженого доступу до інформації. Порівняйте запропоновану вами схему планування діяльності
підприємства із загальновідомими схемами та поясніть, які ризики можливі в діяльності підприємства за використання запропонованої схеми планування.
3. Закріпіть функції проектування, узгодження, виконання, коригування й затвердження управлінських рішень за основними структурними підрозділами підприємства: вищим керівництвом, фінансовим відділом, планово-економічним відділом (або відділом планування та ціноутворення), аналітичним відділом, виробничим відділом, відділом збуту та іншими функціональними підрозділами. Усі процеси планування і контролю доцільно розглядати через проектування основних етапів виконання робіт. На наступному етапі за структурними підрозділами закріпіть функції центрів відповідальності та визначте перелік показників, які доцільно використовувати для оцінювання їх роботи.
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Гаврилов Д. А. Управление производством на базе стандарта MRP II / Д. А. Гаврилов. — СПб: Питер, 2003. — 352 с. — (Серия «Теория и практика менеджмента»).
2. Данциг Дж. Б. Линейное программирование, его применение и обобщения / Дж. Б. Данциг. — М. : Прогресс, 1966. — 600 с.
3. Заде Л. А. Основы нового подхода к анализу сложных систем и процессов принятия решений / Л. А. Заде // Математика сегодня : [Сб. статей ; пер. с англ.]. — М. : Знание, 1974.
— С. 5—49.
4. Ильин А. И. Планирование на предприятии : учебник / А. И. Ильин. — 2-е изд. — Минск: Новое знание, 2001. — 635 с. — (Экономическое образование).
5. Исследование операций / Майзер Х., Эджин Н., Тролл Р. и др.; пер. с англ. Дж.,_Моурена, С.,_Элмаграби. — Т 1.
— М.: Мир, 1981. — 712 с.
6. Стерлигова А. Н. Управление запасами в цепях поставок : учебник // А. Н. Стерлигова. — М. : Инфра-М., 2008. — 430 с. — (Высшее образование).
7. Таха Х. Введение в исследование операций / Х. Таха; пер. с англ. — Т. 2. — М. : Мир, 1985. — 496 с.
8. Фандель Г. Теорія виробництва та витрат / Г. Фандель; наук. пер. з нім. під кер. і ред. М. Г. Грещака. — К. : Таксон, 2000. — 501 с.
9. Форрестер Дж. Основы кибернетики предприятия: индустриальная динамика / Дж. Форрестер ; пер. с англ. и ред. Д. М. Гвишиани. — М.: Прогресс, 1971. — 341 с.
10. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Д. Хан; пер. с нем. : под. ред. и с предисловием А. А. Турчака, Л. Г. Головача, М. Л. Лукашевича. — М. : Финансы и статистика, 1997. — 800 с.
11. Экономико-математические методы и прикладные модели: учеб. пособие для вузов / В. В. Федосеев, А. Н. Гармаш, Д. М. Дайтбегов и др.; под ред. В. В. Федосеева. — М. : ЮНИТИ, 1999. — 391 с.
2
Розділ
