Проблема поведінки підприємства в зовнішньому середовищі є складною та багатогранною. Вона включає множину аспектів, які ще не отримали достатнього відображення у вітчизняній економічній літературі. Так, не повною мірою розкрито методологічні питання оцінювання впливу поведінки споживачів, конкурентів та інших контрагентів на власну поведінку підприємства. Найчастіше інформація для підприємства щодо діяльності контрагентів і ситуації на ринку є неточною або деякою мірою викривленою. Прийняття рішень на основі такої інформації є досить ризикованим. Одним із головних завдань підприємства є розроблення та реалізація нових методів удосконалення систем планування і контролю.
Невід’ємними складовими процесу прийняття планових та прогнозних рішень є невизначеність, складність і динамізм. Практика господарювання показує, що більш ризикованими є інвестиційні проекти, а відчутно нижчий ризик у поточних планах та бюджетах. Але навіть на рівні тактичного планування неможливо точно передбачити надходження грошових коштів від продажу продукції чи надання послуг. Це пов’язано з тим, що за умов непередбачуваності та складності взаємодії учасників неможливо точно врахувати їхній вплив на стратегічну поведінку підприємства й розробити якісний прогноз, який би справдився на 100 %.
Усвідомлення цього зумовило виникнення нових підходів та технік моделювання ситуацій — таких, як теорія нечітких множин, сформульована ще в 1964 році в роботі Лотфі Аскора Заде. Інструментарій теорії нечітких множин дозволяє вирішувати широке коло завдань за умов обмеженої раціональності — від найпростіших до найбільш складних, наприклад, оцінювання інвестиційних проектів, оцінки придбання устаткування, забезпечення товарно-матеріальними ресурсами, складання виробничої програми підприємства тощо. Ураховуючи міждисциплінарний підхід в економіці, сучасна наука дозволяє поєднувати одночасно кілька теорій та підходів. Наприклад, теорію нечітких множин, теорію динамічних систем, теорію хаосу та інші, що дозволяє як створювати необхідні бази даних, так і вирішувати питання їх оптимізації в динамічному аспекті.
Використання інтервальних і нечітких даних на рівні стратегічного, тактичного й оперативного планування стало нормою, що зумовлено неоднозначністю початкових даних. Наприклад, зроб-
лено прогноз щодо обсягів продажу, передбачений у діапазоні від 1000 од. до 3000 од. зі 100 %-ною імовірністю. Якщо існує невпевненість експерта і передбачені відхилення в розмірі 100 од., мінімальне значення становитиме 1100 од., а максимальне — 3100 од. За таких умов інтервальні дані трансформуються у трапецієподібні дані. Можливий інший варіант: існує 100 % (повна) визначеність, коли укладено контракт на виробництво продукції, тоді вихідні дані набувають класичного точкового вигляду. Якщо обсяги продажу на продукцію визначено на рівні оптимістичного, песимістичного та найбільш прогнозованого значення, початкова оцінка формується у вигляді трикутних чисел.
Рис. 2.4. Основні види представлення інформаційних баз даних за умов повної, часткової та значної невизначеності середовища
Використання інструментарію інтервальних і нечітких даних передбачає, що спеціаліст у галузі планування володіє необхідними знаннями та вміннями роботи з математичним апаратом. Навіть найбільш прості операції — віднімання, додавання, множення й ділення — здійснюються на основі чітко передбачених комбінацій чисел. Зокрема, в рамках інтервального аналізу передбачаються різні комбінації за певних арифметичних операцій над двома інтервалами, наприклад, інтервали вигляду ];[
21 aa і ];[
21 bb потребують знань щодо визначення лівого та правого країв нового інтервалу ];[
21 cc : де
Ускладнення внутрішнього й зовнішнього середовища вимагає використання знань роботи з нечіткими множинами чи областями даних. Особливе поширення на практиці отримали нечіткі дані двох видів: трапецієподібного та трикутного вигляду. Трапецієподіметраності
mm=бна функція належності )(xµ є функцію з такими парами: m , m , ? , ? (рис. 2.5 а). За умови mm= функція належ набуває вигляду трикутника (рис. 2.5 б).
Рис. 2.5. Приклади нечітких множин
Використання трапецієподібних функцій зумовлене віднос
рацій (
21 ~ )( ~ µ+µ=µ ;
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ;
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ; µµ=µ ~ (/) ~
1
2 ) над двома нечіткими змінними ) ~ , ~ (
21 µµ , якщо представити нечітку змінну у вигляді певного інтервалу на деякому рівні ймовірності . ною простотою проведення всіх можливих арифметичних операцій (
21 ~ )( ~ µ+µ=µ ;
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ;
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ; µµ=µ ~ (/) ~
1
2 ) над двома нечіткими змінними ) ~ , ~ (
21 µµ , якщо представити нечітку змінну у вигляді певного інтервалу на деякому рівні ймовірності ]1,0[)(?µх .
Основні арифметичні операції над функціями належності за
умови, якщо
0,0,0,0 )()()()(
2121 >>>> µµµµхххх bbaa , є наступними:
— додавання(
21 ~ )( ~ µ+µ=µ ):(2.14) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
2211212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ++=+=µ+µ=µ
— віднімання(
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ):(2.15) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
1221212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ??=?=µ?µ=µ
— множення(
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ):(2.16) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
2211212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ??=?=µ?µ=µ
— ділення( µµ=µ ~ (/) ~
1 ):(2.17) ]./,/[],/[],[ ~ (/) ~ )()()()()()()()(
1221212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ==µµ=µумови, якщо
0,0,0,0 )()()()(
2121 >>>> µµµµхххх bbaa , є наступними:
— додавання(
21 ~ )( ~ µ+µ=µ ):(2.14) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
2211212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ++=+=µ+µ=µ
— віднімання(
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ):(2.15) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
1221212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ??=?=µ?µ=µ
— множення(
21 ~ )( ~ µ?µ=µ ):(2.16) ];,[],[],[ ~ )( ~ )()()()()()()()(
2211212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ??=?=µ?µ=µ
— ділення( µµ=µ ~ (/) ~
1 ):(2.17) ]./,/[],/[],[ ~ (/) ~ )()()()()()()()(
1221212121 хххххххх bababbaa µµµµµµµµ ==µµ=µ
Розглянемо можливості застосування нечітко-інтервального аналізу на прикладі розрахунку планового операційного прибутку за умов нечітких даних щодо обсягів продажу та цін на продукцію. Якщо прогнозування значень обсягів продажу продукції аналітиком оцінено на рівні від 20 000 до 30 000 од. зі 100 %-ною імовірністю, а можливі відхилення оцінено на рівні 4000 од., то початкові дані доцільно представити у формі трапецієподібного числа. Крім того, експерт не впевнений щодо цін на продукцію. За його прогнозом ціни будуть коливатися в діапазоні від 14,5 до 14,8 грн, а можливі відхилення становлять ±
0,2–0,3 грн. Ціну сформовано з вирахуванням непрямих податків. Змінні виробничі витрати становлять 9 грн, а змінні невиробничі — 2 грн. Оскільки початкові дані представлені у вигляді трапецієподібної функції, результатом розрахунку прибутку з урахуванням поведінки виробничих витрат і витрат періоду має обов’язково бути трапецієподібне число. Користуючись правилами арифметичних операцій над нечіткими даними, проведемо всі розрахунки в табличній формі.
Таблиця 2.1
РОЗРАХУНОК ПЛАНОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
ВІД ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ГРН)
|
Показник |
*? |
**m |
|
** |
*? |
| 1 |
Обсяги реалізації продукції, од. |
16 000 |
20 000 |
|
30 000 |
34 000 |
| 2 |
Виручка від реалізації (з вирахуванням ПДВ), грн |
240 000 |
296 000 |
435 000 |
| 3 |
Змінні витрати, в тому числі: — виробничі — невиробничі (адміністративні та витрати на збут) |
176 000 144 000 32 000 |
220 000 180 000 40 000 |
330 000 270 000 60 000 |
| 4 |
Маржинальний прибуток, грн |
64 000 |
76 000 |
105 000 |
| 5 |
Постійні витрати, в тому числі: — виробничі — невиробничі |
57 000 8000 49 000 |
61 000 10 000 51 000 |
68 000 15 000 53 000 |
| 6 |
Прибуток від основної діяльності, грн |
– 8000 |
15 000 |
37 000 |
Умовні позначення: *
— відповідно ліва та права точки нижнього інтервалу нечіткої множини; **— відповідно ліва та права точки верхнього інтервалу нечіткої множини.
Оскільки наведений приклад показав, що поряд із бажаним розвитком подій можуть відбуватися і негативні сценарії (виникнення збитку), тому виникає необхідність визначення ризику від основної діяльності за показником прибутку. Зупинимось на особливостях трактувань та оцінки ризиків.
Об’єктивність ризику зумовлено впливом факторів конфліктності, невизначеності, відсутності вичерпної інформації в межах процедур оцінювання та прийняття управлінських рішень.
Господарська діяльність підприємства завжди пов’язана із затратами ресурсів, тоді як збитки і втрати бувають у разі виникнення несприятливих обставин чи прорахунків у планових показниках, що призводить до додаткових витрат ресурсів понад заплановані. Саме тому планування ризику передбачає розрахунок прогнозної величини можливих втрат ресурсів у несприятливій ситуації щодо виробництва продукції, товарів, робіт і послуг, їх реалізації, фінансування запасів, погашення заборгованості, зміни цін на ресурси, перевищення ресурсів відносно запланованої стратегії діяльності тощо. Ризик завжди пов’язаний із загрозою часткової або повної втрати ресурсів, їх додаткового використання понад обсяги, передбачені планом, або недоотримання виручки від реалізації продукції, що, у свою чергу, відбивається на фінансових результатах підприємства.
Найпоширенішою характеристикою ризику є загроза або небезпека виникнення збитків, втрат ресурсів від здійснення або відсутності виробничо-господарської діяльності. Завжди залишається ймовірність того, що в результаті здійснення операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності, попередньо обґрунтованої й такої, що має забезпечити попередньо розрахований плановий прибуток, підприємство недоотримає заплановану величину прибутку або навіть зазнає збитків, оскільки фактичні показники будуть значно відрізнятися від планових. Це означає, що під час обґрунтування цін на матеріали, паливо, електричну енергію, продукцію, обсягів виробництва та продажу й інших показників діяльності при розробленні планових рішень потрібно обов’язково враховувати фактори невизначеності та ризику.
До основних причин виникнення ризику можна віднести: суперечності в системі постачання; поставлення неправильних цілей; помилки у прогнозних даних та в розрахунках операційних і фінансових планів; виникнення відхилень у процесі реалізації рішення від попередньо визначених цілей; обмеженість ресурсів; можливість виникнення несприятливих ситуацій; недостатність
кваліфікації працівників; форс-мажорні обставини; затримку в постачанні; низьку якість товарів, робіт і послуг та інші.
Економісти класифікують ризики за різними ознаками.
Зовнішні ризики поділяються на економічні (ринкові
— зміна цін, валютних курсів, потреб споживачів, кон’юнктури ринку, інфляція, банкротство партнерів — банківських установ, клієнтів тощо; державне регулювання — зміни в законодавстві, ціноутворенні, фінансово-кредитній сфері та інші); політичні (заборона діяльності та інші); соціальні (мітинги) та екологічні (аварії внаслідок кліматичних змін — паводків, землетрусів, спеки тощо).
Внутрішні ризики — пов’язані з помилками у плануванні та контролі (помилки в розробленні програм, проектів, планів; помилки у проектній документації, інструкціях, положеннях); низькою якістю виконання робіт та низькою кваліфікацією працівників підприємства; можливістю виникнення технічних пошкоджень виробничого обладнання; відсутністю власної інфраструктури щодо забезпечення безперебійної роботи основних підрозділів; порушенням правил експлуатації та технічної безпеки; недотриманням розроблених планових рішень тощо.
Усі перелічені ризики, у свою чергу, можуть бути поділені на прогнозовані та непрогнозовані, системні й несистемні. Труднощі з розрахунком величини ризику пов’язані з тим, що більшість видів ризику мають несистемний характер, а отже, їх важко передбачати та прогнозувати.
Загальна схема процесу управління ризиком передбачає виконання таких завдань або етапів.
1. Встановлення цілей і завдань щодо управління ризиком на підприємстві.
2. Визначення можливих ризиків на етапі розроблення планових рішень та оцінювання ймовірності настання ризику.
3. Оцінювання важливості виявлених ризиків у шкалі «ймовірність ризику — можливі наслідки».
4. Ранжування ризиків за ступенем небезпеки. Це дозволяє виявити ключові ризики, встановити пріоритетність щодо управління ризиками в цілому.
5. Оцінювання можливого впливу на ризик — вибір конкретних способів або методів впливу на визначені ризики.
Одним із необхідних елементів системи управління ризиком є його вимірювання. Для оцінювання ризиків традиційно застосовуються статистичні або експертні методи.
Статистичні методи полягають у тому, що вивчається статистика втрат за попередні періоди на даному підприємстві абона підприємствах аналогічних видів підприємницької діяльності, після чого визначається ймовірність виникнення певного рівня збитку чи втрат із заданою періодичністю. Для оцінювання ризиків можуть застосовуватися: метод Монте-Карло, дерево рішень, аналіз сценаріїв, аналіз стійкості, методи теорії ігор, методика інтервального аналізу, інструментарій теорії нечітких множин і нечіткої логіки тощо.
Експертні методи — більш відомі як методи експертних оцінок, реалізуються шляхом вивчення досвіду роботи керівників, службовців і спеціалістів. Для цього необхідно, щоб експерти оцінили ймовірність виникнення певних збитків чи втрат, за якими надалі визначається середнє значення експертних оцінок, на основі якого і здійснюється побудова кривої ризику.
Наприклад, підприємство оцінює можливість отримання збитку відносно запланованого прибутку з певною ймовірністю, яка відображає найбільш прийнятний стан обсягів продажу підприємства за песимістичним або найбільш прогнозованим підходом. Якщо ймовірність отримання прибутку значно вища від запланованої, в такому випадку ризик відсутній. Лише за умов недоотримання прибутку відносно запланованої величини виникає ризик. Оцінювання ризику здійснюється за такими рівнями: допустимого ризику, критичного або катастрофічного ризику.
Оцінка ризику для попередньо розглянутого прикладу може бути розрахована на основі традиційної формули: де ? G — величина можливого збитку підприємства від основної діяльності; .опт G — розрахункова величина прибутку від основної діяльності, визначена для підприємства.
Враховуючи те, що вихідні дані записані у вигляді нечітких множин, формула набуде наступного вигляду: де
П Risk ~ — ступінь ризику за нечіткою оцінкою; ) ~ ( нег GS — площа прогнозованої величини можливих збитків для підприємства від основної діяльності;) ~ (GS ? — площа, що показує загальний результат діяльності для підприємства від основної діяльності.
Більш детально з методикою оцінювання ризику можна ознайомитися в роботах російського дослідника у галузі нечіткомножинного аналізу Олексія Недосекіна та українських учених Вальдемара Вітлінського і Олексія Коцюби [3, 4, 5].
Розглянемо визначення ступеня ризику на основі попереднього прикладу. Представимо результати розрахунку на рис. 2.6., який чітко ілюструє зону можливого ризику для підприємства.
Рис. 2.6. Оцінювання можливості виникнення збитків за умов нечітко представлених даних
Обчислення ступеня ризику виникнення збитків згідно з формулою (2.19) становить 0,034. Очевидно, що такий ризик є досить невисоким. У випадку високого чи досить високого значення ступеня ризику виникає завдання більш детально проаналізувати причини можливого ризику та прийняти рішення щодо зменшення інформаційної невизначеності та приведення ступеня ризику до прийнятного рівня.
