Гнучкі виробничі системи (ГВС) концентрують у собі всі останні досягнення науки і техніки. Процес впровадження гнучких виробничих систем представляє собою найновіший етап розвитку автоматизації, що здійснюється за умов функціонування традиційного виробництва.
Основні особливості нормування праці в ГВС полягають у такому:
1. Робітники ГВС безпосередньо не впливають на предмет праці. Основне завдання полягає в тому, щоб забезпечити ефективну експлуатацію устаткування. Зі зміною функцій робітників змінюється структура витрат їх робочого часу. Основна його частина витрачається на налагоджування, обслуговування та ремонт устаткування.
2. Кількість одиниць технологічного устаткування ГВС перевищує чисельність робітників кожної групи: наладчиків, слюсарівремонтників, електронників тощо. Тому необхідно встановити оптимальні співвідношення між кількістю одиниць устаткування та чисельністю робітників кожної групи, нормувати витрати часу в двох розрізах: відносно устаткування та відносно робітників.
3. Щоб перевищити рівень надійності функціонування ГВС, потрібно формувати комплексні наскрізні бригади з оплатою
машинних операцій. Для апаратурних та автоматизованих процесів скорочення часу нагляду за технологічним процесом і збільшення часу активної роботи кожного з членів бригади досягають збільшенням чисельності бригади. Проте встановлення науково обґрунтованої норми праці потребує попереднього складання індивідуальних графіків завантаження часу зміни активною працею кожного з членів бригади, забезпечення такої розстановки їх на робочих місцях, яка призводила б до мінімальної чисельності робітників.
Ефективне вирішення проблем організації праці в ГВС залежить від стану трудової нормативної бази. Теорія і досвід експлуатації ГВС вказують, що найпрактичніше значення мають норми тривалості операцій стосовно устаткування (норми станкомісткості операцій), норми трудомісткості операцій, норми чисельності та обслуговування. Відповідно до традиційної класифікації витрат робочого часу слід зазначити час виконання виробничого завдання, який ділиться на підготовчо-завершальний, оперативний і час обслуговування робочого місця. Насамперед слід відзначити, що в гнучких виробничих системах велику частину в загальній структурі витрат складає підготовчо-завершальний час, практично він займає всю першу зміну, частково другу і повністю відсутній у третю. Це свідчить про нерівномірний розподіл певних видів робіт і елементів витрат робочого часу в різних змінах, а отже нормування праці націлене на дослідження всього комплексу робіт даної програми.
Допоміжний час значно скорочується, оскільки забезпечення заготовками, управління устаткуванням, переміщення деталей у гнучких виробничих системах здійснюються автоматично.
Час оперативної роботи в гнучких виробничих системах спрямований на спостереження за функціонуванням устаткування. Оперативний час у гнучких виробничих системах є активним і охоплює в основному другу і третю зміни.
Час обслуговування робочого місця мінімальний. Зауважимо, що гнучкі виробничі системи вимагають мінімальних витрат часу перерв, оскільки зростає «ціна» машинного часу і це свідчить про необхідність і нормування всього комплексу технічної програми в цілому.
Стосовно встановлення часу оперативної роботи у гнучких виробничих системах мають місце певні невідповідності. Оскільки робітник, котрий не працює біля верстата при обробленні кожної деталі, але контролює виконання всієї програми, час, який витрачається ним на виготовлення партії деталей, не має тісного зв’язку з тривалістю оброблення однієї деталі у даному модулі. Це означає, що оперативний час виготовлення однієї деталі не може бути основою формування норми часу і не може бути використаний як міра витрат праці основних робітників у ГВС. У нормі часу на виготовлення партії деталей слід враховувати тільки активний час.
праці за кінцевою продукцією. Причому потрібно враховувати, що простої устаткування під час обслуговування та в очікуванні його тим менші, чим ширший профіль кожного робітника відносно виконуваних функцій і зон обслуговування устаткування.
Для практичних розрахунків норм тривалості потрібно виходити і поділу нормованих витрат часу на прямі та непрямі. Перші можуть бути достатньо точно розраховані безпосередньо на одиницю продукції даного виду. Другі стосуються всієї продукції, що виготовляється на даному робочому місці чи дільниці, і тому включаються до нормованої тривалості операції пропорційно величині прямих витрат.
За умов ГВС до прямих, як правило, відносять лише витрати часу автоматичної роботи устаткування. Непрямі витрати часу доцільно включати до складу норми тривалості виконання операцій Н т , виходячи з такої формули: н.ппл пл ат
Т
ТН ?= , де Т а
ТТ
— час безперервної автоматичної роботи устаткування за плановий період його експлуатації; Т пл
— плановий добовий фонд часу роботи ГВС (як правило, повинен дорівнювати трьом змінам); Т н.п
— середній час нормованих перерв у роботі устаткування за зміну.
Величина Т н.п повинна включати лише ті реальні перерви в роботі устаткування, які об’єктивно неусувні за умов конкретної ГВС, виходячи з оптимального регламенту обслуговування: устаткування і встановленого режиму праці та відпочинку робітників. Склад перерв Т н.п визначається конструктивними особливостями досліджуваної системи та умовами її експлуатації. Зазвичай, величина Т н.п включає неперекривну машинним часом тривалість налагоджувальних, регулювальних, перевірочних робіт, час простоїв устаткування, пов’язаних з регламентованим обслуговуванням механічних, електричних, електронних та інших підсистем, час виготовлення та контролю пробних деталей тощо. У процесі встановлення складу перерв Т н.п потрібно поставити за мету максимально можливе перекриття одних робіт іншими, паралельне їх виконання, суміщення функцій робітників ГВС, використання переваг бригадної організації праці, колективного підряду.
У всіх ГВС устаткування не вимикається під час відпочинку робітників, що надається за ковзним графіком. Тому час на відпочинок та особисті потреби до складу перерв Т н.п не включається. Він враховується у розрахунку оптимальних норм обслуговування та чисельності, які встановлюються на рівні, що дозволяє реалізувати нормативний час на відпочинок за рахунок взаємозамінності робітників.
Другий співмножник формули норми тривалості можна виразити через коефіцієнт використання устаткування під час автоматичної роботи К а : аа пл н.ппл пл
К
Т
Т == .
Т
ТТ
За такого підходу середній нормований час виготовлення одиниці продукції (норма тривалості) може бути визначений за формулою: а.пл а т
Т
Н= .
К
Для практичних розрахунків можна прийняти, що К а буде дорівнювати К а.пл
— плановому коефіцієнту використання устаткування за часом автоматичної роботи.
Наведена формула найзручніша для практичного нормування тривалості операцій, оскільки містить два параметри: К а та К а.пл , що використовуються у всіх основних технологічних та організаційно-планових розрахунках ГВС.
Величину К а.пл визначають, виходячи з виробничої програми ГВС, за формулою: NF o ? ? = ? акк а.пл
ТР
К , де ? к
Р
— програма випуску продукції певного виду; Т ак
— час автоматичної роботи устаткування під час виготовлення одиниці продукції виду; F o
— можливий для використання фонд часу одного верстата у плановому періоді (потрібно враховувати, що устаткування ГВС, як правило, не вимикається під час обідньої перерви); N
— наявна кількість верстатів (модулів).
Розрахунок коефіцієнта К а.пл може виконуватись або в цілому по ГВС, якщо верстати взаємно замінювані, або за окремими технологічними групами.
У наведених формулах величина Т а характеризує витрати автоматичного часу на одиницю продукції. Тому, якщо одночасно (паралельно) обробляються k деталей, то величина Т а буде рівною циклу автоматичної роботи, поділеному на k.
Після визначення норм тривалості за формулою: т об чис ч.гр
Н
Н
Н?= , де Н ч.гр
Н
— норма часу на одиницю продукції даного виду для робітників даної групи; Н чис
— норма чисельності для робітників
— норма обслуговування; Н т
— встановлюють норми трудомісткості операцій.
У розрахунках норм трудомісткості потрібно враховувати нерівномірність розподілу персоналу ГВС за змінами. За нормальної експлуатації ГВС найбільша частина робітників зайнята у першу зміну, а в третій працює лише черговий персонал. Може бути відмінність за змінами та за кількістю устаткування, що використовується. Внаслідок зазначених причин формула для встановлення норм трудомісткості модифікується таким чином: IIIIII ІІІ чис ІІ чис І чис ч.гр
ННН
Н NNN++ + =, де Н І чис , Н ІІ чис , Н ІІІ чис
— норми чисельності робітників даної групи відповідно у першу, другу та третю зміни; N І , N ІІ , N ІІІ
— кількість використовуваних модулів по змінах.
Для практичних розрахунків може бути використана така формула: в чис ч.гр
Н
Н зм ? = п N , де п зм
К
— кількість змін роботи устаткування; зм IIIIII в
К n N NNN++ =
— плановий коефіцієнт використання устаткування.
Якщо деякі групи персоналу обслуговують кілька ГВС чи поряд з ними інше устаткування, то їх норми обслуговування будуть дорівнювати загальному числу обслуговуваних ними верстатів (агрегатів).
Аналізуючи теоретичне і методологічне забезпечення нормування праці в гнучких виробничих системах, слід відмітити основні проблеми: відсутність системного підходу до нормування в гнучких виробничих системах; орієнтація існуючих підходів до нормування на низький рівень зрілості гнучких виробничих систем, неможливість врахування специфіки конкретних систем і рівня їх розвитку; відсутність методичного забезпечення нормування, що не дозволяє забезпечити єдність визначення норм на види робіт, які виконуються в гнучких виробничих системах за однакових умов; ускладнення оперативного розрахунку норм часу на виготовлення партії деталей через швидку зміну номенклатури виробів;
