Ефективне функціонування банківської системи є одним із визначальних чинників успішного розвитку економіки. Своєю чергою результативність банківської діяльності передусім визначається фінансовою стійкістю банківської системи.
Фінансова стійкість (стабільність) банківської системи — це такий її стан, за якого вплив несприятливих і непередбачуваних подій на неї або на окремі її елементи, що є проявом ризиків внутрішнього і зовнішнього середовища, не порушує виконання нею основних функцій, а також сприяє протидії потенційним наслідкам як ендогенних, так і екзогенних шоків чи дисбалансів. У такому сенсі можна говорити також про рівноважний стан банківської системи, що сприяє функціонуванню і розвитку економіки.
Як наголошено у «Базових принципах ефективного нагляду за банківською діяльністю» Базельського комітету з банківського регулювання [3], головною метою нагляду є мінімізація ризику фінансових втрат вкладників та інших кредиторів, а також підтримання стабільності фінансової системи.
У зв’язку з цим як інструменту пруденційного нагляду важливе місце відводиться спостереженню в поточному режимі за певним набором показників банківської діяльності, що характеризують її фінансовий стан. При цьому питання діагностики стану банківської системи у разі порушення її рівноважного стану залишаються поза увагою наглядових органів. Цей недолік може бути усунений шляхом побудови і реалізації моніторингу банківської діяльності, який являє собою систему регулярного спостереження за фінансовим станом банківського сектора, оцінювання його стійкості та діагностики її рівня під впливом збурювальних чинників і формування інформаційно-аналітичної бази забезпечення процесу прийняття управлінських рішень щодо збереження рівноважного стану банківської системи.
Оцінювання фінансової стабільності — це аналіз можливості окремої банківської установи або банківської системи загалом забезпечувати стале виконання власних функцій за умов потен-
Кількісне оцінювання вразливості банківської системи від впливу збурювальних чинників здійснюється шляхом аналізу зміни фінансового стану об’єктів моніторингу під час дестабілізації економіки чи фінансової кризи або розрахунком впливу від потенційних негативних зрушень у банківському секторі. Для ґрунтовнішого аналізу банківські установи доцільно групувати за однорідними ознаками (наприклад, державні, іноземні та українські недержавні банки). Своєю чергою зміни у фінансовому стані банківської системи можуть виникати під впливом низки чинників.
Формування інформаційної бази моніторингу банківської діяльності здійснюють на підставі звітної, облікової, нормативної та планової документації.
До складу банківської звітності входять: балансовий звіт, звіт про фінансові результати та низка додатків до них, де наведена інформація про структуру активів, зобов’язань і власного капіталу банку, ризики, якість кредитного портфеля тощо.
Періодичність і склад фінансової звітності банку наведено у табл. 5.5.
Таблиця 5.5
КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ БАНКУ
ційного впливу ендогенних та екзогенних збурювальних чинників. З практичної точки зору аналіз стійкості банківської системи є визначенням співвідношень між певними її параметрами. При цьому кількість таких параметрів для динамічної банківської системи може з часом змінюватися залежно від інституціональних змін у структурі банківської системи та важливості різних її компонентів на час проведення її дослідження. Тому процес оцінювання фінансової стійкості банківської системи має бути обов’язковим елементом моніторингу банківської діяльності.
Закінчення табл. 5.5
Отже, моніторинг банківської діяльності слід проводити як в постійному, так і в дискретному режимі.
Облікова інформація міститься у Плані рахунків бухгалтерського обліку банків України [46], нормативна — в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків України [86] та в Положенні про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками [84], планова — у формі балансу банку (табл. 5.6).
Таблиця 5.6
БАЛАНС БАНКУ
| № |
Найменування статті |
| АКТИВИ |
| 1 |
Грошові кошти та їхні еквіваленти |
| 2 |
Кошти в інших банках, у тому числі |
| 3 |
Кредити та заборгованість клієнтів, у тому числі: |
| 4 |
Цінні папери |
| 5 |
Інвестиції в асоційовані компанії |
| 6 |
Дебіторська заборгованість |
| 7 |
Основні засоби та нематеріальні активи |
| 8 |
Інші активи |
| 9 |
Усього активів |
| ПАСИВИ |
| 10 |
Кошти інших банків, в тому числі: |
| 11 |
Кошти клієнтів |
| 12 |
Субординований борг |
| 13 |
Інші зобов’язання |
| 14 |
Усього зобов’язань |
| 15 |
Статутний капітал |
| 16 |
Резерви та інші фонди банку, у тому числі: |
| 17 |
Прибуток/збиток минулих років |
| 18 |
Прибуток/збиток поточного року |
| 19 |
Усього власного капіталу |
| 20 |
Усього пасивів (14+19) |
| 21 |
Усього (9+20) |
Наведена форма балансу банку є агрегованою. На практиці низка його основних статей відображається з урахуванням їхніх складо-
За допомогою інформації, що міститься у розглянутих джерелах, можна повністю схарактеризувати фінансовий стан кожного з банків, а отже, її цілком достатньо для здійснення моніторингу за кожним із режимів їх функціонування, за кожним із показників фінансової діяльності або за їх сукупністю.
У процесі моніторингу банківської діяльності передусім має здійснюватися оцінювання виконання банками обов’язкових економічних нормативів НБУ, дотримання яких забезпечує стійкість і надійність функціонування кожного з них та банківської системи загалом. Ієрархічну класифікацію цих нормативів наведено на рис. 5.10.
Рис. 5.10. Класифікація економічних нормативів НБУ
На рисунку прийнято такі позначення:
1 H — норматив регулятивного капіталу;
2 H — норматив адекватності регулятивного капіталу;
3 H — норматив співвідношення між регулятивним капіталом і сукупними активами;
4 H — норматив миттєвої ліквідності;
5 H — норматив поточної ліквідності (з кінцевим строком погашення до 31 дня);
6 H — норматив короткострокової ліквідності (з кінцевим строком погашення до 1 року);
7 H — норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента;
вих елементів, тобто у деталізованішому вигляді, про що йтиметься далі при здійсненні оптимізації балансу банку (табл. 5.8).
8 H — норматив великих кредитних ризиків;
9 H — норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;
10 H — норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;
11 H — норматив (ліміт) обсягів інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;
12 H — норматив (ліміт) загальної суми інвестування.
13 H — норматив (ліміт) загальної відкритої валютної позиції банку;
Норматив (мінімальний розмір) регулятивного капіталу (
1 H) є одним з найважливіших показників діяльності банку, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності його діяльності. Він використовується при розрахунку нормативу
7 H.
Величина регулятивного капіталу розраховується згідно з Методикою розрахунку економічних нормативів регулювання дія
РК1 = ОК + ДК — В,
9711
СпСпННHH+?=льності банків в Україні [87] за формулою:
РК1 = ОК + ДК — В, де ОК — основний капітал;
ДК — додатковий капітал;
В — відвернення.
Поруч з нормативом
1 H діє норматив регулятивного капіталу банку, відкоригований на суму перевищення нормативів H
9 H, тобто: ()
9711
СпСпННHH+?=.
Величини
7
СпН і
9
СпН містяться у спеціальному файлі автоматизованої системи аналітичного обліку банку.
Норматив
1 H є базою для розрахунку нормативів
2 H,
3 H, H, H, а для розрахунку нормативів Hта H використ
7 та
8 H,
10 овується статутний капітал.
11
12
9
За цією методикою розраховують і всі інші нормативи регулювання діяльності банків. У процесі оцінювання виконання банками цих нормативів здійснюється визначення відхилень їх фактично досягнутих значень від установлених НБУ. При цьому фактичні значення нормативних показників визначають за бан-
ківськими рахунками i r(i — індекс рахунка) кожного з банків за поточний період.
Згідно з Методикою розрахунку економічних нормативів ре
Виконання нормативу регулятивного капіталу оцінюється за умовою: ?? ??? ?? BДKOK Ii i IIi i rrH
1 , де OK I — множина рахунків основного капіталу;
ДK I — множина рахунків додаткового капіталу; B I — множина рахунків відвернення.
Виконання нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності банку) оцінюється за умовою:
2 де A I — множина рахунків активів;
2 H I — множина рахунків, на які зменшуються активи при розрахунку нормативу
2 H; V I — множина рахунків відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами;
Сп,СпНН — величини перевищення нормативів
7 H і
9 H відповідно. i p — коефіцієнт ризику за і-тим рахунком, який приймається згідно з табл. 5.7.
97
Таблиця 5.7
РОЗПОДІЛ АКТИВІВ БАНКУ ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ
гулювання діяльності банків в Україні у процесі моніторингу банківської діяльності здійснюється оцінювання виконання їх шляхом перевірки певних умов стосовно кожного з них.
Закінчення табл. 5.7
Виконання нормативу співвідношення між регулятивним капіталом і сукупними активами оцінюється за умовою:
Виконання нормативу миттєвої ліквідності оцінюється за умовою:
100 ?CIi r, де
4 H; C I — множина рахунків за строковими коштами суб’єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав; KP I — множина рахунків коштів на кореспондентському рахунку; K I — множина рахунків коштів у касі.
4 H розрахунку нормативу
Виконання нормативу поточної ліквідності оцінюється за умовою:
100 ?i r, де
ЗП ань з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності;
АП I — множина рахунків активів з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності.
Виконання нормативу короткострокової ліквідності оцінюється за умовою:
100 ?i r, де
1A активів з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;
1З I — множина рахунків зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності.
Виконання нормативу з максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента оцінюється за умовою:
100
7 ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ??? ???? BДКОКСЗ Ii i ІIi i Ii i rrrH, де
СЗ I — множина рахунків сукупної заборгованості за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов’язань щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів).
Виконання нормативу з великих кредитних ризиків оцінюється за умовою: де
ВЗ за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов’язань, що враховуються в банку за великими кредитами за всіма контрагентами (або групою пов’язаних контрагентів).
Виконання нормативу з максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, оцінюється за умовою:
100 ?i r, де ІЗ ої заборгованості за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера (або групи пов’язаних інсайдерів).
Виконання нормативу з максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, оцінюється за умовою:
100 ?i r, де ІЗС ої заборгованості за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів.
Виконання нормативу з обсягів інвестування в цінні папери окремо за кожною установою оцінюється за умовою: де
ЦП I — множина рахунків цінних паперів у торговому портфелі банку на продаж; BKУ I — множина рахунків вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків від їхнього статутного капіталу; KI I — множина рахунків коштів банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/паїв) окремо за кожною установою.
Виконання нормативу загальної суми інвестування оцінюється за умовою: де KO I — множина рахунків коштів банку, що інвестуються з метою придбання акцій (часток/паїв) будь-яких юридичних осіб.
Виконання нормативу загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції банку оцінюється за умовою:
ВПа I– множина рахунків балансових та позабалансових активів за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті;
ВПз I– множина рахунків балансових та позабалансових зобов’язань за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті;
13 H — ліміт загальної відкритої валютної позиції банку; у випадку довгої відкритої позиції, тобто при ?? ??
ВПзВПа Ii Ii , а у випадку короткої відкритої позиції, ?? ??
ВПзВПа Ii Ii
Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків України [86] установлено такі значення економічних нормативів:
— мінімальний розмір регулятивного капіталу (
1 H) має становити 120 млн грн; при цьому він не має бути меншим за статутний капітал банку, а отже, мінімальний розмір статутного капіталу ( CK I) має становити 120 млн грн; норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (
2 H) має бути не меншим 10 за відсотків; для банків, що розпочинають операційну діяльність, норматив
2 H має становити: впродовж 12 місяців від дня отримання ліцензії — не менше 15 відсотків; упродовж наступних 12 місяців — не менше 12 відсотків; надалі — не менше 10 відсотків; норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (
3 H) має бути не меншим за 9 відсотків; норматив миттєвої ліквідності (
4 H) має бути не меншим за 20 відсотків; норматив поточної ліквідності (
5 H) має бути не меншим за 40 відсотків; норматив короткострокової ліквідності (
6 H) має бути не меншим за 60 відсотків;
де
7 H) не має перевищувати 25 відсотків; норматив великих кредитних ризиків (
8 H) не має перевищувати 8-кратного розміру регулятивного капіталу; норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (
9 H), не має перевищувати 5 відсотків; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (
10 H), не має перевищувати 30 відсотків; норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (
11 H) не має перевищувати 15 відсотків; норматив загальної суми інвестування (
12 H) не має перевищувати 60 відсотків.
Відповідно до [84] нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (
13 H) має бути не більш як 30 відсотків. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:
— загальна довга відкрита валютна позиція (
113? H) має бути не більшою за 20 відсотків;
— загальна коротка відкрита валютна позиція (
213? H) має бути не більшою за 10 відсотків.
Крім обов’язкових нормативів оцінюванню в процесі моніторингу банківської діяльності підлягають спеціальні індикатори (коефіцієнти), які характеризують співвідношення між обсягами окремих фінансових потоків (ресурсів), що належать до активів і пасивів банку. Їх чисельні значення залежно від призначення задаються згідно з банківською стратегією, шляхом екстраполяції за ретроспективою функціонування банку, експертним шляхом або за рекомендаціями Національного банку України. Середні значення цих індикаторів, дотримання яких разом із виконанням економічних нормативів НБУ сприяє стабільному функціонуванню банків, є такими:
індикатор загальної ліквідності банку (
1 ?> 1); індикатор високоліквідних активів (
2 ?= 0,12 — 0,15); індикатор співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями банку (
3 ?= 0,4 — 0,6); індикатор максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами (
4 ?= 0,7 — 1,5).індикатор високоліквідних активів (
2 ?= 0,12 — 0,15); індикатор співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями банку (
3 ?= 0,4 — 0,6); індикатор максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами (
4 ?= 0,7 — 1,5).бов’язаннями банку (
3 ?= 0,4 — 0,6); індикатор максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами (
4 ?= 0,7 — 1,5).дитами та депозитами (
4 ?= 0,7 — 1,5).індикатор загальної ліквідності банку (
1 ?> 1); індикатор високоліквідних активів (
2 ?= 0,12 — 0,15); індикатор співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями банку (
3 ?= 0,4 — 0,6); індикатор максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами (
4 ?= 0,7 — 1,5).
норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (
Оцінювання індикатора загальної ліквідності банку здійснюють за умовою: ? ? ? ? ?
З A Ii i Ii i r r
1 ?, де —
З І множина рахунків зобов’язань.
Оцінювання індикатора високоліквідних активів здійснюють за умовою: де івалентів; в; ІКІБ .
Оцінювання індикатора співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями банку здійснюють за умовою: ? ? ? ? ?
ВК Ii i Ii i r r
3 ?, де BK I — множина рахунків власного капіталу.
З
Оцінювання індикатора максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами здійснюють за умовою: ? ? ? ? ?
Кр Ii i Ii i r r
4 ?, де
Д
Кр І — множина рахунків кредитів;
Д І — множина рахунків депозитів.
Залежно від ситуації, що складається у внутрішньому та зовнішньому середовищі банківської системи, у практиці моніторингу банківської діяльності можна використовувати й інші індика-
Стабільність функціонування окремого банку та банківської загалом значною мірою залежить від рівня обґрунтованості кредитної політики.
Оскільки обсяг кредитів будь-якого банку, наданих його клієнтам, становить 70–80 відсотків від сумарної величини активів, однією з найважливіших задач моніторингу банківської діяльності має бути оцінювання їхніх кредитних рейтингів як підґрунтя для прийняття управлінських рішень щодо встановлення лімітів кредитування для кожного з банків задля запобігання кредитним ризикам. Така система функціонує в межах моніторингу банківських ризиків Національного банку України [50]. Інтегроване оцінювання кредитного рейтингу банку здійснюється за 16 показниками його фінансової діяльності, перелік, характеристика та порядок розрахунку яких наведено далі.
Показник платоспроможності банку (норматив
2 H). За розрахункове приймається середнє значення показника за сукупністю банків, що розглядаються. Це значення вважається еталонним співвідношенням між нарощуванням активів та ризиком, що приймає на себе банк. Чим нижчою є частка капіталу в активах, тим вищим є рівень ризику в роботі банку. Чим вищим є цей показник, тим меншою мірою використовують можливості для зростання, що негативно впливає на підвищення ефективності роботи банку. Крім того, з нарощуванням активів зростає міра можливої диверсифікації вкладень (кредити, цінні папери), що позитивно впливає на зниження ризику втрати платоспроможності.
Показник миттєвої ліквідності (норматив
4 H). Розрахункове значення показника визначається так само, як і показника платоспроможності. Воно характеризує здатність банку до своєчасного забезпечення виконання своїх грошових зобов’язань без загрози неефективного використання вільних коштів, що обліковуються в касі та на кореспондентських рахунках банку, тобто цей показник характеризує якість управління банківською ліквідністю (зокрема, миттєвою), що вважається важливим для нормального функціонування банківської установи.
Відношення зобов`язань до капіталу. Розраховується як співвідношення суми зобов`язань банку до його регулятивного капіталу. Він є одним із головних показників, що характеризують структуру пасивів банківської установи. За розрахункове приймається середнє за групою банків значення, що, так само як і
тори, які відображають різноманітні співвідношення між статтями активів, зобов’язань і власного капіталу та дозволяють оцінити рівень стабільності кожного з банків та їх сукупності.
Частка поточних рахунків у зобов`язаннях банку. Розраховується як співвідношення суми коштів, що обліковуються на поточних рахунках, до сумарних зобов`язань банку. Розрахунковим є найбільше значення показника. Чим більшою є частка поточних рахунків у зобов`язаннях банку, тим показник є ближчим до розрахункового значення. Це пов`язано із тим, що поточні рахунки є дешевим джерелом коштів і в разі значної диверсифікації їх між клієнтськими рахунками можуть створювати значні переваги при визначенні політики щодо проведення активних операцій. Водночас за значної концентрації коштів на рахунках невеликого кола клієнтів виникає необхідність приділення більшої уваги управлінню миттєвою ліквідністю.
Частка високоліквідних активів у загальних активах банку. Розраховується як співвідношення високоліквідних активів (кошти в касі та на кореспондентських рахунках) до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків. Цей показник характеризує збалансованість структури активів банку, виходячи з формули:
ВА + КІП + ІА = А, де: А, ВА, IА — відповідно активи, високоліквідні активи, інші активи;
КІП — кредитно-інвестиційний портфель.
Чим нижчим є значення даного показника, тим вищим буде ризик ліквідності банку. Чим вищим є його значення, тим більше існує підстав для висновків щодо низької якості управління активами в банку, адже високоліквідні активи здебільшого не належать до тих, що приносять чималий дохід.
