Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ПРЕДМЕТИ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ — ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЧИ ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ПРЕДМЕТИ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ — ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЧИ ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ


Учет предметов финансового лизинга у лизингодателей строго не регламентирован государством, поэтому лизинговые компании осуществляют такой учет по-разному. Решению спорных вопросов в учете предметов финансового лизинга у лизингодателей и посвященная данная статья. Lessors’ accounting for the objects of financial leasing is the issue which is not strictly regulated by the state, that is why lease companies perform such accounting in different ways. This article is devoted to solving disputable issues of accounting for the objects of financial leasing.

Ключові слова: лізинг, об’єкт, основі засоби, лізингодавець, майно, оренда, основний капітал, оборотний капітал

Ефективність управління економічними процесами щодо лізингової діяльності значною мірою залежить від достовірності, оперативності та обґрунтованості інформації про сучасний стан лізингових відносин. Основним джерелом цієї інформації виступає система бухгалтерського обліку. Достовірне і точне відображення лізингових операцій на рахунках бухгалтерського обліку

176

Висвітленню окремих аспектів обліку предметів фінансового лізингу присвячені наукові праці В. Батищева, С. Ф. Голова, Л. Ілляша, А. Киркорова, Н. Киркорової, А. Ринді та ін. [1—4, 6].

У спеціалізованій літературі з обліку одні автори пропонують відображати оприбуткування лізингового майна лізингодавцями як придбання товару, другі — як одержання капітальних інвестицій, треті взагалі не згадують про спеціалізовані лізингові компанії й особливості їхнього обліку предметів лізингу, а деякі — як покупку основних засобів.

Метою статті є обгрунтування економічної сутності та місця предметів фінансового лізингу в кругообороті капіталу лізингодавців, а також порядку відображення лізингового майна у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Облік предметів лізингу в Україні регламентується рядом законодавчих та нормативних документів, основними серед яких є Закони «Про фінансовий лізинг», та «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, «План рахунків бухгалтерського обліку» та інструкція щодо його застосування, затверджені Мінфіном України 30.11.99 № 291, а також П(С)БО 14 «Оренда», деякими положеннями П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 2 «Баланс».

Згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом лізингу може бути «неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів» (ст. 3 п. 1). Виключення із цього правила складають: земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

В умовах вітчизняного законодавства до недавнього часу головною умовою приналежності об’єкта основних засобів до предметів лізингу полягала в обов’язковому використанні останніх для підприємницьких цілей. Тепер такої обов’язкової умови у законодавчому визначенні ми не спостерігаємо. Це дозволяє нам зробити висновок про те, що кількість засобів праці, які можуть бути передані у лізинг, значно зросте. Так, за кордоном у лізинг передається майно, призначене для побутових потреб, особисто-

вимагає визначеності усіх складових лізингового процесу. Тому дослідження економічної сутності предметів фінансового лізингу, а виходячи з цього, правильності відображення їх у системі рахунків є на даний час досить актуальним.

Взагалі за кордоном лізинг з приватним особами та предметами особистого споживання досить поширений. Так, лізинг обладнання промисловості і будівництва найбільше розвинений у таких країнах: в Італії він складає 59,6 % від загального обсягу лізингових послуг; Франції —53,4 %; Іспанії — 46,9 %; Австрії — 49,0 %; Угорщині — 51 %. Приватні лізингові послуги досить поширені у Німеччині — 53,5 %, Великобританії — 53,5 %, Нідерландах — 48,9 %, Швеції —53,6 %, Болгарії — 71,4 %. Лізингові послуги з приватними користувачами у Швейцарії складають 49,8 % від загального обсягу лізингових послуг, Ірландії — 37 %, Австрії — 31,7 %, Угорщині — 20 %. Як бачимо, відміна обов’язкового використання предмету лізингу в підприємницькій діяльності дозволить збільшити пропозицію на ринку лізингових послуг.

Важливим критерієм визначення майна, що може бути предметом лізингу на законодавчому рівні, є неспоживаність речей у виробничому процесі. Прийнято, що неспоживані речі не втрачають своїх натуральних якостей у процесі використання, тобто по закінченню строку лізингу предмет має бути придатним до продажу або подальшої здачі в оренду. Цій вимозі відповідають основні засоби виробництва.

Виходячи із тверджень Закону «Про фінансовий лізинг», який регулює лізингову діяльність і дає визначення основних понять, можна зробити висновок про обов’язкову приналежність предметів лізингу до складу основних засобів (засобів праці).

Разом з тим, законодавчі і нормативні документи, що регламентують облік предметів лізингу в Україні, однозначно визнають предмет фінансового лізингу у лізингодавця об’єктом основних засобів, а тому облік предметів лізингу у лізингодавця має здійснюватися за правилами обліку придбання — продажу основних засобів.

Як правило, операції фінансового лізингу здійснюються спеціалізованими лізинговими компаніями, діяльність яких зводиться до придбання предмета лізингу на замовлення лізингоодержувача, передачу його в лізинг, розрахунок і одержання лізингових платежів. При цьому, лізингодавець виступає юридичним власником лізингового майна, але на балансі даний актив не капіталізує. Проте, придбання предмета лізингу у постачальника (виробника) і

го та сімейного користування, що обумовлене особливостями зарубіжного ринку легкових автомобілів та побутової техніки. В Україні ж до недавна предметами лізингу могли виступати лише легкові автомобілі для таксі.

У податковому законодавстві одна із складових процесу лізингу (передача майна лізингоодержувачу в користування) прирівнюється до продажу з метою оподаткування, що зроблено лише для технічної зручності нарахування можливого податку на прибуток лізингодавця та обліку ПДВ, а зовсім не тому, що ця операція є продажем активу. Адже передача права власності на предмет лізингу здійснюється лише в кінці лізингового процесу або не здійснюється взагалі.

На користь прирівнювання правил обліку предметів фінансового лізингу у лізингодавців до правил обліку основних засобів говорить і той факт, що відсотки, які включені до складу лізингового платежу (лізингова маржа) — це компенсація за користування майном, а не за відстрочку платежу. До того ж, в п. 4 П(С)БО 7 зазначається, що основні засоби — це матеріальні активи, якими підприємство володіє не лише з метою використання їх у процесі виробництва, але й з метою здачі в оренду іншим особам. Разом з тим, хоча предмет лізингу одразу і знімається з балансового обліку лізингодавця, проте довгий час залишається у його власності і приносить лізинговий дохід.

Таким чином, на погляд законодавців, при фінансовому лізингу лізингодавець у момент придбання майна, призначеного для лізингу, повинен обліковувати його як основні засоби. Відповідно до вказаного, при цьому необхідно застосовувати рахунки 15 «Капітальні інвестиції» та 10 «Основні засоби».

Вищесказане, підтверджується і п. 10 П(С)БО 14 «Оренда»: лізингодавець відображає наданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість лізингоодержувача з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів)». Далі в стандарті відмічається, що одночасно з цим залишкова вартість предмета фінансової оренди (для нових предметів вона дорівнює первісній вартості) списується з балансу лізингодавця з відображенням її у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). Підкреслимо, що цим пунктом П(С)БО 14 «Оренда» регулює облік практично усіх видів операцій по передачі майна у фінансовий лізинг, оскільки особливий облік передбачено лише для випадків, коли лізингодавцем виступає виробник предмета лізингу (тоді застосовуються правила п. 13 П(С)БО 14).

Проте, на нашу думку, облік власних основних засобів і облік предметів фінансового лізингу у лізингодавців не можуть бути прирівняні один до одного, оскільки за економічною сутністю

списання його у лізинг лізингодавець має відображати бухгалтерськими записами щодо покупки й продажу даного активу.

Будь-який капітал, що функціонує, за своєю структурою поділяється на основний та оборотний. Залежно від виду діяльності ці види капіталів відрізняються як за кількісними характеристиками, так і за натурально-речовими властивостями (табл. 1).

Таблиця 1

НАТУРАЛЬНО-РЕЧОВА ФОРМА ОСНОВНОГО ТА ОБОРОТНОГО

КАПІТАЛА ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

Види капіталу Промисловість Банківська діяльність Торгівля Лізинг
Основний капітал Промислові цехи, споруди, обладнання, промислові установки, транспортні засоби, офісні приміщення тощо Офісні приміщення, офісні меблі, оргтехніка, службовий транспорт тощо Складські приміщення, сортувальне і пакувальне обладнання, транспортні засоби, офісні приміщення, оргтехніка тощо Офісні приміщення, офісні меблі, оргтехніка, службовий транспорт тощо
Оборотний капітал Сировина, матеріали, паливо, комплектуючі матеріали тощо, готова продукція, гроші Гроші Товари Предмети лізингу
На ринку реалізує Промислову продукцію Банківські послуги Товари Лізингові послуги

Основний капітал представляє собою засоби праці, що необхідні для виконання виробничої функції, які переносять свою вартість на вартість новоствореного продукту (послуги) протягом декількох циклів виробництва. За цей період і відбувається його перехід із натуральної форми в грошову, здійснюється кругообіг основного капіталу.

Оборотний капітал обслуговує сферу виробництва продукції (послуг) і переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту (послуги) протягом одного циклу виробництва. Відмітимо, що предмет лізингу придбається лізингодавцем не для себе, а для лізингоодержувача. Тобто для лізингової компанії предмет лізингу ніколи не виступає засобом праці і функцію основного капіталу не виконує. Це необхідний елемент для надання лізингової послуги.

основні засоби і предмети фінансового лізингу дуже різняться між собою. Спробуємо продемонструвати це твердження.

Продукцією лізингової компанії є лізингові угоди. Одиниця продукції — одна угода. Цикл виробництва лізингової послуги, і в той же час строк її реалізації, дорівнює тривалості лізингової угоди. Особливістю лізингової послуги є довготерміновий період її реалізації, що розтягується на декілька років, протягом якого здійснює свій кругообіг оборотний капітал лізингової компанії.

Оборотний капітал лізингової компанії на початковій стадії представляє собою гроші. Потім на них придбають предмет лізингу, який передають лізингоодержувачу. За право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі. Тільки у лізингоодержувача предмет лізингу виконує функцію засобу праці і переносить свою вартість частинами у процесі виробництва на новостворений продукт лізингоодержувача. Нарахована амортизація включається до складу лізингового платежу і компенсує лізингодавцю його інвестиційні затрати. Тут розкривається двояка природа предмета лізингу — його подвійний економічний зміст. Для лізингодавця затрати на придбання предмету лізингу — це затрати оборотного капіталу, що необхідні для здійснення лізингової діяльності. У лізингоодержувача предмет лізингу використовується як засіб праці, як основний капітал. Тобто предмет лізингу для його власника (лізингодавця) за своєю сутністю оборотний капітал, який здійснює кругообіг у натурально-речовій формі основного капіталу.

Таким чином, усе сказане вище свідчить про те, що для лізингодавця предмети фінансового лізингу за своїм економічним змістом є оборотними засобами, або запасами. Тому, на нашу думку, облік предметів фінансового лізингу у лізингодавців у момент їх надходження необхідно здійснювати за допомогою рахунку 28 «Товари».

Оприбуткування предметів фінансового лізингу у лізингодавців через рахунок 28 «Товари» буде відображати економічну природу (економічну сутність) предметів лізингу, дозволить бухгалтерам розвантажити обліковий процес основних засобів, забезпечить достовірність наведеної інформації.

Література:

1. Батищев В. Финансовый лизинг: различий стало меньше // Бухгалтерия. — 2005.

— № 14(533).

— С. 33—39.

2. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практичний посібник / Під ред. С. Ф. Голова. — Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс- Клуб», 2001. — 832 с.

3. Ілляш Л. Оренда (лізинг) у законі «Про оподаткування прибутку підприємств» // Головбух. — 2005. — № 9(215)

— С. 32—38.

4. Кирокоров А., Киркорова Н. Особенности кругооборота лизингового капитала // Лизинг-ревю. — 2003. — № 6.

— С. 19 — 23.

5. Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України / Автор. колектив: С. Я. Зубілевич, І. Ю. Кравченко, О. О. Прокопенко, Д. Г. Школьніков, Н. С. Юревич. — К.: Укрпапір, 2002.

— 472 с.

6. Риндя А. Чи завжди зручний принцип «за умовчуванням»? // Податки та бухгалтерський облік. — 2005. — № 33(591).

— С. 47 — 51.

Стаття надійшла до редакції 3 листопада 2005 р.

УДК 656.7 А. М. Герасимович, д-р екон. наук, професор кафедри менеджменту банківської діяльності

КНЕУ імені Вадима Гетьмана; І. А. Герасимович, канд. екон. наук, доцент кафедри обліку базової підготовки

КНЕУ імені Вадима Гетьмана;

Н. А. Морозова-Герасимович, канд. екон. наук, аудитор


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ОБЛІК НАДЗВИЧАЙНИХ ВИТРАТ І ДОХОДІВ
ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ АНАЛІЗУ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ
ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ В УМОВАХ ІНФЛЯЦІЇ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)