Обосновано значение инвестиции в развитии экономики страны. Раскрыты основные проблемы регулирования инвестиционной деятельности и определены пути ее усовершенствования. The importance of investment for the development of the economy of the country has been grounded. Major problems of regulation of investment activities have been covered, and the ways of improving investment activities have been determined.
Ключові слова: інвестиційна діяльність, капітал, клімат, амортизаційні відрахування, нагромадження
Дефіцит інвестиційних ресурсів протягом останніх років залишається головною проблемою української економіки. У ринковій економіці функцію накопичення реалізує приватний підприємець, фермер або їх уповноважений представник — менеджер, адміністрація, рада трудового колективу, правління тощо. Реалізація функції накопичення власником засобів виробництва пов’язана з економічними інтересами інших суб’єктів господарювання. Активізація ділової інвестиційної активності передбачає досягнення визначеного балансу інтересів. Інтереси власника засобів виробництва, що прагне до збільшення частки і маси додаткового продукту для розширення виробництва і збільшеннz прибутку в наступному відтворювальному циклі, зіштовхуються насамперед з економічними інтересами безпосередніх виробників, метою яких є збільшення доходів і споживання вже в поточному періоді. Виникає, таким чином, протиріччя в інтересах, яке перебороти неможливо без участі держави. Вона не повинна, як показує світовий досвід, усуватися від регулювання процесів накопичення додаткового продукту та вдосконалення його обліку. У даній сфері держава покликана формувати визначений інвестиційний клімат, що сприяв би реалізації динамічної й ефективної політики капіталовкладень на мікро- та макрорівні.
171 ІІ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ
У своєму розпорядженні держава має могутні важелі впливу на процес накопичення через бюджетно-податкову, грошовокредитну, структурно-інвестиційну політику. Сама держава також може виступати в ролі основного суб’єкту процесу накопичення в тих сферах господарської діяльності, де обмежена дія ринкових механізмів: нові технології, соціальна сфера тощо. Єдине джерело нагромадження — додатковий продукт. Він виступає результатом процесу відтворення і визначається його темпами й ефективністю. Додатковий продукт має грошово-вартісну і натурально-речовинну форми. Остання представлена засобами виробництва, що складають надлишок над поточними виробничими витратами. Структура, якісна характеристика матеріального змісту додаткового продукту визначають темпи й ефективність процесу накопичення і всього наступного відтворювального циклу та зумовлюють складність відображення цих процесів в бухгалтерському обліку.
Економічна природа інвестицій у розрізі методичних та практичних аспектів обліку, аналізу та контролю інвестиційної діяльності висвітлена у працях як вітчизняних — А. А. Пересади, А. М. Поручника, О. М. Мозгового, С. І. Прилипка, Г. Г. Кірейцева, Я. Д. Крупки, М. Г. Умаченка, так і зарубіжних авторів — В. Беренса, Д. Колдуелла, К. Р. Макконела, В. Ф. Палія, Я. В. Соколова, А. А. Чеченова та ін. [1—
4]. Проте сучасні економічні умови функціонування інвестиційної діяльності потребують комплексного підходу до вирішення проблеми, включаючи обґрунтування понятійного апарату, а також вирішення комплексу питань, що пов’язані з вдосконаленням відображення інвестицій у бухгалтерському обліку, контролю та аналізу ефективності здійснення інвестиційних проектів.
Неоднозначно в економічній науці вивчається питання про можливість використання амортизаційних відрахувань з метою нагромадження. Частина економістів доводить безумовну можливість використання цих відрахувань на нагромадження. Інші вважають за можливе використовувати їх для розширення виробництва тільки в рамках окремих підприємств. Окремі економісти вважають за необхідне створювати амортизаційний фонд як грошову форму зносу, що повинен забезпечувати відновлення фізично і морально застарілих основних виробничих засобів.
Метою даної статті є визначення кола конкретних проблем розвитку інвестиційної діяльності в Україні та сконцентрувати увагу на основні прогалини в регулюванні обліку та контролю інвестиційних процесів.
При будь-якій моделі господарювання значним фінансовим джерелом нагромадження виступають заощадження фізичних та юридичних осіб. Частка заощаджень залежить від рівня економічного розвитку країни, збільшення доходів суб’єктів взаємовідносин. Проте, з іншого боку, роль заощаджень населення у відтворювальному процесі суперечлива. Зберігаючи заощадження, населення скорочує поточний попит на споживчі товари, що стримує зростання пропозиції, тобто розширення виробництва. Це протиріччя є прийнятним, якщо заощадження населення мобілізуються суб’єктами господарювання, що використовують ці заощадження для збільшення фонду нагромадження і розширення виробництва.
Аналіз економічного розвитку країн світу свідчить, що чим вище норма нагромадження, тим вище темпи економічного росту. Інакше кажучи, між нормою нагромадження і темпами економічного розвитку країни відзначається пряма кореляційна залежність.
Так, високі темпи економічного росту СРСР у довоєнні роки і Японії після другої світової війни — це наслідок високої норми нагромадження (38—40 % до ВВП). Природно, що для практичної реалізації такої високої норми нагромадження країна повинна мати у своєму розпорядженні визначені ресурси і створювати необхідні умови.
Високі темпи економічного зростання (12
—15 % середньорічного приросту національного доходу) як результат високої норми загального й особливо виробничого накопичення можуть бути досягнуті в умовах переважно екстенсивного типу розширеного відтворення, заснованого на створенні нових робочих місць. Це передбачає наявність у країні вільного резерву робочої сили, досить підготовленого для роботи на технічно оновлених робочих місцях.
Розвал галузей, що виробляють інвестиційні товари (машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, металургія, лісопереробна галузь), скорочення в них обсягів виробництва і припинення фінансових уливань для відновлення їхнього виробничого апарата, здатні на довгі роки затягти вихід з економічної кризи. Істотний вплив на розвиток інвестиційної сфери і всього процесу нагромадження зробили розвал централізованого державного фінансування капітальних вкладень, відсутність ринкових механізмів розширення виробництва та недосконалість відображення в обліку відносин між власниками інвестованого капіталу.
Підйом інвестиційної сфери, збільшення ресурсів для накопичення пов’язані з виходом із соціально-економічної кризи і підвищенням ефективності будь-якої господарської діяльності.
Отже, велике практичне значення для суб’єктів господарювання набуває вирішення ними питання щодо регулювання процесу інвестування та його обліку, визначення в ньому економічної ролі держави, підприємств, банків тощо. Усунення регулюючої ролі держави у відтворювальному процесі країни в перехідний період — основний прорахунок, що подовжив і ускладнив реформування економіки в Україні.
У комплексі заходів для виходу української економіки з такої структурної кризи визначальне значення належить відновленню основного капіталу на основі новітніх досягнень науки і техніки. У цих умовах різко зростають роль і значення інвестицій, що служать фінансовим джерелом капітальних інвестицій, створення нових об’єктів основних засобів і необхідних запасів у суб’єкта господарювання.
За роки реформ в інвестиційній сфері утворився великий вузол тісно переплетених, надзвичайно складних проблем економічного, соціально-політичного й організаційного характеру. Економіка України, забезпечена унікальним розташуванням та природними ресурсами, кваліфікованою робочою силою, значним інноваційним потенціалом, протягом багатьох років переживає глибоку депресію. Усі спроби уряду стабілізувати виробництво й активізувати інвестиції поки не дали яких-небудь істотних результатів. Вітчизняний та закордонний досвід усе більше і більше переконує, що основним завданням, від вирішення якого залежать пожвавлення та підйом економіки України, є налагодження сприятливого інвестиційного клімату. Інвестиційний клімат — надзвичайно багатогранне соціально-економічне явище. Воно охоплює широке коло складних питань як макроекономіки, так і мікроекономіки. Інвестиційна активність є результатом впливу всіх складових господарського механізму на економічну поведінку суб’єктів господарювання. Це — матеріальні стимули до накопичення капіталу, прискорення науково-технічного прогресу, і наявність конкурентного ринку інвестиційних товарів, розвинутої виробничої і ринкової інфраструктури, нарешті, це й адекватна ринковій економіці нормативна та законодавча база щодо визначення та врегулювання даних процесів.
Незважаючи на свою важливість, зростання накопичення капіталу, врегулювання розподілу новоствореного капіталу — усього лише одна сторона інвестиційної проблеми. Іншою не менш істот-
Винятково важливої і мало розробленою проблемою є проблема зростання інвестицій, визначення раціональної їхньої структури та порядку відображення інвестиційних процесів в умовах інфляції і кризи. Багато нових питань перед управлінською теорією і практикою ставить необхідність формування реформованої інформаційної обліково-аналітичної бази для належного інвестиційного менеджменту. Тим часом аналіз і оцінка формування інформаційного забезпечення інвестиційного менеджменту переконливо свідчать про серйозне відставання в теорії і практиці ведення бухгалтерського обліку з метою ефективного управління інвестиційним комплексом країни. Тому особливий інтерес здобувають вивчення, узагальнення нових підходів щодо формування обліково-аналітичної інформації для забезпечення широкого кола її користувачів.
Одним із актуальних завдань вирішення даної проблеми є дослідження також шляхів створення ринкової інфраструктури, адекватної сучасному інвестиційному комплексу. Відсутність цивілізованого ринку цінних паперів, розвитий фінансово-кредитної системи, податкової політики, налагодженої облікової системи, що стимулює зростання інвестицій, робить значний негативний вплив на весь механізм інвестиційного процесу.
Отже, на державному рівні існує нагальна потреба на основі узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду обліку та контролю ефективності інвестиційних процесів розробити концепцію запровадження методики та організації обліку і контролю інвестицій на рівні підприємницької діяльності з метою уникнення можливостей фактів шахрайства по відношенню до інвесторів (власників капіталу).
ною умовою активізації інвестиційної діяльності є максимальна економія капіталу і раціональне використання обмежених економічних ресурсів. Світовий досвід показує, що високий ефект від інвестицій для виробників виражається в максимізації прибутку, а для споживачів — у максимізації задоволення потреб, у підвищенні рівня і якості життя. Не вирішивши проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату, не ожививши економіку, не врегулювавши взаємовідносини між суб’єктами інвестиційних процесів — не можна говорити про міцну стабілізацію і швидкий вихід економіки із кризи. Тому на сьогодні дуже необхідні глибокі дослідження як світової, так і вітчизняної управлінської науки і практики в галузі регулювання порядку здійснення та обліку інвестицій, критична оцінка застарілої уяви про механізм функціонування сучасного інвестиційного комплексу.
Література:
1. Мозговий О., Головко А., Науменко О., Ровінський Ю. Цінні папери: історія та сучасність. — Історико- економічний нарис. — О.: КП ОМД, 2003. — 192 с.
2. Бернс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций / Пер. с англ. и дополн. изд. — М.: АОЗТ «Интерэксперт», «ИнфраМ», 1995. — 528 с.
3. Крупка Я. Д. Облік інвестицій / Тернопільська академія народного господарства. — Террнопіль: Економічна думка, 2001. — 302 с.
4. Мак Лафлин Девид Дж. Ценные бумаги: как добиться высоких доходов. Приложение к учебнику «Основы инвестирования» Л. Дж. Гитмана, М. Д. Джонка. Пер.с англ. — М.: Дело, 1999. — 208 с.
Стаття надійшла до редакції 12 жовтня 2005 р.
УДК:657.42 Т. А. Бондар, канд. екон. наук, доцент кафедри бухгалтерського обліку
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
