Posibniki.com.ua Мікроекономіка Моделювання економічних процесів МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ТОРГІВЛІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ТОРГІВЛІ


Визначаючи принципи формування стратегії сталого розвитку торгівлі, великого значення слід надавати використанню економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення ефективності господарювання. Господарський механізм сфери обігу повинен враховувати мінливість ринкової кон’юнктури, викликану випуском принципово нових виробів, надходження товарів із-за кордону, відносною самостійністю і відособленістю діяльності численних підприємств та організацій торгівлі.

Управління сталим розвитком торгівлі є управління інтересами, і через інтереси створюється система мотивів та стимулів до праці.

Ключові слова: ресурси, торгівля, управління, товари.

Розглядаючи показники сталого розвитку торгівлі й чинники, що впливають на формування сталого розвитку торгівлі, важливо обґрунтувати принципи формування стратегії сталого розвитку підприємства, виявити пріоритетні цілі та розробити методи їх досягнення. © В. С. Марцин, 2006

Для визначення принципів формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства велике значення має гармонізація використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності передусім на інтереси споживача, виконує багато соціальних завдань, включаючи задоволення соціальних потреб і зниження соціальної напруженості. Економічний стан розвитку суспільства визначає пріоритетність окремих напрямів формування стратегій, які базуються на конкретних принципах. Принципи формування стратегії сталого розвитку торгівлі представлені на рис. 1.

Сталий розвиток

Стабільна діяльність

Рівень виживання

1. Гармонізація використання економічних, матеріальних та трудових ресурсів з орієнтацією на стабільне зростання соціальної ефективності

2. Погодження інтересів споживачів, працівників та власників підприємства

3. Забезпечення прибутковості

4. Ефективність використання оптимальної організаційної структури і раціональних методів управління

1. Погодження інтересів споживачів, працівників та власників підприємства

2. Забезпечення прибутковості

3. Удосконалення організаційної структури та методів управління підприємством

1. Забезпечення прибутковості

2. Погодження інтересів споживачів, працівників і власників

Рис. 1. Принципи формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства

Для торговельного підприємства, що прагне досягнути сталого розвитку, неабияке значення має система методів управління. Головна увага при цьому має бути приділена спрямованості господарського механізму, який включає ці методи, на погодження економічних і соціальних параметрів управління, досягнення їх ефективної взаємодії з організаційною структурою підприємства, задоволення суспільних і особистих потреб в умовах ощадливого витрачання ресурсів, удосконалення складових господарського механізму.

Функції будь-якої керуючої системи, зокрема і господарського механізму, у найзагальнішому вигляді можна визначити як види діяльності, необхідні для організації та керування тим або іншим об’єктом, оскільки для того, щоб вважатися такою, функція управління повинна мати чітко виражений зміст, розроблений процес її здійснення і певну структуру, в рамках якої завершується її організаційне відособлення.

Вивчення поняття «господарський механізм» охоплює різноманітні підходи різних авторів, що пояснюється складністю даної економічної категорії та неоднозначністю вирішення питання про способи господарювання.

Так, деякі вчені вважають, що господарський механізм — це спосіб господарювання, спосіб організації суспільного виробництва з властивими йому методами, економічними важелями, організаційними формами та способами залучення людей до праці. Іноді господарський механізм розуміють як сукупність усіх соціально-економічних закономірностей, досить стійких умов, чинників, на які можна розраховувати і які потрібно враховувати, плануючи та здійснюючи господарську діяльність. Господарський механізм розглядають також як специфічний спосіб організації виробничих відносин, який забезпечує виробництво, розподіл, обмін і споживання життєвих благ на основі об’єктивних економічних законів. Часто можна зустріти ототожнення поняття «господарський механізм» з управлінням, невиправдано змішуючи функції різних спрямувань. Узагальнюючи наведене, можна відзначити, що господарський механізм — це система організації суспільного господарства. Таке визначення правомірне, але, вказуючи на предмет, воно не розкриває його, і, отже, обмежуватися ним недостатньо. Тому потрібно дати ємкіше визначення, яке б охоплювало зміст явища. Складність змістового визначення господарського механізму в тому, що його слід визначити не просто як «застиглу» систему, а як «живу» систему, що працює. Не менша складність виникає й у зв’язку з тим, що господарський механізм вбудований у систему суспільного господарства, втілений у ній і нею виражений.

Можна погодитися з думкою авторів, які господарський механізм розуміють як сукупність конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, з допомогою яких суспільство використовує економічні закони з урахуванням конкретної ситуації. Відмінна особливість даного визначення полягає в його суб’єктивній орієнтації. Господарський механізм постає як жива система, наділена здатністю думати й вирішувати. Він виступає як система взаємодіючих інформаційно-вирішувальних центрів, поширена на все суспільство, здатна знімати інформацію з будь-якої точки і наділяти інформацією будь-яку точку суспільного господарського простору, забезпечуючи завдяки цьому рух інформації і виражених у ній рішень по всьому суспільному господарству.

Господарський механізм сфери обігу споживчих товарів повинен враховувати мінливість ринкової кон’юнктури, викликану випуском принципово нових виробів, надходженням товарів з-за кордону, відносною самостійністю і відособленістю діяльності численних підприємств та організацій торгівлі. Усе це, природно, впливає і на методи господарювання.

Специфіка функціонування господарського механізму в торгівлі визначається наявністю: ? особливих форм і методів організації управління; ? характерних рис у використанні економічних важелів та стимулів впливу торгівлі на виробництво; ? конкретних прийомів визначення показників торговельно-господарської діяльності; ? відмітних рис у структурі основних та оборотних фондів, у змісті доходів і видатків торговельних організацій, у формах матеріального та морального стимулювання; ? особливостей у товарному обігу у зв’язку з відносно високим ступенем насиченості ринку товарами й підвищенням ролі споживача у господарських зв’язках.

В економічній літературі висловлюються різноманітні думки щодо структури господарського механізму. Автори використовують різноманітні критерії дослідження і принципи диференціації підсистем господарського механізму. Так, розглядаючи блочну систему його моделей, з якої випливає лінійно-послідовна підсистема з виділенням ієрархічних рівнів господарювання, найчастіше виділяють три найважливіші підсистеми господарського механізму — економічну, соціальну, організаційно-технічну, кожна з яких складається із самостійних блоків елементів, де наводиться його загальна структура у вигляді схеми, яка по горизонталі включає три групи підсистем — загальні функціональні, підсистеми забезпечення, спеціальні функціональні. До складу господарського механізму тут включається планування, економічні важелі та стимули, організаційна структура органів управління і їх функціональна субординація, різноманітні форми трудової ініціативи працівників та їх участі в управлінні.

Тут у цілому можна погодитися з блочною структурою господарського механізму, але без виділення окремих підсистем як основних і допоміжних.

Знаючи структурні складові господарського механізму і користуючись певним набором категорій, можна побудували модель структури господарського механізму управління торгівлею (рис. 2).

Рис. 2. Структура господарського механізму управління торгівлею

У сучасній науці управління є різні підходи до класифікації функцій управління торгівлею. Перший полягає у виділенні загальних, універсальних функцій. Сюди відносять планування, організацію, координацію, контроль, мотивацію. Другий підхід до класифікації функцій ґрунтується на критерії оцінки особливостей об’єкта управління. У цьому випадку визначається ціла система окремих або конкретних функцій, які здійснюють на підприємстві відповідні служби.

Серед численних класифікацій загальних функцій управління господарським механізмом найприйнятнішою для торгівлі є планування, організація, координування, мотивація, облік, аналіз і контроль. Ці основні функції управління реалізуються процесами комунікації і прийняття рішень. Водночас необхідно зазначити, що кожна керівна система, включаючи і систему управління сталим розвитком торгівлі, має свої особливості. З урахуванням розглянутих раніше завдань до складу основних функцій управління сталим розвитком торгівлі входять: управління економічним розвитком; управління ресурсами; вибір організаційних форм; функціонування торгівлі; управління соціальним розвитком; гармонізація параметрів сталого розвитку; контроль та аналіз торговельної діяльності.

Економічна підсистема господарського механізму торгівлі характеризує економічний вплив на об’єкт управління за допомогою методологічного, інформаційного, програмного, технічного, фінансового і кадрового забезпечення. Організаційна підсистема складається зі спеціальних функціональних блоків, які включають управління господарськими зв’язками підприємства, науково-технічним прогресом і маркетинговими дослідженнями, а також якістю товарів та послуг. Соціальна підсистема господарського механізму торгівлі включає управління і соціальним розвитком працівників підприємства, психологічні методи управління, участь колективу підприємства в управлінні.

Особливості господарського механізму в торгівлі по-різному виявляються на різних етапах розвитку галузі. Теорія і практика дозволяють виділити такі основні взаємопов’язані чинники, які впливають на розвиток господарського механізму в торгівлі: ? форма власності; ? обсяг та внутрішньогалузева структура господарства; ? поглиблення та розширення господарських зв’язків; ? науково-технічний прогрес; ? концентрація матеріальних і трудових ресурсів;

? ступінь підготовленості кадрів; ? рівень життя населення; ? стан економічної науки; ? особливості внутрішньої та зовнішньої економічної політики держави.

Одним з малодосліджених в економічній літературі чинників, що комплексно впливають на господарський механізм у торгівлі, є форма власності. В умовах перехідної економіки в економічні відносини включаються різноманітні форми власності. Їх рівноправність та конкуренція між ними, як показує світовий досвід, позначається передусім на загальному підвищенні ефективності торгівлі. Брак статистичних даних не дозволяє повною мірою проаналізувати й порівняти вплив різноманітних форм власності на результат господарської діяльності, але і з наявних даних про кількість підприємств роздрібної торгівлі різноманітних форм власності та товарообіг можна зробити певні висновки. Так, в Україні в цілому в державній власності перебуває 15,3 % підприємств роздрібної торгівлі, у приватній — 7,5 %, колективній — 77,1 %. Їх товарообіг становить відповідно, 16,2 %, 8,5 %, 75,3 % від загальноукраїнського.

Обсяг господарської діяльності торгівлі характеризується передусім роздрібним товарообігом, який в Україні в 2002 р. знизився порівняно з 1990 р. на 58 %, причому на продукти харчування — на 66 %, а на непродовольчі товари — на 44 % [розраховано за 7, с. 302]. Зменшення обсягу товарообігу призвело до зниження чисельності підприємств роздрібної торгівлі порівняно з 1990 р. в Україні на 56,4 тис. одиниць, або 38,7 % [розраховано за 7, с. 316 ].

Наступним чинником, що безпосередньо впливає на вдосконалення господарського механізму торгівлі, є характеристика кількісних та якісних змін у матеріально-технічній базі, викликаних удосконаленням техніки, застосуванням прогресивних засобів управління. Ці зміни забезпечують підвищення ефективності роботи галузі.

Рівень технічної оснащеності праці в торгівлі все ще залишається низьким. Можна твердити, що є невідповідність між методами виробництва товарів народного споживання і способами їх просування, обробки в торгівлі та продажу споживачам. Незважаючи на те, що в торгівлі багатьма гастрономічними товарами операції з нарізання та розрубування займають до 40 % робочого часу продавців, цей процес ще не механізовано, недостатня кількість товарів надходить у продаж у фасованому вигляді. Ручна праця переважає й у розвантаженні товарів.

Нинішнє становище стало причиною недооцінки можливостей науково-технічного прогресу в торгівлі, але вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про більші можливості в галузі механізації й автоматизації торговельних процесів у поєднанні з прогресивними формами торгівлі.

Важливим чинником для вироблення науково обґрунтованої системи господарського механізму є розвиток економічної науки та рівень підготовки кадрів. Висока кваліфікація керівників і фахівців у торгівлі дасть можливість застосовувати сучасні методи управління та приймати оптимальні управлінські рішення.

Складником системи господарського механізму торгівлі є соціально-економічний механізм управління сталим розвитком торгівлі, життєздатність якого визначається його адекватністю зовнішньому середовищу. Водночас особливості механізму управління сталим розвитком торгівлі створюють умови для його самостійного розвитку.

Господарський механізм управління сталим розвитком торгівлі відзначається особливо вираженим соціальним спрямуванням. Його кінцева мета — якнайповніше задовольняти попит населення за високої якості обслуговування, що вимагає додаткових витрат матеріальних і трудових ресурсів. Багато в чому це залежить від запровадження прогресивних форм розвитку торгівлі, вдосконалення складу торгової мережі.

До структури соціально-економічного механізму управління сталим розвитком торгівлі входять: ? ринковий механізм регулювання торговельної діяльності підприємств, що виявляється передусім у сфері споживчого ринку, де попит і пропозиція формують рівень цін на товари, визначають можливість знаходження нової ринкової ніші або розширення обсягу діяльності, дозволяють сформувати систему господарських зв’язків з постачальниками товарів тощо. Крім того, діяльність торговельного підприємства пов’язана з проявом цього механізму і на фінансовому ринку, ринку праці та інших. У міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання діяльності торговельних підприємств зростатиме;

? механізм регулювання соціально-економічних аспектів сталого розвитку торговельного підприємства, що формується всередині самого торговельного підприємства, де може бути розроблено систему цільових показників з окремих аспектів економічної, соціальної, організаційної або фінансової його діяльності; ? система соціально-економічних методів управління сталим розвитком торговельного підприємства, що реалізується у процесі вироблення управлінських рішень, де використовується широка система методів і досягаються бажані результати;

? способи контролю за господарською діяльністю торговельного підприємства, які значною мірою визначають соціально-економічну ефективність усієї системи управління торговельним підприємством і базуються на прийомах економічного аналізу різноманітних видів господарської діяльності.

Соціально-економічний механізм управління сталим розвитком торгівлі, розроблений на підставі принципів формування стратегії сталого розвитку, представлений рис. 3.

Для ефективного управління сталим розвитком торгівлі необхідно застосувати систему методів, за допомогою яких здійснюються управлінські функції.

Узагальнюючи теорію і практичний досвід управління, методи управління можна визначити як способи впливу суб’єкта управління на керований об’єкт для досягнення певної мети. Крім того, в методах управління реалізуються вимоги об’єктивних економічних законів.

Систему методів управління сталим розвитком торгівлі необхідно розробляти на основі класифікації методів управління торгівлею, де основними ознаками групування виступають спосіб впливу, тимчасова характеристика та мотиваційний вплив.

Структура господарчого механізму торгівлі

Фактори, які впливають на показники сталого розвитку торгівлі

Суб’єкти та об’єкти сталого розвитку торгівлі

Ринковий механізм регулювання торговельної діяльності підприємства

Механізм регулювання соціальноекономічних умов сталого розвитку торговельного підприємства

Системи методів управління сталим розвитком торговельного підприємства

Способи контролю за господарською діяльністю торговельного підприємства

Механізм управління сталим розвитком торгівлі

Рис. 3. Механізм управління сталим розвитком торгівлі

Необхідно відзначити, що всі методи управління впливають на об’єкти управління в комплексі, і, отже, їх доцільно розглядати в єдності та взаємозв’язку.

Управління сталим розвитком торгівлі здійснюється комплексом соціально-економічних методів. Дедалі частіше зустрічається в літературі і більшістю авторів визнається, що процес управління народним господарством у цілому і його галузями передбачає використання економічних методів у поєднанні з соціальними. Проте чітке розуміння соціальноекономічних методів в економічній науці ще не склалося.

На наш погляд, головним напрямом в реалізації соціально-економічних методів управління сталим розвитком торгівлі є управління інтересами та через інтереси, що посилює соціальне спрямування управління, створює систему мотивів і стимулів до праці. В умовах перехідної економіки матеріальне і моральне стимулювання, яке виступає соціальним параметром сталого розвитку торгівлі, може розвиватися, практично не маючи обмежень (за винятком ставок оподаткування), що є головною відмінністю від колишніх, адміністративно-командних методів управління.

Отже, розвиток господарського механізму в економіці в цілому, і в торгівлі зокрема, слід зорієнтувати на сприймання ринкової системи господарювання, досягнення стабільної діяльності і — в перспективі — сталого розвитку.

Одначе перехід до ринку і заперечення адміністративно-командних методів управління часто має механічний характер, а повинен, безумовно, бути діалектичним. Розвиток економіки вимагає трансформації до нового господарського механізму, здатного розв’язати суперечності між індустріальністю, з одного боку, та природою, суспільством і людиною — з другого.

Література

1. Абалкин Л. И. Сущность, структура и актуальные проблемы совершенствования хозяйственного механизма // Экономические науки.— 1998. — № 8.

— С. 34—36.

2. Дюканов В. Стійкий розвиток в умовах глобалізації: чи має Україна шанс! // Економічний часопис.— 1997. — № 8.

— С. 39—42.

3. Королюк В. С. Математические основы фазового управления сложных систем. — К.: Наукова думка, 1988.

— 236 с.

4. Медведев П. А. Эко номико-математические методы в прикладных исследованиях и хозяйственный механизм.— М.: Мысль, 1986. — С. 38—42.

5. Осипов Ю. М. Основы теории хозяйственного механизма.— М.: МГУ, 1994.

— 368 с.

6. Прауде В. Р. Хозяйственный механизм и его совершенствование в торговле.— Рига: ЭКО, 1982.

— 264 с.

7. Статистичний щорічник України за 2002 рік: Державний комітет статистики України / За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Консу льтант, 2003.

— 631 c. Надійшла до редакції: 19.01.2006 р. УДК 338.432:330.341.1 В. Г. Чабан, канд. екон. наук, доц.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
РОЗВИТОК СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ЗАПРОВАДЖЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ БАНКУ ЯК ОБ’ЄКТ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ
МІСЦЕ КОНЦЕПЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У БАНКІВСЬКОМУ БІЗНЕСІ
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ДОРОГОЦІННИМИ МЕТАЛАМИ ТА КОШТОВНИМ КАМІННЯМ
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)