Четвертий етап — етап комплексного оцінювання діяльності ВС з визначенням за підсумками аналізу інтегрального показника, а також оцінкою її сильних і слабких сторін. На цьому етапі попередні висновки, отримані за результатами проміжних розрахунків, акумулюють в єдину картину, що характеризує функціонування суб’єкта
обіговість дебіторської заборгованості: ; обіговість кредиторської заборгованості: ; обіговість запасів: ; коефіцієнт фінансової незалежності: ) ; коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів: ; частка довгострокових вкладень у загальному обсязі фінансових вкладень: ; частка короткострокових вкладень у загальному обсязі фінансових вкладень: ; коефіцієнт співвідношення інвестицій у дочірні та залежні компанії і фінансових вкладень: ; ефективність фінансових вкладень: .
Результатом комплексного оцінювання може бути унаочнення моніторингового профілю ВС, який являє собою модель, що відображає рівень її ефективності фінансово-господарської діяльності за набором показників щодо обраного критерію. Моніторинговий профіль має ґрунтуватися на використанні найважливіших показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність виробничої системи. Перелік показників, що використовуватимуться при побудові моніторингового профілю підприємства, слід визначати за підсумками ретроспективного аналізу, виявивши слабкі та сильні сторони об’єкта спостережень.
Етап комплексного оцінювання передбачає визначення позиції об’єкта моніторингу порівняно з показниками діяльності конкурентів або за іншими встановленими критеріями.
Важливе місце в системі моніторингу виробничих систем посідає визначення інтегральної характеристики, параметра, який характеризує загальний результат функціонування будь-якої ВС за ринкових умов і тим самим сприяє розв’язанню проблем, пов’язаних з оцінюванням її стану та змін у ній. Цим показником може слугувати вартість бізнесу, що здійснюється ВС або за її участі. Перевагою цього показника є те, що він є інтегральним показником потенціалу ВС і враховує всі складові простору параметрів.
За підсумками четвертого етапу користувачам інформації надається комплексний звіт з наочною ілюстрацією результатів аналізу, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про стан виробничої системи. Отже, користувач має змогу на підставі даної інформації приймати обґрунтовані рішення поточного характеру.
Оскільки метою моніторингу є виявлення негативних тенденцій для уникнення кризових явищ і максимальної реалізації можливостей розвитку, п’ятий етап, на якому здійснюється вироблення рекомендацій щодо вирішення проблемних питань і якомога ефективнішого використання наявних резервів подальшого розвитку, є найважливішим у всій системі моніторингу.
На цьому етапі здійснюється діагностика результатів подальшої діяльності виробничої системи за мінливих умов внутріш-
господарювання у вигляді кількісних і якісних показників. При цьому необхідно окреслити проблеми, які потребують вирішення як найближчим часом, так і в майбутньому, а також визначити перспективні напрями подальшого розвитку. Саме на цьому етапі можна оцінити положення виробничої системи на ринку на тлі діяльності конкурентів, за рівнем задоволення запитів споживачів, виправдання очікувань інвесторів і акціонерів тощо.
Контрольні заходи з боку замовника інформації полягатимуть в оцінюванні можливості (ймовірності) здійснення запропонованих сценаріїв з погляду наявності необхідного обсягу ресурсів, зовнішніх джерел фінансування і внутрішніх резервів.
Надалі стратегічні плани складають на підставі висновків і рекомендацій, отриманих за результатами моніторингу виробничої системи, оформленими у зручній наочній формі із зазначенням вузьких місць і переваг порівняно з конкурентами, тобто саме на останньому етапі стає можливим прийняття рішень довгострокового характеру, що визначають діяльність ВС на перспективу.
Розглянутий алгоритм моніторингу виробничої системи відображає один його цикл. Утім, оскільки одним з основних принципів моніторингу є безперервність спостережень, назагал схема його проведення має циклічний вигляд, ілюструє рис. 5.16.
Рис. 5.16. Моніторинг у системі управління ВС
Як видно зі схеми, прийняті за результатами моніторингу управлінські рішення в подальшому зумовлює цілі і завдання мо-
нього і зовнішнього середовища. Тут необхідною умовою ефективності отриманих висновків є варіантний підхід до оцінювання розвитку ситуації. Він передбачає розрахунок змін інтегрального показника функціонування виробничої системи при прийнятті менеджерами кожного з варіантів рішень з наявних альтернатив і різних передбачуваних сценаріїв зміни кон’юнктури ринку. При цьому особливу увагу слід приділяти несприятливим сценаріям перебігу подій з метою вироблення запобіжних заходів щодо мінімізації наслідків і втрат у цьому випадку.
Таким чином, моніторинг передбачає побудову системи постійних спостережень, аналітичних процедур і вироблення рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень, що повторюються з певною періодичністю. Тим самим забезпечується своєчасність й оперативність надання необхідної інформації.
Створення розвиненої системи моніторингу діяльності виробничої системи передбачає наявність певної первісної інформаційної бази даних про її функціонування, яка вможливлює проведення ретроспективного аналізу з метою виявлення закономірностей зміни показників діяльності ВС у часі. Отже, попереднім етапом комплексного впровадження моніторингу виробничої системи має бути експрес-діагностика її діяльності, яка дозволяє визначити основні чинники підвищення ефективності виробництва і з підставою для подальшої організації розвиненої системи спостережень. Якщо врахувати, що ефективність діяльності ВС передусім залежить від міри використання ресурсів, які є складовими її виробничого потенціалу, мову слід вести саме про організацію його експрес-діагностики як моніторингу виробничого потенціалу, в процесі якого оцінюються показники забезпеченості ВС ресурсами та їх використання.
За стандартним тлумаченням терміна «виробничий потенціал» виокремлюють три його складові: основні засоби; матеріальносировинні ресурси; трудові ресурси.
Для можливості порівняння ефективності використання зазначених видів ресурсів між собою введемо додатково узагальнений показник — рентабельність продажу продукції виробничої системи, який можна розглядати як інтегральний показник, що характеризує як якість і обсяг виробництва, так і ефективність використання сукупних витрат виробничої системи. При оцінюванні динаміки цього показника слід виявляти основні чинники, що впливають на рівень і тенденцію змін рентабельності.
За цих передумов схема експрес-діагностики виробничого потенціалу має вигляд, наведений на рис. 5.17.
ніторингу, тим самим забезпечуючи гнучкість щодо змін параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища, а також цільову спрямованість спостережень при реалізації стратегії розвитку виробничої системи. Виконання розробленої за підсумками моніторингу стратегії передбачає одночасно збирання даних (інформацію про виконання планів) наступного циклу.
Рис. 5.17. Схема експрес-діагностики потенціалу виробничої системи
За цією схемою оцінювання виробничої складової потенціалу ВС здійснюють за допомогою коефіцієнта приросту основних засобів, коефіцієнта їх зносу та показника фондовіддачі, трудової складової — коефіцієнта приросту персоналу, зарплатоємності продукції та показника продуктивності праці, матеріальної складової — коефіцієнта економії матеріальних витрат, коефіцієнта співвідношення темпів зростання матеріальних витрат і собівартості продукції та її матеріалоємності.
Серед розглянутих показників головну роль відіграють показники віддачі факторів виробництва, оскільки вони відображають його кінцеві результати Допоміжні показники характеризують окремі кількісні та якісні сторони використання ресурсів. Їх використовують для аналізу та виявлення резервів ефективності, усунення вузьких місць у виробництві, а відтак, за якісного оцінювання їх слід порівнювати з головними показниками ефективності.
Цю методику експрес-діагностики виробничого потенціалу можна застосовувати для визначення позиції ВС у ринковому середовищі шляхом надання балів розглянутим показникам за групою конкурентних суб’єктів і використання методу ранжування.
Бальне оцінювання здійснюють так. Обчисливши показники, наведені на рис. 5.16, за кожним із об’єктів спостереження, проводять ранжування цих об’єктів за критерієм успішності їхньої діяльності, тобто об’єкт з найвищими оцінками рівня окремого показника посідає перше місце, з гіршими оцінками, відповідно — останнє. Окремому об’єкту виставляють бали за кожним із показників, спираючись на принцип, що об’єкт, який опинилися на останньому місці, отримує 1 бал. Чим вищим є місце об’єкта, тим більшу кількість балів він отримує. Таким чином, об’єкт, що посідає перше місце, отримує кількість балів, котра дорівнює їх загальній кількості.
Остаточну бальну оцінку виробничого потенціалу і-того об’єкта визначають за формулою: j де ij
Б — бальна оцінка j-того показника і-того об’єкта.
Таким чином, використання запропонованої методики експресдіагностики дає змогу визначити позицію кожного аналізованого об’єкта в галузі або на ринку продукції. Отже, визначивши власне місце і рівень виробничого потенціалу, менеджери ВС можуть розробляти стратегію розвитку, що відповідає даній позиції.
